Пост в блог на “Українській правді” директорки ІСП Альони ГетьманчукНу що ж, тепер маємо цифри, як саме війну на Сході бачать в ЄС. Ми ще у червні замовляли для TNS опитування в шести найбільш населених країнах Євросоюзу (Німеччині, Франції, Польші, Великобританії, Італії та Іспанії) і з”ясували, що перша асоціація, яка у громадян цих країн виникає при слові “Україна” – це асоціація з війною. Ми не заспокоїлись і вирішили копнути глибше. А саме – зрозуміти, як насправді сприймають цю війну європейці: як війну Росії з Україною; як громадянську війну; як війну Росії з Заходом чи збройний конфлікт, інспірований Росією. Опитали цього разу на дві країни більше, включивши трендові наразі Нідерланди та, для балансу, дружню Швецію. Тобто в сумі вийшло 8 країн і 75% населення Євросоюзу.\
Детально з результатами можна ознайомитись на сайті Інституту світової політики та “Європейської правди”, я тільки прокоментую деякі основні висновки.
Гібридна війна породила гібридні сприйняття. Частина європейців взагалі не змогла охарактеризувати, що відбувається в Україні, частина одночасно вибирала кілька опцій, навіть якщо вони суперечили одна одній: наприклад, і громадянську війну і війну Росії з Україною в один захід.
Відповідно, хороші новини так чи інакше зміксувались з поганими новинами для України. Громадяни ЄС в своїй більшості вказали на те, що на Донбасі відбувається “збройний конфлікт, інспірований Росією”. Таких – 60%. А в україноскептичних Нідерландах – навіть 65% (що помітно дисонує на фоні тієї ж Франції з її 46%). Це хороша новина.
Погана новина у тому, що опція “громадянська війна” теж виявилась дуже затребуваною. Її побачили в Україні 53% опитаних.З несподіваного: найбільш вважають, що в Україні відбувається “громадянська війна” – німці. Я особисто думаю, що багато хто голосував за цей варіант, маючи на увазі “громадянську війну, інспіровану Росією” – доволі поширене сприйняття в німецьких академічних та експертних колах. Тобто навіть ті, хто вважають, що в Україні наявні елементи громадянської війни, списують це на Росію.
Ще одна хороша новина полягає в тому, що лише 20% громадян ЄС схильні вважати, що конфлікт в Україні інспірований Заходом. Тобто, розповіді про те, що у всьому винен Захід, а росіяни просто захищаються, виявились менш успішними, ніж того добивалась російська дезінформаційна машина. Найбільше побачили вину Заходу в Україні італійці, а найменше – шведи. Це дуже важливий пункт, оскільки самобичування європейців (мовляв, ми самі винні, бо не враховували інтереси Росії, розширювати НАТО, запропонували Угоду про асоціацію etc) в окремих країнах ЄС досягло нереальних масштабів і дуже шкодить Україні.
Якщо ж говорити про вплив війни на сприйняття України як потенційного члена ЄС, то тут висновок теж не дуже веселий: статус “жертви агресії” жодним чином не відображається на шансах отримати статус “кандидата на членство в ЄС”. Балканський підхід, коли заради того, щоб більше не було війни в Європі, з’явилась готовність країнам Західних Балкан запропонувати статус кандидатів в ЄС, з Україною явно не пройде. Бо на Балканах всі сторони хотіли в ЄС, а в нашому випадку – тільки Україна. Росія не хоче бути в ЄС, Росія хоче бути замість ЄС.
Ми також виявили, що найскептичнішою країною щодо України з опитаних нами в ЄС виявились Нідерланди. Тут мешкає найбільше тих, хто вважає, що Україна – навіть не Європа. Більше, ніж, скажімо у Франції. Шведи, у свою чергу, найбільш скептичні серед усіх опитаних країн з приводу того, що українці сповідують європейські цінності. Для Швеції з її традиційною дипломатією цінностей нічого дивного, в принципі, нема.
Ну і другий етап нашого дослідження показав, що “боротьба з корупцією” залишається абсолютним лідером серед перешкод, які, на думку європейців, Україна має подолати, аби претендувати на членство в ЄС.
Підсумовуючи, змушена констатувати наступне:
– достатньо підстав говорити про те, що про Україну за останні півтора року в ЄС більше дізнались, але недостатньо підстав говорити про те, що їй різко почали симпатизувати.
-Європейці втратили довіру до Росії, але вони не здобули довіри й до України: динаміка в плані боротьби з корупцією і олігархами залишається невидимою. Із серії: Росія – головний біль, але Україна головний біль теж. Причому головний біль, який може перерости в хронічну мігрень.
– ключові асоціації європейців з Україною, які стосуються саме України, а не історичної зв’язки чи війни з Росією, можна перерахувати на пальцях однієї руки: Кличко в Німеччині, Бандера/УПА в Польщі, синьо-жовтий прапор у Швеції. Все інше, так чи інакше, в контексті Росії
– найпопулярніший сучасний міф Росії про Україну – фашисти у владі в Києві – мав тимчасовий успіх в деяких країнах ЄС, але в цілому не прижився. Це чітко доводить: навіть пропаганда за мільярд доларів рано чи пізно опиняється безсилою, якщо їй протистоять залізобетонні факти.
– Україна в осяжній перспективі навряд чи стане подарунком для наших партнерів і союзників в ЄС, але сьогодні питання зводиться до того, щоб підтримка України не стала для них прокляттям. Електоральним і репутаційним.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.