Публікації

Розмови про стандарти НАТО в процесі перетворень ЗСУ чимось нагадують розмови про реформи в Україні загалом. Іншими словами згадують про них все частіше. Та от ясності від цього не стає більше. Особливо важко із урядових заяв зрозуміти саме про масштаби змін і позитивного поступу. Великим недоліком в урядовій стратегії комунікації Євроатлантичної інтеграції є відсутність переконливої порівняльної статистики.

Проте не зважаючи на такі недоліки, щорічні Білі книги Міністерства оборони України дають можливість оцінити зміни, які відбулися протягом останніх років. Мова йтиме про аналіз багатонаціональних навчань на території України та за її межами за участі країн НАТО. Навчання із країнами Північноатлантичного альянсу є важливими адже саме в їх процесі солдати і командний склад ЗСУ мають нагоду на практиці опановувати навички щодо планування і проведення операцій відповідно до доктрин НАТО. Здатність працювати на основі єдиного алгоритму дій є значним кроком щодо посилення нашої військової взаємосумісності (interoperability) із Альянсом. Для порівняння найкраще взяти дані за останній довоєнний 2013 рік та за 2017 рік. Дані за 2018 рік з’являться не раніше другого кварталу поточного року.

В 2013 році на території України пройшли 3 багатонаціональні навчання за участю країн НАТО – Rapid Trident 2013, Sea Breeze 2013 та Кленова Арка 2013. Від України в них прийняли участь 2260 бійців ЗСУ, 11 кораблів, 7 гелікоптерів і 3 літаки. Проте дані навчання були спрямовані на підготовку до участі ЗСУ в миротворчих операціях та операціях по протидію піратству. Фактично це було продовження практики, яка склалася із 1990-х років в рамках участі України в програмі НАТО «Партнерство заради миру» (Partnership for Peace). Ніхто не вірив в можливість міждержавного конфлікту після завершення Холодної війни. Головними ж загрозами після 1991 року вважалися саме внутрішньодержавні конфлікти, які породжують нестабільність як на суші так і на морі. Саме для цього міжнародні партнери тренували ЗСУ для участі в миротворчих операціях по світу і протидії піратству на морі, що Україна до речі успішно робили до 2014 року. Участь в таких операціях, а також підготовка до них, хоча і допомагали підтримувати боєготовність ЗСУ, проте вони мали мінімальне значення для інтеграції України до НАТО, яке перш за все спрямоване на колективну оборону своїх держав-членів від зовнішньої агресії.

Окрім того в закордонних навчання за участю НАТО в 2013 році прийняли участь 313 бійців ЗСУ. Всього мова йде про 5 навчань на території ФРН, Польщі і Словаччини. Але показовим є те, що і в рамках цих навчань мова йшла лише про підготовку наших бійців до можливої спільної взаємодії із іншими країнами Альянсу у рамках проведення миротворчих операцій чи операцій із підтримання безпеки.

Тим самим аж до початку російсько-української війни в взаємодії України із Альянсом по частині військових навчань домінували підходи, які були закладені іще в 1990-х роках. Такі навчання були однозначно корисними, оскільки допомагали Україні бути потужним контрибутором безпеки шляхом участі в миротворних операціях ООН, операціях НАТО та ЄС, США і їх окремих союзників. Такі навчання в рамках підходу кооперативної безпеки давали можливість підтримувати боєздатність ЗСУ. Проте міжнародні навчання до 2013 року не давали можливість шляхом участі в них посилювати взаємосумісність для реалізації саме 5 статті Вашингтонського договору НАТО про колективну оборону.

Картина станом на кінець 2017 року виглядає дещо іншою. Практика проведення традиційних навчань Rapid Trident і Sea Breeze була продовжена. В 2017 році із боку України в цих двох навчаннях взяли участь 2300 бійців ЗСУ, 180 одиниць бронетехніки, 23 кораблі і 27 літаків та гелікоптерів. Проте головною особливістю багатонаціональних навчань Rapid Trident та Sea Breeze в 2017 році була зміна суті завдань, які відпрацьовувалися. Так на відміну від довоєнних років в основі навчань ЗСУ із НАТО протягом останнього часу є відпрацювання завдань оперативного рівня відповідно до практик Альянсу. По суті мова йде про підготовку до великої війни – проте відповідно до доктрин НАТО. Тим самим в процесі маневрів на території України українські бійці і командири переймають алгоритм дій Північноатлантичного альянсу. Окрім того слід сказати, що в 2017 році 3 судна ВМСУ («Генічеськ», «Прилуки» і «Гетьман Сагайдачний») брали участь в тренуваннях типу PASSEX із кораблями НАТО. Даний тип навчань дає можливість відпрацювати алгоритм дій у складі єдиної групи кораблів. Такої практики в 2013 році просто не було.

В той же час в закордонних навчаннях в 2017 році за участю країн НАТО взяли участь 638 бійців ЗСУ. Всього українські солдати взяли участь в 14 навчаннях. При цьому основний наголос в цих навчаннях було або планування, або відпрацювання практичних навичок ведення бойових дій по практиці Альянсу.

Оцінка участі ЗСУ у навчаннях за участі країн НАТО в 2018 році має бути опублікована протягом першої половини цього року. Однак варто згадати минулорічні навчання «Чисте небо», які відбувалися в жовтні на території Хмельницької та Вінницької областей за участі Повітряних сил ЗСУ та авіація Національної гвардії штату Каліфорнія. В рамках цих навчань українські авіатори мали гарну можливість на практиці відпрацювати більшу частину алгоритму дій авіації НАТО. Тим самим не лише бійці Сухопутних військ і Військово-морських сил, але і українська авіація у рамках спільних навчань опановує практику бойових дій Альянсу на основі єдиної доктрини.

Як наслідок, можна зробити наступний висновок. За останні 5 років у рамках спільних навчань ЗСУ із партнерами по НАТО було перенесено наголос із підготовки до участі українських підрозділів в миротворчих операціях до планування і ведення загальновійськових операцій відповідно до практики Північноатлантичного альянсу. Новий фокус навчань дає можливість українській стороні на практиці опановувати алгоритми дій НАТО в різних аспектах, тим самим посилюючи нашу взаємосумісність і реалізуючи на практиці ціль щодо інтеграції до Північноатлантичного альянсу.

Можливо цей процес відбувається не так швидко як би нам хотілося, але зміна акценту і масштабів спільних тренувань є очевидною. Тим самим перехід на стандарти НАТО щодо спроможності планувати і проводити операції на основі єдиної доктрини відбудеться хай і не в 2020 році, але точно в наступні 5-10 років.

Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту

Опубліковано на сайті «Сегодня»