Блог Альони Гетьманчук, директора ІСП, для “Української правди”Новина, яка вчора під вечір передбачувано докотилась з Брюсселя до України – про те, що Україна підписала додаток до Угоди про спрощення візового режиму – напевно буде розтиражована як чергове євроінтеграційне досягнення влади. Мовляв, тримайте люди-добрі черговий подарунок з барського плеча – тепер по спрощеній процедурі до ЄС зможуть їздити ще кілька категорій громадян, а туманно розпливчасте формулювання про можливість отримати візи терміном “до 1 року” та “до 5 років” змінилось на чисто конкретний термін “на 1 рік” та “на 5 років”.\
Насправді, на місці рупорів української влади краще було б промовчати: ця угода аж ніяк не наближає нас до омріяного безвізового режиму з Євросоюзом. А те, що могло б реально наблизити – перехід на другу фазу Плану дій з лібералізації візового режиму якраз приблизно в ці ж дні – українська влада бездарно завалила.
Бо за останній рік вона так і не змогла прибрати з шляху до безвізового режиму між Україною та Євросоюзом головний камінь спотикання – схвалити у Верховній Раді так званий Закон про біометричні паспорти. У результаті маємо те, що маємо – Україна вперто претендує на статус останньої країни в Європі, в якій не видають біометричних паспортів. Їх вже п”ятий рік видають у Молдові та Грузії, їх видають навіть у Росії та Вірменії.
Причина добре відома для всіх, хто хоч трохи цим питанням цікавиться – лобістські інтереси однієї відомої поліграфічної компанії, яку вперто пов”язують з депутатом від Партії регіонів паном Грицаком, хоча він сам вимагає називати його “депутатом, який підтримує технології ЄДАПС”. Мовляв, він робить все можливе і неможливе, аби провести такий закон, за яким саме близька йому за технологіями компанія друкувала б не просто біометрику для виїзду за кордон, але й біометрику для внутрішніх ідентифікаційних документів.
Але ж насправді уявіть собі обличчя порядного європейського бюрократа типу Фюле, який на питання про загвоздку в питанні біометрики від українських посадовців і дипломатів отримує відповідь на кшталт: “Це все містер Грицак, це він тримає в заручниках всю Україну!!!”. Смішно? На місці Фюле єдина логічна реакція може бути типу: “А ХУ із містер Грицак?”, тобто хто він такий, щоб блокувати чи не єдине питання, в якому українська влада могла б просунутись за умови різкого гальмування у відносинах з ЄС по іншим напрямкам. У Європі вже звичайно звикли, що суд у нас незалежний і вплинути президент на нього ніяк не може, навіть якщо йдеться про такий супер-подразник у відносинах між Україною та Євросоюзом як арешт Тимошенко. Але щоб президент не міг вплинути на якогось містера Грицака, який тримає у заручниках всіх, хто й майбутньому хоче їздити до Євросоюзу без віз – це вже звучить взагалі як якийсь сюр.
Можливо, краще було б визнати, що для самого президента слоган “Дайош безвізовий режим через 6 місяців”, яким він промишляв на зорі свого президентства, виявився не таким затребуваним в електоральному плані як “Дайош Вітіну тисячу!”? Тим більше, для чого українцям шастати по Європам і робити висновки “як у них, і як у нас” – це привілей власників дипломатичних і службових паспортів та їх свити. Прості смертні нехай сидять вдома і слухають розповіді по тєліку про те, яка страшна в Європі криза, як Євросоюз розвалюється на шматки і як нам туди не треба.
І найцікавіше, що й парламентська опозиція теж такий підхід свідомо чи несвідомо підтримує, взагалі абстрагувавшись від голосувань по біометричних законопроектах. Теж якась дивна відданість євроінтеграції виходить…
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.