Публікації

Cтаття аналітика ІСП Жанни Безп’ятчук для “ГЛАВКОМУ”В Україну не треба подорожувати власною автівкою, а, опинившись там, потрібно триматися подалі від їхніх міліціонерів – приблизно таку установку доводилося чути від іноземців, які з тією чи іншою метою приїжджали на українські терени. Табу на власні автопоїздки через українсько-єесівський кордон дехто з європейців для себе встановив, наслухавшись від колег і знайомих про «подвиги» українських прикордонників і митників. Ті й притримати авто можуть з незрозумілих причин на кордоні, і порушення якісь несподівані знайти. Потім обстановка розряджається за допомогою банального хабаря. До цього варто додати добру поінформованість європейців про жахливий стан доріг на схід від ЄС.\
Так само з вуст у вуста передаються історії про те, як українські «полісмени» заробляють на іноземцях практично на рівному місці. Приміром, один німецький колега розповів, як його з цигаркою у руках на вокзалі затримали двоє міліціонерів якраз за лічені хвилини до прибуття потягу. Почали змальовувати перспективу провести наступну ніч у міліцейському відділку, а не в потязі за куріння в забороненому місці, хоч відповідних знаків навколо не було, і про такі правила гість України міг здогадатися хіба що інтуїтивно. Потяг уже прибував – міліціонери готувалися зірвати джек-пот. Фінал був усе ж таки успішний: на потяг гість України таки сів.

Український Євро екзит-пол Інституту світової політики, в якому взяла участь тисяча закордонних гостей Євро 2012, громадян країн ЄС, виявив: 10 % із них вимушені були дати хабар в Україні, тобто кожен десятий. При цьому 63 % вимушені були заплатити «на лапу» міліціонерам, 14 % – прикордонникам, 19 % – працівникам митниці, 9 % – міській владі. Вочевидь, певний відсоток тих, хто платив, має власний бізнес в Україні. Звідси в структурі хабарників фігурують митниця й міська влада.

10% – це дуже й дуже велика цифра, що ілюструє український феномен «бізнесу на іноземцях». Щоб оцінити ненормальність такої частоти хабарництва, достатньо уявити себе на місці туристів у чужій країні, співставити свій досвід подорожей у Західній та Центральній Європі з досвідом цих 10 % європейців. Пишатися тим, що аж 90 % нічого такого не платили нікому, – це приблизно те саме, що хвалитися тим, що під час матчів на «Олімпійському» чи на інших стадіонах нікому нічого не впало на голову, і що пожежа трапилася на столичній арені лише під час її відкриття і т. д.

56 % європейських футбольних вболівальників вважають, згідно з даними Євро екзит-полу, що Україні, аби покращити свій імідж у Європі, потрібно насамперед боротися з корупцією. Цей варіант відповіді на поставлене запитання отримав найбільшу кількість голосів. Водночас наймеш європейським в Україні гості Євро 2012 назвали владу: 47 %. Цей варіант теж отримав найбільшу підтримку респондентів з-поміж довгого переліку опцій для відповіді. У європейській пресі сьогодні домінує наратив про Україну як країну з корумпованою, відірваною, відмежованою, далекою від простих людей державною владою й народом, змученим, та вартим кращої долі. Просто уболівальники з ЄС читають пресу. І, взагалі, опитування виявило, що половина з них мають вищу освіту й чверть – закінчили коледж. Тому можна припускати, що переважно це доволі зорієнтовані люди. Цікаво, що 74 % гостей України з країн ЄС найбільш європейськими назвали в ній людей. 10 % переконалися, що дихотомія «влада – люди» у пострадянській країні значить на практиці.

Звісно, важко було не помітити, що напередодні та під час Євро 2012 українські правоохоронці отримали наказ «не чіпати іноземців» , перемкнутися зі звичного совкового ставлення до «своїх» на євроклас для гостей. І в декого з них явно це непогано виходило. Але буйна низова корупція, про яку в сусідній Грузії вже всі забули, у забюрократизованій і неефективній державі все одно пробивається. Це таке собі шило, що дірявить і дірявить мішок, в який сховано.