Публікації

Інтерв`ю директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук для «Gazeta Wyborcza». Проросійський президент України не такий уже й проросійський. Може й не хоче, але мусить усміхатися Євросоюзові, бо цього прагнуть більшість українців та українських підприємців. І буде на кого покластися, коли відносини з Москвою знову погіршаться. \
У середу в Києві керівники польського та шведського МЗС переконували президента Віктора Януковича швидше реформувати країну та зближуватися з Європейським Союзом, не нагинати демократію під свої потреби і поважати засади політичного плюралізму. Опозиція звинувачує владу в обмеженні свободи слова і діяльності інших партій, а також у багатьох порушеннях на нещодавніх місцевих виборах.
(Радослав) Сікорський і (Карл) Більдт розповіли Януковичу, чого сподіватися перед самітом Україна – ЄС 22 листопада. Візит до Києва був черговою місією міністра Сікорського разом із колегою з ЄС. Карл Більдт є співавтором проекту «Східне партнерство», яке має зближувати шість пострадянських держав, серед яких і Україна, з Євросоюзом.
Марчін Войцеховський: Думаєте, президент Янукович перейметься тим, про що казали міністри Більдт та Сікорський, і справді зближуватиме Україну з Євросоюзом?
Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики в Києві: Янукович чув останнім часом те саме від багатьох політиків з ЄС та США. А слова Сікорського й Більдта візьме до уваги настільки, наскільки це буде йому вигідно. Він зацікавлений, щоб 22 листопада на саміті Україна – ЄС не йшлося суто про внутрішню ситуацію в нашій країні. Ми маємо одержати там план підготовки до скасування віз до країн Євросоюзу, хоч і без конкретних термінів, – і президент збирається представити це як великий успіх.
У мене таке враження, що за півроку правління Януковича співпраця Києва з ЄС пригальмувала.
Так було на самому початку після його приходу до влади, оскільки головні зусилля було спрямовано на покращення відносин з Росією. Проте останнім часом на лінії Київ – Брюссель помітне пожвавлення, оскільки відновилися переговори щодо зони вільної торгівлі та угоди про асоціацію. Частина радників переконували Януковича зробити перерву у цих перемовинах або відмовитися від амбітної угоди про асоціацію. Президент вирішив інакше. Він форсував кілька договорів, які зближають нас із Євросоюзом: була прийнята конвенція Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми», яка є умовою скасування візового режиму з ЄС. Також він проводить економічні реформи для стабілізації бюджету, які схвалюють у Брюсселі. Порівняно з весною чи літом щось таки відбувається в європейському напрямі.
Чому Янукович став раптом проєвропейським?
ЄС та Америка стали кимсь на кшталт арбітра між ним та опозицією. Тому президент зацікавлений у добрих відносинах із Брюсселем та Вашингтоном. Крім того, і він, і правляча еліта розуміють, що отримали від Росії все, що могли, а тому настав час для Європи. Останній візит Путіна до Києва був кінцем медових місяців України та Росії. Зараз для нашої влади є важливішим те, що про неї кажуть Брюссель і Вашингтон, ніж Кремль чи Дума.
Яка головна перешкода для укладення договору про зону вільної торгівлі з ЄС?
Сільське господарство. На думку Києва, єесівські квоти на безмитний продаж української агропродукції є до смішного низькими. Наші вважають, що мають велике поле для маневрів і можуть вимагати кращих умов, бо не прагнуть чимшвидше вступити в Євросоюз. Польща та інші країни регіону, коли намагалися приєднатися до ЄС, змушені були прийняти рішення Брюсселя. Київ же думає, оскільки наразі не йдеться про членство, то може сподіватися на особливі умови. Тобто що може виставляти вимоги як партнер, а не молодший брат.
І Янукович справді думає, що Україна має прямувати в Європу?
Необов’язково, але деякі обставини змушують його йти цією дорогою. По-перше, очікування виборців: інтеграцію з Європою підтримують практично всі партії. Хто скаже, що він проти, той стане політичним самогубцем, оскільки українці, незалежно від своїх поглядів, уже запрограмовані на Європу. І Янукович не може цим легковажити.
А по-друге, Янукович не хоче бути другим Лукашенкою. Хоче мати вільні руки у контактах із Заходом, хоче, аби його приймали і сприймали там як партнера, щоб у разі кризи з Москвою мати на кого розраховувати. Ну і, зрештою, є ще наш бізнес, який теж бачить майбутнє радше ближче до Європи, ніж до Росії.
Через усе це президент Янукович, можливо всупереч власним поглядам, буде щораз більше відкритим до співпраці з Євросоюзом та Америкою, ніж з Москвою.

Переклад «Inozmi».