Публікації

Інтерв’ю директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук виданню Gazeta Wyborcza (Польща)Київ справді хоче підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, але це треба зробити якнайшвидше з огляду на тиск Росії та різноманітних економічних груп впливуРозмова з Альоною Гетьманчук, директором київського Інституту світової політики

Чого очікує Україна від польського головування в ЄС?
Очікування не є занадто високими. Не тому, що ми не віримо в ефективність польської дипломатії чи применшуємо значення Польщі у Європі. Радше йдеться про те, що це головування після вступу в силу Лісабонського договору дає менші можливості для вирішення будь-яких питань, ніж раніше.
Те, що від головування тієї чи іншої держави щось залежить, – це міф. Ми переконалися в цьому під час головування інших дружніх нам країн, наприклад, Швеції. Лобіювати свої інтереси треба перш за все в Брюсселі, а не в головуючих країнах, як нам здавалося раніше.

Однак певні питання можна вирішити. Країна, що головує в ЄС, має певний вплив на політику розширення і великий вплив на секторальну співпрацю, тобто на співпрацю на рівні конкретних міністерств.
Тому Україна і пов’язує певні сподівання з польським головуванням. Очікуємо двох самітів: Україна–ЄС у грудні в Києві та осіннього саміту «Східного партнерства». Сподіваємося, що обидва вони закінчаться успішно, а на грудневому саміті з ЄС підпишемо угоду про асоціацію. Підписати її під час польського головування було б логічно, бо Варшава виконала величезну роботу для того, щоб вона стала реальною.

Чи буде ця угода підписана напевно? Переговори йдуть нелегко. Київ не хоче піти на всі умови ЄС, а Євросоюз каже, що не змінить своєї переговорної позиції.
Гнучкість потрібна з обох сторін. В ЄС існує група друзів України та група скептиків – не хочу називати їх недругами. Наприклад, невідомо, як поводитиме себе щодо угоди Франція…
Україна поки що не помічає, щоб польська делегація в Брюсселі була особливо зацікавлена в укладенні угоди про асоціацію з нашою державою ще цього року. Можливо, тому, що дискусія зараз точиться, зокрема, навколо доступу на євросоюзівський ринок для української сільськогосподарської продукції, а в цій галузі ми – прямі конкуренти Польщі.
ЄС хоче, щоб ми погодилися на всі умови, які він нам висуває. Але чому ми повинні повністю відмовитися від захисту інтересів вітчизняних виробників? Політична воля потрібна з обох боків.

Польські дипломати стверджують, що переговорна позиція ЄС є ясною і змінити її неможливо.
Київ відкидає таку аргументацію. Під час останнього раунду переговорів ЄС задекларував гнучкість щодо галузі сільського господарства, хоч і не змінив своєї позиції. Ведуться переговори щодо підвищення окремих експортних квот.
Прикладом цього є дискусія про солодке вино «кагор», яке Євросоюз не хотів допустити на свій ринок під такою назвою. Але, зрештою, вдалося з’ясувати, що це – церковне вино, рецептура, назва і взагалі традиція якого не мають виключно бізнесового значення, а є міцно пов’язаними з нашою культурою. Цей приклад доводить, що за наявності доброї волі можна знаходити компроміс, не змінюючи при цьому переговорної позиції.

Чи зможе українська влада переконати місцевий бізнес піти на поступки, що вимагатимуться угодою про зону вільної торгівлі з ЄС? Адже, попри все, її умови будуть досить важкими для України.
Останнім часом діяльність різноманітних бізнесових груп впливу на Україні значно активізувалася. Ця угода не подобається нашим сільськогосподарському та алкогольному лобі, бо означає для них відкриття нашого ринку для західних продуктів в обмін на дуже обмежений доступ до європейського ринку. Наші виробники алкоголю повинні будуть відмовитися від захищених географічних назв: «коньяк», «шампанське», «мадера», «херес», – які вони зараз повсюдно застосовують до своєї продукції.
Більше, ніж місцевих лобі, я остерігалася б впливу Москви, яка пробує втягнути Україну до Митного союзу з Білоруссю, Росією та Казахстаном. Прем’єр Владі мір Путін прямо заявив, що Росія введе обмеження на імпорт з Україна, якщо вона увійде до зони вільної торгівлі з ЄС
Минулого тижня перед парламентом відбулася демонстрація на підтримку членства України в Митному союзі. Тобто російська кампанія триває.

Чи відомо, імпорт яких саме товарів Росія може заблокувати, якщо Київ підпише угоду про асоціацію з ЄС?
Поки що ні. Блокада, напевно, буде стосуватися тих товарів, які Україна не може продати поза межами колишнього СРСР, бо вони є або малопривабливими для Європи, або неконкурентоздатними.
У Києва насправді є бажання підписати угоду про вільну торгівлю з ЄС, але це треба зробити якнайшвидше. У червні відбудеться останній раунд переговорів, і він повинен бути якомога більш ефективним. У такому разі ми зможемо заявити про підписання угоди в грудні.
Андрій Клюєв у Брюсселі послав сигнал про те, що її потрібно ратифікувати якомога швидше. Якщо переговори затягнуться, ми стикнемося з масштабним тиском з боку як Москви, так і великого бізнесу всередині України, які можуть загальмувати цей процес.

Кажуть, що Президент Віктор Янукович справді хоче підписати цю угоду, бо йому потрібен успіх у стосунках з Заходом.
Так. Януковичу потрібен такий успіх перед парламентськими виборами наступного року. На якийсь інший прорив у стосунках з ЄС він навряд чи може розраховувати. Скасування віз до Євросоюзу ще перед початком «Євро-2012», яке обіцяють наші політики, – мало реальне.
Підписання угоди задовольнить всі сторони. Україна наблизиться до Євросоюзу. Євросоюз отримає доступ до великого ринку. А Польща зможе представити це як успіх свого головування.

Чого ще Україна очікує від польського головування?
Друга за важливістю справа – це нова бюджетна перспектива ЄС після 2013 року. Комісаром ЄС з питань бюджету є Януш Левандовскі. Ми розраховуємо на те, що Україна не зазнає втрат у новій бюджетній перспективі з огляду на те, що Євросоюз може перенести свою увагу на регіон Північної Африки та Близького Сходу. Ми остерігаємося маргіналізації східного вектору європейської політики. Розраховуємо на те, що Польща зможе запобігти цьому.

Оригінал статті читайте тут