Публікації

Пост в блог на “Українській правді” директорки ІСП Альони ГетьманчукПристрасті, які нагнітаються в Україні навколо голандського референдуму, зрозумілі, але деструктивні. Можна скільки завгодно говорити про те, що “Україна завалила референдум” і в терміновому порядку самим вирушати в Нідерланди рятувати асоціацію чи продукувати гучні месиджі на телеканалах, але такі дії свідчитимуть, в першу чергу, про мобільність прихильників такого підходу, але навряд чи про його ефективність.\
Бо перед тим, як бронювати квитки в напрямку країни тюльпанів, чи виходити з гнівними промовами потрібно зрозуміти принаймні дві речі:

По-перше, в України від початку були зв”язані руки в цій кампанії, а можливості – вкрай обмежені. Кампанія “ні” – це дуже просто: акумулюєш всі простестні настрої, збираєш всіх незадоволених життям і Євросоюзом, продукуєш страшилки про мігрантів, божевільного Путіна з бомбою і наплив дешевої й неякісної курятини з України – і все працює. Кампанія “так” в умовах повального євроскептицизму, антиістемблішментських настроїв, кризи мігрантів та террористичних актів під боком у голандців – це все дуже складно.

Зізнаюсь, деякі наші голандські партнери та друзі в якийсь момент виступали за те, щоб жодної кампанії “за” взагалі не проводити – і тим самим не привертати увагу до референдуму й “легалізувати” його в очах голандців. Такий чином, референдум міг би взагалі не відбутись, оскільки мінімальна явка має складати 30%, а за рахунок виключно мобілізованих противників її забезпечити було б складно. Бо зрозуміло: якщо автори цього референдуму та їх однодумці сприймають плебісцит як власне дітише, й не можуть його проігнорувати, то чимало людей, які позитивно ставляться до Угоди, не збираються йти голосувати, оскільки просто не хочуть своєю участю легалізувати це електоральне шоу. Однак, коли стало зрозуміло з опитувань, що явка буде достатньою, до кампанії потрібно було активно підключатись.

Проте активно підключатись не уряду Нідерландів, і не уряду України. Нідерландський референдум – це той унікальний випадок, коли особливо “світитись” українському уряду якраз було і непотрібно. Така б активність зіграла би йому тільки в мінус, а не в плюс. Голандці скептично ставляться не тільки до всього, що робить і про що говорить власний уряд чи Єврокомісія. Вони насторожено ставляться до урядових ініціатив взагалі. Це потрібно розуміти. Якщо й треба в чомусь звинувачувати український уряд, то не в тому, що провалив інформаційну роботу по референдуму, а в тому, що не поборов корупцію чи допустив серйозну внутрішньо політичну кризу – аргументи, які активно використовуються проти нас опонентами угоди. Однак це вже тема з дещо іншої, більш глобальної опери.

Що стосується зусиль громадянського суспільства, то їх було докладено набагато більше, ніж може здатись тим, хто вирішив лише зараз терміново рятувати Угоду, бо “все завалили”. Так, це на має нічого спільного з типовою “пропагандистською роботою”, як багато хто звик в Україні уявляти інформаційні кампанії. І не має нічого спільного з тими адвокаційними кампаніями, які здійснюються в Україні, оскільки головну скрипку в цій кампанії повинні були грати наші голандські партнери, які значно краще розуміють настрої та потреби голландців.

По-друге, потрібно спокійно ставитись до того факту, що результат цього референдуму може бути негативним для України. З усіх чотирьох можливих результатів референдуму – зрив через низьку явку; позитивний результат; негативний результат з малим розривом; негативний результат з суттєвим розривом – найімовірніше саме два останніх. Однак, це не кінець світу, і тим більше не кінець євроінтеграції України. Просто голандському уряду та Єврокомісії варто було б вже попіклуватись про план “Б”, а не чекати на Північному морі правильної погоди. Будемо сподіватись, що голандський уряд зможе достойно вирулити в ситуації з малим розривом, однак якщо розрив буде суттєвим – він навряд чи гратиметься в політичне самогубство. І це теж треба спокійно сприймати, оскільки Україна тут безсила.

Для тих, хто все ж таки несподівано вирішив почати рятувати Угоду за два тижні до референдуму, наважусь нагадати, що у випадку з голандським референдумом все гірше, ніж у суді: кожне слово, сказане вами, може бути використане проти Угоди. Для тих, хто все ж таки вирішив летіти з терміновою місією в Нідерланди чи зустрічатиметься в Києві з голандськими делегаціями, Інститут світової політики підготував коротеньке мемо з основними акцентами та можливими питаннями і відповідями. Сподіваюсь, воно стане в нагоді. Бо слово “провал” точно не стане.