Новини

Стенограма прес-конференції за участі директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук та незалежного експерта з питань Японії Олени Микал в прес-центрі “Главком”.Оптимісти налаштовані на те, що між Україною та Японією може розпочатися новий етап партнерства, бо економічні проблеми змушують Токіо шукати нові ринки для свого бізнесу. Скептики запевняють, що візит Віктора Януковича буде просто символічним, бо Україна не входить до переліку важливих країн для Японії. І те, що до Києва ще жодного разу за всі роки незалежності ще не приїздив жодний японський прем’єр-міністр – дуже показовий момент. \
Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук та незалежний експерт-японіст Олена Микал.

Альона Гетьманчук: «Я не бачу підстав для того, щоб найближчим часом японські інвестиції активно пішли в Україну»

Візит Віктора Януковича до Японії є досить символічним, тож не слід чекати від нього будь-яких змістовних домовленостей, які були, скажімо, у випадку з візитом до Китаю. До речі, саме після візиту президента Януковича до Китаю, Японія почала ініціювати такий же візит до Токіо. З одного боку, це позитивно, тому що засвідчує те, що все ж таки країна не випадає повністю із зовнішньополітичного контексту Японії. З іншого боку, ми розуміємо, що Києву допомагає швидше геополітична ситуація в регіоні, аніж реальна зацікавленість Україною з боку Японії. Йдеться про деяке балансування, а не про те, що дійсно для Японії Україна є настільки важливою, як країни Центральної Азії.

Головний пікантний момент візиту – це ситуація навколо Юлії Тимошенко та Кіотського протоколу. Українській владі не слід очікувати будь-яких заяв чи коментарів з боку офіційної влади Японії. Вона не коментує цю ситуацію, бо вважає це виключно внутрішньополітичною справою Україною, тож буде всіляко уникати цієї теми. Звичайно, тут можна порекомендувати нашій делегації офіційно не піднімати цю тему, якщо вони хочуть не зашкодити атмосфері діалогу з японськими високопосадовцями під час візиту Президента.

Як ви, очевидно, знаєте, відбудеться також бізнес-форум під час візиту Януковича в Японію. Але цей захід був ініційований штучно, аби «виправдати» якимось чином сам візит. Отже, йдеться більше про протокольний захід, і не слід очікувати від нього будь-яких суттєвих позитивних наслідків у найближчому майбутньому. Очевидно, багато хто із вас знає негативний досвід інвестування японських компаній і надання кредитної допомоги Україні. Зокрема, про ситуацію навколо Борисполя. За моїми спостереженнями, японський бізнес взагалі є чи не найбільш обережнішим бізнесом у світі. Я не бачу підстав для того, щоб найближчим часом японські інвестиції активно пішли в Україну.

Олена Микал: «Україна та Японія можуть розпочати новий етап партнерства»

Мій виступ буде складатися із трьох частин. Розпочну із ситуації в самій Японії, потім повернуся до японської точки зору щодо України і далі скажу власне про сам візит. У нас виникає враження, що Японія – це суперкраїна, де все завжди добре, але насправді це не зовсім так. Як відомо, фінансовий рік в Японії починається з 1 квітня і триває до 31 березня кожного року. Отже, зараз на порядку денному парламенту Японії є прийняття бюджету. Ви знаєте, яка це дуже складна тема. При владі зараз перебуває Демократична партія Японії, яка має більшість у Палаті представників, але знаходиться в меншості в Палаті радників для того, щоб без ускладнень прийняти держаний бюджет. Зараз якраз прем’єр-міністр Японії Кан провів кілька рокіровок в уряді для того, щоб зменшити тиск опозиції на прийняття парламентом головного фінансового документу країни. Я веду до того, що зараз бюджет, який був затверджений у грудні 2010 року урядом Японії, складає 1,1 трлн. дол. З цієї суми 530 млрд. дол. – це ті гроші, які Японія отримає не з податків, а від державних облігацій. Таким чином, якщо прийняття цього бюджету відбудеться, загальний державний борг Японії складе майже 2 трлн. 43 млрд.дол. Це надзвичайно великий борг, наразі він складає більше 200% від ВВП Японії. Тож, незважаючи на імідж, на превеликий жаль, у Японії зараз великі проблеми. Це призводить до того, що в жовтні минулого року міністр закордонних справ Японії пан Сейдзі Маехара запропонував так звану економічну дипломатію. Так, японський бізнес надзвичайно обережний і не любить ризикувати, але у нього немає іншого виходу, окрім як виходити на інші ринки і робити бізнес навіть там, де це ризиковано.

В цій ситуації Україна посідає дещо інше місце в зовнішній політиці Японії, хоч і не є важливою країною, на противагу Центрально-азійському регіону. Але нас і не треба порівнювати, тому що Центральна Азія має природні ресурси, а Україна має поруч Європейський Союз, великий ринок у 46 млн. населення і розвинену науково-технологічну промислову базу. Раніше Японія дивилась на нас абсолютно по-іншому, але оскільки там є справді економічні проблеми, то я певна, що Україна та Японія стають один до одного обличчям і зараз мають нові можливості співробітництва за нових обставин.

Щодо самого візиту, то я не можу погодитися з тим, що він буде символічним, виходячи саме з тієї ситуації, яку я щойно описала. Буде підписана спільна заява щодо глобального партнерства, яке буде ще одним кроком щодо розвитку політичного співробітництва. Наприклад, в економічній сфері Японський банк міжнародного співробітництва підпише угоду з «Укрексімбанком» щодо відкриття другої кредитної лінії під реалізацію конкретних проектів. Це вже є результат, про який ми можемо говорити напередодні візиту.

Саме такий стабільний діалог між двома державами має бути не від візиту до візиту, а постійно. Це стане запорукою того, що Україна та Японія можуть розпочати новий етап партнерства.

Альона Гетьманчук: Політичні відносини між Японією та Україною до цього часу є досить асиметричними. Так, скажімо, за двадцять років незалежності не відбулось жодного візиту жодного прем’єр-міністра до України. Це в той час, коли українські високопосадовці використовують кожний привід, аби відвідати Японію. Думаю, що варто було б якимось чином спонукати японську сторону звернути увагу на це питання.

Олена Микал: Так, це проблема, що не було жодного візиту такого рівня, але з 2009 по 2010 рік в Японії помінялися три прем’єр-міністри. Отже, уявіть собі, як можна взагалі зробити якийсь візит, тим більше до України.

Альона Гетьманчук: Мається на увазі не цей період, а за всі роки незалежності.

Олена Микал: Так, але мені здається, що цей візит рано чи пізно відбудеться.

Чи може підніматися питання «кіотських грошей» під час візиту? Чи влада Японії ставитиме питання перед новою українською владою, аби ці гроші все ж таки були використані на екологічні цілі?

Альона Гетьманчук: Думаю, що це питання буде звучати, але не з боку офіційної японської влади. Очевидно, буде певний медіа-шлейф до цього візиту, японські ЗМІ будуть порушувати це питання, так само як і українські. Тобто, уникнути цієї теми не вдасться. Але ще навесні були відповідні бесіди, коли японська сторона отримала запевнення від українського уряду, що ці кошти є. Для Японії це основний фактор.

Олена Микал: Так, в травні 2010 року була делегація. Дійсно, підтвердився факт наявності грошей і це основне.

Чи існує розчарування чи занепокоєння японської сторони з приводу перших місяців роботи нової української влади, зокрема, щодо покращення українсько-китайських стосунків?

Альона Гетьманчук: Як я вже казала на початку прес-конференції, візит Президента Януковича до Китаю спонукав Японію до того, аби активніше готувати його візит в Токіо. Тобто, це абсолютно дуже чітко позначилось на активності японської сторони в організації такого візиту.

З японського боку є певне занепокоєння. Зокрема, Японія була дещо здивована тим, що в Україні почали святкувати день закінчення Другої світової війни так, як і в Росії. Саме в ці дні був візит Президента Януковича до Китаю, тож Японія дуже уважно стежила за цим візитом. Зокрема, чи візьме участь український президент у поминальних заходах, і чи тим самим Україна якимось чином підтримає китайську інтерпретацію закінчення Другої світової війни, яка не сприймається в Японії.

Олена Микал: Коли відбувався візит Президента України до Китаю, я була Японії на стажуванні і спостерігала за цією подією та спілкувалася з японськими експертами. Не було занепокоєння.

Зараз Китай є торговим партнером №1 для Японії, яка абсолютно усвідомлює те, що він є великою країною-сусідом і з цим треба щось робити. Китай є і нікуди не подінеться, а Японія в порівнянні з ним, не є наразі настільки розвиненою країною, економіка якої так бурхливо розвивається, хоч це і не є для неї визначальним фактором.

Пані Олено, коли ви були в Японії, як там сприймали інтенсивне потепління стосунків між Україною та Росією? Чи економізація зовнішньої політики вже закриває очі на багато політичних моментів?

Олена Микал: Думаю, всі погодяться з тим, що до недавнього часу наші відносини з Росією були надзвичайно складними та конфліктними. Це було негативом як для України, так і для всіх інших. Зараз ці взаємовідносини стали нормальними та робочими. Але щодо цього у Японії не було ніякої критики, просто звичайне спостереження та невтручання у справи іншої держави.

Було анонсовано, що Президент Янукович поїхав до Японії в тому числі і по інвестиції для «Євро-2012». Як ви вважаєте, чи зацікавлений в цьому японський бізнес?

Альона Гетьманчук: Тут, як на мене, все-таки є більше зацікавлення з боку Південної Кореї та конкретно компанії «Хюндай». В мене немає інформації, яка б свідчила про те, що японський бізнес готовий вже сьогодні вкладати гроші в проекти в контексті «Євро-2012».

Олена Микал: В мене трішки інша точка зору, оскільки на основі спілкування в Японії я знаю, що японські компанії вкрай зацікавлені, щоб прийти на український ринок, зокрема, інвестувати в «Євро-2012». Наприклад, в розвиток інфраструктури.

Але тут інше питання: є дуже велика обережність та велике бажання уникнути ризику в інвестуванні грошей в Україну. Вони поки балансують, але дуже велика зацікавленість у всіх крупних компаній.

Альона Гетьманчук: Вони залишаються зацікавленими останні 20 років.

Олена Микал: Все залежить ще й від нас. Як би це дуже банально не звучало, але Україні потрібно, щоб тут був дійсно привабливий інвестиційний клімат.

Фото Станіслава Груздєва