Публікації

Інститут світової політики назвав десятку людей, які доклали найбільше зусиль у 2010 році для того, щоб Україна не зникала з міжнародного порядку денного.Справа ця досить невдячна: не кожен добровільно візьметься руйнувати уявлення про Україну лише як про країну корупції, Чорнобиля і бійок в парламенті. До того ж, справа це ще й неприбуткова. Відомо: є держави, які можуть дозволити собі «купити» знаних політиків, експертів та просто відомих осіб, аби ті виступали на їхній захист – під час міжнародних форумів та на шпальтах світової преси, а є такі, котрі «купують» останніх лише для просування конкретних політиків. Останнє, на жаль, про Україну. Українське лобі за кордоном – швидше певна самопожертва. \
В експертному опитуванні ІСП взяли участь тридцять українських та закордонних експертів. Було три критерії оцінювання: постійне залучення до української тематики; промотування України з міжнародних трибун: під час міжнародних конференцій, на шпальтах закордонної преси тощо; сприяння європейській інтеграції України.
Зі «старих» облич в рейтингу – головний лобіст України в світі за версією експертного опитування 2008 року Александер Кваснєвські, минулорічний переможець – Віталій Кличко, а також Збігнєв Бжезінські, Юрій Андрухович, Юлія Тимошенко, Григорій Суркіс.

Показово, що всі нові імена – це закордонні експерти, які професійно займаються українською тематикою. Власне, в цьому і полягає особливість нинішнього рейтингу: вперше у десятці опинились люди, імена яких невідомі широкому загалу. Вони не є тими, котрі роблять велику політику, але вони впливають на людей, які приймають важливі політичні рішення. Експерт зі Сполучених Штатів Андерс Аслунд, британець Джеймс Шерр, експерт із Великобританії Ендрю Вілсон – так виглядає цьогорічне експертне поповнення рейтингу лобістів.

Відзначаючи людей, які дбають про інтереси України на міжнародній арені, Інститут мав намір продемонструвати, що їхня діяльність не є марною. Навпаки – її поважають та цінують. Наш рейтинг – це своєрідна подяка найбільш активним українофілам на світовій арені.

ТОП-10

1. Віктор Пінчук, меценат, засновник міжнародної інвестиційно-консалтингової групи EastOne, 148 балів
2. Володимир Кличко, боксер, чемпіон світу по версіям WBO, IBF, IBO у суперважкій вазі, 138 балів
Віталій Кличко, голова політичної партії «Український демократичний альянс за реформи» (УДАР), лідер депутатської фракції Блок Віталія Кличка у Київській міській раді, боксер, чемпіон світу по версії WBO, 138 балів
3. Джеймс Шерр, директор Програми Росії і Євразії британського Королівського інституту міжнародних відносин (Chatham House), Великобританія, 79 балів
4. Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки імені Петерсона (Peterson institute for international economics), США, 72 бали
5. Юрій Андрухович, письменник, 64 бали
6-7. Збігнєв Бжезінські, американський політолог, радник із питань національної безпеки президента США Джиммі Картера (1977-1981), 57 балів
Александер Кваснєвські, президент Республіки Польща (1995-2005), 57 балів
8. Ендрю Вілсон, старший аналітик Європейської Ради з Міжнародних Відносин (European Council on Foreign Relations), 56 балів
9. Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України (2005; 2007-2010), 50 балів
10. Григорій Суркіс, президент Федерації футболу України, 45 балів

{4-} 1. ВІКТОР ПІНЧУК, 148 БАЛІВ

У цьому році журнал Time включив Віктора Пінчука до ста найвпливовіших людей світу. Тобто тих, котрі визначають світові тенденції в тій чи іншій сфері. Українські та закордонні експерти, опитані Інститутом світової політики, цього року віддали найбільше балів Віктору Пінчуку і як найбільш ефективному лобісту України в світі. Пінчук – дійсно унікальний випадок: він одночасно привертає увагу до України і в політичній, і в культурній сфері. Причому робить це не відсторонено, а особисто занурившись з головою у процес. Зокрема й у підготовку таких уже брендових заходів його Фонду як традиційний український ланч в Давосі та щорічна конференція в Ялті. Заснована не в найкращі у репутаційному сенсі для Пінчука постпомаранчеві часи Ялтинська Європейська Стратегія встигла стати своєрідною міжнародно-політичною Меккою. Білл Клінтон, Герхард Шредер, Тоні Блер, Домінік Стросс-Кан – це неповний перелік людей, які відвідали Україну на запрошення Віктора Пінчука. «Давос і Ялта на якийсь час роблять Україну важливою темою в світі», – висловився один із учасників нашого опитування. А створений ним найбільший музей сучасного мистецтва в Східній Європі – PinchukArtCenter, вже котрий рік поспіль є ледве невід’ємним пунктом київської екскурсійної програми навіть тих туристів, які не особливо переймаються сучасним мистецтвом.

{5-} 2. ВОЛОДИМИР І ВІТАЛІЙ КЛИЧКИ, 138 БАЛІВ

«Залізний чоловік із очима піаніста», – так про Володимира Кличка написала колись одна з поважних німецьких газет. Уже більше десятиріччя братами Кличками захоплюється світ. Вони, розбиваючи вщент всі поширені в світі стереотипи про боксерів, уособлюють розум, силу та інтелігентність. Ними захоплюються у Сполучених Штатах та вони є, можливо, єдиними (за винятком хіба Юрія Андруховича), хто викликає позитивну асоціацію з Україною в такій політично проблемній для Києва країні як Німеччина. Білл Клінтон, Брюс Уілліс, Борис Беккер – лише деякі з палких прихильників українських королів рингу. «Хотілось би мати спортсменів такого формату в Польщі», – висловився один із наших польських експертів. І йдеться поки що саме про спортсменів: наміри Віталія Кличка закріпитись у ролі політика залишаються на Заході фактично непоміченими. Хіба в Німеччині час від часу згадують про спробу Віталія завоювати головне крісло в столиці України, але цього явно замало, аби переламати виключно боксерський образ в очах прихильної до братів міжнародної спільноти.

{6-}3. ДЖЕЙМС ШЕРР 79 БАЛІВ

Джеймс Шерр – один із тих унікальних західних експертів, які не просто на щоденній основі займаються Україною, а в багатьох випадках точно відчувають логіку її дій, співпереживають з нею і щиро відстоюють її право стати інтегрованою частиною політичної Європи. Остання конкретна пропозиція Шерра щодо українсько-євросоюзівських справ зводиться до того, що Євросоюз має наслідувати приклад МВФ, котрий жорстко прив’язав видачу чергового траншу кредиту до конкретних реформаторських кроків з боку України. А саме – Євросоюз має запропонувати Україні перспективу членства в обмін на реалізацію чітких реформ. Влучні і водночас образні формулювання Джеймса Шерра допомогли йому стати автором найбільш точних характеристик того, що відбувається в Україні або в її відносинах із Заходом чи Росією. Так, у свій час стала фактично крилатою його характеристика про відносини України та ЄС як діалогу двох глухих. А його порада ніколи не вести переговори з Росією наодинці могла б дуже навіть знадобитись і нинішній владі, котру британський експерт так само критикує, як критикував попередні українські уряди та президентів. Коли було за що, звісно.

{7-}4.АНДЕРС АСЛУНД 72 БАЛИ

Американський експерт шведського походження Андерс Аслунд за Україною спостерігає давно. Щонайменше з тих часів, як працював у шведському посольстві в Москві. Розпрощавшись з дипломатичною кар’єрою та перебравшись до Вашингтона, він у різний час був радником із економічних питань українського, російського та киргизького урядів. Причому порозумітись міг без перекладача – це один із небагатьох американських експертів, що займаються нашим регіоном, котрий чудово володіє російською мовою. Андерс Аслунд – автор десяти книг, присвячених реформуванню країн пострадянського простору. Торік світ побачила його праця під назвою «Як Україна стала ринковою економікою і демократією». Не без проблем, щоправда: публікацію, за деякою інформацією, довелось відкласти через згадку прізвища Дмитра Фірташа в контексті РосУкрЕнерго. Аслунд – постійний учасник форумів, присвячених українським справам і незмінний коментатор українських процесів у медіа. Від того, де працює цей експерт, залежить і те, наскільки той чи інший аналітичний центр переймається Україною: поки Аслунд перебував у Центрі Карнегі, то Україною опікувалась ця інституція, коли ж перейшов працювати через дорогу (в буквальному розумінні) до Інституту Петерсона – українська іскра враз загорілась там. Єдине, що насторожує деяких українських та закордонних експертів – здатність Аслунда займати полярну позицію щодо тих самих українських процесів та їх дійових осіб. Так, під час останньої президентської кампанії в Україні Андерс Аслунд здивував багатьох українських та закордонних експертів виключно схвальними відгуками про діяльність уряду Юлії Тимошенко, хоча за часів її першого прем’єрства з таким самим азартом її критикував.

{8-}5. ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ 64 БАЛИ

Юрій Андрухович присутній у нашому рейтингу передусім як майстер художнього слова. Проте останнім часом він всіляко демонструє на європейських просторах свій талант як майстер слова публіцистичного. Його авторські статті та інтерв’ю з закликами до Європи приглядати за Україною більше нагадують крик душі українця, котрий у своїй країні наразі почувається більш чужим, аніж на справжній чужині. І, фактично, він є єдиним відомим та репутаційно непошкодженим українцем, хто виконує подібну місію: з одного боку, інформує європейців про те, що дійсно відбувається в Україні, з іншого – нагадує їм про її значення та вагу для Європи.

{9-}6-7. ЗБІГНЄВ БЖЕЗІНСЬКІ 57 БАЛІВ

Збігнєву Бжезінському, мабуть, було цілком достатньо написати свою «Велику шахівницю», аби закріпити за собою статус лобіста України в світі навічно. Західні – і особливо американські – політичні еліти великою мірою стали заручниками його однієї влучно виведеної формули – без України Росія ніколи знову не стане імперією. І такі заручники Україні лише на користь. Щоправда, останнім часом оцінки пана Бжезінського не особливо радували багатьох українських експертів. Особливо їх засмутила нещодавня програмна стаття пана Бжезінського з приводу майбутнього НАТО у Foreign Affairs, в якій він фактично прирівняв НАТО і ОДКБ і «надав право» країнам регіону вибирати, в яку з цих організацій вступати. Хто знає, можливо, таке компліментарне ставлення відомого американського стратега надихнуло ОДКБ до більш агресивного вмовляння України долучитися до цього пострадянського псевдо-НАТО. Утім, якщо бути настільки прискіпливим до слів пана Бжезінського, то краще до тих, де він називає четвірку країн, які визначатимуть майбутнє Європи – а це Франція, Німеччина, Польща і Україна.

{10-}6-7. АЛЕКСАНДЕР КВАСНЄВСЬКІ 57 БАЛІВ

Він, напевно, є одним із найбільш послідовних світових лідерів, для якого Україна в ієрархії зовнішньополітичних пріоритетів стоїть на другому місці після Польщі. Якоюсь мірою, він був і залишається своєрідним «наглядачем» за Україною на Заході в найбільш позитивному значенні цього слова. Частково це пояснюється тісною зв’язкою з Україною за часів президентства дружнього польському президенту Леоніда Кучми. Частково – його посередницькою участю під час Помаранчевої революції. А частково – його постійною присутністю в правлінні Ялтинської Європейської Стратегії Віктора Пінчука, котре Кваснєвські навесні цього року навіть очолив. Інколи він настільки близько до серця сприймає все те, що відбувається в Україні, що в якийсь момент у вузькому колі українських та закордонних друзів навіть напівжартома припустив, що хотів би стати президентом України: мовляв, швидко тут би навів порядок.

{11-}8. ЕНДРЮ ВІЛСОН 56 БАЛІВ

За словами редактора The Economist Едварда Уласа, Ендрю Вілсон – найкращий спостерігач за Україною. Вілсон відомий завдяки нестандартним оцінкам та паралелям між українськими та закордонними реаліями. У березні 2010 року висловив припущення про Януковича як українського Ніксона, який може користуючись політичним прикриттям своїх виборців зі сходу привести Україну до Європи, керуючись бізнес-інтересами прихильників партії. Після укладення харківських угод Вілсон впевнено заявив: «Україна не є втраченою».

{12-}9. ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО 50 БАЛІВ

Чимало опитаних експертів у свої рейтинги включали героїв Помаранчевої революції – Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко. Як висловився один із учасників опитування, вони «створили бренд України у фантастичний спосіб». На жаль, не в останню чергу через цих же політиків цей бренд доволі сильно постраждав. Утім, хоч спогади про Помаранчеву революцію зблякли, жінка з акуратно заплетеною косою все ще залишається найбільш упізнаваним символом українського демократичного табору. А інколи – і загалом України. Достатньо сказати за кордоном слово «Ukraine» як дуже часто ваш співрозмовник почне малювати в повітрі над головою витвір перукарського мистецтва Юлії Володимирівни. Неважливо, яким була вона прем’єром і яким могла б бути президентом, але те, що за допомогою її коси впізнають Україну – вже безумовний плюс.

{13-}10. ГРИГОРІЙ СУРКІС 45 БАЛІВ

Цілком ймовірно, що Григорій Суркіс потраплятиме до рейтингу лобістів України в світі щонайменше до 2012 року. Тобто, до Євро-2012. І відбуватиметься це не лише за інерцією з тієї причини, що «привів» до України найбільший в Європі футбольний чемпіонат. Виявилося, отримати право на проведення Євро було далеко не найважчою справою. Не менш складно було втримати це право. Суркісу довелося добряче попотіти, аби переконати УЄФА провести чемпіонат в чотирьох українських містах. Іншими словами, довести, що Україна спроможна організувати Євро-2012 на справді європейському рівні. Щоправда, публічне з’ясування стосунків між Григорієм Суркісом і віце-прем’єром Борисом Колесниковим, який безпосередньо відповідає за підготовку до чемпіонату, не роблять честі не лише їм обом, але й Україні загалом. І тут непотрібно забувати: Євро-2012 у випадку з Україною – це не просто футбольний чемпіонат, це ще і перший серйозний тест на її євро інтеграційну спроможність.

Експерти, опитані Інститутом світової політики:

1. Бекешкіна Ірина, директор фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, Україна
2. Вайє Томас, заступник Голови Правління Фонду Віктора Пінчука, Україна
3. Вілсон, Ендрю, старший аналітик Європейської Ради з Зовнішніх Справ, Великобританія
4. Гарань Олексій, Науковий директор Школи політичної аналітики, професор НаУКМА, Україна
5. Гетьманчук Альона, директор Інституту світової політики, Україна
6. Гнаук Герхард, кореспондент газети “Die Welt”, Німеччина
7. Грін Джеймс, старший радник Бізнес-ради Україна-США, колишній керівник Центру зв’язку НАТО в Україні, США
8. Дейчаківський Орест, старший радник Комісії з безпеки та співробітництва в Європі, США
9. Єглінські Ніна, кореспондент агентства DPA в Україні (Німеччина), постійний автор газет Die Presse (Австрія), Financial Times Deutschland (Німеччина)
10. Жовніренко Павло, голова правління Центру стратегічних досліджень, Україна
11. Каратницький Адріан, старший науковий співробітник Атлантичної Ради США
12. Климпуш-Цинцадзе Іванна, директор Фонду Open Ukraine, Україна
13. Коен Аріель, старший аналітик Фонду The Heritage Foundation, США
14. Макеєв Олексій, експерт, Україна
15. Марциновський Анатолій, журналіст-міжнародник, оглядач видання «Газета по-українськи», Україна
16. Матущак Славомир, дослідник відділу України, Білорусі та Балтійських країн Центру східних досліджень, Польща
17. Мерле Майгре, радник служби політичного планування особистої канцелярії Генерального секретаря НАТО, Бельгія
18. Мінченко Євген, директор Міжнародного інституту політичної експертизи, Росія
19. Морозов Костянтин, міністр оборони України (1991-1993), Україна
20. Мотиль Александр, професор політичних наук Rutgers University-Newark, автор The Wall Streеt Journal, США
21. Новопрудський Сємьон, публіцист, заступник головного редактора газети «Время новостей», Росія
22. Рар Александер, Німецька рада з міжнародних відносин, Німеччина
23. Савін Кирил, голова представництва Фонду Генріха Бьолля в Україні, Україна
24. Северінсен Ханне, співдоповідач з питань України Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи (1995-2007), Данія
25. Соколовський Богдан, представник Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки (2008-2010), Україна
26. Сірук Микола, редактор міжнародного відділу газети «День», Україна
27. Умланд Андреас, політолог, доцент кафедри політології НаУКМА, Україна
28. Фін Домінік, дослідник Центру Росії та СНД Французького інституту міжнародних справ (IFRI), Франція
29. Чумак Віктор, директор Українського інституту публічної політики, Україна
30. Шептицький Анджей, аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету, Польща.