Публікації

Стенограма прес-конференції за участі директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук та голови Громадської експертної ради «Україна-ЄС» Олега Рибачука в прес-центрі “Главком”.Поїздка Президента до Польщі на самміт глав держав Центральної та Східної Європи була дуже комфортною, тому що там, м’яко кажучи, там було не до Януковича. Крім того, не планувалося підписання підсумкової декларації, тож жодних зобов’язань – лише приємні рукостискання та фото на згадку. Наступний самміт відбудеться вже у Києві, напередодні «Євро-2012». Щоправда, там вже відповідей на незручні запитання уникнути не вдасться. \

Підсумки візиту Януковича в прес-центрі «Главкому» обговорювали екс-віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції, голова Громадської експертної ради «Україна-ЄС» Олег Рибачук та директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук.

Олег Рибачук: «Янукович формально дав відповідь Медведєву про те, на якому з двох крісел він намагається всидіти»

В аналізі самміту глав держав Центральної і Східної Європи ми відштовхуємося від того, що Президент Янукович зробив черговий візит в рамках своєї стратегії європейської інтеграції. Передбачувана владна машина пропагувала цей візит як епохальний з точки зору втілення стратегії європейської інтеграції Віктора Януковича, і визнання його як рівного серед рівних.

Якщо бути об’єктивним, то дійсно слід вітати те, що Президент Янукович формально дав відповідь президенту Медведєву про те, на якому з двох крісел він намагається всидіти. Серед позитивних моментів також те, що наступний самміт буде проведений в Києві. Україна буде привертати увагу не тільки як футбольна столиця, а і як місце зібрання глав держав Центральної і Східної Європи. Треба це максимально використати для того, щоб самміт проходив не в парадно-фестивальному стилі, до якого зараз влада часто вдається, а щоб інформаційний фон був об’єктивним, щоб можна була аналізувати, що відбувається в Україні.

Президент Янукович дуже впевнено заявив про готовність України виконати першу частину зобов’язань, необхідних для отримання Україною безвізового режиму. Це говорить про наявність високої політичної волі на рівні Президента Януковича і пана Баррозу до підписання Угоди про політичну асоціацію і поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі.

Але якщо говорити технічною мовою, то підписання Угоди про політичну асоціацію і зону вільної торгівлі до кінця року є неможливим. Можливим може бути її парафування. Підкреслюю, що і брюссельська сторона, і українські переговірники підтвердили серйозну налаштованість керівництва Європейського Союзу та України на підписання. Хотів би спростувати інформацію, яка поширилася в Україні нещодавно з вуст екс-президента Польщі, про готовність європейської сторони підписати мало не у вересні Угоду про зону вільної торгівлі. Ця інформація не знайшла підтвердження, але є підтвердження готовності сторін до укладення цієї угоди.

Кілька слів про ризики. Можу буквально процитувати одного з ключових переговірників з європейської сторони про те, що такі технічні питання, як можливість українцям отримати біометричні паспорти зовсім не стоять в першому порядку паритетності з точки зору ЄС. Говорилося про ситуацію з правами людини, про політичні репресії, про застосування Міністерством внутрішніх справ тортур, про свободи громадян. Було сказано, що якщо ці питання не будуть вирішуватися, то перспектива підписання документу про безвізовий режим буде примарною.
{1}

Якщо українська влада наробить дурниць в царині дотримання прав та свобод людини, і особливо політичних репресій, якщо, не дай Бог, щось трапиться з політв’язнем Юрієм Луценком, якщо відбудеться арешт екс-прем’єра Юлії Тимошенко, то такі події зроблять практично неможливим підписання Угоди про асоціацію «Україна-ЄС» не тільки в кінці цього року, а і на невизначений термін.

Альона Гетьманчук: «Для Президента Януковича цей візит був абсолютно комфортним та вигідним»

Йдеться не про візит Віктора Януковича на саміт країн Центрально-Східної Європи, а про візит на протокольну зустріч Віктора Януковича до президента Обами за посередництва польського президента Броніслава Коморовського. Цей візит був однозначно вигідний для Януковича. Але він так само був вигідний і для Польщі, яка хотіла показати і підтвердити слова Барака Обами, що вона є лідером в цьому регіоні, а також, що саме вона опікується Україною. Тож після закінчення формальної вечері Коморовські організував невеличке спілкування пана Обами з паном Януковичем. Фактично це було зроблено для того, щоб ще раз представити Януковича Обамі і сказати, що все ж таки з ним потрібно підтримувати діалог.

Для Януковича візит був вигідний, тому що він знав: у Варшаві буде не до ситуації в Україні. Відповідно і до нього не буде жодних питань чи застережень. Якщо ви, скажімо, почитаєте польську пресу за останні дні, то побачите, що вся увага була прикута виключно до візиту президента Обами. Можливо, знайдете лише кілька коротких згадок про те, що Президент Янукович там теж був.

Янукович, очевидно, також знав, що не буде підсумкової декларації саміту. Як ви знаєте, нам не завжди щастить з подібними документами. Зокрема, на нещодавній зустрічі «Вишеградської четвірки», Микола Азаров відмовився поставити свій підпис під декларацією з приводу ситуації в Білорусі. Очевидно, що подібна ситуація могла б скластись і у Варшаві. Декларація не планувалася, оскільки президент Словаччини сказав, що не поставить свій підпис на одному документі поруч з підписом президента Косова. Президенти Сербії та Румунії відмовились взагалі взяти участь у саміті через те, що там був президент Косова. Отже, вистачало і так внутрішніх проблемних моментів, аби ще загострювати увагу на Януковичі.

Хоча, наскільки мені відомо, під час самого саміту лунали думки щодо відкату від демократії в регіоні Східної Європи і що потрібно якось завадити цим процесам.

Фактично можна сказати, що для Президента Януковича цей візит був абсолютно комфортним та вигідним. Так само як і для Польщі і для президента Обами, оскільки його неодноразово звинувачували в тому, що він дещо забув про Центральну та Східну Європу. З огляду на наближення президентських виборів у Штатах, йому необхідно було показати, що він ні про кого не забув і продовжує активно ангажуватись у цей регіон.

Отже, Польща знову буде активно лобіювати наші інтереси?

Альона Гетьманчук: Чому – знову? Вона й намагалася це робити, підтримувати, а певна пауза в наших відносинах існувала більше з ініціативи Києва, аніж Варшави. Очевидно, перезавантаження відносин між Варшавою та Москвою теж вплинуло на їх динаміку. Але концептуально Польща ніколи не відмовлялась захищати та лобіювати інтереси Києва. Незважаючи на нинішню ситуацію в Україні, Польща обирає політику пряника, а не кнута, сподіваючись все-таки знайти точки дотику з паном Януковичем задля того, щоб не відбувалось подальшого регресу з правами людини. Я знаю, що президент Коморовські йому телефонує та спілкується з ним на всі ці теми. Поляки досі сподіваються саме на неформальному рівні спілкування якось вплинути на українського президента.

Олег Рибачук: Варшава восени буде приймати самміт «Східного партнерства», де, очевидно, має бути Президент України, а українська владна команда готується до демонстрації певних досягнень. В Брюсселі йшла мова про те, що це може бути певний проміжний фініш для оцінки перспектив щодо Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Тобто, на момент проведення самміту стане більш-менш зрозуміло, які ключові питання необхідно буде вирішити на найвищому рівні. Я впевнений, що Польща використає цей майданчик для того, щоб продовжувати свою роль одного із ключових партнерів України на шляху до європейської інтеграції.

Альона Гетьманчук: Питання польського головування зараз в Польщі тема №1. Поляки прекрасно розуміють, що без України, її активного ангажування, воно може виявитися не дуже вдалим, оскільки акцент Польщі – це все-таки східна політика ЄС. В цій ситуації Польща залежить від України настільки ж, як і Україна від Польщі. Є взаємовигідний інтерес, щоб підтримувати цей зв’язок.

Чому ж тоді поляки не хочуть добудовувати нафтопровід «Одеса-Броди» до Гданська?

Альона Гетьманчук: Тут є достатньо і економічних, і політичних мотивів. Поляки не до кінця впевнені, що якщо і добудують цей нафтопровід, то невідомо, чи по ньому піде саме легка каспійська нафта. Необхідно їм дати такі запевнення перед тим, як вони почнуть будувати.

Олег Рибачук: Якраз кілька днів тому було оголошено леді Ештон основні принципи «Східного партнерства» з новими нюансами. Тепер там буде закладена формула «більше за більше», тобто немає якогось квотування, що кожна країна-учасник має певний фінансовий бюджет. Ті країни, які будуть більше досягати, отримуватимуть більший рівень фінансування. Причому мова йде не лише про «Східне партнерство», а й про Середземноморське партнерство. Тобто, Європейський Союз зі всіма своїми сусідами застосовує тепер тактику заохочення найбільш активних країн. З одного боку, для України це відкриває широкі можливості, а з іншого – ми знову почули в Брюсселі, що Україні не потрібно позиціонуватися як безумовний лідер у «Східному партнерстві». Ми багато чого досягли, але зараз є інші країні, які значно швидшими темпами просуваються в європейській інтеграції. Тому починається реальна конкуренція за ресурс та за реальну можливість отримати підтримку на шляху цих реформ. Тож як мінімум, потрібно робити реформи.

Галина Каплюк, Альона Блохтур, фото Станіслава Груздєва, «Главком»