Публікації

Стаття заступника директора Інституту світової політики Сергія Солодкого, для «Главкому»У відносинах України і Росії, схоже, назріває перший серйозний конфлікт. Москва розгнівана спробами Києва зірвати масштабний проект «Газпрому». Українські дипломатии вмовляють європейців не підтримувати його.\

Яблуком розбрату став російський «Південний потік» – газопровід, який споруджуватиметься по дну Чорного моря: таким чином російський газ постачатиметься до країн Європи в обхід України на південному напрямку. Північний напрямок покриває «Північний потік», який протягнуто по дну Балтійського моря. Першу його гілку запустять уже наступного року, «Південний потік» очікують побачити в роботі у 2015 році. Кремль докладає неймовірних зусиль, аби пролобіювати своє «південне» дітище в високих європейських кабінетах. Україна, натомість, робить усе можливе, аби багатомільярдний задум росіян зірвати. Росію це починає дратувати.

Київ навіть не приховує свого невдоволення «Південним потоком». Прем’єр-міністр Микола Азаров публічно заявив, що цей проект не відповідає національним інтересам України. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко сьогодні, 23 червня відбув до Італії для того, аби відмовити італійців від участі в «Південному потоці». Нагадаємо, до цього проекту залучена італійська компанія ENI.

У дипломатичних колах переповідають, що Україна піднімає питання недоцільності будівництва «Південного потоку» на різноманітних переговорах – і з європейцями, і з росіянами. «Ми не приховуємо свого ставлення до цього газону», – кажуть дипломати. У самому Києві не сильно вірять в те, що ця затія вдасться. «Але вода камінь точить», – зізнаються в українському уряді. Головний аргумент української сторони наразі – дороговизна «Південного потоку». Мовляв, чи варто Італії, яка потерпає від кризи, розтринькувати гроші для підігрування геополітичним амбіціям Росії.

Така поведінка України навряд чи втішає Росію. Схоже, у Москві почали розуміти, що Янукович готовий бути проросійським рівно настільки, наскільки це буде вигідно його бізнес-оточенню. Випадок із продовженням перебування Чорноморського флоту РФ в обмін на дешевший газ якраз із цієї опери.

Слабкість нинішньої позиції України полягає ще й у тому, що ще на початку року кандидат в президенти Віктор Янукович виступав із пропозицією, аби українські підприємства взяли участь у спорудженні російських газогонів. «Газпрому» послуги українських трубників виявилися непотрібними. Чи не тому Україна почала раптом виступати із заявами, що обхідні трубопроводи загрожують національним інтересам?

Чи вдасться міністру Грищенку переконати італійців відмовитися від «Південного потоку»? Сумнівно. Надто великі гроші вже вкладені в цей проект. Більше того, наприкінці минулого тижня до проекту приєдналися дві французькі компанії. А це означає, що проект досі викликає великий інтерес. На руку росіянам грає і нинішня газова війна із Білоруссю. Київ уже двічі переживав газові баталії із «Газпромом», Мінськ потерпає від них зараз. Москві на цьому тлі набагато легше лобіювати обхідні газогони. Через п’ять років може так статися, що Україна залишиться просто з газовою трубою. Але без газу.

Конфлікт між Україною і Росією назріває не жартівливий. Кажуть, прем’єр-міністр Владімір Путін навідріз відмовлявся від зустрічі з Президентом Віктором Януковичем під час міжнародного форуму в Стамбулі. Доходило до конфузу: прес-служба українського лідера повідомляє про таку зустріч, а прес-секретар російського керівника уряду двічі виступає зі спростуваннями.

Кажуть, Путін взагалі не хоче бачити Януковича, а тому віддає перевагу спілкуванню лише з Азаровим. До речі, 28 червня (у День Конституції України) Микола Янович відбуде до Росії, де відбудеться його чергова зустріч із російським колегою. Тема зустрічі – саме енергетичні питання.

Схоже, що ми є свідками нового періоду якщо не в відносинах країн, то в стосунках лідерів двох держав – від різкого потепління до різкого протистояння. Хоча не виключено, що відносини миттєво налагодяться, якщо до розподілу газових мільярдів допустять і представників України. Чи не припиняться тоді розмови про національні інтереси України?