Публікації

Стаття заступника директора ІСП Катерини Зарембо в “Українському журналі”Результат саміту Східного партнерства, призначений на 28-29 листопада у Вільнюсі, є для України, ймовірно, інтригою року. Чи відбудеться підписання історичного для України документу у стосунках з ЄС? \
Відомо, що для того, щоб підписання могло відбутися, Україні необхідно виконати ряд вимог Євросоюзу. Зокрема, пріоритетні реформи були вказані у висновках Ради ЄС стосовно України від 10 грудня 2012 року та уточнені у вигляді так званого «списку Фюле». Дедлайн виконання – саміт Східного партнерства – обумовлений низкою політичних подій, які відбуватимуться протягом 2014 та 2015 років та не сприятимуть дискусії щодо підписання. Серед цих подій – вибори до Європейського Парламенту, формування складу нової Європейської Комісії, а також президентські перегони в Україні. Чи встигне Україна реалізувати очікувані реформи, сьогодні невідомо.

Здавалося б, місія здійсненна. По-перше, ці вимоги, по суті, є повторенням очікувань Європейського Союзу, зафіксованих у погодженому обома сторонами у 2009 році Порядку денному асоціації Україна-ЄС. Україна мала достатньо часу, щоб підготуватися та зробити необхідні напрацювання. По-друге, за підписання Угоди про асоціацію висловлюються як правляча партія, так і опозиція. Зокрема, підписання Угоди підтримують 4 парламентські фракції з 5. До того ж, за даними соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова 42% громадян України також вважають, що Угода має бути підписана (33% висловлюються проти).

В реальності ж в українському політикумі ведеться складна політична гра, яка ставить підписання Угоди під сумнів. Мало хто сумнівається у тому, що нинішня українська влада намагається обійтися якомога «косметичнішими» заходами у відповідь на вимоги Євросоюзу. До того ж, у владних кулуарах подейкують, що всередині Партії регіонів є два табори: противники та прибічники підписання Угоди. Дійсно, нещодавня заява народного депутата від Партії регіонів Олега Царьова про те, що УА не відповідає Конституцїі України, а також законопроект його колеги Вадима Колесніченка, який має на меті скасування положення Законів України щодо набуття членства в ЄС як зовнішньополітичної мети України вказують на те, що всередині партії існує розкол. При цьому влада не відчуває тиску від громадськості, чого не можна сказати про зовнішньополітичний тиск з боку Москви.

Прогрес наявний, але недостатній

Українські експерти відзначають, що своїми жорсткими умовами та чіткими дедлайнами Євросоюз таки спромігся розворушити українське керівництво. Після останнього Саміту Україна-ЄС, який відбувся у лютому 2013 року, Президент України Віктор Янукович підписав указ, у якому визначені «невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України». Проте цей документ адресує питання, означені у висновках Ради ЄС, вибірково. До того ж усі перелічені заходи стосуються виключно уряду, у той час як український парламент, відповідальний за прийняття євроінтеграційного законодавства, не згадується жодним словом.

Загалом результати громадського моніторингу виконання Україною вимог ЄС для підписання Угоди про асоціацію, станом на червень 2013 року, засвідчили, що жодна з 11 умов підписання УА поки що не є повністю виконаною. За даними моніторингу, по чотирьох пунктах спостерігається деякий прогрес, по п’яти – мінімальний прогрес, по двох – прогрес взагалі відсутній. Так, до успіхів української влади можна зарахувати чотири антикорупційні законопроекти, які були успішно підтримані у Раді та становлять 90% антикорупційного законодавства, яке вимагається з європейського боку, кроки у напрямку імплементації Кримінально-процесуального кодексу, помилування колишніх членів уряду Юрія Луценка та Георгія Філіпчука.

Крок уперед, два назад

При цьому вже досягнуті позитивні результати можуть бути зведені нанівець діями або бездіяльністю української влади, які демонструють рух у зворотньому напрямку. Прикладами таких негативних тенденцій є нові кримінальні справи проти екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, купівля одного з трьох найбільших медіа-холдингів України «UMH group» українським олігархом Сергієм Курченком, якого пов’язують із групою Сім’ї та вибори мера у Василькові. Жорстоке зґвалтування та побиття у селищі Врадіївка Миколаївської області, у скоєнні яких за показаннями жертви звинувачуються двоє працівників місцевих правоохоронних органів, могли б стати приводом для початку гучної реформи органів внутрішніх справ. Проте поки що місцева влада обмежилася лише фасадною «переатестацією» працівників районного відділу міліції.

Курчат восени рахують

Експерти та проєвропейські політики покладають багато сподівань на осінній політичний сезон, впродовж якого у Верховній Раді планується розгляд законопроектів стосовно реформи судової системи та прокуратури, органів внутрішніх справ, а також Виборчий кодекс. За словами міністра юстиції Олени Лукаш, 12 серпня Віктор Янукович доручив «опрацювати питання готовності законопроектів, необхідних для підписання Угоди про асоціацію». Щоправда, пані міністр не уточнила, чи йдеться про усі законопроекти, яких не вистачає задля виконання «списку Фюле». Очікується також, що восени буде визначена дата перевиборів на п’яти мажоритарних округах, де парламентські вибори у 2012 році відбулися із значними порушеннями, а також вибори мера Києва.

Загалом, пише у своїй колонці на «Українській правді» Ярослав Юрчишин, член експертної групи Національного круглого столу «Порозуміння заради європейського майбутнього», за наявності політичної волі виконати умови Євросоюзу до листопада нескладно, оскільки вже існує багато напрацювань. Зрештою, вповні можна встигнути зробити достатньо, щоб продемонструвати європейській стороні «рішучі дії та відчутний прогрес» – адже саме такий індикатор успіху визначений у висновках Ради ЄС.

Сила опозиції

Незважаючи на концентрацію влади в руках Президента та правлячої партії, роль опозиції у виконанні вимог Євросоюзу лишається вагомою. Через внутрішні суперечки з приводу УА фракція Партії регіонів позбавлена більшості при голосуванні за євроінтеграційні законопроекти і тому мусить розраховувати на підтримку опозиції. Так, авторами чотирьох антикорупційних законопроектів, успішно прийнятих у Верховній Раді, виступили депутати від усіх чотирьох фракцій, які підтримують підписання УА. Розширення повноважень Рахункової палати на національному рівні також вимагає голосування конституційною більшістю.

Для опозиції, зокрема для ВО «Батьківщина», виконання вимог Євросоюзу має особливе значення – оскільки, з-поміж іншого, йдеться про звільнення її голови, екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Хоча у «списку Фюле» пункт щодо усунення вибіркового правосуддя є одним з багатьох, у приватних розмовах європейські дипломати не приховують: вирішення справи Тимошенко є ключовою передумовою для підписання Угоди. Адже мова іде не тільки про вибіркове правосуддя, а про політичні мотиви ув’язнення, які у зв’язку з Тимошенко визнав Європейський суд з прав людини. Іншими словами, підписання Угоди про асоціацію з державою, яка має політв’язнів, для Євросоюзу означало б створення небезпечного прецеденту для своїх сусідів.

Екс-депутат від Партії регіонів Тарас Чорновіл в інтерв’ю виданню «ЛІГАБізнесІнформ» зазначає, що Віктор Янукович вже двічі був готовий відпустити Тимошенко на лікування до Німеччини, проте кожного разу змінював своє рішення в останній момент. Згідно опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова у травні 2013 року, 46% населення вважає, що задля підписання Угоди з ЄС про асоціацію і для виконання вимоги щодо подолання вибіркового правосуддя Юлія Тимошенко має бути звільнена в тій чи іншій формі.

Чи чути голос громадськості?

На жаль, питання Угоди про асоціацію досі не набуло значного суспільного резонансу. Як зазначають Рілка Драгнєва та Катарина Волчук, переговори щодо Угоди про асоціацію велися у вузьких офіційних колах, при цьому надзвичайно мало зусиль докладалося для того, щоб продемонструвати привабливість Угоди суспільство або проінформувати бізнес щодо її наслідків та переваг. Наслідки такого підходу проілюстровані результатами соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова у квітні 2013 року. Так, про зміст Угоди знають тільки 30% населення. 48% свідомі того, що Україна має виконати певні вимоги для уможливлення підписання Угоди, але лише 7% з них знайомі з ними повністю, 81% – частково, а 11% – не знайомі зовсім.

Зараз ситуація повторюється: український уряд щомісяця інформує ЄС про стан виконання умов підписання Угоди, але не оприлюднює цю інформацію. Таким чином, наразі широкий суспільний тиск на владу задля підписання УА відсутній: пересічному українцю невідомі негайні вигоди від підписання Угоди. При цьому українські керманичі дуже свідомі негайних втрат, які загрожують їм у разі підписання.

А північний сусід проти!

Російське керівництво не приховує, що категорично не підтримує європейську інтеграцію України. Для того, щоб підкреслити свою позицію, Моcква вдалася до красномовних заходів. Так, 29 липня російська санітарна служба ввела заборону на ввезеня до Російської Федерації продукції компанії «Рошен» через виявлення у ній бензопірену – канцерогенної речовини. Після російської заяви експертизу продукції «Рошен» здійснили Молдова, Білорусь, Казахстан та Таджикістан, проте вказаної речовини не виявили. «Рошен», як відомо, належить українському олігарху Петру Порошенку, прихильнику європейської інтеграції України.

14 серпня кампанія продовжилася повною блокадою українського експорту на українсько-російському кордоні. Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт назвав цю акцію «тихою торговельною війною проти України», метою якої є блокування її відносин з ЄС. Після переговорів між українським та російським відомоствами звичний митний режим відновився. Однак радник президент РФ Сергій Глазьєв пояснив, що тимчасовий режим адміністрування кордону був введений з метою перевірки, зокрема, відповідності імпортованих з України вантажів правилам походження товарів, які діють між Україною та Росією. Пан Глазьєв підкреслив, що у разі підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС такий режим може стати постійним заради уникнення реімпорту європейських товарів через українську територію. Також російська сторона говорить про можливу денонсацію ЗВТ з Україною. Російська «Нєзавісімая ґазєта» припускає, що Кремль може піти на висилання українських заробітчан з РФ задля зриву підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.
Європейська Комісія відреагувала заявою, у якій назвала неприйнятною будь-яку економічну погрозу з боку Росії, спрямовану проти України і пов’язану з можливим підписанням країною Угоди про асоціацію з ЄС. Також речник ЄК підкреслив, що побоювання російського керівництва щодо реекспорту європейських товарів через майбутню зону вільної торгівлі з Україною є безпідставними, оскільки в контексті ЗВТ між Росією та Україною (СНД), товари ЄС не зможуть експортуватися з України до Росії у пільговому режимі.

Зрештою, як зауважує Джеймс Шерр у своїй записці «Україна і Європа: остаточне рішення?», колесо історії не зупиниться на Вільнюському саміті. Незалежно від того, чи буде підписана Угода, його результат стане «не лише кінцем однієї історії, а й початком іншої». У випадку підписання Росія, на думку директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук, отримає ще цікавіший виклик: зірвати Угоду про асоціацію на стадії ратифікації. Україна, у свою чергу, отримає документ, який вперше за часів незалежності утвердить її цивілізаційний вибір та спрямує її розвиток на час значно довший, ніж термін повноважень нинішньої влади.