Новини

29 березня Інститут світової політики провів публічну дискусію “США для України: партнер, патрон чи союзник”, під час якої презентував дослідження “Аудит зовнішньої політики: Україна-США”.Головні результати аналізу презентувала авторка Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики. Участь в обговоренні взяли Вадим Пристайко, заступник Міністра закордонних справ України, Джеффрі Пайєтт, Посол США в Україні, та Андрій Гундер, президент Американської торговельної палати.\
Переглянути публікацію можна тут.
{17}
Альона Гетьманчук:
Впродовж останніх 2-х років Україна незмінно входила до п’ятірки ключових зовнішньополітичних, безпекових пріоритетів США. Як зізнався сам Президент Обама під час одних з переговорів, жодною країною він не опікувався стільки часу за останні 20 місяців як Україною, окрім Сирії. І ми всі маємо усвідомлювати, що в майбутньому цей інтерес буде дуже складно утримати. Фактично його можна буде утримати за двох сценаріїв: негативного і позитивного. Негативний сценарій – це подальша ескалація, дестабілізація в регіоні, і таким чином інтерес і увага США будуть прикуті до України. Позитивний сценарій – це той, в якому ми всі зацікавлені, що Україна все ж таки стане видимою історією успіху в регіоні. І це матиме дуже позитивний ефект на наші відносини зі США в короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективах.
Те, що ми намагалися зробити в цій записці, це розпочати дискусію не лише стосовно цінностей, які ми поділяємо зі США, але й стосовно спільних інтересів. На наше переконання, лише завдяки спільним інтересам, які є в України та США, ми зможемо перетворити наше партнерство в дійсно партнерство, а не патронаж чи якусь іншу форму взаємодії.
Я хочу представити деякі висновки і рекомендації нашого дослідження. Ключовий принцип, яким поділились наші американські партнери, полягає в тому, що американці люблять переможців. Для того, щоб утриматися на радарі зовнішньої і безпекової політики США, Україна має стати переможцем, продемонструвати, що вона не лузер. А продемонструвати це Україна може лише за умови успішного реформування. Показовими для США будуть реформи судової системи, генеральної прокуратури.
Боротьба з корупцією – це не просто якесь абстрактне поняття, до якого закликають наші американські партнери, це безпековий виклик, виклик національній безпеці. У Вашингтоні на найвищих рівнях переконані, що якби не було такого рівня корупції в Україні, не було б і російської агресії. Очевидно, що Україна трактує безпекові виклики інакше. Для нас ключовий безпековий виклик – це зовнішня агресія, для США – це корупція. Боротьба з корупцією має базуватись і відбуватись за формулою 3P: prevent, publicize, punish (запобігання, оприлюднення і покарання). Наразі етап покарання в нас є абсолютно недоторканим.
Безпека є тим, що поєднує Україну і США, але вона також є певним подразником у відносинах, як і власне реформи. У безпековому діалозі, на нашу думку, акцент має ставитися на людях та інституціях, а не виключно на зброї. Пріоритетом на середньострокову перспективу має бути продовження тренувань і навчань, формування українських безпекових та оборонних інституцій за стандартами НАТО, інвестиції в ВПК, спільне оборонне виробництво. Дуже потужним подразником в безпековому діалозі було те, що стосувалося виконання Будапештського меморандуму, а також переговорів щодо надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО, підписання двосторонньої безпекової угоди.
На сьогоднішній день ми бачимо, що нові безпекові гарантії є питанням надзвичайно складним. Ми вважаємо, що Будапештський меморандум не потрібно списувати з рахунків. Україною має бути ініційована предметна дискусія стосовно того, як саме змістовно наповнювати безпекові запевнення ( оскільки в Будапештському меморандумі йшлося якраз про безпекові запевнення), на які саме запевнення може розраховувати Україна, в чому їх зміст.
Україна також має довести, що вона є не лише споживачем, а й контрибутором безпеки. Ми маємо розуміти, що інтерес США до України полягає не виключно в Україні, а в Україні, як частині європейської безпеки. Європейська безпека є пріоритетом. Який внесок ми можемо зробити в європейську безпеку? Це і досвід України у веденні гібридної війни, і участь у миротворчих операціях, і можливий внесок України в захист східного кордону ЄС від можливого потоку біженців із Близького Сходу до ЄС. Ми маємо комунікувати безпекові загрози, які несе в собі мілітаризація Криму для Чорноморського регіону, пояснювати всі ризики.

Очевидно, що особливо з обранням нової адміністрації в США, необхідно буде переглянути інституційні механізми співпраці. Деякі з них сьогодні не працюють, адже діалог настільки інтенсивний, що немає потреби в таких інституційних механізмах. З приходом нової адміністрації варто буде відновити роботу Комісії стратегічного партнерства на високому рівні для того, аби мати чітке розуміння, як ми розвиватимемо наші відносини.
З українського боку також потрібна чіткіша координація візитів офіційних осіб та політиків до США, кількість візитів має перерости в якість. Представники українських делегацій повинні розуміти, з якою метою вони здійснюють візит, зустрічаються з тими чи іншими стейкхолдерами для того, щоб чіткіше відстоювати мету України. Вони мають бути спроможні сформулювати три чіткі меседжі, з якими вони приїхали до США. Так само робота з Конгресом США має відійти від символічно протокольної до більш рутинної. Потрібно перейти до налагодження робочих відносин зі співробітниками Конгресу, які відповідають за розроблення зовнішньополітичних ініціатив, організовувати їхні візити до України. Незабаром відбудеться візит співробітників Конгресу до України, і було б дуже добре, якби такі візити стали системними.
В економічному аспекті всі американські співрозмовники робили акцент на тому, що приватизація державних підприємств має відбуватися у прозорий спосіб, що має бути важливим індикатором для американських інвесторів. Державні підприємства не повинні вчергове стати цінними призами для олігархів — це головний меседж.
Так само українські бізнесмени мають бути краще поінформовані щодо нових можливостей виходу на американський ринок. Зокрема, в Україні дуже мало хто знає про фактичне включення України до пільгової генералізованої системи преференцій, яка дала змогу зняти тарифні обмеження майже на 4000 товарних позицій.
{20}
Джеффрі Пайєтт:
Альоно, в першу чергу, дозвольте мені подякувати, що зібрали такий чудовий склад спікерів. Якби я мав назвати двох осіб, з якими хотів би тут з’явитися, які визначають напрямок розвитку наших стратегічних відносин, це були б Енді Гундер і заступник міністра Вадим Пристайко. Енді, оскільки торговельно-економічні відносини матимуть дуже важливе значення в довгостроковій перспективі; Вадим, оскільки він один з тих українських дипломатів, які вклали значні зусилля та енергію в наше двостороннє партнерство. Тож у вас тут правильні люди. Час також ідеальний, адже Президент (Порошенко – ред.) завтра летить до Вашингтону.
Але я хочу особливо відзначити роботу, яку ви (звернення до директорки ІСП Альони Гетьманчук. – ред.) і Інститут світової політики загалом зробили. Таких ініціатив в Україні не так багато. Хотів би зауважити, що в Сполучених Штатах чудово розуміють, що активна і скептично налаштована, добре поінформована діяльність аналітичних центрів є наріжним каменем для функціонування громадянського суспільства. Це суттєвий елемент функціонування нашої демократії. Хочу похвалити професіоналізм, «некишеньковість» Інституту світової політики у досягненні цього завдання. Тож, будь ласка, не зупиняйтеся!
Спробую дуже коротко висловити свої основні ремарки, тому що розраховую на діалог. Спершу відзначу кілька моментів. По-перше, як той, хто живе і дихає останні два з половиною роки цим винятковим періодом в історії України, я повинен сказати, що не думаю, що рівень залученості, який демонстрували Президент Обама, Віце-президент Байден, Держсекретар Керрі, помічник Держсекретаря Нуланд, десятки членів Палати представників і Сенату, міг бути вищим. Знаю, іноді ми вас розчаровуємо, оскільки не можемо зробити більше, але це, як я вже сказав, наразі найкраще. І я дуже пишаюся рівнем підтримки, з яким Сполучені Штати відгукнулися на зобов’язання Президента Обами підтримати український народ в цей складний період агресії з боку сусідньої держави.
Коли я думав про свій сьогоднішній виступ, я спробував згадати університет, щоб запропонувати щось, що було б розумним і складним. І одна з речей, яку я пам’ятаю, була лекція про різні види міжнародних відносин і питання про транзакційні відносини в порівнянні з відносинами, заснованими на цінностях. І я подумав, що це хороша основа для роздумів стосовно вашої записки, адже одна з концепцій дослідження передбачає, можливо неявно, що зараз Україна має шанс увійти в цю порівняно невелику групу міжнародних партнерів, з якими Сполучені Штати мають відносини, яка ґрунтується на цінностях. Тобто, ми багато зробили разом протягом останніх 25 років, але часто це було дуже транзакційно – ви зробите це, я зроблю те.
Якщо Революція гідності зможе укорінитися, якщо Президент Порошенко зможе доcягти значного прогресу у боротьбі з корупцією, стрімкого прогресу в просуванні України до європейських цінностей, європейських стандартів управління, у сфері імплементації Угоди про асоціацію; то дійсно є шанс перенести наші відносини у принципово іншу площину. І ось з цієї точки зору я був дуже радий побачити в записці сильний акцент на боротьбі з корупцією, побудові демократичних, підзвітних інституцій, а також чітку вказівку на пріоритетність європейського вибору для України. Якщо озирнутися назад на кризу, яка почалася в листопаді 2013 року, коренем кризи стала відмова Кремля визнати європейський вибір України. Це був акт непокори українського народу, а не ініціатива Сполучених Штатів, G7 і європейських партнерів. Тобто тільки Україна і тільки український народ можуть обирати свій майбутній курс. І це, безумовно, не буде адміністрація США.
Це записка, написана для української аудиторії, але слід також запитати: “Як це виглядає з боку США?”. Звичайно, в Сполучених Штатах зараз точаться дебати у зв’язку з нашими президентськими виборами, і їх буде ще більше до січня. Американські аналітичні центри почнуть виробляти рекомендації і варіанти політик для наступного президента, хто б ним не став. Україна, безперечно, стане частиною цієї дискусії. Напевно, вперше з моменту здобуття незалежності будуть активні дебати про те, що робити з нашими відносинами з Україною після обрання нового президента в США.
Є скептики, які скажуть, що незалежно від того, скільки Україна отримає коштів і технічної підтримки від міжнародної спільноти, вона не зможе подолати корупцію. Тому сьогоднішні події у Верховній Раді, які ми гаряче вітаємо, повязані зі звільненням дискредитованого Генерального прокурора, мають настільки важливе значення. Ось чому так важливо знайти нового Генерального прокурора, наступника, який матиме підтримку українського громадянського суспільства, незалежного професіонала з цінностями і принципами. Саме тому українське громадянське суспільство повинне зберігати пильність і продовжувати працювати, щоб побудувати нове суспільство, задля якого ви вже стільки багато зробили.

{18}
Вадим Пристайко:
Дослідження ІСП демонструє широкій публіці те, з чого складаються наші відносини: основні міфи, основні очікування, непорозуміння, іноді роздратування і скептицизм. Тобто те, що насправді лежить в основі наших відносин і від чого ми повинні рухатись.
Тепер я б запропонував автору заглиблюватись в окремі напрямки українсько-американської співпраці. Наприклад, мене дуже цікавить продовольча безпека. З роботи в Сполучених Штатах я пам’ятаю, як держсекретар Хілларі Клінтон починала кожну розмову з представниками уряду Януковича з того, що населення світу зростає і проблема продовольчого забезпечення лише загострюється, а Україна одна з небагатьох партнерів, які можуть допомогти у вирішенні цієї глобальної проблеми. Хто б не став наступним президентом США, вони пам’ятатимуть про цю проблематику, це питання залишатиметься на порядку денному переговорів.
Якщо ми зможемо за нашими проблемами, не забути про світові проблеми, як наприклад, тероризм, то побачимо ситуацію у більш широкому контексті і зрозуміємо, які є обрії взаємодії з США. За останні шість років вдалось багато зробити в сфері ядерного роззброєння. Україна не лише позбулася в 1994 році своєї ядерної зброї, ми віддали весь наш високозбагачений уран. Україна є відповідальним членом міжнародного співтовариства – якщо ми підписали якийсь договір, то не зважаючи на зміни адміністрацій, дотримуємося його. Україна вважає, що для виживання людської цивілізації світ рано чи пізно позбудеться ядерної зброї.
Щодо Будапештського меморандуму, то Україна вірила, що він захистить Україну; а також всі інші документи, підписані з Росією, проте сталося інакше. Я в цьому плані хочу подякувати Президенту Обамі, який назвав Україну «client state», тобто країна, яка намагається відірватись від впливу Росії. Якщо ми правильно зрозуміємо його слова, то відкриваємо новий горизонт для свого руху. Те, що ми йдемо від Росії, не означає, що ми маємо знайти собі нового господаря в особі США. Ми маємо знайти партнера. Якщо ми це усвідомлюємо, то можемо почати будувати зовнішню політику на основі цінностей та пріоритетів з тим, кого ми називаємо нашими партнерами.

Підсумовуючи, рекомендації ваші зрозумілі, висновки взяті до необхідного виконання Міністерством закордонних справ.
{19}
Андрій Гундер:
Хочу привітати всіх з випуском цього дослідження. Дуже радий, що є окрема глава, яка дійсно присвячена розгляду США як бізнес-партнера. Американська палата працює в Україні з 1992 року, вже майже чверть століття, ми об’єднуємо найбільших інвесторів, найбільші компанії, які працюють в Україні, багато з них працює тут вже понад два десятиліття. Це компанії, які інвестують сотні мільйонів доларів, створюють тисячі робочих місць.

Наша робота сфокусована на трьох напрямках:

1) Донесення меседжу від бізнесу до влади. Сьогодні діалог між бізнесом та владою, безперечно, покращується. Влада починає слухати бізнес, інколи навіть чує.

2) Надання можливостей для того, щоб бізнес розвивався.

3) Промотування України як привабливого напрямку для інвестицій. Ми пояснюємо та заохочуємо компанії, щоб до України сьогодні надходили нові інвестиції.

Конкретний приклад: бізнес-форум США-Україна, який відбувся в Вашингтоні у липні. Хотів би підкреслити роль держсекретаря з питань торгівлі пані Пенні Пріцкер у цьому процесі, яка дійсно присвячує чимало свого часу та ресурсів, щоб підтримувати нас та розказувати інвесторам про Україну як напрямок для інвестицій.

В Європі є 42 американські торговельні палати. Палата, яка працює в Україні, є однією з найбільших. У нас 600 компаній-членів, які тут працюють, і близько 30% з цих компаній – це найбільші американські компанії та бренди. Позаминулого тижня компанія Cargill підписала договір на 100 млн. доларів, вона інвестує в глибоководний морський порт «Південний», що біля Одеси.

Серед основних секторів, в які надходять зараз інвестиції, це: АПК, агропромисловий комплекс, інформаційні технології, енергетика. Відбувається багато позитивних реформ. Які є перешкоди для бізнесу? На першому місці – корупція, на другому – питання верховенства права, на третьому – бюрократія, тобто дерегуляція.

Бізнес зацікавлений в інвестуванні в енергетичний сектор України, сектор інформаційних технологій. З-поміж усіх країн Європи Україна стає одним із найбільш перспективних ринків саме для інформаційних технологій. Є прогнози щодо 200 тис. українських програмістів, які можуть працювати наступні 5 років, і це дійсно буде помітно у світових масштабах.

Ще одне важливе питання – це приватизація. Зараз компанії дивляться, що буде з приватизаційним процесом в Україні. Дійсно, важливо, щоб перші компанії відбувалися в прозорий спосіб, щоб це був хороший приклад. За нашими прогнозами це можуть бути потенційно мільярди доларів нових інвестицій, якщо буде правильно зроблений інвестиційний процес. Зараз багато що відбувається, є багато викликів, є багато перемог. Але я думаю, що дійсно головним залишається якість та швидкість реформ. Реалізація реформ визначить економічне майбутнє України.

Фото: Посольство США в Україні
{4}
{6}
{7}
{8}
{10}
{12}
{13}
{16}
{2}

Мета ініціативи – дослідити взаємні інтереси України та низки стратегічно важливих для неї держав з метою вироблення проактивної зовнішньої політики України. У результаті проекту ІСП підготує рекомендації для оновленої Стратегії зовнішньої політики України. Всього буде проаналізовано відносини України з 14 країнами, а саме з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Республікою Молдова, Росією, Білорусією, Грузією, Туреччиною, США, Німеччиною, Францією, Італією та Австрією.

9 лютого відбулася презентацію першої записки «Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне».

Ініціатива здійснюється за підтримки “Чорноморського фонду для регіональної співпраці” Німецького фонду Маршалла, а також проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). ІСП також висловлює вдячність Міжнародному фонду Відродження, Фонду аналітичних центрів та Посольству Швеції (SIDA).