Архіви: Новини

Східне партнерство: важливе, забуте чи непотрібне?

Консорціум партнерів з 10 європейських країн представив перші результати дослідницького проекту “Важливе, забуте чи непотрібне? Опитування зацікавлених сторін щодо Східного партнерства після Вільнюса”, який реалізовується за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду. Участь від України у цьому проекті бере Інститут світової політики.Попередні результати проекту було презентовано у рамках 6-го щорічного засідання Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, яке відбулося 20 листопада в Батумі, Грузія. Країни, у яких проводиться опитування: Україна, Чеська Республіка, Угорщина, Польща, Вірменія, Азербайджан, Республіка Молдова, Білорусь та Грузія.\
Презентація (англійською мовою) доступна тут.

Дослідницький проект реалізують дев’ять аналітичних центрів: Асоціація з міжнародних справ (АМО, Чехія), Словацька асоціація зовнішньої політики (SFPA), Інститут Костюшко (KI, Польша), Центр досліджень з питань розширення ЄС Центрально-Європейського університету (CENS/CEU, Угорщина), Інститут світової політики (ІСП, Україна), Кавказький інститут економічних і соціальних досліджень (CIESR, Грузія), Асоціація зовнішньої політики Молдови (APE), Аналітичний центр з глобалізації та регіонального співробітництва (ACGRC, Вірменія), Центр національних і міжнародних досліджень (CNIS, Азербайджан) і один незалежний експерт з Білорусі.

Метою проекту є визначення ставлення основних зацікавлених сторін до досягнень програми Східного партнерства і її майбутнього. Проект сприятиме зміцненню ініціативи Східного партнерства та розширенню співпраці між предстаниками громадянського суспільства та аналітичних центрів регіону. Результати допоможуть у виробленні стратегії інтеграції країн Східного партнерства до ЄС.

Українсько-російський діалог

Інститут світової політики у партнерстві з Центром культурних взаємозв’язків “Кавказький дім” організував зустріч українських, російських, грузинських та європейських експертів для обговорення конфлікту між Росією та Україною.Зустріч відбулася 28-29 литопада у місті Кварелі (Грузія) у рамках проекту “Україна: вихід із кризи через діалог”. Проект реалізовується за підтримки Міністерства закордонних справ Великобританії у рамках “Conflict Pool program”.\
У наступному році відбудеться ще дві подібні зустрічі. Їх головна ціль – зменшити градус напруги між двома сторонами та сприяти налагодженню конструктивного діалогу між представниками експертного середовища України та Росії.

Учасники зустрічі з української сторони: Віктор Шлінчак (Інститут світової політики), Марія Золкіна (Фонд «Демократичні ініціативи»), Костянтин Федоренко (Інституту Євро-Атлантичного співробітництва), Оксана Кузяків (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Володимир Кравченко (журналіст, «Дзеркало тижня»), Алла Дубровик (журналіст, «День»), Марина Воротнюк (Національний інститут стратегічних досліджень, філіал в Одесі), Ярослав Ковальчук (Міжнародний центр перспективних досліджень), Дарія Гайдай (Інститут світової політики), Павло Булгак (Аналітичний центр «Відкрита політика»).

Модератором дискусії виступив Ярослав Петрусевич, керівник Відділу Кавказького центру з попередження конфліктів ОБСЄ.
{1}
{2}
{3}
{4}
{5}
{6}
{7}
{10}
{8}
{11}

ІСП на міжнародній конференції для аналітичних центрів

Експерти Інституту світової політики взяли участь у міжнародній конференції для аналітичних центрів, що відбулася 4 грудня у місті Києві.Учасники заходу обговорили найактуальніші питання в роботі українських аналітичних центрів, зокрема взаємодію з органами влади, іншими замовниками аналітичної продукції та шляхи посилення впливу аналітичних центрів в Україні.{2}
Директор ІСП Альона Гетьманчук виступила модератором першої панелі, присвяченій ролі аналітичних центрів у новому політичному середовищі.
{1}
{3}
Також для учасників конференції було організовано серію майстер-класів та презентацій кращих іноземних та українських практик.
{4}
Перший заступник директора ІСП Сергій Солодкий провів майстер-клас з налагодження ефективної комунікації зі ЗМІ.
{5}
Міжнародна конференція для аналітичних центрів відбулася у рамках «Ініціативи з підтримки аналітичних центрів», яка впроваджується МФ «Відродження» у партнерстві з Фондом аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Шведської агенції з міжнародного розвитку (SIDA).

Вивчаючи уроки грузинських реформ

Інститут світової політики у партнерстві з Центром культурних взаємозв’язків “Кавказький дім” організував 24-29 листопада перший візит українських екпертів та журналістів до Грузії у рамках проекту «Україна: вихід із кризи через діалог».Проект спрямований на реалізацію двох завдань: по-перше, підтримка політичних, соціальних та економічних перетворень в Україні шляхом вивчення уроків грузинських реформ; по-друге, налагодження діалогу між представниками громадськості та експертного середовища України та Росії як частини зусиль із врегулювання конфлікту між двома державами. Проект реалізовується за підтримки Міністерства закордонних справ Великобританії у рамках “Conflict Pool program”.\
Протягом чотирьох днів українські експерти мали ряд зустрічей з грузинськими високопосадовцями та експертами, на яких обговорювався досвід Грузії у вирішенні найактуальніших сьогодні для України проблем. Зокрема, йшлося про грузинський досвід налагодження відносин з окупованими територіями і Росією (після завершення активної стадії конфлікту), соціальні результати економічних перетворень, досягнення антикорупційної політики, а також реформування митної служби, правоохоронних органів та системи судочинства.

Учасники робочого візиту: Віктор Шлінчак (Інститут світової політики), Марія Золкіна (Фонд «Демократичні ініціативи»), Костянтин Федоренко (Інституту Євро-Атлантичного співробітництва), Оксана Кузяків (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Володимир Кравченко (журналіст, «Дзеркало тижня»), Алла Дубровик (журналіст, «День»), Марина Воротнюк (Національний інститут стратегічних досліджень, філіал в Одесі), Ярослав Ковальчук (Міжнародний центр перспективних досліджень), Дарія Гайдай (Інститут світової політики), Павло Булгак (Аналітичний центр «Відкрита політика»).
{12}
Марина Мусхелішвілі, директор Центру суспільних досліджень, досить критично оцінила політичну трансформацію Грузії протягом останніх 10 років.

Зустріч з Державним міністром Грузії з питанням примирення і громадянського рівноправ’я Паатою Закареішвілі. Темою розмови стала політика Грузії відносно окупованих територій.
{13}
У Раді національної безпеки Грузії, що діє як аналітичний центр при президенті Грузії, говорили про загрози і ризики безпеці Грузії та регіону загалом. Директор департаменту безпеки та аналітики в РНБ Лаша Дарсалія окреслив головні аспекти стратегії національної безпеки Грузії.

{2}
Директор Департаменту міжнародних відносин Служби доходів Міністерства фінансів Грузії Самсон Урідія розповів про радикальну трансформацію митної служби Грузії.

Працівники Верховного суда Грузії детально розповіли українським гостям про процес реформування судової системи країни, зокрема про такі нововведення як створення посади судового менеджера та судового маршала.
{3}
{4}
{5}
Грузино-російські відносини в умовах відсутності дипломатичних зв’язків стали предметом розмови з Зурабом Абашидзе, спецпредставником прем’єр-міністра Грузії з питань відносин з Росією.
{7}
{8}

Одним з найяксравіших моментів робочого візиту стали відвідини Дома Юстиції у Тбілісі. Унікальна державна установа, особливість якої полягає в концентрації ряду державних послуг під одним дахом.
{6}

Плюси і мінуси економічних реформ в Грузії у 2003-2012 роках обговорили під час дискусії в Міжнародній школі економіки Тбіліського державного університету
{1}
Ерік Лівні, директор Міжнародної школи економіки Тбіліського державного університету
Міністр європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії Давід Бакрадзе на зустрічі з українськими експертами розповів про стратегії реалізації Грузією Угоди про асоціацію.
{14}
{17}

Одним з питань, які найбільше цікавили українських екпертів, була боротьба з корупцією. І хоча Грузії вдалося здійснити справжній прорив у цьому напрямку, окремі проблемні моменти, зокрема у сфері державних закупівель, залишаються. Детально про досягнення та недопрацювання грузинської антикорупційної політики розповіла експерт авторитетної в Грузії Асоціації молодих юристів Грузії Софія Чарелі.
{15}

Під час візиту українських експертів запросили виступити спікерами на публічній дискусії у Тбіліському державному університеті, присвяченій ситуації в Україні. Голова Правління ІСП Віктор Шлінчак розповів про російсько-українські відносини на тлі анексії Криму і подій на сході України, а експерт Міжнародного центру політичних досліджень Ярослав Ковальчук проаналізував результати парламентських витборів в Україні.
{10}
{9}
Про підготовку та здійснення революційної реформи МВС Грузії українським експертам безпосередній учасник цього процесу Шота Утіашвілі, колишній глава аналітичного департаменту МВС Грузії.
{16}
{19}

В останні два дні робочого візиту українські експерти та журналісти разом зі своїми російськими, грузинськими та європейськими колегами взяли участь у дискусіях щодо російсько-українського конфлікту. Основними завданнями цих зустрічей є зменшення градусу напруги та сприяти налагодженню конструктивного діалогу між представниками Росії та України.

Екперти з врегулювання конфліктів: головне – це діалог

Громадянському суспільству відводиться центральна роль у налагодженні діалогу між розділеними конфліктом суспільствами.На цьому наголосили учасники дискусії «Гарячі точки: роль неурядових організацій у налагодженні діалогу», що відбулася у рамках 3-го Форуму з організаційного розвитку.
Експерти з Вірменії, Грузії та Молдови поділилися власним досвідом роботи з врегулювання конфліктів та подолання їх наслідків. Директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук виступила модератором дискусії.

Старший аналітик Інституту світової політики Леонід Літра, який брав участь у різних форматах молдавсько-придністровського діалогу, відзначив, що складність ведення ефективного діалогу полягає у наявності третьої сторони, однак відмовлятися від діалогу не можна.
{5}
Старший аналітик ІСП Леонід Літра
«Діалог на рівні громадянського суспільства повинен продовжуватися незалежно від того, на якому рівні офіційний діалог. У Молдові ми, наприклад, організували діалог на рівні експертів, який повторював офіційний формат переговорів», – заявив Літра

Карен Бекарян, голова НУО “Європейська інтеграція”, наголосив, що роботу з організаціями і населенням «по ту сторону барикад» потрібно почати якомога раніше: «кожний втрачений день – це втрачені люди». У свою чергу голова Міжнародного центру по конфліктам і переговорам Ніно Ціхіставі-Хуцішвілі звернула увагу на необхідність координації зусиль різних неурядових організацій, важливість солідарності та згуртованості всередині громадянського суспільства для ефективної роботи.
{4}
Карен Бекарян, голова НУО “Європейська інтеграція” (Вірменія), Ніно Ціхіставі-Хуцішвілі, голова Міжнародного центру по конфліктам і переговорам (Грузія) та директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук
Учасники одноголосно заявили, що українським неурядовим організаціям не варто чекати швидких результатів, а слід готуватися до довготривалої роботи. За їхніми словами, діалог необхідний, навіть з тими людьми, які ведуть себе неконструктивно або є політично заангажованими.

Підсумовуючи результати дискусії, директор ІСП Альона Гетьманчук відзначила, що перевагою України є розвинуте громадянське суспільство, яке може і готове брати на себе відповідальність.

“На момент виникнення конлікту в Україні, на відміну від Грузії та Молдови, вже існувало потужне громадянське суспільство. Крім того, воно не було настільки поляризованим як у інших пострадянських країн”, – пояснила Гетьманчук.

У вересні 2014 року ІСП спільно з “Кавказьким Домом” запустив проект “Україна: вихід із кризи через діалог”, важливою частиною якого є проведення ряду круглих столів між українськими та російськими експертами. Перша зустріч відбулася у Грузії 28-29 листопада.

3-тій Форум з організаційного розвитку проходив під назвою «Культура миру: як громадські об’єднання можуть розвинути свої спроможності діалогу та лідерства змін для розбудови і утвердження культури миру в Україні». Участь у Форумі взяли до 1000 представників різних українських та закордонних громадських організацій. Захід проходив 3-4 грудня у місті Київ.
{3}

Директор ІСП виступила на Міжнародній школі журналістики

Директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук виступила перед молодими журналістами з усієї України на четвертій Міжнародній школі журналістики на тему “Відкладена асоціація: геополітичні втрати та здобутки для України”.Відкриті заходи у рамках Школи відбулися 21-22 листопада у приміщенні Українського Католицького університету (Львів).{1}
Крім виступу перед студентами Альона Гетьманчук взяла участь у дискусії щодо геополітичних викликів, які стоять сьогодні перед Україною, разом з польським експертом Анджеєм Шептицьким.
{2}
Четверта Школа міжнародної журналістики була присвячена геополітичним викликам, які стоять перед Україною після парламентских виборів, та впливу революції та війни на українське супільство. Щороку гостями Школи міжнародної журналістики стають відомі політики, експерти, дипломати та журналісти.

Фото: УКУ

Кацевич про міфи і страхи поляків перед євроінтеграцією

Відомий польський журналіст Міхал Кацевич, на запрошення Інституту світової політики, виступив модератором навчального семінару у Києві для українських журналістів, присвяченому питанням висвітлення європейської інтеграції в українських ЗМІ.Семінар проводився в рамках проекту «Ширша інтеграція: ви формуєте майбутнє» за підтримки міжнародної організації «Інтерньюз» та Агенства США з міжнародного розвитку (USAID). Проект має на меті поєднати зусилля професіоналів із Заходу і Сходу, Півдня і Півночі для розбудови успішної України.Текст виступу Кацевича наводимо мовою оригіналу.
Польша прошла долгий путь, чтобы интегрироваться в западные структуры. Сравнить Украину с Польшей сложно, хотя бы потому, что у нас с самого начало было согласие относительно внешнеполитического курса. Консенсус существовал внутри и политической элиты, и общества. В 1990-х годах у нас не было серьезного противодействия идеи об вступление в ЕС. Даже те политики, которые были наследниками Коммунистической партии (социал-демократы), поддерживали западную интеграцию. Находясь у власти (премьер-министр и президент Польши были социал-демократами), они были даже большими сторонниками евроинтеграции, чем правые, которые поддерживали идеи солидарности. Это и есть самая большая разница между ситуацией в Украине и тем, что было в Польше. В Украине до сих пор есть достаточно крепкие политические силы, которые прямо говорят, что они против интеграции с Западом. Однако в плане евроинтеграции между Польшей и Украиной есть и похожие моменты, прежде всего это касается разных страхов и мифов, которые были у нас и есть сейчас в Украине.
В Польше эти страхи появились где-то в середине 1990-х, когда говорить о вступление европейские структуры начали более конкретно. В 1994 году польское руководство подписало основные документы, которые дали старт нашему движению в ЕС. В последующие 10 лет появилось много страхов и мифов, сменивших первоначальный энтузиазм относительно евроинтеграции. Среди политиков появились люди, которые за счет этих страхов и мифов создавали себе политический капитал.
Первый такой миф касался земли. Дело в том, что в Польше не было такой серьезной коллективизации, как в СРСР. У нас сохранилась частная собственность на землю. А польские фермеры очень привязаны к своей земле. И первый миф, который появился, был таким: когда мы вступим в ЕС, придут иностранцы (немцы) и скупят нашу землю, потому что у них много денег, а наша земля очень дешевая.
После вступления в ЕС, этот страх исчез. Оказалось, что купить землю в Польше иностранным гражданам не так и просто, да и не хотят они покупать польскую землю. Были единичные случаи, когда какие-то смелые люди покупали земли на севере Польши и делали там очень хорошие фермы. Более того, сейчас все происходит совсем наоборот. Жители западной Польши покупают недвижимость в восточной Германии, так как она дешевле, чем недвижимость в Польше. Кроме того, в Германии инфраструктура лучше. Но этот страх потери земли существовал достаточно долго и использовался разными политиками.
Что касается политиков, то вступления в ЕС у нас «боялась» такая политическая сила, как «Самооборона». В конце 1990-х начале 2000-х годов эта «Самооборона» была серьезной политической силой. Она получила хороший результат на выборах, вошла в парламент и даже стала частью правящей коалиции, вместе с правой консервативной партией Ярослава Качиньского. Как политическая сила «Самооборона» выросла на протестах фермеров, которые, боясь вступления в ЕС, блокировали дороги и устраивали другие акции протеста.

Второй серьезный миф, который тогда появился в Польше, – это существенное ухудшение положения фермеров. Речь шла уже не только о земле, отдельные политики утверждали, что после вступления в ЕС Запад завалит Польшу дешевыми продуктами, а польские фермеры не смогут конкурировать с французскими или немецкими фермерами, которые получают серьезные дотации от ЕС. Они говорили, что польские фермеры не смогут просто так получать эти дотации. Этот миф также развеялся после вступления Польши в ЕС в 2004 году. В польской деревне произошла самая серьезная революция за последние несколько десятков лет. Польская деревня реально изменилась. Если заедите сегодня в польскую глубинку, то увидите колоссальную разницу между тем , что было, и тем, что есть сейчас. Просто те польские фермеры, которые, получив деньги на развитие, инвестировали их в развитие своих ферм, – выиграли. Конечно, положение мелких фермеров существенно не изменилась. Они также получали дотации, но эти деньги они потратили, например, на автомобили для себя. Я думаю, что сейчас наша деревня, как общество, очень взрослеет, потому что польские фермеры уже догоняют немецких, французских и т.д. Дотации помогли польской деревне выйти на новый уровень. И нет уже такого страха, который был тогда в конце 1990-х – в начале 2000-х.
Существовал еще третий миф: что цены пойдут вверх, что все будет дорого. Это было связано с тем, что поляки тогда очень мало знали о ЕС и думали, что интеграция в ЕС значит одновременное и выступление в еврозону. Хотя это совсем не так. Перед вступлением отдельные политики пугали поляков, утверждая, что те будут нищими в ЕС. На этом они зарабатывали себе очень большой политический капитал. Ничего подобного не случилось. Конечно, некоторые цены пошли вверх, но заработные платы также повысились.
Следует отметить, что вступление в ЕС принесло с собой новые явления. Основное это то, что с открытием границ появились новые возможности легальной работы для поляков на Западе. До сих пор в Польше существует большая миграция. С Польши, по разным оценкам, выехало где-то 2-3 млн людей, а может быть даже и больше. Это сложно посчитать, так как не все уезжают на постоянно. Основными направлениями миграции есть Великая Британия, Ирландия, Германия, Франция и страны Бенилюкса. Эмиграция стала неожиданностью для польского общества, потому что этим никто никого не пугал.
С одной стороны эта миграция помогла Польше пережить трудные перемены, потому что не так сильно возросла безработица в Польше. Но с другой стороны, это привело к большой потере человеческого потенциала. За границу выехало много умных людей, образованных. Дело в том, что в Польше есть маленькие города с большой безработицей, в которых находиться много сильных ВУЗов. После окончания университета молодым людям просто не было, что там делать. Поэтому они уезжали сначала в Варшаву, а потом в Великую Британию. Это была потеря человеческого потенциала. Но также уезжали те люди без хорошего образования, у которых была некачественная, невысокооплачиваемая работа. Они также нашли себе какую-то работу заграницей, получают деньги и посылают их своим семьям. И Польша очень много зарабатывает на трансфере этих денег с западных стран. Хотя последние 2-3 года эта цифра постоянно уменьшается. Это свидетельствует о том, что сейчас уже уезжает не один или несколько членов семьи, как это было раньше, а семьи уезжают полностью и живут там постоянно.
В последнее время в Польше усиливается поддержка евроскептиков, которые выступают против ЕС на основании ценностей (это связано с правами геев, секуляризацией и т.д.). Я знаю, что в Украине те, кто против Евросоюза, тоже наводят аргумент «европейских ценностей». Так что это общее явление. В Польше партия противников ЕС даже получила в Европарламенте 3 места. И это уже проблема, так как раньше они были полными маргиналами, а сейчас получают согласно разным рейтингам 6-7% и даже 10% поддержки.
Раньше главным фундаментом евроскептицызма была деревня, глубинка, пожилые, консервативные люди. А сейчас электоральной базой евроскептицизма также стают молодые люди по 22-24 года. Они не очень образованные, в основном, это безработные и студенты, которые поступили в университет не за счет высокого уровня своих знаний, а потому что сейчас вступить в университет в Польше очень просто. И об этом следует серьезно задуматься.

6-й Форум Східного Партнерства: Україна відстає

Старший аналітик ІСП Леонід Літра презентував результати Індексу європейської інтеграції країн “Східного Партнерства” за 2013 рік на 6-му Форумі громадянського суспільства «Східного Партнерства», що відбувся у Батумі 20-21 листопада.Перше місце згідно Індексу європейської інтеграції зайняла Молдова. На другій сходинці – Грузія, а Україна на третій. {4}

«Низькі результати України пояснюються тим, що було втрачено багато часу для здійснення реформ за президентства Віктора Януковича. Сьогодні відбувається «перезарядження» окремих реформ, однак це не вплинуло на результати Індекса, оскільки він оцінює лише прогрес, досягнутий до кінця липня 2014», – підкреслив експерт ІСП Леонід Літра.

Він також відзначив збільшення розриву між трьома країнами Східного Партнерства, які підписали Угоду про асоціацію з ЄС (Молдова, Україна, Грузія), та трьома країнами, які цього не зробили (Вірменія, Азербайджан, Білорусь). «Очевидно, що вже існує Східне Партнерство різних швидкостей», – заявив Літра.
{1}
Участь у панельній дискусій взяли спікер грузинського парламенту, посадові особи ЄС та експерти з інших держав Східного Партнерства.
{3}
У форумі взяли участь більше 200 осіб, що представляли країни Східного Партнерства, країни-члени Європейського Союзу та різні інституції ЄС. Цьогорічний Форум проходив під гаслом «Європейська інтеграція та спільна безпека: створимо її разом».

СДК в Одесі: «ЄС, НАТО…Що посилить безпеку України?»

Інститут світової політики провів 14 листопада у місті Одеса чергове засідання Стратегічного дискусійного клубу «ЄС,НАТО…Що посилить безпеку України?».Спеціально для участі в дискусії до Одеси завітали: Марчін Кожіел, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні, Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій, Міхал Кацевич, політичний оглядач, журналіст щотижневика «Newsweek Polska» (Польща) та експерти Інституту світової політики. Під час засідання експерти разом зі своїми місцевими колегами, представниками органів державної влади та журналістами обговорили найголовніші питання національної безпеки України, від вирішення яких сьогодні залежить її стратегічний розвиток та навіть існування.{1}
{2}
Марчін Кожіел, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні
{3}
Міхал Кацевич, політичний оглядач, журналіст щотижневика «Newsweek Polska»
Польський оглядач Міхал Кацевич, який нещодавно випустив книгу про українські події 2014 року, підкреслив, що на першому місці має бути реформування країни.

«Останнім часом я фокусуюсь на Україні. За цей рік я дуже багато подорожував в Україну, був на Майдані, а потім на Сході. Коротко кажучи, все почалося з Євросоюзу та все повинно скінчитися на Євросоюзі. Ситуації в Польщі та в Україні на сьогодні дуже далекі одна від одної. У Польщі на початку 90-х років вже була єдність, консенсус політичної еліти та суспільства. Ми знали, що наш шлях може буди тільки в Євросоюз. Проблеми почались тільки зараз, але я не буду поглиблюватись у нюанси польської політики. В Україні зараз велика біда та жахлива проблема, просто кажучи, війна. Рано казати, що ми починаємо з Євросоюзу і закінчимо на Євросоюзі, тому що ситуація на Сході заважає майже всьому. Зараз я часто чую питання від українців «Чому Євросоюз досі не відмінив візовий режим в зону Шенген?». Це ж питання ми ставимо і в Польщі «Чому?». Якщо говорити про питання віз, то на Заході задаються питанням «Як нам відкривати кордон для України, якщо у них по суті відкритий кордон з Росією, це сепаратистські території через які вільно проходять люди». І це правда. Неділю тому я був біля Маріуполя, там їздять маршрутки, які перевозять людей з Донецька в інші українські міста. Здавалось би війна, але з іншого бокуи життя йде, комунікації існують. Це велика проблема. І від цього залежить майбутнє всіх прагнень до Євросоюзу та НАТО.
Поки що ситуація стоїть на місці, тому що Україна не може зробити якихось кроків. Я вважаю, що Україна має зараз чітко демонструвати, що її головна ціль – це євроінтеграція. Адже, я підкреслюю це ще раз, все почалась з Євросоюзу, з європейського прапора на Євромайдані. Це показник того, що українці все ще сподіваються і очікують на великі зміни. Не хочу називати євроінтеграцію революцією, це скоріше дуже швидка та важлива еволюція, яка змінює країни.
Я знаю, як процес євроінтеграції проходив у Польщі. Звісно, на цьому шляху у нас було і є багато проблем, навіть така проблема як надлишок грошей з європейських фондів, тому наші міста будують зайву інфраструктури, на утримання якої потім немає коштів. Але я хотів би, щоб у майбутньому в України були саме такі проблеми. Звісно потрібно вести політику щодо НАТО, але на першому місці має бути реформування країни. Я знаю, що багато українців розчаровані політикою Заходу, як і я сам, і я думаю, що і у Польщі і у Центральній Європі є ті, хто поділяють цю думку. Але якщо українці чітко покажуть, що ми не втомились, що євроінтеграція залишається нашою головною метою, то, на мою думку, з часом все буде гаразд. Хоча, підкреслюю це ще раз, наразі головна проблема – ситуація на Сході. Хоча в Росії іноді кажуть, що Євромайдан – це геополітичні ігри Заходу та США, але все навпаки – це була справжня революція, а Росія зараз веде геополітичні ігри з Україною”.
{4}
{5}
Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій
Відомий український політолог Вадим Карасьов підкреслив, що проблема безпеки – це не тільки питання військової безпеки, євроатлантичної інтеграції, чи взагалі відносин з Російською Федерацією; перш за все, це проблема державного і національного будівництва.

«Nation builds a new state. Чому у Польщі вийшло? Тому що Польща витратила 20 сторіччя на формування національної державності, нації. І дійсно, коли відкрилося вікно можливостей після Оксамитової революції, після розпаду СРСР, то був національний консенсус. Але головне навіть не в тому, що є національний консенсус. Ми бачимо, що і в Україні зараз теж починає з’являтися консенсус щодо євроатлантичної інтеграції. У коаліційній угоді, яка сьогодні буде опублікована, буде зафіксований курс на євроатлантичну інтеграцію. Але проблема не в цьому. У чому фундаментальна проблеми України як молодої держави, яка виникла на теренах пост-імперії?
По-перше, скажу непопулярну річ – Україна ще не була державою, а більше була главою пост-імперії. Що таке імперія на відміну від держави? Це розмиті кордони – адміністративні, територіальні, ментальні, лінгвістичні, культурні і такі інші. У цьому сенсі ми розмита країна. Хоча 20 років декларували незалежність, ми були вкладені в пострадянський простір. У 1991 році ми розлучилися з СРСР, але не розлучилися з Росією. Це означає, що у нас нація і територія не співпадають – територія ширша. Які тут є варіанти? Або територія стає більш адекватною до національної спільноти, тобто вона зменшується, збільшується національна єдність. Дивіться, Криму немає, на Донбасі вибори не відбулись – комуністів в Раді більше немає, а якби Крим і Донбас брали б участь у виборах, вони набрали б 5 %. Уламки Партії регіонів змогли набрати 10 %, але якби ці регіони брали участь у виборах, вони набрали б набагато більше. Позитивний варіант – територія стає меншою, але нація стає стабільною, починає домінувати національна єдність. І тут можна робити вибір – колективна безпека у рамках НАТО, військова безпека, євроінтеграція без всяких «але», будь-які відносини з Митним союзом і таке інше. Або територія ширша, ніж нація, тоді є проблеми з будівництвом nation state, тобто національної держави. Багатонаціональна держава не має такої єдності як національна. Багатонаціональній державі потрібно думати про децентралізацію, позаблоковість і таке інше. Тому перша проблема, яка стосується України – це проблема державного і національного будівництва. Ще раз кажу, поляки витратили все 20 сторіччя, після трьох розколів Польщі, і тепер це одна із найуспішніших країн не тільки нової Європи, а і Європи взагалі. Вона органічно, адекватно стала невід’ємною частиною Євроатлантичної спільноти і європейської сім’ї. Нам доведеться ще багато пройти.
Ще один момент. Росія фактично Польщу віддала, ментально розлучилася з поляками. А з Україною Росія ментально поки що не збирається прощатися. Тим більше, що Росія веде зараз політику реваншизму на пострадянських теренах і не тільки, а і взагалі у всьому світі. Тому Росія буде робити все, щоб в Україні не склалася потужна національна спільнота в рамках всієї території, що залишилась Україні після розпаду Радянського Союзу. Москва буде фактично нас змушувати робити вибір: або територіальна цілісність в обмін на позаблоковість, на дружню політику щодо Російської Федерації, інакше війна. Якщо ми оберемо чіткий євроатлантичний курс, потрібно розуміти, що у нас попереду 10 років дуже серйозної роботи і над внутрішніми реформами, і над реформами оборонного сектору, тут потрібна єдина політика, політичний консенсус, консенсус еліт і суспільства. Бонусів відразу не буде. Потрібно розуміти, що це дуже важка праця на перспективу. Щоб через 10 років могла Україна не тільки подати заявку на членство в НАТО, ЄС (це ми можемо зробити у будь-який момент), а для того, щоб цю заявку розглядали серйозно. Щоби тоді і НАТО, і ЄС зрозуміли, що Україна не принесе проблем, що Україна не принесе з собою необхідність захищати її, ускладнювати або загострювати відносини з Російською Федерацією.
Це стосується перспективи. А що на сьогодні? De facto ми у стані війни. При чому ці війни різні – гібридна війна, інформаційна війна, різні політичні спецоперації, відчуження окремих територій в Україні, які Росія буде використовувати у якості револьвера біля виска української державності. Які варіанти можливі тут? Перше, на перспективу це євроатлантична блокова система безпеки. Але сьогодні це не вирішує питання. Нам потрібна повноцінна національна безпека. Нам потрібно сьогодні робити ставку на те, що називають військова держава, йдеться про переозброєння, впровадження нових технологій, нової військової логістики, але для цього потрібна сильна економіка. Для того щоб витрачати 5% ВВП на оборону і щоб це була солідна сума, потрібно щоб була сильна економіка і сильний військово-промисловий комплекс. Іншого шляху немає.
Є ще третій варіант – гіпотетичний. Його теж можливо розглядати. Це така загальна кооперативна безпека, яка стосується всього європейського континенту, але в сьогоднішньому стані, в якому знаходиться відносини ЄС і РФ, НАТО і Росії, то на це сподіватися замало. В будь-якому випадку ми повинні розуміти які складнощі стоять перед нами. Ми фактично знаходимось на зіткненні, на фронті зіткнення двох воєнно-політичних блоків – НАТО і ОДКБ, двох торгових блоків – Європейський Союз і Митний Союз, і двох цивілізацій – і тут нам в кінцевому рахунку обирати – або ми прифронтова держава, яка знаходиться на передньому краї нової гібридної холодної війни або шукати якісь інші варіанти для того, щоби було продовжене наше українське державне існування, щоб Україна вийшла з цієї полоси кризи єдиною національною безпековою державою. Головне в державі – це безпека, якщо держава не виконує цю функцію, то тоді держава не має сенсу, якщо держава не забезпечує безпеку своїм громадянам, своїй країні, всій спільноті”
{6}
Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень (Одеса), та Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики
{7}
Виступає Леонід Літра, старший аналітик Інституту світової політики
У цьому контексті учасники дискусії торкнулися питання доцільності збереження нейтрального статусу України. Зокрема старший аналітик ІСП Леонід Літра розповів про досвід Молдови, яка вже двадцять з лишком років живе із замороженим конфліктом на своїй території, адже її нейтральний статус закріплений у Конституції.

«В Молдове вопрос обмена территориальной целостности на нейтралитет актуален еще с момента распада СССР, поскольку в Молдове есть свой конфликт – Приднестровский. Однако этот обмен нейтралитета на территориальную целостность не сработал. В Молдове нейтралитет был принят именно для того, чтобы сохранить территориальную целостность, единство страны. Он был даже вписан в Конституцию, то есть это конституционный нейтралитет.
К сожалению, на протяжении более двадцати двух лет существования конфликта ми не заметили, чтобы этот нейтралитет как-то позитивно повлиял на решение конфликта. Я не хочу сказать, что отказ от нейтралитета это самый подходящий сценарий для Молдовы, но точно следует задуматься – нужен ли он нам. В Украине еще более одиозный формат – внеблоковость. По моему мнению, нейтральными должны быть те государства, которые имеют большой экономический потенциал для создания сильной системы безопасности. Наведу лишь один пример. Известно, что Швейцария, нейтральное государство, тратить большие средства на содержание своей армии на военную часть. Нейтральность должна означать, что государство готово в случае необходимости самостоятельно себя защитить. Мне кажется, что в экономической ситуации Молдовы или Украины – это невозможно. Поэтому следует задуматься о коллективной системе безопасности.
В Молдове мы понимаем, что в той ситуации, которая сейчас в регионе, изменять статус нельзя. Недавно министр иностранных дел России Лавров сделал заявление, что самоопределение Приднестровья зависит от того будет ли Молдова нейтральной или нет. Однако, повторюсь, до сих пор этот нейтралитет не помог решить вопрос молдавской государственности.
В этом контексте также хочу отметить, что не следует питать больших ожиданий относительно Минских соглашений. Говорю это на основании опыта Молдовы. Все документы, которые были подписаны, они почти не соблюдались одной стороной. Соглашения могут быть действенными только в двух случаях: во-первых, если между сторонами есть доверие, а во-вторых, если есть сильный игрок, который, если договор не соблюдается, может принудить стороны к его соблюдению».
{8}
{9}
{10}
{11}
{12}
Публічна дискусія «ЄС, НАТО …Як гарантувати безпеку?» була організована в рамках проекту Інституту світової політики “Стратегічний дискусійний клуб у регіонах України” за підтримки уряду Норвегії, міжнародної організації «Інтерньюз» та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Цей проект є продовженням успішного проекту ІСП, під час якого минулого року у Києві відбулося шість засідань СДК. Драматичні події 2014 року підтвердили необхідність продовження змістовних регулярних публічних дискусій щодо питань національної безпеки України, зокрема із більш широким залученням регіональних експертів. Всього заплановано шість регіональних дискусій, і Запоріжжя стало другим містом, де відбулося подібне засідання.

Перший регіональний Стратегічний дискусійний клуб був проведений у Харкові 26 червня ц.р. за участі відомого політичного оглядача Гжегожа Громадські (Польща). Фоторепортаж та стенограму з Стратегічного дискусійного клубу у Харкові можна переглянути тут. Другий подібний захід відбувся у Запоріжжі 19 вересня 2014 року.

Семінар для журналістів “Як цікаво писати про ЄС”

Інститут світової політики провів 13 листопада в Києві навчальний семінар для журналістів зі всіх регіонів України щодо особливостей висвітлення європейської інтеграції у ЗМІ.Семінар складався з двох частин: майстер-класу та дискусії за участі провідних українських експертів та журналістів. \
На запрошення ІСП спеціально для участі у майстер-класі приїхав відомий польський публіцист Міхал Кацевич («Newsweek Polska»). Разом з учасниками семінару він обговорив труднощі на шляху євроінтеграції та роль ЗМІ у цьому процесі.

Після майстер-класу відбулася дискусія на тему: «Як підтримувати інтерес українців до теми євроінтеграції?» за участі директора Європейських програм Міжнародного фонду “Відродження” Дмитра Шульги, редактора інтернет-видання «Європейська правда» Сергія Сидоренка, доктора політичних наук, завідувача кафедри політології НаУКМА Олександра Дем’янчука, експерта з європейської інтеграції та права Вадима Трюхана та ін.

Під час дискусії учасники дізналися, як цікаво і професійно писати на євроінтеграційну тематику, де шукати історії та дані для своїх матеріалів, а також як долати міфи і стереотипи населення щодо європейського курсу України.

Семінар проводився в рамках проекту «Ширша інтеграція: ви формуєте майбутнє». Проект має на меті поєднати зусилля професіоналів із Заходу і Сходу, Півдня і Півночі для розбудови успішної України. Проект реалізується за підтримки проекту «У-Медіа» міжнародної організації «Інтерньюз» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Посольства Королівства Швеції.

{1}Міхал Кацевич, журналіст, політичний оглядач «Newsweek Polska» (Польща)

Сьогодні часто можна почути думку, що Україні варто брати приклад з Польщі, тому що ми є близькими країнами не тільки географічно, а й історично та до певної міри ментально. Тому дуже цікаво дізнатися, яким був шлях нашого сусіда до ЄС.
Міхал розпочав з того, що Україна зараз знаходиться там, де Польща була на початку 90-х років. При цьому він зазначив, що ми відрізняємось тим, що в нас немає тієї згоди та єдності у питанні євроінтеграції, яка була в Польщі в той час. У них тоді був дуже сильний ентузіазм щодо Європи, за його словами.
Шлях Польщі до ЄС тривав 10 років – з моменту підписання Угоди про асоціацію в 1994 році, до офіційного вступу до Союзу в 2004 році. І хоча цей шлях не був занадто довгим, але він не був і коротким. І так як все невідоме лякає, цей випадок не став винятком – у пересічних поляків з’являлися міфи щодо євроінтеграції протягом цього часу. Зокрема це були такі міфи:
• Щодо землі – поляки вважали, що після вступу в ЄС до них «прийдуть німці і куплять польську землю за дешево», бо в них більше грошей, а земля у Польщі дешевша. Ніж в Німеччині. Але сталося все навпаки – сьогодні західні поляки купують землю та нерухомість у на сході ФРН.
• Другий міф стосувався фермерів – вважалося, що їх становище дуже погіршиться, тому що в країну поллється потік дешевих продуктів з ЄС, з якими не зможуть змагатися польські продукти. Насправді ж польські фермери і досі отримують від ЄС кошти для розвитку та модернізації своїх господарств.
• Третій міф щодо цін і добробуту – існував страх, що ціни стрімко підуть угору, все буде занадто дорогим і поляки виявляться бідняками в ЄС. У дійсності ж разом з цінами зросли й заробітні плати, тому ніякого погіршення становища не відбулося.
• І четвертий міф – ЄС хоче приєднати Польщу, щоб обібрати її. У суспільстві поширювались думки, що європейський бізнес викупить польську промисловість за дешево, а свою готову продукцію буде продавати полякам за дорого.
І хоча з вступом до Європейського Союзу жоден з міфів не підтвердився, у Польщі з’явилась та існує на сьогодні проблема еміграції, що відзначив Кацевич. За його словами з країни на Захід виїхало 2-3 млн людей. Це звичайно зменшило рівень безробіття, але одночасно це ще й втрата потенціалу, тому що в основному виїжджають молоді люди, бо отримавши диплом ВНЗ у Польщі вони виявилися нікому непотрібними.
Через 10 років з моменту вступу до ЄС ситуація в Польщі звичайно змінилася в кращу сторону, але еміграція все одно щороку трохи зростає.
Міхал Кацевич також відмітив, що сьогодні в Польщі зростає підтримка євроскептиків серед населення. Проти ЄС виступають праві, які вважають, що польські цінності втрачаються. А на їх місце приходять загальноєвропейські. Дана течія починалася з глибинки та старшого населення, яке є більш консервативним. Але сьогодні їх все більше підтримує молодь (18-20-річного віку). За словами Кацевича, це є неосвічена, маргінальна молодь, яка не є дуже численною.
Тому загалом можна зробити висновок, що Польща була єдина у своєму прагненні приєднання до ЄС і цілеспрямовано до цього йшла. А після вступу наполегливо працює, щоб підтримувати рівень відповідний ЄС.
{2}Сергій Солодкий, заступник директора ІСП
{3}
{4}Дарія Гайдай, аналітик ІСП та Дмитро Шульга, директор Європейських програм Міжнародного фонду “Відродження”

Дмитро Шульга, відкриваючи дискусійну частину семінару, зазначив що «будь-який аргумент «проти» ЄС одночасно містить в собі аргумент «за». І його просто потрібно актуалізувати у свідомості українців», що сьогодні і є одним із завдань українських журналістів, які висвітлюють дану тематику.
Думаю, цю думку можна сміливо підтримати, адже будь-який міф щодо євроінтеграції показує не стільки негатив ЄС, скільки нашу слабку сторону. Я б навіть сказала, що він є певного роду викликом для України, на який ми маємо можливість відповісти. Бо ніщо ж нам не заважає модернізувати та розвивати власне виробництво та промисловість, покращувати якість власної продукції, щоб у Європі хотіли з нами співпрацювати та купувати наші товари. Головне тут бажання та політична воля і все вдасться.
{5}Вадим Трюхан, експерт з європейської інтеграції та права та Сергій Сидоренко, редактор інтернет-видання «Європейська правда»
{6}
Сергій Сидоренко наголосив, що пересічні європейці сьогодні вважають, що Україна вже є членом ЄС і для них це повністю закономірно. Тобто можна сказати, що вони більш оптимістично дивляться на Україну, ніж ми самі. Думаю причиною цього є нав’язаний нам спочатку СРСР, а далі Росією, наш комплекс меншовартості, якого потрібно позбавлятися раз і назавжди. Адже спочатку ми маємо самі себе поважати і тоді нас будуть поважати інші.
У підсумку своєї промови Сергій Сидоренко зазначив, що про євроінтеграцію потрібно писати, щоб зламати будь-які міфи та страхи українців щодо ЄС.
Вадим Трюхан: «Європейська інтеграція – це один з інструментів розвитку України, а також механізм входження в глобальний світ».
Але він також зазначив, що з одного боку європейці продовжують нас підтримувати, хоча з іншого – вони вже трохи стомились від України, тому що не розуміють, що тут насправді відбувається. Причиною цього є непослідовність реформ та загалом політики України на шляху до Європи. Саме тому, каже експерт, журналісти мають широко висвітлювати дану проблематику, зазначаючи про всі плюси, мінуси, необхідність та наслідки всіх дій, кроків та змін. Це потрібно робити, щоб привертати увагу громадськості як України, так і Європи.
{7}Олександр Дем’янчук, доктор політичних наук, завідувач кафедри політології НаУКМА

Олександр Дем’янчук висловив цікаву думку, що «пересічний українець не тільки не розуміє навіщо нам Росія, він також не розуміє насправді навіщо нам Європа» і тому журналістам потрібно висвітлювати ці теми, щоб не виникало таких питань. Але при цьому він зазначив, що Україні бракує інтегрованої, консолідованої, спільної програми висвітлення питань європейської інтеграції, інформування громадськості з цих проблем.
«Європейський Союз – це унікальне утворення, про яке можна захоплююче розповідати. Писати потрібно позитивно і доступно», – наголосив професор. «Але не виключаючи негативу», – додав Сергій Сидоренко, щоб у населення було реалістичне враження щодо ЄС та євроінтеграції.
{8}Вайн Шарп, директор представництва Internews в Україні
{9}Альона Гетьманчук, директор ІСП
{10}
{11}
Загалом семінар був дуже цікавим, корисним та продуктивним. Були присутні відомі спікери-експерти у даній сфері та активна аудиторія, яку цікавить дана проблематика. Висловлювалися цікаві думки, які наштовхують на роздуми.