Архіви: Новини

Директорка ІСП Альона Гетьманчук зустрілася з керівництвом голландської партії D66. Це єдина політична сила у Нідерландах, яка офіційно та відкрито підтримує на референдумі Угоду про Асоціацію України з ЄС.Під час зустрічі директорка ІСП разом з іншими українськими експертами обговорили, як посилити кампанію на підтримку України. Серед тих, хто прибув до України, щоб “підзарядитись” фактами та аргументами, був Александр Пехтольд, лідер парламентської фракції D66 у Палаті представників.\
Нагадаємо, референдум щодо Угоди про асоціацію з Україною відбудеться в Нідерландах 6 квітня.
{1}
Детальніше про зустріч та ситуацію напередодні референдуму читайте у блозі Альони Гетьманчук Нідерландський референдум: менше самодіяльності, більше ”нормальних людей”

Організатором візиту голландських політиків до України виступив Німецький Фонд Науманна.

Інститут світової політики провів 18 лютого Медіа-клуб на тему “Українське питання в американських президентських перегонах”.{3}\
Спікери:
Іван Мединський, PhD, аналітик Інституту світової політики
Др. Катерина Смаглій, Директор Київського офісу Інституту Кеннана

{5}

Аналітик ІСП Іван Мединський проаналізував виборчі обіцянки та аргументи основних кандидатів від Республіканської та Демократичної партій, а також їхні попередні заяви та дії у сфері зовнішньої політики.

За словами експерта, Марко Рубіо, кандидат від Республіканської партії, фактично єдиний, хто має чітко сформульовану стратегію щодо Росії, і як протидіяти російській агресії в Україні. Рубіо, який зараз має підтримку близько 15%, виступає за те, щоб надати Україні оборонне озброєння, посилити економічну допомогу.

«Рубіо пропонує розширити санкції проти Росії, залишити двері НАТО відкритими для країн, які виконають всі зобов’язання. Він виступає за те, аби нівелювати вплив Росії на прийняття рішень всередині Альянсу, а також називає Путіна «гангстером», який використовує всі ресурси своєї великої країни для військових потреб, тоді як економіка занепадає», – розповів експерт.

Досить схожу програму має Тед Круз, якого також зараховують до лідерів серед кандидатів від республіканців. Понад те, як наголосив експерт, Круз був одним із співавтором Ukraine Support Act, документу який прийняв Конгрес США на підтримку України.

Круз вважає, що санкції проти Росії мають бути доповнені конкретними кроками, а саме розміщення систем протиракетної оброни у Польщі та Чехії, диверсифікація ресурсів для Європи та посилення рослі США у Європі.

Мединський відзначив відсутність однозначності і послідовності у заявах лідера республіканської гонки Дональда Трампа щодо Росії і її лідера. За словами експерта, наразі важко передбачити, якою буде зовнішня політика Трампа, у тому числі щодо Росії.

У свою чергу Катерина Смаглій відзначила, що кандидати від Республіканської партії гірше поінформовані щодо українського питання.

«В їхній риториці Україна не фігурує так часто, як інші країни/регіони. Не слід забувати, що два фаворити гонки Тед Круз і Марко Рубіо є кандидатами латиноамериканського походження, тому для них відносини США з Кубою, Мексикою, іншими латиноамериканськими країнами завжди будуть більш пріоритетними, ніж з далекою проблемною країною у центрі Європи. Для них Україна ніколи не буде питанням «номер 1» у сфері зовнішньої політики».

У політику США щодо Європи повернулося поняття «стримування». Так, у бюджеті США на 2017 рік окремо передбачені кошти на стримування у Європі. Про це заявив Іван Мединський, аналітик Інституту світової політики, під час Медіа-клубу ІСП 18 лютого.

Мединський відзначив, що одним з ключових елементів «холодної війни» була політика стримування Радянського Союзу.

«Нещодавно Барак Обама подав заявку на новий бюджет на 2017 рік. В оборонній складовій цього бюджету є спеціальна стаття у 3,4 млрд. дол., яка називається European Reassurance Initiative, – це ініціатива США з підтримки своїх сил у Європі. Останні два роки у рамках цієї ініціативи кошти виділялися на «підбадьорювання» (reassurance) європейців, тобто підтримку. Натомість у бюджеті на 2017 рік згадується «стримування» (deterrence). Кошти окремо виділяються на підтримку і окремо на стримування». – пояснив Мединський.

Крім того, аналітик відзначив, що це ж саме слово «стримування» часто використовує у своїх промовах кандидат від Демократичної партії Гілларі Клінтон.
{6}
Катерина Смаглій відзначила, що 3країнського питання як такого у виборчих програмах кандидатів у президенти США немає, однак є російське питання. За її словами, увага кандидатів зосереджена на питаннях безпеки, Росії, Китаю та Латинській Америці. «Україна займає дуже незначні позиції, і якщо й згадується у програмах кандидатів, то лише як частина стратегії США по відношенню до Росії», – пояснила експерт.

Разом з тим, за її словами, цього разу зовнішня політика відіграватиме суттєву роль у виборчих перегонах.

«Ще до того, як почалися перегони, 41% американських громадян заявив, що зовнішня політика буде одним з ключових моментів, на які вони звертатимуть увагу, роблячи свій вибір. Це досить високий показник», – наголосила Смаглій.

Експерт пояснює це тим, що багато американців вважають політику президента США Барака Обами з точки зору міжнародної безпеки провальною. У результаті, кандидати у президенти «позиціонують себе як альтернативу його помилкам».

Гілларі Клінтон сприймається як представник елітистського політичного істеблішменту. Експерт відзначила, що Клінтон часто дорікають її зв’язками з бізнесовими елітами, що вона намагається вирішувати питання двосторонньої співпраці на рівні еліт, а не суспільства.

«Контакти Гілларі Клінтон з Україною так само можуть зіграти проти неї у цій президентській кампанії. Їй дуже часто дорікають співпрацею із Фондом Віктора Пінчука. Так, її фундація отримувала мільйонні благодійні пожертвування від Фонду Пінчука; після чого Гілларі Клінтон виступила на передостанній Ялтинській Європейській Стратегії. Це може бути свідченням недемократичної, непрозорої, корумпованої політики», – зазначила Смаглій.

Крім того, експерт відзначила, що кампанію Клінтон послаблює і той факт, що вона як колишній держсекретар в Адміністрації Обами, розділяє відповідальність за його зовнішню політику, яку чимало американців вважають провальною.

Серед тих прорахунків, якими сьогодні найбільше дорікають Клінтон, експерт назвала і політику перезавантаження відносин з Росією.

«Дуже показовими були останні праймеріз, які пройшли у штаті Нью-Гемпшир. Сандерс обігнав Гілларі Клінтон на 22%. Такий результат є показовим з огляду на те, що сама Гілларі Клінтон народилася у Нью-Гемпширі, це її рідний штат», – заявила експерт.

Експерти зійшлися на тому, що у президентських перегонах США ще зберігається невизначеність, а тому робити будь-які висновки ще рано. Так, Смаглій припустила, що може з’явитися третій гравець, який стане привабливою альтернативою основним кандидатам від Демократичної та Республіканської партій.

«Наразі в американців немає альтернативи: вони або голосують за такого «діснейлендівського» кандидата як Дональд Трамп або за Гілларі Клінтон, яка у свідомості американців міцно зв’язана з минулим, з елітистким політичним класом. Хочеться якогось нового кандидата. У цій ситуації може з’явитися третій гравець, який стане привабливою альтернативою цим двом кандидатам», – пояснила експерт.

Смаглій згадала, що колишній мер Нью-Йорка Майкл Блумберг не виключив висунення своєї кандидатури на пост президента.

«Він зазначив, що залежно від того, які кандидати матимуть найбільші рейтинги, він у березні може прийняти рішення щодо участі у виборах як незалежний кандидат. І це дійсно може поламати всю гру. Адже статки Блумберга перевищують статки Трампа майже у десять разів. Якщо Трамп має 4 млрд. доларів, то Блумберг – 35 млрд. У списку Форбс він знаходиться на 14 позиції серед найбагатших людей планети. І можливо він запропонує настільки активну, цікаву кампанію, що американський виборець зробить свій вибір на його користь», – пояснила експерт.

Медіа-клуб був організований в рамках проекту ІСП «Нова європейська політика: заповнюючи прогалини в інформації», що здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), який реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

11 лютого Інститут світової політики провів публічну дискусію “Досвід врегулювання конфліктів у світі. Уроки для України”.ІСП вивчив міжнародний досвід врегулювання конфліктів з метою з’ясування найкращих практик та вироблення рекомендацій для України стосовно безпекових та політичних аспектів врегулювання конфлікту на Сході. Експерти ІСП зосередили свою увагу на найбільш дискусійних етапах врегулювання конфлікту — відрядження миротворчої місії, роззброєння та демобілізації, амністії та проведення виборів на постконфліктній території.\
На дискусії 11 лютого експерти ІСП презентували свої рекомендації, щоб обговорити їх за участі експертів, дипломатів та безпосередніх учасників переговорного процесу у Мінську.

Переглянути публікацію “Досвід врегулювання конфліктів у світі. Уроки для України”

{4}
Основні висновки дослідження ІСП презентувала Катерина Зарембо, заступниця директора Інституту світової політики

«Здійснення роззброєння, реінтеграції, амністії та проведення виборів на постконфліктних територіях можливе тільки після виведення військ Російської Федерації з території України. Гібридність конфлікту на Сході України є безпрецендтним випадком у світовій практиці. Проте світовий досвід з врегулювання локальних конфліктів пропонує нам механізми, які могли б спрацювати і в українському випадку».
«Дослідження Інституту світової політики виявило, що для ефективного моніторингу реалізації плану з врегулювання конфлікту міжнародна місія повинна мати виконавчі повноваження та військовий компонент; здатність погрожувати силою учасникам незаконних збройних формувань (НЗФ), які не бажають скласти зброю. Це ж стосується і питання контролю над кордоном та виведення іноземних збройних формувань. Успішному роззброєнню та демілітаризації НЗФ сприяє максимальна деталізація цього процесу у мирній угоді, яка не залишає сторонам простору для різночитань».
«Невід’ємною частиною постконфліктного врегулювання має бути стратегія з демобілізації та реінтеграції екс- комбатантів. Україна потребує нового закону про амністію, який би містив конкретні умови та часові рамки її надання. Зважаючи на брак довіри до української судової системи доцільним видається створення окремого органу за участі міжнародних правозахисних організацій для впровадження амністії».
«Вибори можна проводити тільки на демілітаризованій території, а також тільки тоді, коли кордони держави перебувають під її повним контролем, або контролем міжнародних спостерігачів. Організація виборчого процесу до завершення процесу роззброєння підвищує ймовірність відновлення збройного протистояння. Оптимальний часовий проміжок між припиненням вогню та проведенням виборів має становити 2 – 3 роки».

{3}
Роман Безсмертний, представник України в політичній підгрупі тристоронньої контактної групи

Роман Безсмертний:
«Міжнародна безпекова місія – це перший і дуже серйозний камінь спотикань. До визнання учасниками конфлікту необхідності цієї місії необхідно пройти дуже довгий шлях. Якщо одна зі сторін не визнає цієї місії, то якою буде її мета? Чи зможе вона сприяти встановленню миру?
Суттю реінтеграції має бути визнання конституційно-правових, суспільно-політичних та морально-етичних засад життя у цьому суспільстві. А в основі стратегії з реінтеграції має лежати розв’язання гуманітарних та економічних проблем. Адже ключовим принципом розв’язання конфлікту має бути не принцип «держава понад усе», а права людини. Хоча б тому, що ми географічно знаходимось у центрі Європи».
«Перед тим, як давати відповідь на питання амністії та виборів потрібно вирішити безпекові питання. Необхідно створити та задіяти всі механізми припинення вогню і забезпечення безпеки, інакше ми і далі спостерігатимемо за тим, як один із учасників світової системи безпеки поставляє на територію іншої країни в необмежених об’ємах боєприпаси і зброю. Тільки вчора я отримав повідомлення, що на одному з переходів (українсько-російського кордону – ред.) пройшли 12 модернізованих Т-80 і 3 радіолокаційні установки. Очевидно, що без розв’язання цієї проблеми рухатися далі – це працювати проти себе. І це повинні усвідомлювати і західні країни, адже військові навчання (РФ – ред.) відбуваються не тільки біля лінії українсько-російського кордону, а й біля кордону всіх Балтійських держав».
«Якби не було боляче вести діалог про амністію, його треба вести, бо серед тих, хто стріляє, не всі взяли в руки зброю свідомо, і їм необхідно показувати світло в кінці тунелю. Але запускати ці механізми можна тільки після вирішення попереднього питання (безпекового)».
«Щодо питання виборів, голосування має відбуватися за системою пропорційного голосування із закритими списками, бо тільки вона дає можливість голосувати і біженцям, і внутрішньо переміщеним особам. Проте тут є один нюанс. Українська держава зобов’язана забезпечити голосування ВПО, проте ми не зобов’язані забезпечувати голосування біженців. Сьогодні я навмисно не зупиняюсь на Мінських угодах, бо сприймаю їх, як філософію процесу, а не чіткий план».

{2}
Ірина Геращенко, представник України в гуманітарній підгрупі тристоронньої контактної групи

Ірина Геращенко також наголосила, що врегулювання конфлікту починається з безпеки, та особливо з гуманітарних питань, допуску міжнародних гуманітарних місій на непідконтрольні Україні території.
«Мінський процес – це бій двох світоглядів. Світогляд підковерної дипломатії Російської Федерації базується на переконанні, що її рішення має бути прийнято і про це ніхто не має права дискутувати: ані (учасники переговорів – ред. ) Мінськ, ані парламент, ані світ. Ми так не вважаємо. Україна – це європейська країна, яка претендує на публічну дипломатію. Очевидно, що для мирного врегулювання конфлікту мають бути задіяні усі можливі майданчики, світові інституції, адже йдеться про конфлікт привнесений ззовні, активним учасником якого є Російська Федерація».
«Росія повинна чути позицію всіх тих інституцій, учасником яких вона є, починаючи від Ради Європи і ООН, закінчуючи ОБСЄ. Я переконана в тому, що позиції щодо виконання/невиконання Мінських угод акцентуються неправильно. Очевидно, що ключовим є безпековий фактор, але поряд з ним стоїть гуманітарний фактор. І цей фактор провисає на всіх міжнародних зустрічах, в позиції наших західних партнерів, які роблять наголос на політичній частині угоди, на виборах. Я хочу наголосити, що сьогодні згідно інформації, яку ми щотижня отримуємо від СБУ, в заручниках залишаться 136 громадян України».
«Коли йдеться про безумовне виконання Мінських угод, наші західні партнери повинні ставити акцент не просто на виборах, а й на звільнені заручників і незаконно вивезених на територію Російської Федерації політичних в’язнів Сєнцова, Кольченко, Савченко, яких з мішками на голові вивезли в іншу країну і влаштовують над ними судилища в масштабах 1937 року. Але чомусь це не є питанням номер один під час переговорів у нормандському форматі».
«Бойовики перетворили звільнення заручників, які незаконно ними утримуються, на елемент шантажу Україну. Нас немає чим шантажувати в Мінську. Україна ніколи не здасть жодної позиції в питанні національної безпеки. Єдиний фактор, найбільш болісний, де нас можна шантажувати, – це заручники, це живі люди … І про це ніхто не говорить окрім української сторони».
«Ні ОБСЄ, ні Рада Європи не зробили жодної заяви, щодо заяви бойовиків з приводу застосування смертної кари до українських полонених. «Це неприпустимо, коли в центрі Європи нас жахають тим самим, чим жахає ІДІЛ! І сьогодні бойовики, шантажуючи нас звільненням заручників, намагаються прив’язати цей пункт до амністії. Хоча амністія – це індивідуальний акт, який стосується лише тих осіб, які не причетні до військових злочинів, до тероризму, до вбивств».

{1}
Олексій Макеєв, директор Департаменту політики і комунікацій МЗС України

Олексій Макеєв:
“Дослідження Інституту світової політики показує, що процес встановлення миру на Донбасі, Мінські переговори це не тільки справа Президента, уряду, Верховної Ради, дипломатів, переговірників ,– це справа всієї країни. Деякі елементи дослідження стали відкриттям для українських дипломатів. Наприклад, абсолютно цікава теза, що за світовим досвідом проведення виборів можливе лише після того, коли ситуація на місцях заспокоїться. І це додає нам аргументів під час переговорів в Нормандському форматі і консультацій у Тристоронній контактній групі в Мінську”.
“Які ще важливі висновки з цього документу? Безпека понад усе. Ми не можемо говорити про проведення конституційної реформи та виборів доки не припиниться вогонь. Ми не можемо говорити про досягнення безпеки без закриття кордону. І наші закордонні партнери чують це від нас, від представників громадянського суспільства, від депутатів. Неможливо проводити вибори, коли там немає ні українських партій, ні українських ЗМІ, а тимчасово переміщенні особи не мають доступу до цієї території. Для проведення виборів необхідні сприятливі безпекові умови відповідно до всіх стандартів ОБСЄ”.
“Безпека повинна бути вимірюваною. На переговорах ми постійно наполягаємо, що не існує такого поняття, як «режим припинення вогню, в принципі, функціонує». «Is holding now»,- як кажуть наші партнери. Про яке «припинення» йдеться, якщо кожен день 40 – 50 обстрілів? Треба абсолютно чітко визначити, що означає безпека, що означає припинення вогню, що означає гарантований доступ ОБСЄ до всієї території. І саме такі чіткі вимірювані елементи мають бути покладені в основу здійснення загальної оцінки того, що означає безпека”.
“Всі ці переговори не тільки про безпеку, а про майбутнє Донбасу. Насправді, все що ми робимо, ми робимо для тих людей, які там незаконно утримуються; для тих, хто вимушений жити в умовах окупації, для тих, хто став жертвою шаленої російської пропаганди і антиукраїнської ненависницької політики окупаційних сил. Діалог з українцями, діалог з нашими громадянами на Донбасі і створення на контрольованій нами території України сильної об’єднаної, успішної, економічно розвиненої України є ще одним з елементів вирішення цього конфлікту і здобуття остаточної перемоги”.
“Багато з елементів цього дослідження (ІСП- ред.) вже мають своє відображення у директивах і вказівках МЗС України. Дуже важливо, щоб Інститут світової політики і представники громадянського суспільства сприяли і мали натхнення займатися policy-making. Це прекрасне свідчення того, як неурядова інституція надала справжню допомогу нам в переговорному процесі”.

{5}

{7}
Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики
{8}
{10}
{9}
{6}
{11}
{12}
{13}
Публічна дискусія була організована в рамках проекту «Ініціативи з розвитку українських аналітичних центрів» Міжнародного фонду «Відродження» (IRF) у співпраці з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF), за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні (SIDA).

9 лютого Інститут світової політики провів публічну дискусію “Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне”.Під час заходу Альона Гетьманчук, директорка ІСП, та Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП, презентували своє дослідження українсько-німецьких відносин з одноіменною назвою. Автори виокремили основні проблемні моменти у відносинах двох країн та сформулювали конкретні рекомендації, як зміцнити двосторонню співпрацю.\
Завантажити повний текст публікації можна тут.
{8}
{6}
Ульріх Шпек, старший науковий співробітник Трансатлантичної академії у Вашингтоні, Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики, Вольфганг Біндзайль, заступник глави місії Посольства Німеччини в Україні

Альона Гетьманчук:
За останні півтора-два роки перед Україною і Німеччиною відкрилися небачені можливості, ми стали свідками надзвичайно інтенсивного політичного діалогу. Вдалось відновити довіру на персональному політичному рівні. Сьогодні для українців Німеччина входить в трійку головних союзників. Але відносини наразі перебувають на своєрідному випробувальному терміні, і все буде залежати від того, чи зможе українське керівництво виконати взяті на себе зобов’язання не тільки в рамках Мінського процесу, а й у сфері реформ. При цьому, важливо, щоб українсько-німецькі відносини не стали заручниками Мінського процесу, тому ми маємо наповнювати порядок денний відносин іншими сферами і напрямками взаємодії.
У безпековому плані важливо, що цього року Німеччина головує в ОБСЄ. Ми сподіваємося, що завдяки лідерській ролі Німеччини вдасться отримати мандат ОБСЄ на поліцейську місію, яка б мала доступ до контролю над кордоном, і зробила можливим в майбутньому проведення виборів на окупованих територіях.
Перед Ангелою Меркель сьогодні стоїть завдання дбати про єдність щодо українського питання на чотирьох напрямках. Йдеться про єдність у самій Німеччині, в ЄС, трансатлантичну єдність та політичну єдність в Україні. Україна сьогодні дуже зацікавлена у збереженні ролі Німеччини як головного європейського фасилітатора/модератора у російсько-українському конфлікті.

Сергій Солодкий:
Німеччина сьогодні входить до числа ключових партнерів, друзів України. Німеччина виступає медіатором у конфлікті між Україною та Росією попри те, що юридичних зобов’язань щодо такої підтримки власне не несла, на відміну від держав, що підписали Будапештський меморандум.
Ми би не хотіли, щоб наші відносини зводилися лише до питання врегулювання конфлікту. Ми звернули увагу на ключові інтереси України щодо Німеччини і Німеччини щодо України, виокремили сильні та слабкі сторони, можливі ризики, і як їх уникати.
Я би хотів зосередитись на рекомендаціях.
Перша рекомендація стосується того, що нам потрібно розширювати різні рівні діалогу, не обмежуватися лише президентським рівнем. У німецької сторони є інтерес до співпраці на різних рівнях.
Друга рекомендація.Важливо розширювати міжпарламентський діалог. З боку німецьких депутатів є великий інтерес до співпраці з Україною, але цей інтерес необхідно чимось наповнювати, підкріплювати. Контакти з українськими колегами могли б сприяти тому, щоб німецькі політики ставали більш проукраїнські ангажованими, доносили проукраїнські сигнали до медіа, суспільства в цілому.
Третя рекомендація. Україні та Німеччині потрібно розробити спільну стратегію взаємодії, яка могла б лягти в основу оновленої політики Берліну щодо України.
Україні слід більш активно використовувати реформаторський досвід німецьких політиків. Німеччина також визнає, що не треба зациклюватись лише на вирішенні безпекового питання. Можливо, Україні варто було б розробити певні індикатори успіху реформ; на двосторонньому рівні варто було б визначити ключові, найбільш чутливі сфери реформування і звітувати щодо них. Україна має демонструвати, що кожен євроцент використовується ефективно, адже Німеччина є одним з найбільших донорів допомоги для України. Можливо, варто було б створити уповноваженого з розвитку партнерства з Німеччиною.
Для України важливі німецькі інвестиції. Потрібно створювати нові можливості для німецького бізнесу, за який в світі йде конкуренція.
Необхідно приділяти більшу увагу співпраці на рівні земель. Сьогодні така співпраця є фактично мертвою. Має бути чітко вироблена стратегія кооперації на рівні регіонів.
Щодо комунікації: в публічному вимірі українська позиція у Німеччині представлена недостатньо. Проте є запит на громадянський голос, експертів, митців, уряду України не слід недооцінювати цей вимір.

{7}
Сергій Тарута, народний депутат, голова міжпарламентської співпраці між Верховною Радою й Бундестагом

Сергій Тарута:
С марта 2014 у нас стратегическое партнерство с немецкой стороной. Германия больше всех стран демократического сектора оказывает помощь и влияние на решение конфликта в Украине – как на Востоке, так и на экономическом фронте.

Информационная политика со стороны Украины является первостепенной, важно, чтобы нас услышали. Мы должны понимать, что судьба Украины в руках украинского народа больше, чем в руках наших западных партнеров. Они делают все возможное, но полюбить нас больше, чем мы сами они не могут. Нужно создать необходимый инвестиционный климат, просто так никакой инвестор в Украину не придет.

Тема коррупции сегодня спекулятивная, политизированная, очень многие политики, которые не знают, что предложить начинают говорить о коррупции. На самом деле бороться с коррупцией легко, если есть политическая воля и меняются соответствующие институты. Коррупция – это следствие неэффективной власти, а эффективная власть зависит от нас. Необходимо, чтобы эта тема не была популистской, а она у нас сегодня таковой есть. Мы устраиваем форумы вместо того, чтобы делать конкретные предложения. В Германии нам озвучили, что в Министерстве обороны есть коррупция, что, несмотря на помощь, уровень коррупции 30-40%. Это то, что мешает и создает барьеры.
Теперь в отношении помощи. Изначально канцлером было предложено для Донбасса помощь в 500 млн. євро. Кто должен реализовывать эту помощь? Точно, не немецкая сторона. При этом на сегодня никакого четкого алгоритма распределения средств со стороны Украины нет. Более того, из 500 млн. 200 млн. забрали для поддержания макроэкономической стабильности, то есть о проблемах Донбасса забыли. Остальные 300 млн. – Донецкая и Луганская область – опасно, давайте в Харьковскую, Днепропетровскую, Запорожскую. Это не имеет отношения к целевым средствам, которые изначально выделялись для Донбасса. Даже та территория, которая не является оккупированной на Донбассе, является зоной постоянной деградации и уничтожения бизнеса, никто не хочет размещать там заказы, специалисты уезжают… Там необходимо делать программы, чтобы показать тем, кто находится на оккупированной территории, как развивается наша часть.
Теперь в отношении реформ и экономики. Два года нам ничего не мешало делать реальные реформы. На самом деле, у нас есть ощущение реформ только в Министерстве внутренних дел. При этом нельзя сказать, что мы ничего не делаем, делаем, но этого недостаточно с точки зрения тех вызовов, которые стоят сегодня перед Украиной. И это не Запад привел к тому, что мы сегодня самая бедная страна.
Что сегодня может спасти Украину? 10,20 100 млрд. на самом деле и не помогут, потому, что наши макроэкономические показатели катастрофичные. А что же можно сделать? Я благодарен немецкому политикуму, с которым мы обсуждали План Маршалла. Он может существенно изменить ситуацию и помочь избежать возможных социальных потрясений, которые становятся все очевидней и реальней. Но план Маршалла предусматривает полную трансформацию сегодняшних институтов, без этого никакие деньги сюда не придут. Для привлекательного инвестиционного климата нужны доверие, безопасность бизнеса, защищенная судебная система, фискальная политика. Мы договорились, что представители бизнеса должны объединиться с гражданским обществом, консолидировано подготовить эту программу. Это позволит стабилизировать ситуацию и в ближайшие 5-7 лет сделать нашу страну европейской и динамично развивающейся.
Мы пытаемся донести до немецких коллег, что Украина – это та площадка, которая может дать новый импульс для экономического роста Европы.

{10}
Василь Химинець, директор Першого європейського департаменту МЗС України

Василь Химинець:
Ми повинні тверезо оцінювати, які можливості може нам запропонувати Німеччина. На одній з останніх Мюнхенських конференцій президент Німеччини висловився за те, що Німеччина повинна відігравати дедалі більшу роль у захисті або зміцненні міжнародної безпеки. Власне, цей виступ став поворотним пунктом в німецькому дискурсі загалом, був позитивно сприйнятий. Активна участь наших німецьких партнерів, канцлера, міністра закордонних справ у врегулюванні конфлікту – це також є відображенням тієї нової ролі, яку намагається відігравати Німеччина.

Під час своїх виступів у Німеччині я переконував, що Україні можна довіряти, що ми потребуємо їхньої довіри і дійсно маємо потенціал, щоб стати заможною, сильною країною. На жаль, так сталося, що без зовнішньої допомоги нам це зробити важко. В Україні я також намагаюся донести, що з нашого боку потрібно зберегти довіру до Німеччини.
Сьогодні маємо унікальний момент у відносинах України та Німеччини. Якщо він буде використаний ефективно, то ми матимемо не тільки стратегічне партнерство, а й стале стратегічне партнерство. Для цього є всі передумови. Все залежить від нас. Важливо продемонструвати, що ми тримаємося правильного шляху, свідченням реформ мають бути конкретні дії. Багато-хто з німецьких партнерів розуміють глибину та складність проблеми, в якій ми опинилися. Вони вже помічають ті позитивні зрушення, яких ми досягли. Дозволю собі не погодитися з тезою дослідників, що Україна має демонструвати «дива» реформування. Ця теза правильна, але з іншого боку, мені здається,що німецьке суспільство пам’ятає досвід реформування східних німецьких земель. Тому від нас вони чекають не так стрімких див, як стабільного позитивного процесу реформування. Важливо, щоб ми весь час дотримувалися позитивної динаміки.
Через німецький бізнес ми можемо заручатися ще більшою підтримкою Німеччини. Німецький бізнес – це дуже вагомий фактор. Після подій в Криму російська сторона і так звані “Putinversteher” (ті німецькі політики, які захищали інтереси Росії та Путіна) завжди наводили аргумент, що Німеччина не може відмовитися від співпраці з Росією, оскільки 205 000 робочих місць залежать від Росії. Цей фактор весь час був згадувався і дискутувався.

Наразі вже підписано Угоду про створення українсько-німецької промислової палати. Ми очікуємо, що найближчим часом вона буде винесена на ратифікацію (принаймні, процес погодження вже завершився). Також в жовтні в Берліні відбулася німецько-українська інвестиційна конференція, в якій взяли участь канцлер ФРН (сам факт її присутності – це дуже й дуже сильний сигнал) та прем’єр-міністр України. Перед нами стоїть завдання зробити все, щоб німецький бізнес почувався затишно в Україні. Інтерес з боку німецький підприємців є, і це беззаперечний факт.

Погоджуюся з тезою дослідників, що дуже важливо залучати досвід німецьких політиків і чиновників, які мають досвід трансформаційних процесів у східно-німецьких землях. У дослідженні ІСП згадується ім’я колишнього прем’єр-міністра Саксонії. Ми маємо дуже активну співпрацю між міністерствами України та Німеччини. У багатьох міністерствах є німецькі фахівці, які надають консультативну допомогу в процесі реформування.
Молодіжні обміни. Дуже ефективним, дуже позитивним досвідом є діяльність німецько-польської молодіжної спілки, німецько-французької. Важливо, щоб і Міністерство молоді, і громадянське суспільство приділяло достатню увагу питанню молодіжних обмінів.

Співпраця з німецькими землями. Є рекомендація, щоб співпраця була більш ефективною. Партнери відразу розпізнають потреби одне одного, і з німецької сторони є готовність допомогти. На початку року Посольство України у Німеччині звернулося до керівників всіх міст-партнерів, які співпрацюють з українськими містами. У переважній більшості ми отримали позитивну відповідь щодо готовності посилити співпрацю з українськими партнерами, з тим аби допомогти подолати існуючі соціально-економічні проблеми. Серед головних напрямків, на які звертають увагу, це: енергоефективність, утилізація сміття.

Українсько-німецька співпраця нараховує близько 50 прикладів. Це багато чи мало? Німецько-французька нараховує понад 2200 форм співпраці, а німецько-польська понад 500. Тому, нам є куди розвиватися. У цьому контексті дуже важливо найближчим часом організувати українсько-німецьку конференцію міст-побратимів. Вона може виявитися дуже й дуже корисною, зокрема для реалізації політики щодо децентралізації.
Роль Бундестагу є надзвичайно вагомою у прийнятті рішень урядом ФРН. Тому співпраця на рівні парламентських груп, а також комітетів має дуже важливе значення. Років 10 тому у нас був надзвичайно важливий та корисний формат – Дні України в Бундестазі. У Верховній Раді відбувалися слухання щодо стану українсько-німецьких відносин. Кожного року Бундестаг запрошує до себе 5-6 активних молодих людей з України для проходження парламентської практики. У Німеччині була б дуже позитивно сприйнята ідея, якби Верховна Рада також запросила одного чи двох молодих німецький громадян до себе на стажування. Це засвідчило б нашу відкритість.
Коротко, звернімо увагу на стан викладання українознавчих дисциплін в Німеччині. Наразі в нас є фаховий університет – Грайсвальд, і я вдячний уряду ФРН за те, що він допоміг фінансово зберегти посаду та оклад викладача. Однак потрібно думати, яким чином ми можемо посилити українознавчі кафедри в Німеччині.
{12}
Александер Маркус, делегат німецької економіки в Україні

Александр Маркус:
Для бізнесу ситуація є непростою, але в Україні можливо займатися бізнесом. Згідно з останніми статистичними даними біля 4000 німецьких організацій працюють в Україні. З Росії пішло 400 німецьких фірм, таких рухів в Україні ми не спостерігаємо. Ангела Меркель зазначала, що в Україні є проблема з корупцією, з судовою системою. Бізнес-модель, яка існує в Україні, сильно відрізняється від тієї, яка існує у її східного сусіда. У бізнесі порівнюють ринки, зовнішньо-торгівельні оберти. З Росією вони в 10 раз більші, ніж сьогодні є з Україною. З іншого боку, якщо ми подивимося на бізнес-модель глибше, то Україна постачає в Німеччину вдвічі більше електроніки, ніж ми отримуємо з Росії. Німецький інвестор їде в Росію, щоб освоювати ринок, щоб поставляти продукцію на ринки Митного союзу. В Україні ситуація інша. Тут також є ринок, але він є не настільки великим. Інвестор приїжджає в Україну для того, щоб скористатися з низьких виробничих витрат, які є значно нижчими від російських, білоруських. Німецькі інвестори використовують ці переваги для експорту. Сьогодні на Західній Україні німецькі компанії з виробництва автозапчастин створили 20-25 000 робочих місць. Понад те, ці фірми сьогодні розширюють бізнес. Вони не робили б цього, якби не розраховували на прибуток, це було б безглуздо.
Що заважає? Заважає валютне регулювання Національного банку України. Сьогодні Україна порушує договір про захист інвестицій 1993 року, де написано, що дивіденди відміняються у вільноконвертованій валюті й перераховуються закордон. Через рішення Національного Банку сьогодні це зробити не можливо. Підприємства можуть продати бізнес, лише переводячи кошти на інвестиційний рахунок в Україні. Уряд закликає інвестувати в Україну, але за таких умов німецький бізнес цього не хоче. Ми розуміємо, що це тимчасові заходи для стабілізації валюти, які узгоджені з МВФ. Німецькі підприємства, що тут працюють, це розуміють, і приймають, оскільки альтернативою є сильне коливання курсів. Але ці обмеження мають бути тимчасові, а вони діють вже майже 1,5 роки.

Варто розвивати українську економіку шляхом розвитку кластерів. У вас вже багато чого є, але ви про це не говорите. В України не така погана економіка, як поганий маркетинг. У Німеччині про можливості, які існують в Україні, майже невідомо. Коли я розповідаю у Німеччині, що у нас фактично 25 000 робочих місць в автомобільній промисловості, то мені ніхто не вірить. І німецькі підприємці, які працюють в Україні самі про це мовчать, вони не хочуть, щоб сюди приїжджали ще підприємці, адже йде конкуренція за дешеву робочу силу. Навпаки, коли іноземці приїжджають вони розповідають їм, як тут складно та страшно. Додаткові конкуренти їм тут не потрібні. Німецькому інвестору потрібні: своя земельна ділянка, ринок збуту (але ринок збуту іноді й непотрібний, якщо товар йде на експорт) і нормальні умови для інвестицій. Про Україну слід розповідати як про країну, де є IT- кластер, кластер автомобільної промисловості, кластер харчової промисловості, кластер машинобудування. Про це потрібно говорити! Український імпорт в Німеччину сьогодні – 6% машинобудування, такого немає в Росії, пишайтеся цим! Ви повинні знайти і реалізувати найкращі практики, а також знайти підприємців, і показати їм все це.
Я тільки підтримую результати цього дослідження, дуже подобається, повністю підтримую Ваш висновок про те, що потрібно створювати нашу українсько-німецьку Палату, це моя особиста ціль, це дуже важливо.

{3}
{5}
{9}
{13}
{1}
{2}
Аналіз українсько-німецьких відносин є першою запискою у рамках нової амбітної ініціативи ІСП «Аудит зовнішньої політики України». Мета ініціативи – дослідити взаємні інтереси України та низки стратегічно важливих для неї держав з метою вироблення проактивної зовнішньої політики України. У результаті проекту ІСП підготує рекомендації для оновленої Стратегії зовнішньої політики України.

Всього буде проаналізовано відносини України з 14 країнами, а саме з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Республікою Молдова, Росією, Білорусією, Грузією, Туреччиною, США, Німеччиною, Францією, Італією та Австрією.

Публічні дебати були організовані в рамках проекту ІСП «Нова європейська політика: заповнюючи прогалини в інформації», що здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), який реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Інститут світової політики увійшов у перелік провідних неурядових аналітичних центрів Центральної і Східної Європи (The Think Tank Index).Рейтинг аналітичних центрів світу (The Think Tank Index) – глобальне дослідження діяльності провідних неурядових аналітичних центрів, яке здійснюється у рамках програми «Аналітичні центри та громадянське суспільство» (The Think Tanks and Civil Societies Program) Університету Пенсільванії (University of Pennsylvania).\
Презентація Світового рейтингу відбулася 27-28 січня цього року у понад 60-х містах на всіх континентах. Партнерами Програми виступають 96 аналітичних центрів зі всього світу. В Україні партнером цієї Програми вже другий рік поспіль є Центр Разумкова.

Всього, за даними дослідження, у світі діє 6846 аналітичних центрів. В Україні – 47.

У десятку кращих аналітичних центрів світу входять організації зі США, Британії та Бельгії. У Центральній і Східній Європі найкращим аналітичним центром визнаний Польський інститут міжнародних справ.
Всього в цей рейтинг потрапили 11 аналітичних центрів України.

21 січня Інститут світової політики разом з Фондом «Демократичні ініціативи» організували публічні дебати на тему «Вступ України до НАТО: необхідність, можливість чи утопія?» у Маріупольському державному університеті.Спікерами на дебатах були студенти політологи-міжнародники МДУ Яна Саєнко, Анатолій Котов, Ілля Пономаренко та Георгій Бушуєв. Модератором дискусії виступив журналіст, прес-секретар Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Юрій Горбань. Під час заходу були розглянуті ключові аспекти, нагальні питання та перспективи розвитку відносин України з НАТО.
{1}
Спікери зійшлися на тому, що позаблоковий статус як модель забезпечення безпеки не виправдав себе, а членство в НАТО було б найкращим засобом забезпечення національної безпеки України. Проте, на сьогодні членство України в Альянсі є неможливим через декілька причин, серед яких назвали в першу чергу війну на території України та корупцію. Але було наголошено, що Україні необхідно поглиблювати співпрацю з НАТО, для того, щоб провести всі необхідні реформи та підвищити боєготовність української армії.
{2}
Активну участь в обговоренні взяли студенти-міжнародники МДУ, в результаті чого були визначені основні перешкоди та завдання, що сьогодні стоять перед Україною на шляху до євроатлантичної інтеграції. По-перше, необхідно побороти корупцію на всіх рівнях, особливо в армії. По-друге, важливо приділити належну увагу інформаційній кампанії, в першу чергу, в регіонах, для того, щоб люди розуміли сутність та різні аспекти діяльності НАТО, сприймали Альянс не лише як воєнний блок. По-третє, задля пришвидшення просування України шляхом євроатлантичної інтеграції ключовим завданням є проведення реформ у всіх сферах суспільного життя країни.

Софія Голота, МФВ:
Дебати в Маріуполі – це перша, пілотна дискусія, яку підготували студенти Маріупольського університету Анатолій Котов, що стажується в Фонді «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Яна Саєнко, що також перемогла на конкурсі й тепер проходить стажування в Інституті світової політики.

{3}
На дебатах були представлені мемо аналітика ІСП Івана Мединського «Що Україна може запропонувати НАТО?» та низка інфографік про практичні напрямки партнерства між Україною та НАТО, підготовлених ІСП за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
{4}
Подія відбулася в рамках проекту Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, який виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).

25 і 26 січня експерти Інституту світової політики взяли участь у методологічному семінарі щодо оцінки ролі Євросоюзу у врегулюванні конфлікту в Україні.Ціль семінару полягає у підготовці групи дослідників в Україні для проведення польових досліджень на основі вже розробленої теоретичної платформи. Дослідники сформулюють плани своїх наукових досліджень щодо оцінки наявних і потенційних цивільних можливостей ЄС в Україні.\
Лондонська школа економіки та політичних наук і Університет Утрехта провели семінар з використанням підготовлених навчальних матеріалів та етичних принципів.
{1}
Захід відбувався в рамках масштабного проекту, який впроваджує консорціум із дванадцяти партнерських організацій. Проект «Усе суспільство заради запобігання конфліктів і миробудівництва» (WOSCAP) у рамках програми Європейського Союзу «Горизонт 2020». Ціль проекту – критична та конструктивна оцінка політики та інструментів ЄС у сфері запобігання конфліктів та миробудівництва за допомогою стійких, комплексних та інноваційних цивільних інструментів.

Тривалість проекту – 2,5 року, з середини 2015 до кінця 2017. Україна приєдналася до програми ЄС «Горизонт2020» лише в березні 2015 році, коли ІСП уже долучився до її реалізації.

Попередній семінар відбувся на базі Лондонської Школи Економіки (Великобританія) у лютому.

21 січня Інститут світової політики презентував полісі-бріф «Летальне озброєння США для України: механізми і наслідки”.Головні висновки дослідження представив автор – аналітик ІСП Іван Мединський.\
{1}
{2}
{3}
Ознайомитися з текстом полісі-бріфа можна тут.

Публікація надрукована у рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні (SIDA).

Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією автора та не обов’язково відображають позицію уряду Швеції.

20 січня Інститут світової політики спільно з Фінським інститутом міжнародних відносин організували публічні дебати “Стан реформ в Україні”.Учасники публічного обговорення у Фінському інституті міжнародних відносин зосередили свою увагу на кроках, які ще необхідно зробити задля створення здорової економіки та зрілої демократії.\
Зокрема, порушувалися такі питання: Чи здатна і готова українська влада здійснювати реформи? Чи готова вона боротися з корупцією та тиском олігархів? Чи підтримує українське населення необхідні зміни? Якими є найбільші загрози для процесу реформ? Що таке “третій Майдан” і чи може він відбутися? Чому представники громадянського суспільства не йдуть в Уряд? Наскільки стійкою є коаліція і чи можливі позачергові парламентські вибори вже цього року?

Спікери:
Дар’я Каленюк, виконавчий директор, Центр протидії корупції
Ірина Бекешкіна, директор, Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

{1}
Модератор: Аркадій Мошес, програмний директор дослідницької програми «Європейська політика Східного сусідства та Росія» Фінського інституту міжнародних відносин (FIIA).
{3}
{2}
{4}
Фото: Mattias Lehtinen
Захід був проведений в межах «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).

ІСП вже провів аналогічні дебати у низці столиць країн-членів ЄС, а саме Римі, Берліні, Парижі і Відні. Дебати проводилися за підтримки програми “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), яка фінансується Агенцією з Міжнародного Розвитку США (USAID) та виконується Pact, Inc.