Публікації

Стаття Віктора Шлінчака, Голови Наглядової ради Інституту світової політики для EurActivБрюссель матиме цього тижня чудову нагоду продемонструвати наскільки Україна справді важлива для Європейського Союзу. Ця можливість виникне завдяки візиту до столиці Бельгії української урядової делегації на чолі з Першим віце-прем’єр-міністром Андрієм Клюєвим, метою якого є з’ясування найбільш проблемних питань, які стоять на заваді підписанню між Україною та ЄС Угоди про Зону вільної торгівлі. \
Європейський Союз має виявити максимальну гнучкість в переговорах з Україною, для того щоб попередити сценарій її подальшої економічної інтеграції в рамках СНД. Росія розраховує на підписання договору про Зону вільної торгівлі в рамках СНД уже в травні цього року.

Зона вільної торгівлі з ЄС – це вже більшою мірою не економічний, а політичний виклик для обох сторін. Прориву на західному напрямку сприяє незначне похолодання стосунків між офіційним Києвом та офіційною Москвою. Втім, це більше закономірний процес, а не щось надзвичайне. Команда нового українського Президента Януковича через рік після приходу до влади стала ще більш неоднорідною, ніж це здавалося під час виборів.

Більшість українських олігархів все ще мріють виглядати в західному суспільстві «гарними хлопцями», а не нахилятися в лакейській позі перед Росією. І це дає Україні шанс не бути де-факто у зоні впливу Росії, що передбачали аналітики після перемоги Януковича наприкінці лютого 2010. Так, в його найближчому оточенні досі ще багато проросійськи налаштованих чиновників (в першу чергу Сергій Льовочкін, який очолює Адміністрацію Президента), але сам Янукович бажає витримати деякий баланс у відносинах як з Росією, так і з Європою.

Подібне українська історія вже знала у минулому десятилітті, коли президент Кучма заявляв про «багатовекторність» України, при цьому не втомлюючись підкреслювати, що його країна здатна тримати «марку» і в Брюсселі, і в Москві, і в Вашингтоні. Частково це виходило непогано, допоки Кучма не потрапив у міжнародну ізоляцію після загибелі журналіста Гонгадзе. Віктор Янукович придумав своє розуміння так званої «стратегічної рівноваги України», яка тепер ніби є орієнтиром зовнішньої політики.

Янукович наївно робив ставку на те, що таким чином він зможе підтримувати однаково гарні стосунки і з Росією, і з Заходом. Однак, не прорахував, що політична стабільність за рахунок відходу від демократичних принципів в західних столицях не сприймається. Вибіркове правосуддя, тиск Служби безпеки на громадянське суспільство і медіа спровокували різку критику, а затягування з реформами, які обіцяв Янукович під час своєї виборчої кампанії поставило під сумнів можливість їх реалізації.

Чому за поки що невдалі реформи повинен відповідати тільки Президент? Відповідь проста: після чергової зміни Конституції України Президент Янукович де-факто очолив виконавчу владу, відповідно поклав на себе відповідальність за ситуацію в країні. Ситуацію, яку в соціальному контексті важко назвати оптимістичною: спостерігається ріст інфляції, цін на продукти харчування, комунальні платежі. Все це в сукупності лягає тягарем на рейтинг Президента.

Очевидно, що Янукович уже думає про новий якісний прорив. В усякому випадку, саме з цим пов’язують можливі кадрові зміни. В апараті Президента і частково в уряді дійсно може відбутися апгрейд, щоб економічні, судові, пенсійні реформи, про які говорив Янукович протягом минулого року набули смислового значення. Для цього він, як кажуть в його оточенні, планує провести кадрові перетрубації, щоб зменшити роль одіозних представників Адміністрації та уряду за рахунок людей з репутацією ефективних менеджерів. Інша справа, що таких в президентському оточенні дуже мало. Вважається, що така практика може допомогти не тільки втримати рейтинг Януковича, але й переконати в щирості намірів Президента проводити реформи.

Що мається на увазі? Це очевидні речі – від створення нормального клімату із залученням інвестицій в країну, до реалізації плану підписання договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Останнє могло б стати першим з досяжних проектів Януковича. Можливо, саме тому він висловився про підсилення переговорної групи, яка виїхала в Брюссель для участі в черговому раунді переговорів. Перший віце-прем’єр Клюєв вважається в Україні гарним переговорщиком. Хоча українська сторона прекрасно розуміє: поставлене перед урядовою делегацією завдання – забезпечити інтерес українських товаровиробників – досить складне, адже крім посиленого тиску Росії йде серйозний тиск на уряд сільськогосподарського лоббі.

Сьогодні Україна занепокоєна в першу чергу позицією ЄС щодо квотного принципу поставок аграрної продукції на ринок Європейського Союзу, оскільки учасники переговорів зі сторони ЄС хочуть передбачити досить жорсткі квоти, українській делегації прийдеться непросто. Тим більше, що терміни, які Президент поставив перед урядом щодо підписання Угоди про Асоціацію між Україною і ЄС до кінця року, серйозно піджимають. З іншої сторони, підписана Угода може стати чи не єдиним вагомим досягненням команди Януковича до парламентських виборів 2012 року, оскільки безвізовий режим, який він обіцяв до футбольного чемпіонату Євро-2012, виглядає нереальним.

Оригінал читати тут