Публікації

Цей тиждень був особливо показовим у тому плані, як українському споживачу інформації – і навіть досить освіченому – можна легко впарити (даруйте, за словесну грубість) «потрібну» інформацію про Україну й НАТО.Передусім маю на увазі інформаційний ажіотаж навколо деяких рекомендацій, котрі дала загадкова міжпартійна комісія в США, і суть яких зводилась до того, що адміністрації Обами потрібно негайно припинити підтримувати членство України й Грузії в НАТО в ім’я гарних відносин з Росією. \
Взагалі, у тих, хто ознайомився зі змістом 19-и порад новому президенту, які, власне, й видала на-гора ця комісія, може скластись враження, що вони писались під диктовку як мінімум міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, як максимум – президента Дмітрія Медвєдєва. Бо окрім наболілих пунктів про Україну, Грузію та НАТО, рекомендувалось розвивати систему ПРО в Польщі та Чехії тільки спільно з росіянами (хто ще не знає, саме розширення НАТО за рахунок України та Грузії, а також відхід в питанні ПРО – це дві умови, які напівофіційно висунула Москва адміністрації Обамі для того, аби перезавантаження стало фактом, а не символічною кнопкою, котру презентувала Хілларі Клінтон своєму російському колезі).

І такий «диктант» (принаймні усний) дійсно міг відбутись, адже керівники цієї комісії – колишні сенатори Гарі Харт і Чак Хейгел – напередодні побували Москві та зустрічались з Дмітрієм Медвєдєвим, при цьому спокійно оминувши Київ та Тбілісі. А ще – свої рекомендації вони готували для замовлення невідомого у міжнародному масштабі Белферського центру з питань науки та міжнародних справ (Belfer Center for Science and International Affairs), який кажуть – о, несподіваний збіг – завжди був досить прихильним до Росії.

Однак, залишимо за кадром той факт, що президенту Росії у час глибокої економічної кризи вистачає часу, аби «вигулювати» колишніх американських сенаторів. Важливіше інше: з якого дива українські медіа та навіть окремі експерти сприйняли цю міжпартійну комісію (її повна назва «The commission on US policy toward Russia») як сенатську, а висновки про євроатлантичне майбутнє людей, які давно випали з обойми, кваліфікували ледве не як поради держсекретаря Сполучених Штатів?

І це при тому, що у вівторок побачили світ інші рекомендації, які зокрема стосуються й України з НАТО, але про них чомусь – суцільна тиша. Навіть незважаючи на те, що їх підготували не загадкові екс-сенатори, а визнані знавці регіону – Стівен Пайфер та Андерс Аслунд на замовлення впливового Брукінгс Інституту (The Brookings Institution). Можливо вся справа в тому, що у цих рекомендаціях, розміщених у роботі «Engaging Ukraine in 2009» («Залучаючи Україну в 2009-му») не фігурує заклику до Адміністрації Обами відмовитись від підтримки України та Грузії в НАТО, і тому вони видались нецікавими для російських медіа? Відповідно і для українських, бо більшість з них, на жаль, продовжує лише настирно копіювати те, що закидають у всесвітню павутину росіяни. Так само, до речі, не мала широкого розголосу й попередня робота Стівена Пайфера, підготовлена на замовлення авторитетної Ради з зовнішніх відносин США (Council on Foreign Relations), до думки якої дійсно прислухаються у Білому Домі та Держдепі. Так от, обидві ці доповіді містять одну рекомендацію: адміністрація Обами повинна продовжити підтримувати інтеграцію України в НАТО. І оскільки ПДЧ на даному етапі досягнути неможливо через відсутність консенсусу в самому НАТО та політичну ситуацію в Україні – робити це вона має на основі Річних національних програм, зміст яких, як зазначають автори останньої доповіді, у більшості випадків, якщо не у всіх, збігається зі змістом Планів дій щодо членства.

Кому більше вірять у Держдепі та Білому Домі – дізнаємось згодом. Проте, перші сигнали з американської столиці, про які мені стало відомо, більше збігаються з висновками, підготовленими якраз для Брукінгс Інституту та Ради зовнішніх відносин. Зокрема, на зустрічі з в.о. міністра закордонних справ Володимиром Хандогієм Хілларі Клінтон зауважила: США так само підтримуватимуть інтеграцію України в НАТО. Єдине її прохання, за нашою інформацією, стосувалось того, аби Київ подбав про більшу внутрішньополітичну єдність навколо цього питання.