Новини

Інститут світової політики провів у Миколаєві 11 лютого засідання Стратегічного дискусійного клубу «ЄС, НАТО…Що посилить безпеку України?»Проект реалізовується за підтримки уряду Королівства Норвегії.\
Усвідомлюючи виклики, що сьогодні стоять перед Україною, ІСП ініціював проведення у східних та південно-східних областях публічного обговорення інструментів забезпечення безпеки та зміцнення української держави. Ціль ініціативи – залучити регіональні еліти, які тривалий час залишалися в інтелектуальній ізоляції, до участі в дебатах стосовно стратегічного розвитку країни.
У засіданні взяли участь українські військові та міжнародні експерти і дипломати країн-членів ЄС, а саме: посол Франції в Україні Ален Ремі, заступник Посла Великобританії в Україні Мартін Дей, військовий аташе Посольства Литовської Республіки в Україні Міндаугас Квікліс, радник Посольства Королівства Норвегії в Україні Річард Скарбороу, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко, журналістка щоденної чеської газети «Lidové noviny» Kатеріна Сафарікова та експерти Інституту світової політики.
{1}
{3}
Посол Франції в Україні Ален Ремі
Посол Франції особливо підкреслив дипломатичні зусилля французького президента в рамках «нормандського формату» для пошуку шляхів врегулювання конфлікту на сході України. «Чому ми докладаємо таких зусиль? Ми хочемо, що б те, що відбувається на Cході України, закінчилося. Ми вважаємо, що повинні зараз активно діяти. Як сказав наш президент: “Дипломати більше не можуть чекати”. Ми повинні знайти політичне рішення цих проблем », – заявив дипломат.
Разом з тим, він нагадав про важливість внутрішніх перетворень, насамперед, про необхідність «боротьби проти корупції, боротьби за незалежну юстицію, за справжні реформи в політичній та економічній сферах».
«Вранці ми говорили з мером Миколаєва і губернатором області. В області справді багато чого робиться, але потрібно працювати ще більше, щоб залучати інвесторів. Французькі підприємства готові інвестувати гроші в українську економіку, незважаючи на те, що відбувається на Сході, але потрібно ще працювати над привабливістю інвестиційного клімату», – заявив Ремі.
{4}
Заступник Посла Великобританії в Україні Мартін Дей
На важливості боротьби з корупцією наголосив також заступник Посла Великої Британії в Україні Мартін Дей. За його словами, зараз важко сказати чи буде Україна в ЄС та НАТО і коли, головні зусилля необхідно спрямовувати на підвищення рівня життя населення. «Для цього потрібно викорінити корупцію, яка негативно впливає на залучення іноземних інвестицій, без яких, як мені здається, підвищити рівень життя неможливо», – заявив британський дипломат.
{2}
Радник Посольства Королівства Норвегії в Україні Річард Скарбороу та військовий аташе Посольства Литовської Республіки в Україні Міндаугас Квікліс
Радник Посольства Королівства Норвегії в Україні Річард Скарбороу також висловився про необхідність проведення реформ в Україні. Крім цього, він повідомив, що поки Норвегія не готова постачати зброю для України, але буде надавати допомогу і державну підтримку в багатьох інших сферах.
«Є багато сфер, де і сьогодні можна тісно співпрацювати, це також питання реформ, які, як нам здається, дуже важливо провести в такий важкий час. Також норвезький уряд готовий надати в цьому році значну фінансову підтримку Україні в обсязі 22 млн євро», – повідомив Скарбороу.
Військовий аташе Посольства Литовської Республіки в Україні Міндаугас Квікліс розповів про шлях Литви в НАТО і її досвід співпраці з Альянсом. Він також окремо відзначив, що Литва була першою країною, яка надала Україні.

“Литва стала повноправним членом НАТО через 14 років після відновлення незалежності. Ми стали членом альянсу в 2004 році разом з іншими балтійськими державами, а також Болгарією, Румунією, Словаччиною та Словенією.
Знаходячись в епіцентрі загроз, Литва вступала в НАТО з надією, що їй більше не доведеться боятися за свою безпеку, адже 5 стаття Вашингтонського договору закріплює принцип колективної оборони. Ми усвідомлювали, що не зможемо власними силами гарантувати свою безпеку. Це практично неможливо не тільки для такої маленької держави як Литва, а й для великих європейських держав. Для утримання повноцінної системи захисту потрібні великі кошти, які можуть братися хіба що з інших сфер економіки”, – розповів Квікліс.
Описуючи співпрацю Литви з НАТО, він порівняв членство в Альянсі з грою в футбол: “Не обов’язково мати 11 нападників в команді, достатньо мати одного нападника, одного воротаря, захисника. Кожен може зайняти свою нішу. Ми досить швидко зрозуміли, що від Литви ніхто не очікує потужних збройних сил, нам краще брати не кількістю, а якістю”.
Квікліс розповів, що з 2002 року Литва працює над тим, щоб створити такі військові підрозділи, які могли б бути корисними для НАТО. “Зокрема, ми почали готувати фахівців з розмінування. І це дало позитивні результати. Литва, з одного боку, бере участь у системі колективної оборони та відповідає стандартам НАТО, а з іншого – займатися чимось індивідуально”, – пояснив військовий аташе.
“Альянс не висуває країнам, які хочуть стати членами якихось конкретних вимог по озброєнню. Якщо ж говорити з приводу якихось загальних стандартів НАТО, то вони, в основному, стосується навчання військових, комунікації та і координації дій. Близько 50% військового бюджету країни слід спрямовувати на соціальну сферу, тобто персонал, та по 25% – на модернізацію і озброєння.
Щодо майбутніх відносин України з НАТО можу сказати, що повинен існувати план дій щодо членства, зі своєю структурою і логікою. Наша країна, навіть приєднавшись до коллективного плану, не мала тих переваг, які зараз є в України. Наприклад, у нас не було Ради Литва-НАТО, не працювали постійні робочі групи. Насправді Україна досягла значних результатів у співпраці з НАТО. Тепер потрібно досягти консолідації в українському суспільстві щодо цього питання”, – завершив Квікліс.

{5}
{6}
Директорка Інституту світової політики Альона Гетьманчук та директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський

Микола Сунгуровський детально зупинився на питанні надання Україні зброї.
“Потенціал Росії в багато разів перевищує потенціал України. Це потужна сила, це небезпечний ворог, який не зупинитися. Мене дивують категоричні висловлювання про те, що немає військового вирішення. Можливо й так, але потрібно розуміти, що немає й мирного. Ми маємо справу з гібридною війною. І відповідь на цю війну повинна також бути гібридна. Інформаційний опір, жорсткі санкції, повноцінна оборона. Нам кажуть, що ми повинні проводити внутрішні реформи. Етап обіцянок і справді давно пройшов: 23 роки українська влада годувала нас обіцянками, ми перестали їй вірити. Тепер потрібно розмовляти мовою результату.
Часто звучать заклики надати Україні оборонне озброєння. Питання надання зброї у світовій практиці завжди є складним економічно, і політично. Але потрібно аналізувати конкретний конфлікт. Сьогодні ми маємо справу з агресією, оборонне озброєння Україні необхідно не для того, щоб наступати. Адже для того, щоб наступати на противника, необхідно вимотати його у військовому сенсі, а у нас такої можливості сьогодні немає. З нашим військовим потенціалом ми не можемо не лише наступати, чи хоча б протистояти, але й забезпечити безпеку населення. Здається, ніби поставки обладнання могли б загострити конфлікт, однак це не так. Україні необхідне озброєння для того щоб знизити ризик, у тому числі для цивільного населення. Що нам потрібно? Протитанкове озброєння, засоби зарубки артилерійського вогню для придушення вогневих точок. Потрібні безпілотники, потрібні засоби зв’язку, засоби придушення зв’язку. Ось що нам потрібно. Ми ж не вимагаємо артилерійські системи”, – наголосив Сунгуровський.

Вихід з ситуації експерт вбачає у застосуванні комплексного підходу, тобто поєднання різних інструментів та засобі: “Окремо військові, окремо дипломатичні, економічні чи якісь інші засоби не принесуть потрібного результату”.

Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко згадав події 1938 року, коли Чехословаччина фактично залишилася наодинці з агресором, а через рік така ж доля спіткала Польщу.
На його думку, заяви про те, що у конфлікта на Сході України є лише дипломатичне вирішення, провокують Росію на подальші агресивні дії. «Різні варіанти логічного вирішення проблеми, які пропонує Захід, підходять для європейських цивілізованих країн, а у Росії своя логіка. … Дипломатичні зусилля потрібні, але потрібні й військові. Для того, щоб Україна була суб’єктом, а не об’єктом світової політики ми повинні діяти. Ті, хто каже, що потрібні лише переговори, лише провокують Росію на подальші дії», – заявив Жовніренко.

Продовжуючи тему боротьби з корупцією, Жовніренко відзначив, що корупція є одним з наслідків збереження в Україні олігархічної системи. «Американський посол сказав, що корупція в Україні несе ще більшу небезпеку для України, ніж російські танки. Це правда. Але корупція – це лише породження олігархічної системи, яка існує в Україні», – заявив експерт.
{7}
Журналістка щоденної чеської газети «Lidové noviny» Kатеріна Сафарікова
{9}
В.о. заступника міського голови Миколаєва Шевченко Євген
{10}
{11}
{12}
Миколаїв став уже четвертим українським обласним центром, де ІСП організував подібну публічну дискусію. Минулого року засідання СДК відбулися у Харкові, Запоріжжі та Одесі.