Архіви: Новини

В Інституті світової політики відбувся Медіа-клуб з Заступником Голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Віталієм Башинським.Пан Башинський надав експертну оцінку наслідків підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС у сфері фітосанітарних норм та стандартів.{1}
Віталій Башинський пояснив, що Зона вільної торгівлі не передбачає «утисків» національного виробника, а навпаки – створює умови для завоювання нових ринків, а також передбачає захист прав українських споживачів.

У дискусії взяли участь українські журналісти, які спеціалізуються на темі європейської інтеграції.
{2}

26 червня в ІСП відбулася відеоконференція з віце-президентом Національного фонду на підтримку демократії (Вашингтон) Надією Дюк. \
Відеоконференцію було проведено в рамках проекту «Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів» за підтримки Інтерньюз, Агентства США з міжнародного розвитку та Центру Карнегі (Вашингтон).Відеоконференцію було проведено в рамках проекту «Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів» за підтримки Інтерньюз, Агентства США з міжнародного розвитку та Центру Карнегі (Вашингтон).

Пропонуємо Вашій увазі стенограму заходу
{1}
Сергій Солодкий, Перший заступник директора Інституту світової політики

Добрий ранок Вашингтон, добрий вечір Київ. Хочу нагадати, що сьогодні в стінах Інституту світової політики та Центру Карнегі у Вашингтоні ми маємо можливість провести відеоконференцію з Надією Дюк, віце-президентом Національного фонду на підтримку демократії. Цей захід відбувається в рамках масштабного проекту, який вже триває понад один рік. Називається він «Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів». В рамках цього проекту ми надаємо змогу українським активісткам і активістам послухати рецепти того, як досягали успіху жінки в інших країнах світу. Окрім того, ви маємо нагоду почути думки наших експертів, гостей відеоконференції щодо тих чи інших питань. Ми дуже вдячні пані Дюк за нагоду поспілкуватися. Нас звичайно цікавитиме Ваша «success story» і те, чим займається National Endowment for Democracy у питанні гендерної рівності. Другу частину нашого заходу ми присвятимо обговоренню відносин між Україною та Сполученими Штатами Америки, які сьогодні стоїть на порядку денному, і як вирішити ті проблемні питання, які виникли в останні роки. Отож, пані Дюк, буду вдячним за ваше вступне слово, вступні ремарки щодо вашого досвіду. Щоб Ви могли порадити українкам у цьому плані і що проводить NED у питанні гендерної рівності. Після цього я надам змогу нашим гостям поставити питання пані Дюк.
{2}
Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Доброго ранку. Дякую, що запросили мене взяти участь у вашому проекті. Це чудова ідея ділитися досвідом успіху жінок по всьому світу та розповідати про цей досвід українській громадськості, щоб всі бачили, як це робиться у світі. Дуже добре, що і багато чоловіків залучаються до цієї теми, тому що ми ведемо мову про спільні зусилля.

Як ви вже представили мене, я працюю віце-президентом у Національному фонді підтримки демократії, і я відповідаю за взаємини з вашою частиною світу, тобто це Європа і Азія. На початку моєї кар’єри це була Східна Європа і Радянський Союз. Коли я стала віце-президентом, мої обов’язки розширилися, і я вже працюю із Африкою та іншими регіонами та з програмами Латинської Америки. Отож, мій унікальний досвід був почерпнутий з вашої частини світу і був перенесений на Латинську Америку і Африку. Якщо ви працюєте в організації, яка займається підтримкою демократії, то ви маєте працювати із жінками, повинні залучати їх до політичного, соціального процесу. За визначенням, демократія не може бути такою за участі менше 50% населення світу. У деяких програмах та інституціях жінок часто називаються меншістю, але жінки це не меншість, жінки – це половина населення. І в історії було так, що жінки залишалися поза лаштунками, тобто це стосується і громадянських, і політичних прав.

Надання жінкам повноцінних прав у житті країни і суспільства – це довготривалий процес. Але я гадаю, що Україні не так багато часу на це знадобиться. І я можу пояснити, чому саме так вважаю. Хочу наголосити, що є два питання, які треба враховувати, коли ми говоримо про жінок і демократію. Перше, це законодавчі рамки, в яких живе суспільство. Потрібно зробити дуже багато, щоб забезпечити рівність, починаючи з рівної оплати праці за однакову роботу, забезпечення законодавчої бази для боротьби з дискримінацією та надання рівних можливостей жінкам у різних сферах, створення соціальних пільг для жінок. Це є інституційна складова, яка, по суті, може досягатися за допомогою прийняття законів. Другий момент, можливо, і не такий простий, це є політична культура, її плекання, тобто досягнення такої моделі соціальної поведінки, коли жінки будуть вважатися повністю рівними з чоловіками. І створити таку культуру набагато складніше, тому що йдеться про формування соціальних звичок, звичок мовлення, про формування того, що повинні говорити лідери країни, що прийнятним є у сучасному житті і що вже не є більше прийнятним. Я думаю, що це набагато складніше, і на законодавчому рівні це не впровадиш, тому що повинні бути безперервні інформаційні кампанії, які б вказували на ці моменти, які б окреслювали рівність. І тут шлях може бути довший для формування цих звичок. Можливо, це трішки складніше, ніж просто прийняти закон.

Декілька слів про Національний фонд на підтримку демократії. Зараз ми святкуємо тридцяту річницю. Нас було засновано на початку 80-х років. Це була маленька організація, не так вже і багато людей вірило, що ми виживемо. Але пройшло стільки багато років, і ми все ще існуємо. По суті, це був певний експеримент.

Наша місія – підтримка демократії по світу через неурядові організації. Ми, власне, самі є неурядовою організацією, хоч ми і використовуємо фінансування з державних коштів. В нашому колективі є багато жінок. Наші директори збираються чотири рази на рік і вирішують, хто нас буде фінансувати. Ми грантодавча організація, але у нас є і інші сфери, де ми працюємо: чотири інститути, споріднені компанії. Також ми публікуємо рекомендації. І я думаю, що ви також знаєте споріднені з нами організації: Міжнародний республіканський інститут, Центр міжнародного приватного підприємництва, Американський центр міжнародної трудової солідарності, Національний демократичний інститут міжнародних справ. І кожна з цих організацій займається демократичним процесом. Вони працюють із політичними партіями в Україні, з неурядовими організаціями. Також у нас присутній і елемент бізнесу; для демократії це теж важливо. Протягом останніх 30 років і ми, і ці організації співіснуємо на кшталт родини. Ми повинні працювати і над нашими відмінностями, які в нас існують, тому що ми не можемо програвати. Ви повинні вибирати людей, які поділяють ваші бачення. Ми працюємо дуже в багатьох країнах світу. І що стосується програми, яку ми ведемо тут в Україні, то ми надаємо багато грантів на підтримку демократії. Ми так само співпрацюємо із представниками бізнесу, трудового ринку, підтримуємо групи жінок і пресу.
Отож, можливо, зараз час послухати запитання від вас. І дуже дякую вам, щось запросили мене до участі у вашому проекті.

Ольга Лимар, Інститут світової політики

Доброго дня, пані Дюк, нещодавно ви написали книгу, в якій зазначили про вирішальну роль молоді у політичних змінах, і, зокрема, у пострадянських країнах. Водночас, в Україні не так багато державних програм, які підтримують молодь. Яка ваша порада для молоді, як зайняти лідируючу позицію у політичному житті країни, особливо, коли це стосується не революцій, а щоденної кропіткої роботи над розвитком держави?

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Так, ви праві, я видала книжку. Там йшлося про Україну, Росію, Азербайджан, про молодь, культуру, ідентичність і зміни. І все це елементи того, чим повинно перейматися наступне покоління. Я включила багато інформації з цих трьох країн і врахувала два різні часові періоди: 2003 та 2010 роки. Це було зроблено для того, щоб побачити відмінності за цей період; інформація виявилася дуже цікавою. Я хотіла б наголосити, що існує припущення, ніби наступне покоління автоматично буде більш демократичним, відкритим, вольовим, буде дотримуватися ліберальних цінностей у порівнянні зі старшим поколінням. Можливо, все, що нам потрібно зробити, це почекати, поки покоління подорослішає, стане старшим, і так ми отримаємо демократичну країну. Виявляється, як продемонстрували мої дослідження, молоді люди можуть бути такими ж авторитарними, як і їх батьки. І це можна помітити у Росії, де влада вдалася до радикальності, створивши провладний рух «Наші». Останнім часом вони не фінансуються і їх не так вже помітно. Що стосується України, я наголошувала, що двічі за останні 20 років українська молодь виходила на вулиці і змінювала політичну систему, вперше, в 90-х роках – Революція на граніті, я була там присутня і бачила її. Ці молоді люди струсонули систему. То були демонстрації в 90-му, і в наступному році Союз розпався. Вдруге, це була Помаранчева революція, коли молодь вийшла на вулиці, і очолила це заворушення, яке повалило владу Кучми. У своїй книжці я описала, що, на жаль, молодь, яка хоче струсити цю систему і якій вдається побороти її, потім виключається з політичної системи. В 90-х роках молодь було виключено із тієї системи, вони не брали участь в політичному житті. Те саме відбулося і після Помаранчевої революції, тобто думки молоді були відсторонені, відсунуті убік. Не обов’язково потрібна молодіжна програма, тому що, якщо є щось, що диктується молоді, вона стає об’єктом політики, а не суб’єктом політики. А молодь повинна сама за себе вирішувати, що їй хочеться робити, в якому напрямку йти і потрібні заходи, які б це підтримували, які б допомогли реалізовувати її сподівання. Саме це відбулося у Єгипті під час «Арабської весни» і в інших місцях Близького Сходу.
{3}
Світлана Конончук, Український незалежний центр політичних досліджень

Яка відмінність у діяльності Національно фонду на підтримку демократії сьогодні в африканських країнах від тієї діяльності, яку Фонд здійснював в Європі, адже очевидно, що відмінності у релігійному досвіді повинні накладати відбиток на тактику діяльності Фонду у питанні гендерної рівності для Африки. Які ви бачите виклики у вашій діяльності сьогодні на цих територіях?

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Доброго дня, Світлано, рада бачити людей, які мені знайомі. Я провела швидкий аналіз наших програм Фонду, тому що подумала, що таке питання може прозвучати. На Європу у нас прописано три «жіночих» програми, на Африку 25 і на Близький Схід – 19 програм. Істотне розходження. І на це є історичні причини. Я раніше вже казала, що, на мою думку, в України є все потрібне, щоб швидко досягти поступу в прогресі жінок, тому що жінки в Україні мають такий самий рівень освіти, як і чоловіки. А ось на Близькому Сході чи в африканських країнах батьки не дають своїм донькам вчитися. Тут основна розбіжність. В Україні – універсальна освітня система. І це хороший відправний пункт для забезпечення рівності, і стосунки між чоловіками і жінками більш-менш нормальні, хоч і є певні нарікання. Але, якщо порівняти те, що ми маємо у Африці і на Близькому Сході, як ось сказала Світлана, то є певні релігійні відмінності, є певна традиція, що в основному жінки залишаються дома і не беруть участь у політичному житті. Наші тамтешні програми мають на меті допомогти залучити жінок і забезпечити їм можливості у їх конкретній ситуації, зробити так, щоб їх голоси були почуті. Це дуже велика проблема у країні, де жінки не відіграють жодної ролі у політиці. Є різноманітні програми, які зараз діють в Африці і на Близькому Сході. І в Україні, на щастя, не має тих проблем. Але політична культура в Україні, ще не на тому рівні, де рівність сприймається, як належне, проте таких проблем, як в інших частинах світу, у вас немає.

Олена Лазоренко, ГО «Жіноча професійна ліга»

Ми хотіли б до вас звернутись з питанням просування економічних можливостей жінок. Якщо брати статистичну картину у країні, у нас існує розрив в оплаті праці між жінками та чоловіками. Тільки 2 % жінок в Україні є керівниками великих підприємств, і приблизно 24% – власниці малого та середнього бізнесу. Як ви ставитеся до просування економічних можливостей жінок, у залученні їх до бізнесу через різні мережі. Можливо, також ваш Фонд буде приділяти увагу цьому питанню. Дякую.

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Я рада, що ви торкнулися питання жінок у бізнесі, тому що я вірю, що Україна має переваги у бізнесі для жінок, хоча можливо зараз на те і не схоже. Жінкам потрібно шукати переваги там, де їх можна знайти, і власне робота в малому бізнесі легша для жінок, ніж, наприклад, боротьба за високі посади у великих корпораціях. Тому, Україні пощастило, що є великі корпорації, конгломерати, компанії, бізнес-імперії. На щастя, в Україні немає проблем, які є у країнах, багатих на нафту, наприклад, у Росії та Саудівській Аравії, де є ресурси нафти, і політична система була розрощена навколо доступу до цих нафтових ресурсів, і це виключило більшу частину населення з цього процесу. Українське населення повинно управляти бізнесом, проводити реновацію інфраструктури. Я думаю, що можливості для жінок в Україні існують, можливо не так, як у інших країнах, але, я впевнена, що вони можуть досягти певного рівня економічної свободи, що потім допоможе їм в отриманні політичних прав. Малий бізнес забезпечить їм місце, де жінки зможуть працювати і, таким чином, це позитивно відіб’ється на політичній системі, буде створено певну політичну структуру для того, щоб розширювати можливості жінок. І дякую, що ви сказали про статистику, про ці 24% жінок, це хороша відправна точка. Я буду закликати своїх колег контактувати з Вами для того, щоб з’ясувати чим ми можемо допомогти.

Павло Жовніренко, Центр стратегічних досліджень

Я виростав на Донбасі, у мене батько був шахтарем. Я пам’ятаю він приходив з шахти, включав радіо Свобода, Голос Америки і я виховувався з розумінням того, що є дійсно країна – світоч свободи. Потім робота з американцями, американськими організаціями, поїздки, ще раз переконала мене в тому, що США має дієві механізми і абсолютно зрілу демократію, до якої варто йти. Були маленькі нюанси, на які я особливо не звертав уваги, наприклад, смертна кара у деяких штатах. Зараз виникла пляма на цьому сонці, а саме програма «Призм». Кілька десятків років тому, одному американському президенту коштувало крісла прослуховування тільки виборчої кампанії свого конкурента. Зараз виходить, що під гаслом боротьби з тероризмом прослуховуються всі американці. Я дійсно тут в Україні не хотів би, щоб мене прослуховували. Чи адекватна реакція спецслужб на загрози, що стосуються тероризму, чи адекватна реакція американського суспільства, адже фактично це означає, що терористи досягли своєї мети, що вони змінили стиль життя американців; не за один рік, а за кілька десятиліть привчили їх до того, що священна корова свободи може бути знищена заради іншої цінності. Дякую.

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Дуже цікаве запитання. Я здивована, що ви думаєте, що це змінило стиль життя американців. Я думаю, що американці сказали б, що життя їх змінилося лише в аеропорту, коли їм треба знімати взуття для того, щоб пройти через сканувальне обладнання. У багатьох аспектах я не погоджуюся, що американський стиль життя змінився дуже сильно.

Що стосується прослуховування, яке зараз обговорюється, то для більшості американців це дуже нова річ. Одні говорять, що почуваються захищеними. Все, що роблять служби безпеки у боротьбі із терористичними атаками не є загрозливим. Саме ж американцям вдалося знайти і знищити Усама бен Ладена. Тобто, так люди почуваються захищеними. У нас тут є відеоспостереження. Україна тільки вийшла з того періоду, де знали, що таке прослуховування. Можете спитати батьків.

Гість відео-конференції

За останні декілька років, в Україні значно понизилось представництво жінок в центральній місцевій владі. Чи завжди згортання демократії пов’язано з тим, що права жінок зменшуються?

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Так, я думаю, що ці два моменти пов’язані і, зокрема, в такій країні, як Україна, де політика так тісно пов’язана з інтересами певних фінансових груп та мафіозними колами. І той факт, що жінок виключать із процесу – це дуже промовиста річ. Багато досліджень проводиться на тему корупції у світі. У Світовому банку є низка публікації на цю тему. Коли присутні у владі жінки, то рівень корупції менший. Мафіозні групи залежать від певної системи, де ви покладаєтесь на вірність людей, які вас оточують і ви не впускаєте інших. І це явище має певне місце серед чоловіків. А коли жінки проникають у цю систему і стають частиною політичного процесу, то це корумповане коло розривається. Я думаю, зараз у вашій країні відбувається дещо важливе і рейтинг корупційний дуже високий. Якомога більше зусиль треба докладати, щоб долучати жінок до політики для того, щоб політична система країни в цілому могла рухатися вперед і бути більш прозорою, і щоб люди робили політичну систему кращою ніж вона є.

Сергій Солодкий, Перший заступник директора Інституту світової політики

Сьогодні Комітет закордонних справ Сенату Сполучених Штатів схвалив нову резолюцію щодо ситуації в Україні з закликом звільнення Тимошенко. Частково можна сказати, що це стосується гендерного питання, тому що найвідоміша жінка-політик України залишається ув’язненою і дві резолюції законодавців Сполучених Штатів за останній рік стосуються фактично її звільнення. Можна сказати, що це питання дуже затьмарило відносини із західними урядами. Що треба зробити зі сторони України, щоб налагодити співпрацю зі Сполученими Штатами? Наскільки серйозною може стати проблема, про яку говорили американські сенатори щодо запровадження санкцій проти українських можновладців?

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

В дискусіях, що ми ведемо, є щось очевидне: Колишній прем’єр-міністр і політичний опонент чинного Президента дуже швидко опинилася за ґратами в результаті судового процесу, який, за численними ствердженнями, не був проведений у відповідності із законом; ми називаємо це вибірковим правосуддям та переслідуванням. Зараз для України відносини з Європейським Союзом, а не зі Сполученими Штатами є найважливішим. Враховуючи, що пані Тимошенко все ще у в’язниці, це не дозволяє Європейському Союзу просувати питання вступу України до Євросоюзу. А це є однією з вимог, яку поставив ЄС, для підписання Угоду про Асоціацію в листопаді. Наскільки мені відомо, нічого ще не вирішено в цьому питанні. Хоча, один із лідерів опозиції, пан Арсеній Яценюк, в нас був цього тижня і сказав, що опозиція веде переговори з Президентом Януковичем і, можливо, буде досягнута домовленість. Хоча те, що Україна не має незалежної судової системи, є причиною того, чому пані Тимошенко у в’язниці – суд виконує накази посадовців. І ЄС визначив, що це є проблемою в Україні, і таку ж думку поділяють Сполучені Штати. Як Ви вже згадували, були декілька резолюцій сенату, які допомагають сформувати думку громадськості, і думку сенаторів. І Ви говорили про те, що деяких українців можуть притягувати до відповідальності, це щось схоже на російський список Магнитського. Я не знаю, чи є дискусії якісь у Конгресі, але я знаю, що точилося багато дискусій щодо інших країн стосовно того, щоб застосувати принципи Магнітського до інших країни. Якщо законодавчо це буде оформлено, то звісно і Україна підпаде під цю категорію в документі, який може бути виданий. Але Ви повинні пам’ятати, що питання щодо видання віз залишається на розсуд Держсекретаріату та послів.

Наталія Лавріненко, Інститут соціології НАН України

Наш інститут соціології веде моніторинг суспільної думки населення України, починаючи з 2000 року. У цей моніторинг кожен рік закладається одне питання, яке звучить наступним чином: «Жінки не повинні обіймати керівних посад». Ми маємо дуже цікаву динаміку, це фактично питання, як лакмусовий папір для виявлення гендерного рівноправ’я в Україні. Цікава закономірність: з цією патріархальною думкою спочатку погоджувалося тільки 17%, далі у 2004, 2005, 2006 році свідомість нашого населення дуже зросла, і відмітка впала до 13%, але потім ми простежуємо змінення думки нашого населення з приводу положення жінки у суспільстві, та у 2009 році 19% населення погодилися, що жінка не повинна займити керівні посади. В мене є власне пояснення цієї тенденції, але я б хотіла дізнатися Вашу думку. З чим пов’язаний ухил до патріархальних позицій у свідомості нашого населення?

Анна Русь, «R&B Group»

Пані Дюк, скажіть будь ласка, яку роль ви віддаєте участі жінок у політичному житті, організаціях громадського життя та засобах масової інформації?
Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Надія Дюк, віце-президент Національного фонду на підтримку демократії

Мене дуже вразило, коли я почала працювати в Україні наступне: всі хороші неурядові громадські організації власне керувалися жінками. Вони отримували величезний досвід, працюючи в громадських організаціях і також в нерядовому секторі упродовж двадцяти років, і я думаю, що у вас є така могутня сила в цьому контексті. Є і мозкові центри, громадські організації, і бізнес-асоціації, і навіть профспілки, де жінки є дуже важливими гравцями. Ми називаємо такі явища «скляною стелею», тобто у нас є жінка, яка номер один із розбиття таких стель, це Хіларі Клінтон, якій довелося досягти успіху, саме тому її називають номер одни у розбитті скляних стелей. І я думаю, що українські жінки проб’ються крізь ці скляні стелі до керівних посад дуже скоро. Що стосується першого питання про відступ, то я думаю, що це лише тимчасове явище. Можливо вам і не варто дослухатися до моєї думки, але моє спостереження свідчить, що тут мова йде про різницю покоління, чоловіки и населення старшого покоління можуть виголошувати такі патріархальні зауваження і ствердження. Мені здається, що для молодшого покоління такі речі вже є неприйнятними. Що стосується прогресу і подальшого поступу, то демографія на боці жінок, з поваги до чоловіків. Жінки живуть довше в Україні, з причин, які нам усім відомі, і, коли жінка досягає 40річного віку, то питання, які були важливими, сімейні питання у цьому віці стають рівнозначними. Зі зміною поколінь ви побачите це. І я хотіла б завершити на оптимістичній ноті: ви побачите скоро, як відбулися ці зміни поколінь і як вони відбилися на питанні гендеру. І я хотіла вам також розказати про історію, яка з’явилася у газеті, вона стосується Сенатора Діани Файнстон: у віці 80 років вона є найстаршим Сенатором. І я не знала про це, поки не прочитала історію в газеті сьогодні зранку. Тобто у майбутньому Україна може очікувати цього, зважаючи на кращу систему, яка може з’явитися. Я працюватиму з Україною надалі і розвиватиму свої відносини з нею.
{4}
Солодкий Сергій, Перший заступник директора Інституту світової політики

Дякуємо за участь у відеоконференції. Дякуємо Центру Карнегі у Вашингтоні за підтримку заходу, Інтерньюз, USAID та нашим щановним гостям у Києві.

В Інституті світової політики 26 червня відбулася відеоконференція з віце-президентом Національного фонду на підтримку демократії (Вашингтон) Надією Дюк.Під час відеоспілкування були обговорені питання гендерної рівності в Україні, виклики процесам демократизації в Україні, аспекти українсько-американської співпраці.\
Так, пані Дюк підкреслила, що демократизація країни неможлива без повноцінного залучення жінок до політичного та економічного життя держави.

{1}

Надя Дюк ствердила: “Залучення жінок до політичного життя робить систему більш відкритою та прозорою” Це твердження перегукується з меседжем першого учасника проекту “Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів”, посла США з глобальних питань у справах жінок Мелан Вервієр: “Чим більше жінок на вищих щаблях влади, то менше корупції.”

Також громадській діяч наголосила на двох фундаментальних аспектах, які потрібно розвивати та змінювати для посилення гендерної рівності, а саме на інституційному рівні шляхом законодавчих норм та трансформаціях у політичній культурі.

Відеоконференція проводиться в рамках проекту «Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів» за підтримки Інтерньюз, Агентства США з міжнародного розвитку та Центру Карнегі (Вашингтон).

{2}
{3}
Лазоренко Олена Володимирівна, керівник Консультативної групи Жіночої професійної ліги

Метою проекту є обговорення питань гендерної рівності та сприяння більш активній участі українських жінок в політичному та суспільному житті.

У заході взяли участь українські політики, представники неурядових організацій, експерти та журналісти.

{4}

ІСП представив експозицію малюнків “Є краща сторона Європи” у Маріїнському парку в КиєвіВиставка карикатур “Є краща сторона Європи” була повторно презентована під час грандіозної події “У ритмі розвитку”.{1}
Роланд Ковач, офіційний представник Pact в Україні, Альона Гетьманчук, директор ІСП та Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП

Цього разу київська влада не чинила опору демонстрації виставки на відміну від презентації першого “Вуличного євроуніверситу”, який, попри все, був вдало проведений на Михайлівській площі 18 травня, в День Європи.

“Вуличні євроуніверситети” відбулися в рамках проекту “М’яка сила України в Євросоюзі”, який виконується за підтримки проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
{2}
Проект «Вуличних євроуніверситетів» також підтриманий Global Reporting та Swedish Institute.

Інститут світової політики презентував «Вуличний євроуніверситет» у Вінниці. Його офіційне відкриття відбулося 14 червня на Театральній площі.{1}Нагадаємо, Інститут світової політики проводить серію «Вуличних євроуніверсітетов» – виставку карикатур про найбільш істотні проблеми європейської інтеграції.
{2}
{8}
{3}{7}
Малюнки ілюструють дві реальності – українську та європейську – у більш ніж двадцяти вимірах соціального, економічного, політичного життя.
{4}{6}
Під час презентації жителі міста зможуть безпосередньо поспілкуватися з відомими експертами, дипломатами.
{5}
Даний захід успішно відбувся в Києві (18-19 травня 2013), Одесі (25-26 травня 2013), Дніпропетровську (6-7 червня). Виставку відвідали Ален Ремі, посол Франції в Україні, Андрій Олефіров, заступник міністра закордонних справ України, Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України, Костянтин Ржепішевський , представник МЗС України в Одесі, Андрій Дещиця, спеціальний представник ОБСЄ з питань тривалих конфліктів та інші.
Захід відбувається в рамках проекту “М’яка сила України в Євросоюзі”, який виконується за підтримки проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Проект «Вуличних євроуніверситеті» також підтриманий Global Reporting та Swedish Institute.

Інститут світової політики провів четверте засідання Стратегічного дискусійного клубу.У дискусії взяли участь Спецпредставник голови ОБСЄ з питань заморожених конфліктів Андрій Дещиця, народний депутат України Борис Тарасюк, заступник директора програми Росії та Євразії Фонду Карнегі Метью Рожанскі (США), старший аналітик Jamestown Foundation Владімір Сокор (Німеччина).{1}

Так пан Дещиця зазначив, що вирішення конфліктів – один із пріоритетних напрямків під час головування України в ОБСЄ. Спецпредставник повідомив, що «фактично щотижня зустрічається з представниками сторін конфліктів».
{3}
Андрій Дещиця, Спецпредставник голови ОБСЄ з питань заморожених конфліктів
Дещиця також надав оцінку переговорам з врегулювання придністровського конфлікту і зазначив, що сторони можуть домовлятися. Прикладом цього є є протокольне рішення про демонтаж канатної дороги через річку Дністер, підписану в рамках переговорів у форматі «5 +2» 24 травня.
{4}
Борис Тарасюк, міністр закордонних справ України (1998-2000; 2005-2007), народний депутат України
{5}
Метью Рожанські, заступник директора програми Росії та Євразії Фонду Карнегі, США
{6}
Леонід Літра, старший аналітик ІСП

Колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк наголосив на ролі Москви у вирішення затяжних конфліктів на пострадянському, зазначивши, що без “волі Росії не варто очікувати їхнього вирішеня”.
{8}
Владімір Сокор, старший аналітик, Jamestown Foundation, Washington
«Стратегічний дискусійний клуб» має на меті створення можливостей для проведення змістовних регулярних публічних дискусій зі стратегічних питань національної безпеки України. Засідання Стратегічного дискусійного клубу проводяться кожні два місяці за ініціативи Інституту світової політики і присвячені окремим проблемам національної безпеки.

Захід відбувся за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Королівства Норвегії.

{9}
Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП
{10}
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень “Амес”
{11}
Корнел Чуря, старший аналітик Інституту розвитку та соціальних ініціатив “Viitorul”, Республіка Молдова
{2}

12.06.2013рік.

Інститут світової політики презентував «Вуличний євроуніверситет» у Дніпропетровську. Його офіційне відкриття відбулося 6 червня на Європейській площі.{8}Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські, почесний гість виставки, урочисто відкрив захід Інституту.
{9}
Ян Томбінськi, Золтан Салаі, керівник відділу преси та інформації Представництва Європейського Союзу в Україні, Альона Гетьманчук, директор ІСП, Леонід Літра, старший аналітик ІСП, Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП
{1}
Нагадаємо, Інститут світової політики проводить серію «Вуличних евроуніверсітетов» у різних містах України – виставку карикатур про найсуттєвіші перешкоди на шляху європейської інтеграції. Малюнки ілюструють дві реальності у більш ніж двадцяти вимірах соціального, економічного, політичного життя в Україні та країнах ЄС. Мешканці українських міст, крім того, мають змогу поспілкуватися з експертами ІСП – поставити питання, які їх цікавлять в контексті європейської інтеграції держави.
{2}
{3}

Інститут світової політики висловлює особливу вдячність Дніпропетровській міській раді та Представництву Європейського Союзу в Україні
{4}

«Вуличний євроуніверситет» вже успішно відбувся в Києві та Одесі – виставку відвідали тисячі українців. Гостем експозиції в Одесі був також посол Франції Ален Ремі.
{6}
Захід відбувається в рамках проекту “М’яка сила України в Євросоюзі”, який виконується за підтримки проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
{7}
Проект «Вуличних євроуніверситеті» також підтриманий Global Reporting та Swedish Institute.

Інститут світової політики провів відеоконференцію зі співдоповідачем Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи (1995-2007) Ханне СеверінсенПід час відеомосту відомий європейський політик Ханне Северінсен торкнулась питань європейського майбутнього України та перспектив поширення гендерної рівності в Україні.\
Так, пані Северінсен заявила, що визначальним фактором у досягненні гендерної рівності у суспільстві є активна позиція як чоловіків, так і жінок, а не введення системи гендерних квот на законодавчому рівні. Окрім того, політик наголосила на важливості зміни менталітету таким чином, щоб рівність між чоловіками та жінками у суспільстві утверджувалась шляхом інформаційних кампаній та активної позиції громадянських організації. В той же час пані Северінсен наголосила, що європеїзація України в першу чергу залежить від слідування європейським цінностям, таким як верховенство права та забезпечення прав людини.

{1}
{4}

Дискусія відбулася за участі двічі міністра закордонних справ Бориса Івановича Тарасюка, народного депутата України, члена комітету з європейської інтеграції та члена міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» Також до аудиторії ІСП з вітальними ремарками звернулась Надзвичайний та Повноважний Посол Аргентинської республіки Лілі Ролдан Васкес де Муан. У заході також взяли участь експерти, журналісти та представники дипломатичних місій в Україні.

Нижче пропонуємо стенограму відеоконференції.

Юлія Кононенко, аналітик, Інститут світової політики

Доброго дня, Копенгаген! Раді вітати всіх на відеоконференції з відомим європейським політиком Ханне Северінсен, яка відома в Україні тим, що більше 10 років була співдоповідачем Моніторингового комітету ПАРЕ, спостерігачем ОБСЄ. Дуже дякую, пані Северінсен, за нагоду поспілкуватися з Вами, окрема подяка Посольству США в Копенгагені та Посольству США в Києві за технічну підтримку. Нагадуємо, що наш захід відбувається в рамках проекту «Віртуальний глобальний форум жінок-лідерів», який відбувається за підтримки Інтерньюз та USAID. Сьогодні у нашому заході також бере участь двічі міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, народний депутат України, член Комітету з європейської інтеграції та член міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», яке опікується питаннями гендерної рівності в українському парламенті. Я також рада вітати Надзвичайного та повноважного посла Аргентинської Республіки в Україні Лілі Ролдан Васкес де Муан.
Тож, пані Северінсен, перше запитання: відомо, що Данія є фронтменом у сфері гендерної рівності не лише в Європі, а й у світі – вона займає 7-ме місце у світовому Індексі гендерної рівності в той час, як Україна посідає лише 64-е, і рівень репрезентативності в українському парламенті менше 10%. Тож, які рецепти світового досвіду, зокрема досвіду Королівства Данії, Ви б порадили, аби піднятися в цьому рейтингу та поширити гендерну рівність в Україні. Дякую.

Ханне Северінсен, співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи (1995-2007)

Я не думаю, що це питання певних законодавчих аспектів, перш за все, це питання ментальності. Потрібно бути більше обізнаним щодо важливості того, щоб і чоловіки, і жінки приймали участь у прийнятті рішень. Коли я почала працювати в політиці, у 1974-му році, тоді йшла дискусія у моїй країні щодо ролі жінок у політиці. Частково це було спричинено тим, що у нас проводились жіночі конференції. Ми зрозуміли, що нам необхідно знайти спосіб для того, щоб більше жінки приймали участь у прийнятті рішень. Тоді менше 10% жінок було у парламенті, я була однією з них. Потім багато обговорювали, чи варто встановлювати квоти. Я знаю, що і у вас ведуться подібні дискусії. Але ми вирішили, що потрібно в принципі підвищити обізнаність у цьому питанні і створити більше можливостей для жінок. Ми використовували голосування за конкретних жінок. Напевно, це неможливо з вашим законом про виборчу систему. Тоді багато жінок потрапили у парламент. Можна було обрати жінку у списку і голосувати за неї як за особистість. У вас це не можливо, тому що у вас виборчі списки формуються іншим чином. Тому у цьому контексті важливим кроком є змінення виборчих списків до парламенту.

Юлія Кононенко

Дякую, пані Северінсен, за Вашу відповідь. Зараз для короткої ремарки я хочу передати слово Надзвичайному та Повноважному послу Аргентинської республіки в Україні Лілі Ролдан Васкес де Муан, адже Аргентина теж відома високим рівнем гендерної рівності, і цю державу також очолює жінка.

Ліла Ролдан Васкес де Муан, Надзвичайний та Повноважний посол Аргентинської Республіки в Україні

У нас в країні зараз, і справді, президентом є жінка. До того ж, у нас є закон, згідно з яким в парламенті повинно бути 30% жінок. У нас не погана ситуація з гендерною рівністю, але залишається ще багато роботи у цьому контексті.

{3}

Юлія Кононенко
Дякую, пані посол. Передаю слово пану Тарасюку.

Борис Тарасюк, Міністр закордонних справ України (1998 – 2000; 2005 – 2006), народний депутат України, член Комітету з європейської інтеграції та член міжфракційного об’єднання «Рівні можливості»

Вітаю, Ханне! Вітаю, пане Посол, а також усіх присутніх. Перш за все, хотів би звернути увагу на те, що сьогодні ми в Україні відзначаємо день журналіста. Поздоровляю усіх журналістів із професійним святом, бажаю творчих успіхів та вдячних аудиторій. Питання гендерної рівності, особливо в контексті питання професії журналіста, є надзвичайно важливим. Для України воно набуло особливого значення 18-го травня, коли молода журналістка була побита бійцями з «Партії Регіонів». Це ще раз свідчить про те, що в Україні немає належної уваги до питань і політики, і гендерної рівності. Саме через це я вступив до міжфракційного об’єднання «Рівні можливості». В Україні, за результатами минулих парламентських виборів, найбільша кількість жінок стала депутатами – близько 10%. Це найвищий показник за усі 22 роки незалежної України! Це той показник, з якого Ви починали за рівність жінок в політиці. Україні ще необхідно пройти довгий час, для того щоб встановити рівність і для жінок, і для чоловіків. У будь-якому разі я радий цій зустрічі і можливості поспілкуватися.
Ханне Северінсен
Я теж рада Вас вітати. Коли прем’єр міністр Азаров сказав, що жінка не може впроваджувати реформу, а натомість повинна займатися хатньою роботою – це був крок назад. Я думаю, що дуже важливо поширювати свободу слова та засобів масової інформації в Україні. Бо це також спосіб досягнення більшого впливу жінок у політиці. Необхідно, щоб була свобода преси, щоб жінки могли висловити свою позицію, показати, що вони насправді можуть займати провідні ролі у різних сферах суспільства.

{2}

Юлія Кононенко

Дуже дякую, Борисе Івановичу та пані Северінсен. Зараз пропоную ставити питання з залу.

Павло Жовніренко, Інститут стратегічних досліджень

Пані Северінсен! Говорячи про гендерну рівність, хочу зазначити, що в Україні немає потужного жіночого лобі, яке б пропагувало участь жінок в політиці. Я думаю, що, відповідно до прикладу скандинавських країн, на посту міністра оборони повинна бути жінка. Жінка не така агресивна, як чоловік. Чоловік енергетично є агресором. Жінка зберігає сім’ю, спокій. У цьому контексті, не йдеться навіть про рівність – жінка краща за чоловіків у цьому контексті. Водночас жінки в Україні не виявляють достатньої активності у висуванні своєї кандидатури на виборні посади. Говорячи про вибори, Ви, напевно, мали на увазі відкриті списки. Зараз у нас змішана система. Тобто є інша можливість – це вибори по мажоритарним округам та вибори мерів. І тут жінка може балотуватися, але для цього необхідна потужна підтримка, яку можуть створити і жінки. Але, нажаль, цього лобі поки-що немає. Дякую.

Ханне Северінсен

Так, я погоджуюсь, що жіноче лобі справді може бути дуже корисним. Жінки можуть об’єднуватись і в межах однієї партії. Жінці самій дуже важко чогось досягти. Але об’єднання з іншими жінками по всій країні, створення певної мережі допоможе їм. Також я вважаю, що виборча система є надзвичайно важливою. Мажоритарна система теж не дуже легка. Але, я впевнена, що кожна жінка повинна намагатися вплинути на місцевому рівні, пропагувати роль жінок. Однак, для цього потрібен час. Якщо у вас врешті-решт будуть квоти, тоді це буде швидше. Але, я не думаю, що жінкам подобається обиратися за квотами. Вони б хотіли, щоб їх обирали як найбільш кваліфікованих.

Оксана Климончук, журналіст, «Комментарии»

Пані Северінсен! Сьогодні Віктор Януковича у своєму щорічному посланні до Верховної ради сказав, що пріоритетом зовнішньої політики для України є все-таки Росія. Водночас він заявляє, що Україна не полишає ідею вступу до Європейського Союзу. Скажіть, будь ласка, чи Ви бачите в послідовності дій президента якусь логіку, чи все-таки спрямованість Віктора Януковича і в Росію, і в ЄС викликає непорозуміння?

Ханне Северінсен

Він має розуміти, або хтось з його оточення повинен йому пояснити, що неможливо увійти до Митного союзу, якщо ви водночас є асоційованим членом Європейського Союзу. Якщо намагатись увійти і туди, і туди, є ризик, що обоє дверей зачиняться. Це дуже великий ризик для України. Янукович не зможе увійти у двоє дверей одночасно. Я знаю, що український народ хоче піти європейським шляхом. Якщо гратися з цим, як, мені здається, як це робить президент, то це буде дуже небезпечним для майбутнього. В України є всі шанси для підписання Угоди про асоціацію, і Янукович має усвідомлювати, що на ньому велика відповідальність, якщо Україна втратить цей шанс.

Борис Тарасюк

Я відзначав, що в Україні є проблеми з гендерною рівністю, але є і винятки, коли жінка може досягти найвищих посад в державі. Маю на увазі колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, яка вже два роки через політично вмотивований процес перебуває з гратами. Це є зворотнім боком гендерної рівності, за яким стоїть один з найавторитетніших політиків в Україні. З іншого боку, тут пролунало твердження, що жінки менш агресивні, і через це, їх треба призначати міністрами оборони. Я не зовсім погоджуюсь з цим висловлюванням. Я запрошую в Комітет Європейської інтеграції, де ви наочно переконаєтесь в агресивності жінок, які представляють провладну партію. Сьогодні згадувалось, що Віктор Янукович має виступити перед Верховною Радою з щорічним посланням. Я щойно прийшов з зали пленарних засідань, і стало зрозуміло, що президент України, ігноруючи свої обов’язки і право виступити з щорічним посланням у Верховній Раді, не використав таку можливість. Як стало відомо, він не збирався особисто прийти у Верховну раду і виступити. Це також свідчить про ставлення президента і нинішньої української влади до вищого законодавчого органу держави. Це є свідченням ставлення і до жінок, а також відображає непослідовність у зовнішній політиці, яку демонструє Віктор Янукович як по відношенню до Європейського Союзу, так і по відношенню до Росії.

Ханне Северінсен

Так, справді, це скандально, що лідер опозиції все ще у в’язниці, і до неї дуже погано ставляться. Світ обізнаний щодо цього, світ стривожений цією ситуацією. І це є ознакою того, що Віктор Янукович боїться головного опонента, а тому прагне, щоб вона вийшла з політики до наступних президентських виборів. Увесь світ вимагає припинити таке вибіркове правосуддя, запровадити реформи і зменшити вплив президента на прокуратуру – забезпечити, щоб усі в Україні мали справедливий суд. На мою думку, дуже важливо, щоб Україна стала асоційованим членом Європейського союзу, а для цього у суспільстві справді повинно бути верховенство права, де не можна просто кинути до в’язниці політичного опонента. Я пам’ятаю, як Віктор Януковича заявив, що «місце Юлі на кухні». Таке ставлення показує, як важко жінкам у політиці в Україні за такого режиму.

Ігор Турянський, Надзвичайний та Повноважний посол України

На мою думку, питання гендерної рівності є надзвичайно важливим не лише для України, але й для багатьох європейських країн, які випереджають Україну у цій справі. Якщо Ви подивитесь на сьогоднішню аудиторію, то побачите, що питання гендерної рівності, принаймні в ній, повністю дотримане. Тут набагато більше жінок-журналістів, ніж чоловіків. Це, як на мене, повністю відповідає ситуації в освіті та медицині. Проте, мені здається, що лише введенням квот це питання не може бути вирішеним, тому що все залежить від особистості тих жінок, які себе проявляють на політичній арені на різних рівнях. Інколи здається, що ті жінки, які досягають висот у політичному житті країни, виявляють настільки сильну активність, що хочеться проголосувати проти їхньої присутності на вищих щаблях української політики. Треба працювати над питанням гендерної рівності, але не радикальним способом і не введеням квот.
Друге питання, якого б я хотів торкнутися, це підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Одним з аспектів цього співробітництва є питання про візову політику ЄС по відношенню до України. Вісім років тому, тодішній президент України Віктор Ющенко, а також міністр закордонних справ Борис Тарасюк, який присутній тут, вольовим політичним рішенням відмінили усі візи для громадян країн-членів Європейського Союзу. І з того часу, ми протягом восьми років тішимося тим, що Європейський Союз знущається над українськими громадянами, здійснюючи маленькі кроки і проголошуючи ці маленькі кроки, як велике досягнення. А наша влада, на превеликий жаль йде на поводі у Європейського Союзу. Останнє рішення Європейської Ради міністрів затвердила 30 травня посилену угоду. Насправді, цих «посилених» рішень немає. Це рішення поверхове. Як би Ви прокоментували отаку позицію ЄС у візовому питанні до України. Дякую.

Ханне Северінсен

Спершу я б хотіла прокоментувати слова стосовно жінок у політиці, а саме агресивності жінок у парламенті. Я не знаю усіх ваших жінок-політиків, тому мені важко щось сказати з цього приводу. Я думаю, що головна проблема полягає в тому, що політика заснована не на цінностях. Чоловіки можуть розглядатись як більш спритні та хитрі, якщо політика не базується на цінностях. Україні потрібно знайти шлях знизу вгору, щоб парламент репрезентував усе населення України.
Щодо візових питань, я справді погоджуюсь з Вами, що звичайні громадяни України повинні мати можливість отримати візу. Я часто запрошувала своїх добрих друзів на конференції, і їм доводилося чекати, стояти в чергах, а інколи – отримувати відмови. Не можна так ставитись до українських громадян, особливо до тих, хто хоче побачити, як існують інші європейські держави, як керують уряди цих держав. Повинна існувати можливість приїхати і побачити це на власні очі. Я дуже часто сперечаюсь з європейськими політиками стосовно цього питання, наполягаючи на існуванні більшої кількості програм обміну для студентів, бо тоді можна багато чому навчитись, засвоїти досвід інших країн. Отже, я погоджуюсь з Вами в тому, що повинно бути більше можливостей для українських громадян поїхати до Європи.

Олена Давліканова, Координатор проектів Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні

Добрий день, пані Ханне! Я знаю, що ЄС зараз розглядає законопроект щодо введення квот на посадах топ-менеджерів у корпораціях. Як Ви ставитесь до цього? Я б хотіла зазначити, що інколи жінки в самих партіях не мають можливості потрапити на найвищі шаблі не через те, що вони не мають певних кваліфікацій, але через ту «скляну стелю», яку можна подолати лише шляхом позитивної дискримінацію, яку можна ввести на певний період часу. Дякую.

Ханне Северінсен

Як я вже зазначала, я не дуже люблю і не дуже пишаюся системою квот. Існує небезпека, що жінки будуть відчувати, що вони не є необхідними насправді, що їх обирають не за їхні професійні якості. Треба змінити ментальність. Потрібно більше дискусій на цю тему: які наслідки більшої кількості жінок у політиці та економіці? У жінок є свої професійні якості, вони дуже необхідні суспільству. Ми спостерігаємо, що у країнах, де більше жінок у політиці, кращі результати, ніж у країнах, де жінки в загалі не мають впливу. Отже, необхідно поширювати таке переконання. Я ще раз підкреслюю, що процес голосування за жінок у виборчій системі не є дуже простим. Виборча система має будуватись на схемі «знизу-вгору», щоб жінки могли голосувати саме за жінок. Саме таким чином у Данії жінки змогли здобути вплив у політиці. Треба поширювати гасло «Голосуй за кращу жінку, яку ти зможеш знайти у списку». До цього було стільки негативної дискримінації, що настав час для позитивної: потрібно поширювати інформацію про те, що можуть жінки робити краще, який зиск отримає від цього система. Також це питання створених умов вдома, розподілу сімейних обов’язків, обов’язків по догляду за дитиною. Якщо це буде обов’язком лише жінок, то їм буде не легко займатись кар’єрою.

Ліза Рай, менеджер зв’язків з громадськістю, Ла-Страда-Україна

Пані Ханне! Ви багато говорили про зміну ментальності. Скажіть, будь ласка, як саме відбувались ці трансформації у Вашій країні, і яку роль Ви відводити у цьому третьому сектору – громадським організаціям. Дуже дякую.

Ханне Северінсен

Я думаю, що у всієї країни було дуже сильне бажання, щоб жінки були представлені у політиці. Я багато співпрацювала з жінками з інших партій, ми допомагали одна одній писати законопроекти, які будуть посилювати роль жінок. Необхідно, щоб вони об’єднувались в межах однієї партії і створювали платформу одна для одної. Я думаю, що сучасні засоби комунікації – Інтернет, соціальні мережі – приносять велику користь у пропагуванні цього питання. Так само можна і об’єднуватись і з неурядовими організаціями, які можуть висувати жінок, аби змінити політику в країні.
Ірина Текучева, Інститут світової політики
Ви були спостерігачем від ОБСЄ на виборах до Парламенту у 2012 році, тому як ніхто знаєте про недоліки та переваги українських виборів. Можете, будь-ласка, прокоментувати ситуацію, яка зараз склалася навколо київських виборів .

Ханне Северінсен

Одна з проблем із виборчою системою, яку я бачила, коли були спостерігачами, це той факт, що партія Президента не здобула більшості. Там була дискусія через можливі фальсифікації, але скажімо 25-30% вони здобули. Але це дало практичну більшість у Парламенті через таку виборчу систему. Отже виборча система повинна бути більш пропорційною, щоб справді гарантувати, що 25% не здобудуть повну більшість. Якщо ви подивитесь результати, то опозиція повинна була мати більшість, але це було неможливо через виборчу систему. Я думаю, що систему потрібно змінити, і також я дуже стривожена, бо здається що Президент намагається змінити систему на свою користь. Зараз він не є популярним, але можливо він змінить систему так, щоб бути переобраним у будь-якому випадку. Отже, виборча система є важливою для досягнення гарних результатів, я гадаю у вас ще відбудеться якась дискусія щодо цієї системи виборів.

Павло Жовніренко

Я б хотів додати пару реплік. Коли говорять про жінок в політиці, то на першому місці має стояти питання не про те, чи є цей політик жінкою, або ні, а питання розуму і професіоналізму.

Ханне Северінсен

Так, і справді, це питання професіональних якостей. У чоловіків одні способи ведення справ, у жінок – інші. На багато краще, якщо будуть і чоловіки, і жінки. Я знаю, що, приміром, для бізнесу погано, якщо присутні або одні жінки, або чоловіки. Те саме стосується і політики.

Павло Жовніренко

Пані Северінсен, яке Ваше ставлення щодо агресивності жінок політиці?

Ханне Северінсен

Я бачила бійки чоловіків у парламенті. Тому, думаю, агресивними можуть бути і чоловіки, і жінки. Ми б хотіли більше бачити в українській політиці орієнтування на цінності.

Тамара Мельник, радник з гендерних питань міністра України з питань молоді та спорту (у відставці), експерт Програми розвитку ООН.

Я більше десяти років працювала радником з гендерних питань міністра України. На базі аналізу міжнародних документів, можу стверджувати, що у нас до цього питання все ще залишається однобокий підхід – з позиції жінок. Чи не вважаєте Ви, що міжнародні акти потребують удосконалення в плані аналізу становища чоловіків: біологічного, психологічного, соціального? Жінкам не вистачає грошей. Якщо вони і «просуваються», то завдяки чоловікам. Немає громадських організацій такого рівня і достатньої кількості, які б могли допомогти у цьому. Якщо б більше аналізували, не лише в Україні, але й у світі становище чоловіків, і жінок, то тоді б не виникало питань про місце та роль жінки. Необхідно змінити методологічний підхід, зробити його комплексним. Такий підхід і аналіз більше спостерігається в північних країнах.

Ханне Северінсен

Я вважаю, що ідея подальших досліджень та обговорення їх результатів, справді, була б дуже корисною. Наприклад, одним з виявів цієї проблеми, є скорочення кількості населення. Можливо, рівність у розмірі зарплат, рівність в родині та ін. змогли б змінити цю ситуацію на краще. У моїй країні все ще ведеться дискусія про стан чоловіків. Вони так само мають право дбати про своїх дітей, як і жінки. Важливо, щоб була дискусія, заснована на фактах, щоб якісно та аргументовано представити свою позицію.

Юлія Кононенко

Дякую, пані Ханне! На завершення хотіла б додати, що сьогодні ми багато говорили про цінності, і європейська спільнота – це та спільнота, яка заснована на цінностях і пропагує їх. Прошу, наостанок, оцінити, яке в України майбутнє, європейське майбутнє. Можливо, якщо ми будемо рухатися в цьому напрямку, то у нас більше шансів поширення цих цінностей, в тому числі і гендерної рівності. Яка Ваша професійна оцінка, адже Ви знаєте Україну вже дуже давно? Ми Вам дуже вдячні за цю дискусію. Вам слово.

Ханне Северінсен

Наступні півроку будуть для Вас дуже важливими. Ви повинні вимагати від свого президента, щоб він виконав так звані Копенгагенські критерії. Отже, тут не Європа має сказати «Так!», бо Європа вже представила цю Угоду про асоційоване членство, але потрібно дотриматися умов. Бо угода буде укладена з державою, яка дотримається стандартів верховенства права, демократії, справедливої ринкової економіки. І це все може бути виконаним. Я думаю, що український народ повинен вимагати від уряду, щоб той «виконав своє домашнє завдання». Європейське майбутнє України є дуже важливим, і для цього треба запровадити реформи і перестати порушувати верховенство права. Я сподіваюсь, що протягом наступних півроку у вас відбудеться жива дискусія на тему, як можна забезпечити підписання Угоду про асоційоване членство у Вільнюсі у листопаді. Я справді дуже сподіваюся на це.

Юлія Кононенко

Дуже дякую усім гостям, пані Северінсен, пані посол, Борису Івановичу. Наша конференція транслювалась мережею Главком, що дозволило спостерігати за нею не лише тим, хто знаходився у студії. Дякую Інтерньюз, USAID, Посольству США у Копенгагені та Посольству США у Києві.

Ханне Северінсен

Дуже дякую і вам.

Відеоконференція проводиться в рамках проекту «Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів», що реалізується за підтримки Інтерньюз та Агентства США з міжнародного розвитку.

{5}

Метою проекту є обговорення питань гендерної рівності та сприяння більш активній участі українських жінок в політичному та суспільному житті.

Інститут світової політики презентував «Вуличний євроуніверситет» у Дніпропетровську. Його офіційне відкриття відбулося 6 червня о 17:00 на Європейській площі.Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські, почесний гість виставки, урочисто відкрив захід Інституту. До вашої уваги фоторепортаж першого дня виставки.
{1}
Ян Томбінськi, голова Представництва ЄС в Україні
{5}
Ян Томбінськi, Золтан Салаі, керівник відділу преси та інформації Представництва Європейського Союзу в Україні, Альона Гетьманчук, директор ІСП, Леонід Літра, старший аналітик ІСП, Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП
Нагадаємо, Інститут світової політики проводить серію «Вуличних евроуніверсітетов» у різних містах України – виставку карикатур про найсуттєвіші перешкоди на шляху європейської інтеграції. Малюнки ілюструють дві реальності у більш ніж двадцяти вимірах соціального, економічного, політичного життя в Україні та країнах ЄС. Мешканці українських міст, крім того, мають змогу поспілкуватися з експертами ІСП – поставити питання, які їх цікавлять в контексті європейської інтеграції держави.
{2}
{3}
{4}
Інститут світової політики висловлює особливу вдячність Дніпропетровській міській раді та Представництву Європейського Союзу в Україні

«Вуличний євроуніверситет» вже успішно відбувся в Києві та Одесі – виставку відвідали тисячі українців. Гостем експозиції в Одесі був також посол Франції Ален Ремі.

Захід відбувається в рамках проекту “М’яка сила України в Євросоюзі”, який виконується за підтримки проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Проект «Вуличних євроуніверситеті» також підтриманий Global Reporting та Swedish Institute.
{7}
{8}
{9}
{10}
{11}
{12}

П’ять відомств української влади надали Інституту світової політики звіти щодо зусиль, які вони докладають для підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на Вільнюському саміті Східного партнерства.Зокрема, надали відповіді з Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, Міністерства доходів і зборів, Міністерства внутрішніх справ.Представники всіх відомств наголосили на важливості підписання Угоди про асоціацію на саміті Східного партнерства в Вільнюсі (28-29 листопада 2013 року). Зокрема, перший заступник секретаря РНБОУ Олександр Медведько у листі, адресованому ІСП, наголосив, що заходи, спрямовані на інтеграцію України до ЄС, “виконуються у повному обсязі та відповідно до встановлених строків”. Йдеться, за словами пана Медведька, про План першочергових заходів інтеграції України до ЄС на 2013 рік, затверджений Кабімном 13 лютого цього року.
Міністр доходів і зборів Олександр Клименко зазначив, що сам факт створення його відомства наприкінці минулого року “став черговим свідченням прагнення розвивати податкову політику в європейському тренді”. За його словами, концентрація функцій, пов’язаних з адмініструванням податкових і митних платежів, – “це шлях, який обрали багато успішних країн, у тому числі Великобританія, Данія, Латвія, Канада, Голландія, Угорщина”.
Міністерство внутрішніх справ обійшлося без конкретики в своєму листі, надіславши на адресу Інституту 36-сторінковий інформаційний бюлетень “На шляху інтеграції України до ЄС”. “МВС у межах компетенції виконує завдання, визначені Президентом України та Кабінетом Міністрів України, пов’язані з підготовкою до Вільнюського саміту Східного партнерства”, – зазначається в листі.
Міністерство юстиції наголосило, що “наразі виконано переважну більшість заходів, визначених Планом першочергових заходів, зокрема, здійснено законодавче забезпечення процесу внутрішніх перетворень у сферах забезпечення правосуддя, виборчого, антидискримінаційного та антикорупційного законодавства”. Це дещо дисонує з твердженням РНБОУ, в якому заявляють про виконання документа “в повному обсязі”. Зокрема, Мін’юст повідомив про підготовку проектів законів про проведення виборів у деяких одномандатних округах; здійснено “ряд законодавчих заходів, спрямованих на реалізацію новел Кримінально-процесуального кодексу України”; вжито заходи у сфері захисту персональних даних; розроблено законопроект протидії дискримінації. Мін’юст також навів детальний перелік кроків у сфері боротьби з корупцією.
Найбільш грунтовною була відповідь Міністерства закордонних справ, в якій МЗС представив інформацію щодо проробленої роботи по всіх пунктах так званого списку Фюле. Повний лист можна знайти тут
Нагадаємо, Інститут світової політики 28 березня 2013 року надіслав листи вищому керівництву України, в яких пояснив важливість підписання Угоди про асоціацію саме до кінця 2013 років та виконання необхідних передумов для цього кроку з боку української сторони, та звернувся з проханням поінформувати громадянське суспільство, на якій саме стадії перебуває виконання рекомендацій ЄС щодо підписання Угоди про асоціацію на саміті Східного партнерства у Вільнюсі.
Листи були надіслані Президенту України Вікторові Януковичу, Прем’єр-міністру Миколі Азарову, Секретарю РНБОУ Андрію Клюєву, Міністру закордонних справ Леоніду Кожарі , Голові Верховної Ради Володимиру Рибаку, Міністру юстиції Олександру Лавриновичу та іншим представникам української влади.
ІСП також надіслав представникам української влади «Вільнюський календар»: на ньому видно, скільки часу залишилося в України до Вільнюського саміту Східного партнерства, на якому, як очікується, може бути підписано Угоду про асоціацію. У цьому контексті ІСП закликав українське керівництво відзвітувати про ті кроки, які вже вжиті для виконання рекомендацій задля підписання Угоди про асоціацію.
«Вільнюський календар» – один із компонентів адвокаційної кампанії «Є краща сторона Європи!». Зокрема, за ініціативою Інституту світової політики на центральних вулицях Києва розміщено сіті-лайти під назвою «Є краща сторона Європи!». У цілому було розроблено чотири макети, які демонструють переваги інтеграції України до Європейського Союзу. Серед них: «Є краща сторона Європи, де поліцейський звертається до вас на «ВИ»; «Є краща сторона Європи, де хабар є перепусткою лише до в’язниці; «Є краща сторона Європи, де бізнесом керує ринок, не влада»; «Є краща сторона Європи, де дороги будують для авто, не для ремонтників».
Нинішня кампанія – один із елементів масштабного проекту «М’яка сила України в Європейському Союзі», який реалізується в рамках проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.