Поки в Єврокомісії всі активно зайняті аналізом газового контракту між Україною та Росією, в іншому органі ЄС – Європарламенті, теж перейнялись питаннями безпеки: тільки не енергетичної.Про що саме йдеться – трохи згодом, а зараз пару слів, що ж так насторожило наших євросоюзівських партнерів в новому контракті, в довговічність і однозначність якого ЄС настільки «повірив», що перше, що запитав мене знайомий німецький дипломат у минулий понеділок, звучало приблизно так: «Ну як ти думаєш, хоч пару днів ці домовленості протримаються?». Чим не ілюстрація рівня довіри до всього, що підписує Україна з Росією?\
А насторожив їх найбільше (як власне і знайомих енергетичних експертів з України, у незаангажованості яких я не сумніваюсь), пункт з третьої статті контракту, в якому зафіксовано наступне: «Продавець подає Газ в газотранспортну систему Покупця самостійно і/або (виділено Ред.) через будь-яку іншу уповноважену газотранспортну організацію в загальному потоці газу». І хоча в тексті документу йдеться саме про «газотранспортну організацію», ніхто не гарантує, що з часом не виникне якась незрозуміла структура, яка буде йменувати себе «газотранспортною організацією» і посяде почесне місце «РосУкрЕнерго». Але це так, тема для серйозних роздумів компетентних осіб…
Ми ж повертаємось до Європарламенту і безпеки в класичному розумінні цього слова. Отже, Комітет з питань міжнародних справ на своєму засіданні 22 січня схвалив пропозиції євродепутата Аре Ватанена про посилення співпраці між Європейським Союзом і НАТО. Зокрема, як повідомляє мій рідний сайт «Главред», у документі визнається фундаментальна роль НАТО в архітектурі безпеки Європи, тому, вважають євродепутати, майбутній колективний захист ЄС повинен бути організований у співпраці з НАТО.
Чим симтоматичний такий жест Європарламенту? Щонайменше двома моментами. По-перше, символічно, що Європейський Союз таким кроком нарешті публічно почав визнавати: його власна політика в сфері безпеки та оборони зазнає фіаско. Бо ж хто б що не говорив, ЄС досі перебуває у тому стані, який найкраще проілюстрував один впливовий європейський чиновник кілька десятків років тому: в економічному сенсі ЄС – це надпотуга, в політичному – карлик, а в військовому – черв»як.
Чому це важливо розуміти для України та її в цілому лояльного до Євросоюзу (на відміну від НАТО) населення? Та тому, що останній рік не один високопоставлений політик (включно з пожирателькою сердець немолодих європейських депутатів Юлією Володимирівною Тимошенко) настирно рекомендували посилити інтеграцію в Європейську політику безпеки та оборони (ESDP). І хоча деякі з них при нагоді запевняли, що це не альтернатива НАТО, але ми ж то з вами прекрасно розуміли: для електорального вуха Європейська політика безпеки та оборони звучить значно привабливіше, аніж до болю політизована абревіатура «НАТО». Тим більше, інтегруватись в ESDP – це значить нікуди не інтегруватись, бо ця євросоюзівська політика, на відміну від НАТО, де-факто існує лише на папері, і добре, що хоч в Європарламенті почали про це говорити вголос.
По-друге, проект доповіді підготував депутат від Фінляндії – однієї з шести країн-членів Євросоюзу, які не є членами НАТО. А ще – і на чому я повинна зробити особливий наголос – країни-взірця (разом зі Швецією та Австрією) для тих українських політиків та поодиноких експертів, які відстоюють нейтральний статус для України. Мовляв, нічого не заважає цим країнам бути в Євросоюзі (до речі, лише з 1995 року) та почуватись у безпеці і без НАТО. Щоправда, ніхто з цих палких прихильників нейтралітету чомусь не згадує про те, що Фінляндія вже раз жорстоко обпеклась за свою наївну позицію «нейтралітет нам допоможе»: намагаючись уникнути радянської загрози, вона в 1939 році приєдналась до Копенгагенської декларації про абсолютний нейтралітет, а вже в 1939-му Радянський Союз… успішно розв’язав проти неї війну. І чомусь замовчує факт, за яких історичних обставин Австрія у свій час вимушена була проголосити нейтралітет. Але ж історичні обставини були дуже навіть показовими: Австрія фактично обміняла проголошення нейтралітету на виведення Радянським Союзом своїх військ з території цієї альпійської республіки. А СРСР, в свою чергу, вирішив позбавити себе військової присутності в Австрії тому, що Нікіта Хрущов подав заявку на членство в НАТО, і однією з п’яти умов Альянсу розглянути це питання було якраз виведення радянських військ з Австрії.
Так чи інакше, факт залишається фактом: саме представник нейтральної Фінляндії, а не проєвроатлантично налаштованих країн Балтії чи Польщі, попросив Євросоюз тісніше координувати свою діяльність з НАТО. Не так уже й спокійно з нейтралітетом, виходить?
P.S. Інтерв’ю з євродепутатом Аре Ватаненом читайте на «Главреді» в найближчі дні.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.