Новини

Стенограма дискусії з Гіоргі Барамідзе, віце-прем’єр-міністром та міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії.Сергій Солодкий, заступник директора Інституту світової політики\
Доброго дня, шановне панство. Сьогодні до нас завітав віце-прем’єр міністр Грузії, державний міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції Гіоргі Барамідзе, щоб взяти участь у Медіа-клубі Інституту світової політики. Гіоргі Барамідзе вже не перший день в Україні, він щойно повернувся з поїздки до Луганської області. Таким чином можна сказати що наразі спостерігається активне поглиблення відносин України з Грузію, хоч можливо це не зовсім помітно для громадськості. Сьогодні ми поговоримо про успіхи Грузії на шляху до ЄС та НАТО, про перспективи українсько-грузинських відносин та, звісно, про грузинські реформи.

Гіоргі Барамідзе, віце-прем’єр міністр та державний міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії.

Вітаю! Щиро дякую за запрошення. Хотілося б вірити, що візити до Інституту світової політики стануть доброю традицією під час моїх подорожей до України. Хочу відзначити, що намагаюся скористатися кожною нагодою відвідати Україну, оскільки необхідно частіше обмінюватися інформацією, розвивати співробітництво, адже все довола наших країн розвивається дуже динамічно. Враховуючи глибину наших відносин, які мають статус стратегічного партнерства, ми намагаємося збільшити кількість контактів з українськими партнерами, відвідуючи не лише Київ, але й регіони України. В минулому році ми були у Львові, Одесі, Херсоні. Цього разу була можливість відвідати Луганську область, яка є особливо важливим регіоном, географічно близьким до Росії. Там переважна більшість населення підтримує владну партію – Партію Регіонів. Відтак для нас особливо важливо було поспілкуватися з місцевими посадовцями про природу наших відносин. Ми мали зустрічі із Губернатором, і з керівником області, представниками мерії, бізнесменами, пресою. Візит був дуже насичений та цікавий, ми навіть мали нагоду спуститися до шахти і ознайомитися з умовами роботи шахтарів. Ми також прагнули відновити відносини між Луганськом та Квемокатвінським регіоном, які в свій час підписали Договір про співробітництво. Саме тому наш візит дав новий імпульс цим відносинам, адже зі мною були офіційні представники цього регіону, заступник губернатора, заступник керівника інвестиційного агентства Грузії, тому в нас була прекрасна можливість обговорити можливості поглиблення економічного співробітництва на основі взаємних інвестицій. Таке регіональне співробітництво сприяє посиленню відносин на центральному рівні.
Також ми зустрілися з керівником парламентської більшості. Це є логічним продовженням курсу максимального налагодження контактів між політичними лідерами та урядами наших країн. Ви знаєте, що нещодавно відбулася зустріч президентів наших держав, яка, не зважаючи на неформальний статус, була дуже насиченою та інформативною. У Києві я також мав зустрічі з віце-прем’єром Сергієм Тігіпко, віце-спікером парламенту, Головою комітету з питань європейської інтеграції, а також заступником Голови комітету із зовнішніх зв’язків.
Мені важливо поділитися з вами інформацією про Грузію, яка наразі дуже динамічно розвивається. Напередодні ми зустрічалися з заступником президента Європейського банку реконструкції та розвитку, паном Фішером, який також похвалив нас за наші реформи. Як ви знаєте, Грузія за оцінкою Світового банку займає перше місце у світі за рівнем проведення реформ. Також він зазначив, що ЄБРР провів соціологічне дослідження в багатьох країнах, яке стосувалося реформи поліції. Виявилося, що з 1000 громадян Швеції двоє зізналися, що сплачували хабарі поліції, в той час як в Грузії про це заявив лише один. Це доволі серйозний показник, в який мабуть важко повірити. Я й сам не знав про це дослідження Європейського банку реконструкції і розвитку, тому для мене ці цифри теж нові. За рейтингами того-ж-таки ЄБРР Грузія є найменш корумпованою країною Центрально-Східної Європи, а у всій Європі займає третю сходинку. Це надає нам можливість залучати все більше інвестицій Дійсно, країна не може бути не корумпованою, якщо в ній існують проблеми з демократією. Хоча наша опозиція критикує уряд, інколи навіть по-чорному, ці досягнення є беззаперечним фактом, і навряд чи вони б були успішно реалізовані, якби в країні були проблеми з демократією. Я не кажу, що все ідеально. Ситуація в Грузії далека від довершеності, і не зовсім така, якою б ми хотіли її бачити. Звісно, ми зараз перебуваємо на півдорозі, тому не можна зупинятися. Реформи не можна зупиняти, оскільки вони будуть ефективними лише за умови постійного просування та провадження. Ми вважаємо, що багато чого зроблено у сфері лібералізації економіки, законодавства, тощо, однак ще більше справ у нас попереду. За оцінками Світового банку Грузія є номером 13 у світі за полегшеністю умов ведення бізнесу, а п’ять років тому ми були на 112 місці. Отже інвестиції йдуть, не зважаючи на той шок, який пережила Грузія, коли відразу після глобальної світової кризи вона постраждала від війни з Росією, втративши 20% своєї території. Згодом країну сколихнула ще й внутрішньополітична криза, коли всі урядові установи були на три місяці заблоковані протестуючими опозиціонерами. У цій ситуації ми втратили сотні мільйонів інвестицій, але ми вижили, країна витримала, жодний банк не зазнав банкротства. Ми довели, що уряд працює ефективно, не припинивши жодної реформи, не згорнули будівництво доріг, електростанцій, що дало свої результати. Минулого року приріст ВВП Грузії становив 6.5 %, в цьому році ми очікуємо таких же показників. Грузія стала практично енергонезалежною країною. Ми не отримуємо газу від Росії, окрім транзитного палива, яке йде на Вірменію. Для власних потреб ми закуповуємо газ в Азербайджану за ціною 150 доларів за куб. метр. Грузія з країни-імпортера електроенергії перетворилася в потужного експортера. Ми експортуємо електроенергію в сусідні країни,в том числі в Росію, і не припиняли виконувати свої зобов’язання за контрактом навіть під час війни. Найбільшою проблемою залишається проблема окупованих територій Грузії – Абхазії та Південної Осетії, невиконання Росією угоди, яку підписав сам президент Мєдвєдєв, якою передбачається виведення російських військ з окупованих територій та повернення тимчасових біженців у власні домівки. А я хочу наголосити, що біженці – це 80% населення окупованих територій. Це не тільки етнічні грузини, але я росіяни, євреї, українці, які не поділяють ідею розділення Грузії, і якщо хтось хоче говорити про волевиявлення народу в Абхазії та Південній Осетії, він має враховувати думку не 20% населення, яке там залишилося, а всього населення.
{5}
Грузія закликає Росію обходитися цивілізованими методами. Наш президент з трибуни Європарламента наголосив, що Грузія в односторонньому порядку відмовляється від можливості використання силових методів для вирішення конфлікту. Ми також надіслали ноту урядам західних країн, в ООН, в ОБСЄ, НАТО, ЄС про те, що Грузія не застосує силу проти Росії, хоча й має право, як будь-яка країна військовими засобами захищати свою територію. Цей підхід назвали «одностороннім конструктивізмом» і ми закликаємо Росію також діяти відповідно до такого підходу. Натомість Російська Федерація нарощує свій військовий потенціал. Нещодавно на окупованих територіях було розміщено установки Град, а по тому ми отримали інформацію про розміщення ракет дальної дії (120 км) Точка У, і таке інше.
Ситуація з дотримання прав людини жахлива. Населення виганяють з будинків, насильно затягують у військові формування. Знищується приватна власність, знищуються пам’ятки культури, в тому числі й церкві. Грузинська православна Ілонська Церква десятого століття перероблена під російську, зафарбовано унікальні фрески. Це, звісно, просто варварство.
Поруч з критикою, ми пропонуємо Росії конструктивний діалог. Ми розуміємо, що де окупація – це тривалий процес, тому ми прагнемо рухатися поступово. Ми відкриті до співробітництва з Росією, оскільки розуміємо, що в нас є багато спільних об’єктивних інтересів, які не залежать від наших суб’єктивних поглядів політичних лідерів, однак є інтересами обох народів. Це боротьба з організованою злочинністю, боротьба з тероризмом, з розповсюдженням зброї та наркотиків. Це й економічні інтереси – енергетика, транспорт. Це й культурні зв’язки. Тобто ми готові до співпраці у всіх сферах. Єдине, що повинна зрозуміти Росія сьогодні – це те, що Грузія ніколи вже не буде молодшим братом, а прагне стати рівноправним партнером і співробітничати з повагою територіального суверенітету та незалежності обох сторін. Грузія не хоче бути на орбіті ексклюзивного інтересу Російської Федерації. Ми зберігаємо свій курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. З НАТО Грузія має Річні національні програми, які виконуються вже три роки, і НАТО відзначає значний прогрес з боку Грузії. У нас є також й інші інтеграційні документи, зокрема Комісія Грузія – НАТО. Ми розуміємо, що планка для Грузії буде трошки вищою, аніж вона є для інших країн-претендентів, втім вона досяжна і нам вистачить 2-3 роки, щоб виконати необхідні для членства умови. Інша справа, коли НАТО буде готово прийняти Грузію, відповідно до власного рішення, яке вкотре було підтверджене на Лісабонському Саміті, що Грузія буде членом НАТО. Не може бути, а буде членом НАТО. Це вже інше питання, коли НАТО досягне консенсусу і це рішення буде реалізовано. Що стосується Європейського Союзу, то ми успішно проводимо переговори щодо Асоціації. Сподіваємося, що цього року розпочнемо переговори щодо Зони вільної торгівлі з ЄС. З 1 березня вступає в силу договір про полегшення візового режиму, відразу після чого ми перейдемо до переговорів про повну лібералізацію безвізового режиму, про що ми вже говорили з нашими українськими партнерами і колегами. Нам є чому повчитися в України, оскільки ви раніше розпочали цей процес, і ці переговори ведуться досить динамічно. Отже в цьому напрямі також є прогрес.
Ви також знаєте, що Грузія приділяє значну увагу внутрішнім реформам, зокрема у сфері охорони здоров’я, освіті. Це й комп’ютеризація, і розвиток вивчення англійської мови, поруч з вивченням інших мов, в тому числі й російської. Є чутки, що в Грузії заборонили говорити по-російськи. Це не правда. Діти вчать всі мови, проте ми робимо акцент на англійській мові, оскільки в епоху глобалізації це найпопулярніша та найуживаніша мова, якою має володіти кожна молода людина.
У сфері охорони здоров’я ми впровадили систему приватного страхування, зараз будуються та розвиваються приватні лікарні. 120 нових лікарняних закладів будуються зараз в Грузії приватними компаніями – це й нові підходи до лікування, нове обладнання і нові підходи до забезпечення незахищених верств населення. Грузія знаходиться на перехідному етапі, в нас досі високий рівень безробіття, багато людей (щоправда менше, аніж до революції), знаходяться за межею бідності, тому це наша головна проблема. Ми хочемо її вирішити шляхом створення нових робочих місць, а це не можливо без залучення інвестицій. Тому ми впевнені, що маємо продовжувати курс ліберальних реформ, щоб створити сприятливий клімат для інвестицій. Наша мета розбудувати європейську демократичну розвинену державу, яка буде привабливою для всіх громадян, незалежно від того чи мешкають вони по цей бік від лінії окупації, чи по той. Ми повинні зробити все, щоб Грузія була європейською країною.
Власне, мій вступ, можливо, задовгий, тому давайте перейдемо до ваших запитань. Дякую за увагу.

Варвара Жлуктенко, журнал «Профіль»
Пане Барамідзе, наразі проходить нарада міністрів закордонних справ ГУАМ, і в цьому контекст хотілося б поцікавитися Вашою думкою щодо перспектив енергетичних проектів в рамках ГУАМ. Як Ви вважаєте, чи доцільно реалізовувати такі проекти в рамках цього об’єднання і чи спільна позиція ГУАМ зацікавить наших західних партнерів?

Гіоргі Барамідзе:

Я вважаю, що ГУАМ –це дуже важлива організація. У цього об’єднання є підйоми і спади, проте надзвичайно важливо, що такий формат спілкування існує. Енергетика – один з важливих напрямів співробітництва в рамках ГУАМ. Трубопровід Одеса-Броди й далі на Польщу має бути більш завантаженим, тому ми розглядаємо можливості транзиту через Грузію Каспійських ресурсів. Тому для нас це також дуже важливий напрям. Грузія співробітничає з іншими країнами щодо транспортування вуглеводнів. Нещодавно ми розпочали новий проект з Румунією та Азербайджаном, за яким ми будемо переправляти зріджений газ кораблями в бік Румунії, а це ще один елемент енергетичної безпеки Європи, диверсифікації поставок енергетичних ресурсів.
В України значний потенціал у сфері енергетики. Грузія готова розглянути всі пропозиції, які будуть виходити від України, тому що це відповідає нашим інтересам. Це ж стосується й ГУАМ.
{2}
Варвара Жлуктенко:
А ви розраховуєте на те, що активне використання транзитного потенціалу Грузії допоможе в майбутньому уникати конфліктів на її території, оскільки Захід буде зацікавлений у стабільності та безпеці?

Гіоргі Барамідзе:

Одним з мотивів конфлікту для Росії була мета перекрити цей транзитний коридор, щоб утримати за собою монопольне право на енергетичні поставки до Європи. Якщо не буде цього коридору з Каспію, Росія стане монополістом на ринку енергоресурсів. З іншого боку ЄС та США дуже зацікавлені в тому, щоб цей коридор працював і розвивався. Тому для нас не було несподіванкою, що ЄС вирішив активніше діяти в реалізації проекту Набукко, що в свою чергу надасть більшої значимості нашій країні. Тому ми не отримали військову допомогу, проте ми отримали значну економічну допомогу від ЄС та сША. Ми отримали 4.5 млрд дол., і дуже ефективно їх використали. Деякі нашій опоненти нас критикують, що це не заслуга уряду, що Грузія вистояла, а заслуга фінансової підтримки Заходу. А ці кошти могли ж щезнути, осівши в кишенях та на приватних рахунках високих чиновників, як це відбувалося раніше. Саме тому, що в нас практично немає корупції, ці кошти були використані за призначенням. По-перше, це підтримка тимчасово переселених осіб і надання їм житла, інший напрям – це відбудова об’єктів, які постраждали під час війни, а також будівництво нових об’єктів: електростанцій, доріг, ЛЕП, тощо.
Європа зацікавлена в розвитку Грузії. Якщо такі проекти будуть розвиватися такими ж темпами, буде ще більше зацікавленості з боку ЄС. Ми поки що не говоримо про членство, але наша головна мета, довгострокова – це саме членство, оскільки ми європейські сусіди ЄС, ми не африканські сусіди. Саме тому Східна Європа, в тому числі Україна, має перспективу інтегруватися до ЄС.

Андрій Вовк, Інформаційне агентство «Українські новини»

Зараз в Україні активно обговорюються результати першого року перебування при владі Віктора Януковича. В цьому контексті моє запитання наступне: українсько-грузинські відносини за цей рік покращилися чи погіршилися? Що Ви вважаєте найбільшим успіхом, а що найбільшою поразкою у цих відносинах?

Гіоргі Барамідзе:

Я хотів би сказати, що та влада, яка зараз консолідується в Україні, можливо є не такою красномовною, як очікувалося, зате вона дуже дієва у багатьох напрямах, в тому ислі й у відносинах з Грузією. Ці відносини точно не погіршилися. Вони рухаються вперед. Те, що було напрацьовано, ми використовуємо, і ці відносини розвиваються. Я вже говорив про наші регулярні візити, контакти, обмін думками.
{3}
Андрій Вовк:
Тобто вони не погіршилися?
Гіоргі Барамідзе:
Так, вони рухаються вперед. Ці відносини виходять з об’єктивних національних інтересів наших держав, тому вони будуть розвиватися, незалежно від того, хто перебуває при владі у Грузії чи в Україні.
Я утримаюся від коментарів, що стосується невдач. Я тут не для того, щоб когось критикувати. Розпочато багато нових цікавих реформ. Вчора ми про це говорили з віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпко. Дійсно, дуже багато нових ідей, нові підходи. І ми бажаємо успіхів нашим колегам.
Ми вітаємо обмін досвідом між нашими країнами, але звичайно, не потрібно калькувати грузинські реформи і дзеркально переносити їх на Україну, адже масштаби держав різні, географічне розташування також відрізняється. Але багато й спільного, тому це теж треба враховувати. Я переконаний, що українська влада робить все можливе, щоб Україна розвивалася як європейська держава. Ваша держава відіграє значну роль не лише в Східній Європі, і я переконаний, що надалі вона відіграватиме ще більшу роль.

Сергій Жук, керівник проектів Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»
Останнім часом Україна та Грузія вважалися лідерами у європейській та євроатлантичній інтеграції. Згодом, після зміни влади в Україні, євроатлантична інтеграція відійшла для нас на другий план. Що стосується ЄС, то згортання демократичних процесів в Україні теж спричинило деяке охолодження. Тому логічно було очікувати, що саме Грузія стане державою номер один на шляху до ЄС і НАТО. Однак європейські урядовці називають тепер Молдову країною, яка подає найбільші надії для вступу в ЄС. Чесно кажучи, це виглядає трохи дивно, знаючи які масштабні реформи проводить Грузія. Це й боротьба з корупцією – вам вдалося викорінити всю систему.
Моє запитання наступне: де на Вашу думку Грузія «недопрацьовує»? Що необхідно поліпшувати, щоб Грузія стала одним з лідерів?
{4}

Гіоргі Барамідзе:
Я вважаю, що поліпшувати ситуацію можна в усіх напрямах. Як я вже зазначив, ми розуміємо, що для Грузії планка завжди буде трохи вищою. Зі зрозумілих причин. Росія впливає на процес європейської інтеграції. Європейські політики побоюються виглядати ентузіастами в підтримку Грузії, оскільки це може викликати невдоволення Росії. Тому деякі з них намагаються ще тримати якийсь баланс, інші зауважують, що Росія є єдиним пріоритетом. Ми це розуміємо. Але це не повинно нас знічувати і викликати почуття, що всі від нас відвернулися. Це такі реалії, і з цим нам доводиться стикатися. Ми повинні розуміти, що раніше чи пізніше, наші реформи будуть визнані і принесуть певні політичні результати.
Якщо Молдова буде попереду нас – ми нічого не маємо проти. Головне, щоб наш процес інтеграції не гальмувався і не затримувався. У Молдови є такий потужний союзник в ЄС як Румунія, і в неї немає кордонів з Російською Федерацією.
Так, у них також є заморожений конфлікт у Придністров’ї. Але цей конфлікт набагато легше вирішити, аніж конфлікт між Грузією та Росією.
Тому багато європейських політиків йдуть тим шляхом, де перші кроки зробити легше. І це зрозуміло.
Що може бути незрозуміло, так це те, що ЄС спробує не визнавати ті реалії, які об’єктивно існують. Наприклад, визнання факту окупації та етнічних чисток. Ми працюємо над тим, щоб відповідні резолюції були прийняті парламентами європейських держав, як це зробили парламенти Чехії, Литви, Румунії. Наразі ми працюємо над цим у Сполучених Штатах Америки, в Європейському Парламенті.
Це важливо, адже необхідно зрозуміти повною мірою перед якою проблемою ми стоїмо. Якщо цього не зрозуміти, то неможливо знайти адекватні шляхи вирішення такої проблеми і рухатися в правильному напрямку.
Я сподіваюся, що не зважаючи на все, шляхом модернізації Грузії та реформ ми досягнемо своєї цілі. Шлях до членства дуже довгий, від 10 до 15 років. Це залежить і від наших країн, і від ЄС, оскільки в ЄС існує потужна хвиля скептицизму щодо подальшого розширення.
Проте, хотілося б зазначити, що всі реформи, які ми робимо, ми робимо насамперед для власного народу, а не для Європейського Союзу. Нам не потрібні старші брати, ані Росія, ані ЄС, на догоду яких ми б змінювали б власну політику. Тому, не винайшовши велосипед, не догоджаючи нікому, окрім власного народу, ми рухаємося шляхом реформ, який, на щастя, відповідає політиці Європейського Союзу. Ми використовуємо позитивний досвід держав по впровадженню стандартів, які ми сьогодні називаємо європейськими, і в сфері охорони здоров’я, і в освіті, і в соціальному забезпеченні. Хоча, маємо свої нюанси. Ми впевнені, що не все потрібно запозичувати в ЄС. Наприклад, питання лібералізованості економіки, податкового законодавства, трудового кодексу, які є найбільш ліберальними в світі.
Оксана Гриценко, Kyiv Post
Пане Барамідзе, у Грузії є чудовий досвід боротьби з корупцією. Ви подорожували Україною, чи помітили Ви в яких сферах ми маємо найбільше проблем? Що б ви порадили Україні для викорінення корупції?
Друге запитання: коли можна очікувати з офіційним візитом президента Саакашвілі в Києві?
{6}
Гіоргі Барамідзе:

Я сподіваюся, що цей візит відбудеться, так само як і візит президента Януковича до Грузії.
Що стосується першого запитання. Я не називатиму сфери, де у вас найбільше проблем, оскільки – це без сумніву вирішувати насамперед вам. Я тут не для того, щоб когось критикувати, називати якісь прорахунки. Ц проблеми краще бачите ви, прості громадяни, журналісти. Єдине, що я можу сказати, це те, що я бачу величезну політичну волю сучасної влади, щоб ці проблеми й виклики, які стоять перед народом України були вирішені.
Також можу додати, що надзвичайно важливо, щоб у тих сферах, які становлять загальнонаціональний інтерес, опозиція співпрацювала з владою. Повинні бути ті теми, де всі повинні допомагати один одному. Є ті реформи, які будуть складними і болючими для суспільства, але вони необхідні. Тому і влада і опозиція мають разом взяти на себе той політичний ризик і йти на такі реформи, об’єднавши свої зусилля. Від цього виграє вся країна, і уряд, і опозиція. Це й доводить грузинський досвід.
Те, що ми виграли останні місцеві вибори з величезним відривом, говорить не про те, що ми раптом стали ангелами в очах виборців. Звісно ні, ми також припускаємося помилок. Це насамперед був програш нашої радикальної опозиції. Опозиція поводилася деструктивно, відвернувши від себе навіть тих громадян, хто був налаштований дуже критично проти влади, які зрештою проголосували за нас. Коли опозиція не змогла запропонувати нічого конструктивного, і грала лише на деструктивні і закликах до зміни влади революційним шляхом, вона не відчула, наскільки ці ідеї вже себе вичерпали. Революція вже була. Народ не хоче революції, громадяни прагнути спокою, стабільності, миру та конструктивний підхід. Мені здається, це дуже серйозний урок для політиків всього світу. Це не означає, що опозиція повинна припинити критику уряду. Ні, ні в якому разі. Вона має продовжувати критикувати владу, але критикувати конструктивно, а десь, де можна знайти спільну мову заради країни, мати спільну платформу з владою для консолідації суспільства. Ми б не змогли провести ті реформи поліції, судів, прокуратури, податкових, митних служб, якби не було всезагальної підтримки.
Цей момент консолідації потрібно створювати. У нас він був після революції, коли ми отримали мандат довіри 90% громадян. В Україні такий момент потрібно створити. Консолідація влади й опозиції є лише виграшем для проведення реформ. Сучасна влада в Україні намагається це зробити, і ми бачимо політичну волю та бажання це зробити.

Тетяна Кухаренко, Фонд Відродження:
Мене цікавить яким чином громадськість в Грузії долучена до проведення реформ? Чи залучаєте ви аналітичні центри, експертів? Чи існує в Грузії такий інститут як громадські ради при органах влади?
{7}
Гіоргі Барамідзе:
Так, існують, і без підтримки громадських організацій та обговорення проектів реформ, неможлива сама реалізація будь-якої державної політики. Ми кілька разів припустилися помилки, не проконсультувавшись з широкими верствами населення, вважаючи, що маємо мало часу, люди й так нас зрозуміють. Ні. Потрібно радитися. Потрібно пояснювати, навіть якщо нам все здається простим та очевидним.
Сам процес спілкування є дуже важливим. Він допомагає з’ясувати, які слабкі сторони є у наших реформ, як їх можна покращити та відшліфувати. Тому так важливо спілкуватися з неурядовими організаціями, які хоч і називаються неурядовими, але відіграють надзвичайно важливу роль в формуванні та реалізації планів уряду. Практично у всіх міністерствах є відповідні ради, з якими ми регулярно спілкуємося, зустрічаємося. Відіграють роль й парламентські слухання.

Ольга Лень, NEWSru.ua

Чи доводилося Вам зустрічатися з грузинським бізнесом, який працює в Україні? Якщо так, як він оцінює останні зміни в Україні і чи не було якихось побажань, які б ви могли озвучити на зустрічах з нашими урядовцями?
{8}
Гіоргі Барамідзе:
З грузинським бізнесом мені не доводилося зустрічатися, але в Луганську я мав зустріч з грузинською діаспорою. Багато хто з діаспорян не є етнічними грузинами, проте є вихідцями з Грузії і ототожнюють себе з нашою державою. Це й осетини, й абхази, і дагестанці. Серед них й бізнесмени, і лікарі. Один представник діаспори є навіть заступником мера Луганську. Дійсно, ними можна пишатися.
В нас була дуже цікава розмова. Вони є громадянами України та справжніми українськими патріотами. Я претензій від них не чув. Був дуже радий почути, що вони почувають себе в Україні вдома, як на Батьківщині.
Україна залишається другом номер один для Грузії, далі вже йдуть США та ЄС. Дуже приємно, що ця симпатія взаємно.
{9}
Сергій Солодкий:
Щиро дякую за цікаві запитання. Величезне спасибі пану Барамідзе за його детальні та змістовні відповіді. До наступних зустрічей в рамках Медіа-клубів, які проходитимуть в Інституті світової політики.