Публікації

Пост в блог на “Українській правді” директора ІСП Альони Гетьманчук.Одним з головних аргументів проти запровадження воєнного стану є те, що МВФ не дає грошей країні, яка перебуває у війні. Про це на Печерських пагорбах спочатку говорили вголос, тепер більше багатозначно роз”яснюють у неформальних розмовах. Мовляв, вибирати не доводиться: якщо війна, то тільки в компанії з дефолтом, бо МВФ грошей у випадку военного стану вже не дасть.\
Чи це дійсно так, чи ні – до кінця незрозуміло. Оскільки вже не раз якось непопулярні рішення (чи їх відсутність) списувались у кулуарах на побажання великих світу цього – як не Меркель, так Євросоюзу, як не США, так МВФ – то і питання з різкою “антивоєнною” позицією МВФ було б непогано прояснити нарешті вголос.

Тим більше, що невідомо про жодні формальні заборони МВФ надавати кредити країні, яка перебуває у стані війни (А ВОЄННИЙ СТАН, ДО РЕЧІ, НЕ ДОРІВНЮЄ ВІЙНІ), і в своїй діяльності Фонд (як і Світовий Банк) мають керуватись виключно економічними підставами. І, власне, в яких тільки критичних ситуаціях МВФ за свою історію не надавав кошти країнам. Від військових диктатур в Аргентині, Бразилії, Чілі, Таїланді та ситуацій, коли в країнах йшли громадянські війни (режим Ідріс Дебі в Чаді, Анастасіо Сомоса в Нікарагуа, Мобуту в Демократичній Республіці Конго/Заїрі чи боротьба з ісламськими сепаратистами на Мінданао у Філіпінах) і, нарешті – те, що абсолютно релевантно в нашому випадку – до міжнародних збройних конфліктів і воєн між країнами (Сирія формально у стані війни з Ізраїлем з 1973 року, у Пакистану заморожений конфлікт з Індією через Кашмір, який переростав у війну тричі, війна між Сомалі і Ефіопією, захоплення Індонезією Східного Тимору). Чи, може, Україна знову якийсь унікальний випадок, і до нас мають застосовуватись якісь свої унікальні стандарти?