Публікації

Практичних результатів українські делегати на Мюнхенській безпековій конференції не досягли, тому що сам формат зустрічі їх не передбачає, впевнений співробітник Інституту світової політики Микола Бєлєсков. Він переконаний, що Україна скористалася тими можливостями, які надавала конференція. Водночас експерт з проблем нацбезпеки Тарас Жовтенко вказує на тривожні тенденції в масштабах всієї Європи, які виявила конференція.

Заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков зазначає, що президент Петро Порошенко в Мюнхені зустрівся з основними партнерами України, серед яких голова уряду Великобританії Тереза Мей та політики Євросоюзу.

«Ключове завдання було, в принципі, виконане незалежно від того, що, звичайно, окрім українського кейсу, російської агресії проти України, обговорювали ще дуже великий перелік питань», – вважає Бєлєсков.

Водночас він визнає, що українські делегати на конференції не досягнули практичних результатів – переважно через те, що формат Мюнхенського форуму цього не передбачає.

«Мюнхенська конференція ніколи не була місцем, де вирішуються відповідні проблеми. Скоріше, головна зона новацій цієї конференції якраз в актуалізації відповідних проблем. Тому, я думаю, українська сторона скористалась цим майданчиком, як і заявила», – міркує Бєлєсков.

Він нагадує, що міністр оборони Швеції вже заявив про готовність своєї країни долучитись до миротворчої місії на Донбасі – таку пропозицію містив звіт перед Мюнхенською конференцією.

«Це вже є показово, що процес пішов, що міжнародна спільнота, окремі країни почали все більш серйозно сприймати відповідну ідею, яка стосувалась України».

Народний депутат України Сергій Тарута, який також був на конференції, зауважує, що порівняно з попередніми роками увага до України на конференції була вкрай низькою.

«Головне, що лунало, що Україна сама винна в тому, що нічого не робиться всередині, не змінюється країна, нема дійсних реформ і тому така увага до України. Миротворчі сили – це те, що постійно лунало від тих, хто виступав. Але в промові генсека ООН Україна, на жаль, не була в цій доповіді», – заявив Тарута.

Микола Бєлєсков уточнює: генеральний секретар Антоніу Гутерреш нічого не вирішує особисто.

«Навіть якби він заговорив про цю миротворчу місію, якби не було згоди між ключовими державами, тобто насправді, по суті, згоди Росії, слова пана Ґутерріша не мали б ніякої цінності, тому що по суті ця людина є підневільною. ООН буде робити ці речі, якщо на них буде згода ключових держав, які залучені», – пояснює він в ефірі «Ранкової Свободи».

Крім того, Белесков нагадує про фінансовий фактор в ухваленні рішень щодо миротворчої місії.

«Велика імовірність того, що при нинішньому своєму бюджеті на миротворчі місії без додаткових вливань ще одного-двох мільярдів доларів ООН сама не зможе понести витрати на миротворчу місію».

Експерт з проблем національної безпеки Тарас Жовтенко у підсумках Мюнхенської конференції вбачає декілька тривожних тенденцій.

«Це прагнення європейської спільноти до створення автономної системи, бюрократичного механізму забезпечення власної безпеки, з одного боку. Але з іншого боку, (конференція – ред.) проявила кілька досить тривожних трендів щодо того, що питання «Брекзиту» та подальшої долі практичних механізмів виходу Великобританії з Євросоюзу – під питанням дієвість такого механізму в цілому», – каже Жовтенко.

Микола Бєлєсков в контексті Мюнхенської конференції також зазначив, що у зв’язку з коаліційними перемовами в Німеччині «нормандський формат» відійшов на другий план, тоді як ініціатива у врегулюванні конфлікту на Донбасі перейшла до спецпредставника США з питань України Курта Волкера та радника президента Росії Владислава Суркова.

Тарас Жовтенко пояснює це тим, що зустрічі Волкера та Суркова мають більш прикладний характер.

«Формат Волкера-Суркова відрізняється від класичного «нормандського формату» на рівні зустрічей міністрів закордонних справ тим, що на рівні Волкера та Суркова вирішуються питання більш практичного характеру в той час, як на більш офіційних зустрічах «нормандського формату» ці питання певним чином формалізуються в політичній площині», – пояснює він.

На думку експерта, гібридна агресія Росії спрямована не тільки на Україну, а й на перерозподіл сфер впливу як мінімум в Європі.

«Україна, хоч і знаходиться на передовій, але вона не є наріжним каменем цієї війни. Тому нам треба розуміти, що наші національні інтереси в цьому контексті починають розходитись із інтересами світової спільноти. І головне завдання української дипломатії полягає в тому, щоб знайти якомога більше точок перетину з національними інтересами України», – переконаний Жовтенко.

Пропонуємо прослухати повну версію програми.

Опубліковано на сайті “Радіо Свобода“