Пропонуємо Вашій увазі стенограму Медіа-клубу з Жозе Мануелем Пінту Тейшейрою, Головою Представництва Європейського Союзу в Україні.Роман Горбик, аналітик ІСП: Доброго ранку, шановне панство. Сьогодні Інститут світової політики має честь вітати у своїх стінах Голову Представництва Європейського Союзу в Україні, посла Жозе Мануеля Пінту Тейшейру. Ми перейдемо до питань одразу після короткого вступного слова посла Тейшейри, що, як ми знаємо, влітку цього року покине Україну за плановою дипломатичною ротацією. Гадаю, нам було б цікаво почути, як панові послу, який, до речі, знає десять мов, вдавалося знайти спільну мову з українською владою.Жозе Мануель Пінту Тейшейра, Голова Представництва Європейського Союзу в Україні: Дуже дякую Інститутові світової політики за запрошення. Справді, настає такий час, коли посли збираються і вирушають на нове місце роботи. Cкоро вже буде майже чотири роки, як я працюю в Україні. Можу сказати, що це був період викликів та випробовувань. Але я ще не готуюся від’їжджати, тому не буду підбивати підсумки своїй роботі, я зроблю це пізніше.
Нагадаю, що минулої п’ятниці в Брюсселі була парафована Угода про асоціацію між Україною та ЄС, і цей переговорний процес щодо Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі, яка є невід’ємною частиною документа, – це найважливіше питання в українсько-європейських стосунках за останні 4-5 років. Тож ми повинні привітати завершення технічної стадії цих перемовин; це результат тривалого і непростого процесу, відтак ми маємо розглядати це як позитивне досягнення.
Прикро, але відкорковувати пляшки з шампанським з цього приводу ще зарано, бо за останні два роки в Україні, на жаль, сталися певні події, які наразі перешкоджають зробити наступний крок. Зокрема, вони перешкоджають підписанню Угоди, яке вимагає одностайного рішення всіх країн-членів, та її ратифікації у Верховній Раді України, парламентах країн-членів та Європейському Парламенті.
Коли я озираюся на те, що було 4 роки тому, коли я починав свою роботу в Україні, виклик полягав у тому, щоб зрушити з мертвого місця переговорний процес. Зокрема, коли мова заходила про зону вільної торгівлі, найскладнішою була технічна частина, що передбачає відкриття ринків. У той час ніхто не міг і здогадатися, що справжній виклик прийде після самих перемовин, хоч саме переговорний процес розглядався як головний виклик. Тож сьогодні ми в парадоксальній ситуації. Ми досягли того, що чотири роки тому здавалося найскладнішим, тому що за помаранчевих урядів не було єдиного керівництва, єдиного центру прийняття рішень, розуміння того, хто їх ухвалює – і президент, і прем’єр-міністр мали повноваження, але не було зрозуміло, хто власне відповідає за переговори.
Тепер, коли повноваження дуже ясні й зрозумілі, протягом останніх двох років мали місце певні події в Україні, які, на жаль, погіршили становище у сфері основних європейських цінностей. Я знаю, що декому не подобається те, що я багато говорю про внутрішню ситуацію в Україні. Але європейська інтеграція і залежить від внутрішньої ситуації. Тому це не тільки моя роль, а й мій обов’язок – говорити про неї. Ті події, які викликали в ЄС стурбованість, яку було висловлено, стосуються демократії, прав людини, верховенства права, умов ведення бізнесу, корупції. Були сподівання, що ці питання матимуть вирішення нарівні з самим процесом перемовин щодо Угоди.
Зокрема, стурбованість ЄС викликає вибіркове застосування правосуддя проти членів колишнього уряду, зокрема, проти колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Ці справи вважаються головними перешкодами на шляху до процесу асоціації України з ЄС. Це найбільш видимі події, які відбулися протягом останнього часу, що привернули особливу увагу в Європейському Союзі. Вони вважаються основними каменями спотикання на шляху до політичної асоціації і економічної інтеграції України.
Але також протягом останніх двох років відбувалися й інші події, які викликали стурбованість в ЄС. Це, зокрема, зменшення плюралізму в суспільстві, те, в який спосіб була змінена Конституція, те, яким чином були проведені місцеві вибори, це також посилення корупції і збільшення перешкод для розвитку бізнесу в Україні. Тому ці всі питання повинні бути поставлені в глобальний контекст того, яким чином ЄС бачить сьогоднішню ситуацію в Україні. Незважаючи на те, що було дуже багато політичних можливостей, включаючи зустрічі на найвищому рівні, щоб можна було обговорити і вирішити ті питання, які викликають у нас найбільше занепокоєння, наразі ЄС не бачить, щоб ці питання якимось чином бралися до уваги або вирішувалися.
Ще одна сфера, яка турбує ЄС у відносинах з Україною, це підтримка процесу реформ. Ми дуже багато чули про плани реформ, що були розроблені нинішнім урядом. І ЄС впродовж кількох років має програму підтримки цих реформ. Однак сьогодні склалася така ситуація, коли значна частина технічної допомоги з боку ЄС Україні була призупинена. Зокрема, це стосується сфери управління державними фінансами. Ми знову-ж-таки перебуваємо в ситуації, коли ті поради, ті консультації, які надає Європейський Союз не беруться до уваги. Як приклад я можу навести ухвалення закону про державну службу. Цей закон був однією з передумов для підтримки реформи публічної адміністрації в Україні, і ЄС на цю програму надав 70 мільйонів євро. Сьогодні ми перебуваємо в такій ситуації, коли ЄС дуже складно підтримувати Україну у співпраці, яка би спиралася на підтримку реформ.
Нещодавно було призначено нову команду, яка буде займатися відносинами між Україною і ЄС. Хочу нагадати, що це вже третя така команда впродовж менш ніж трьох років. Спочатку її очолював віце-прем’єр-міністр Тігіпко, потім це був перший віце-прем’єр-міністр Клюєв, і сьогодні це перший віце-прем’єр-міністр Хорошковський. Ці люди займалися і сьогодні пан Хорошковський займатиметься тими питаннями, які стосуються співпраці України та ЄС. Я вже мав нагоду кілька разів зустрічатися з віце-прем’єр-міністром Валерієм Хорошковським. Ми також знаємо про те, що нещодавно було призначено нового міністра економіки Петра Порошенка. У мене з ним також запланована зустріч. Сьогодні я буду зустрічатися з міністром фінансів, тому що, як я вже сказав, є деякі питання, які викликають занепокоєння ЄС в управлінні державними фінансами. Я дуже сподіваюся, що ця нова команда зможе вирішити ті проблематичні аспекти, які сьогодні існують у сфері співпраці Україна – ЄС, таким чином, щоб ми могли відновити надання допомоги Україні, і щоб в Україні міг продовжуватися процес реформ, спрямованих на європейську інтеграцію.
Я хочу також нагадати, що у жовтні в Україні відбудуться вибори до Верховної Ради. Це буде дуже важлива подія в Україні, і ЄС дуже уважно відслідковуватиме і підготовку до виборів, і їхнє проведення. Мені дуже приємно відзначити, що місія спостерігачів від ОБСЄ вже запрошена українською стороною для спостереження за цими виборами. Тому ми будемо з нетерпінням чекати на них, слідкувати, як буде відбуватися підготовка до них, як розгортатимуться події навколо виборів. Тому що, як я вже сказав, це буде дуже важлива подія, яка зможе показати, наскільки Україна віддана демократичним цінностям і наскільки вона готова посилювати демократію.
Дуже дякую за увагу і готовий відповісти на ваші питання.
Роман Горбик: Дякую пану послу за всебічний і ґрунтовний нарис поточного стану стосунків між Україною та ЄС. Моє перше питання: у світлі цих проблемних подій, які ми спостерігаємо останнім часом у стосунках між Україною та ЄС, якою Ви бачите подальшу долю Угоди про асоціацію та ЗВТ, зокрема, її підписання і ратифікації – можливо, навіть у певних хронологічних рамках?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Як я вже сказав, технічна частина роботи над Угодою про асоціацію була вже фактично завершена. Однак залишається вже додаткова технічна робота, що стосується всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі, зокрема, це редагування тексту Угоди. Це може зайняти кілька місяців. Після цього починається політичний процес, коли країни ЄС мають надати свою згоду на підписання цієї Угоди. І лише після підписання можуть відбутися усі наступні кроки. Тому усе залежить від рішення, яке ухвалять країни ЄС, і це рішення має бути одностайним. Однак якщо нинішня ситуація в Україні буде продовжуватися, то в країнах ЄС і в Європарламенті, у яких викликає стурбованість продовження цього процесу, буде непросто досягти одностайності.
Оксана Тороп, «Інтерфакс»: За яких умов ЄС може вдатися до застосування положень Угоди про асоціацію ще до її ратифікації?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Як я вже казав, Угода не може бути ратифікована, поки вона не підписана. Не може бути ратифікації або введення в дію окремих частин Угоди без її підписання, і тому я гадаю, що ці питання взаємопов’язані. Спочатку треба здобути політичну згоду країн-членів на підписання Угоди між Україною та ЄС, і вже потім може йтися про підписання, включно з набуттям чинності певних частин Угоди, яка все ще мусить бути оцінена з правового погляду, зокрема, з погляду Лісабонської угоди, тому що, наскільки мені відомо, угода з Україною – перша така угода з часу підписання Лісабонської угоди.
Вадим Трюхан, Міжнародний центр перспективних досліджень: Я хотів би подякувати панові послу за те, що він у непростий час ділиться своєю оцінкою з широким загалом. Я звернув увагу, що червоною ниткою у вашому виступі проходить думка про те, що багато чого залежить від того, як буде змінюватися внутрішня ситуація в Україні, як буде змінювати свою позицію влада. Як на мене, поки що нема сигналів про те, як змінюватиметься ця позиція як з погляду дій, так і з погляду рішень. Але Україна насправді потрібна ЄС, і приємно, що в ЄС з’являється розуміння цього. У цьому контексті виникає таке питання. Яким чином ЄС буде намагатися впливати на українську владу, щоб змінити її дії і рішення, і яким чином ЄС буде підтримувати інших акторів у цій ситуації, зокрема, громадянське суспільство, молодь, яка хоче їхати вчитися до Європи, об’єднання різних виробників тощо.
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Дійсно, як ви кажете, є занепокоєння. Справді, як я казав, рішення у свій час буде ухвалене країнами-членами, і я не можу його передбачати. Але ми, звичайно, можемо бачити, що заяви й позиції багатьох лідерів щодо цього питання. Важливо розуміти, що ЄС усвідомлює значення прихильності значної частини українців до євроінтеграції. І тому двері до ЄС і далі залишатимуться відчиненими, а в багатьох аспектах – прочинятимуться навіть ще ширше, зокрема, і в тих сферах, що ви назвали, таких як допомога громадянському суспільству, молоді, численні програми. Я так розумію, що навіть наш модератор сам – випускник програми Еразмус Мундус. Ми сподіваємося, що всі ці програми поглиблюватимуться, щоб підтримувати і розширювати контекст співпраці, насамперед, коли йдеться про громадянське суспільство і молодь. Ви сам колись працювали в Бюро європейської інтеграції (наскільки я знаю, тепер знову створюється подібне Бюро), і через те вам дуже добре відомо, що програма технічної допомоги ЄС для України була спрямована на те, щоб допомагати державним інституціям, щоб одного дня вони змогли працювати так, як їхні колеги в ЄС. І, може, такі програми, як допомога громадянському суспільству, молоді були скорочені на її користь. Сподіваюся, що в майбутньому ці програми будуть розширені, бо саме в молоді, як я вважаю, європейське майбутнє України.
Анатолій Марциновський, «Газета по-українськи»: Ви згадали парламентські вибори цього року. Наскільки важливим для визнання цих виборів і подальшого підписання Угоди про асоціацію є участь у них Юлії Тимошенко та Юрія Луценка?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Щодо цього питання, була низка звернень із боку провідних європейських політиків, лідерів, про те, що лідери опозиції повинні брати участь у виборах. Немає якихось офіційних умов з боку ЄС щодо цього питання. Тому я не можу передбачати, які рішення будуть ухвалені з боку компетентних органів ЄС у належний час. Але це питання справді турбує багатьох у ЄС.
Сергій Сидорук, телекомпанія «Ера»: Яким є мінімальний набір кроків, яких українська влада повинна вжити, щоб забезпечити сприятливі умови для Угоди про асоціацію? Наприклад – опозиціонери повинні вийти з в’язниць. Чи існує такий набір мінімальних вимог з боку ЄС?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Як я сказав, наступне політичне рішення – це політичне рішення про підписання цієї Угоди. Це рішення, яке 27 країн-членів повинні ухвалити одностайно. Які саме конкретні умови можуть спричинити це рішення, я не можу сказати – не можу цього передбачити. Я можу казати тільки про заяви, офіційні заяви, які були зроблені багатьма лідерами країн ЄС щодо питань, які викликають їхню стурбованість і можуть перешкодити підписанню Угоди. Вам зрозуміла моя відповідь, вона достатня?
Сергій Сидорук: Ні.
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Якщо не зовсім зрозуміла моя відповідь, я хотів би роз’яснити: я говорю про те, що зараз дуже важливо відслідковувати ті заяви, які роблять політичні лідери у ЄС. Зокрема, ви можете ознайомитись із заявами, які зробили голова Європейської народної партії Вільфрід Мартенс і голова комітету з питань закордонних справ Ельмар Брок. У своїх заявах вони виклали чіткі умови і позиції стосовно звільнення жертв вибіркового застосування правосуддя в Україні. Ми говоримо про 27 країн-членів ЄС. Усі ці країни мають своїх представників у відповідних політичних групах у Європарламенті. Про свою позицію заявляли і інші політичні групи, наприклад, «зелені» і також представники ліберальної групи – це все дуже потужні політичні партії, і позиції цих людей будуть впливатиме на рішення, які ухвалюватимуть країни ЄС. Але яке це буде рішення – я сказати не можу і не можу передбачити, тому що це буде не моє рішення, а рішення цих країн.
Павло Жовніренко, Центр стратегічних досліджень: ЄС висловлювався за судову реформу в Україні. Я хотів би уточнити: ви підтримуєте наміри цих реформ, їх упровадження, законодавчу структуру? Крім того, як ви оцінюєте податкову реформу, яка не зачепила інтереси великого бізнесу, але змусила 1 мільйон 600 тисяч малих підприємців припинити роботу тільки за останній рік?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Що стосується судової реформи, Європейський союз надає підтримку цій реформі уже впродовж кількох років. Це одна із ключових реформ, яку підтримує ЄС. Вона була частиною плану дій, вона також є частиною нового інструменту Порядку денного асоціації. І при цьому ЄС надає пріоритет підтримці законодавчого процесу. Однак, так само, впродовж багатьох років ми не спостерігаємо прогресу у впроваджені судової реформи, навпаки, з дедалі більшим занепокоєнням ми бачимо, що судова влада все більше і більше піддається політичному та іншим видам тиску. Яку конкретно допомогу надає ЄС? Це підтримка в підготовці законодавчих актів, які стосуються судової влади, для того щоб Україна могла запровадити у себе схожі процедури до тих, які існують у ЄС. Також підтримує можливість контактів і спілкування українських суддів зі своїми колегами у Європі.
Однак, вплив цієї допомоги залежіть від того, наскільки українська сторона готова до того, щоб здійснювати відповідні зміни, тому що допомога – це одне, а результати і те, як може ця допомога позитивно вплинути на ситуацію в Україні, залежить від позицій і готовності української сторони.
З другого боку Європейський союз регулярно проводить оцінку результатів своєї допомоги і в кінці квітня буде підготовлено новий звіт з боку ЄС і, безумовно, питання судової реформи буде у цьому звіті, і можна буде ознайомитися з тим, як ЄС бачить нинішню ситуацію в Україні.
Що стосується податкового кодексу. Україна наразі не є членом ЄС, а знаходиться у процесі асоціації з Європейським Союзом, який зараз, як ми вже говорили, викликає певну стурбованість. У процесі асоціації використовується інструмент, який називається Порядок денний асоціації. Цей інструмент викладає пріоритети реформ, які переважно стосуються компетенції ЄС. Сьогодні оподаткування не належить до компетенції ЄС, а належить до повноважень окремих країн ЄС. І, як ви знаєте, криза в Єврозоні поглиблює процес інтеграції в Євросоюзі і зокрема в таких сферах, як оподаткування, складання бюджету і, можна сказати, що навіть якоюсь мірою посилює зобов’язання ЄС щодо окремих країн-членів. Наприклад, відповідно до угоди, яка була підписана кілька тижнів тому – у Єврокомісії з’являються повноваження на те, щоб навіть перевіряти бюджети окремих країн ЄС. Тому, сьогодні Європейський Союз не має повноважень коментувати стосовно питань, які стосуються податків. Однак, набагато важливішим, ніж коментарі з боку Євросоюзу, є оцінка з боку українського населення тих законодавчих актів, які приймаються в країні. І тому, якщо ми бачимо, що нинішній Податковий кодекс призводить до того, що збагачується невелика група людей, тоді як велика частина населення продовжує біднішати, то український народ має зробити відповідний висновок.
Сергій Шевчук, народний депутат України, БЮТ: Я представляю опозицію в українському парламенті, ми, як відомо, підтримуємо євроінтеграцію, і я сподіваюся, що моє питання вас не образить. Відносини України і ЄС нагадують стосунки учня і вчителя. Ми аналізуємо помилки в нашому домашньому завданні. У мене запитання щодо поведінки вчителя. Я хотів би зупинитися на прикладі документів, які були прийняті між Україною та ЄС – а Угода про асоціацію не є першим із таких документів, згадаймо 2004 рік і Європейську політику сусідства. Я не казатиму про те, наскільки нас шокував цей документ, де Україну поставили в один ряд із північноафриканськими країнами, Сирією, Палестиною. Цей документ, як ми тепер бачимо, не був далекосяжний, а навпаки, навіть примітивний. І у східному напрямку він не був надто успішний. Я перепрошую, але для України він не містив жодної вартості. Так само і Східне партнерство не містило жодної доданої вартості, крім певного приниження. Україна, на відміну від Вірменії та Азербайджану, не перебуває у стані війни, не має територіальних проблем, як Грузія і Молдова, і має інші стандарти демократії, ніж Білорусь. В чому сенс для України входити у Східне партнерство, до цього часу невідомо. І, нарешті, документ, про який ми всі говоримо, – Угоду про асоціацію. Уже нині зрозуміло, що цей процес триватиме багато років. Очевидно, що в процесі ратифікації будуть діяти різні політичні сили в парламентах, Росія намагатиметься чинити вплив. Я знаю, наскільки специфічний і особистий може бути цей процес. Моє питання таке: пане Голово, на чому ґрунтується ваш оптимізм, що ця третя угода спрацює?
Роман Безсмертний, екс-посол України в Білорусі: Моє питання дуже коротке. Влітку 2010 року ми з вами аналізували ситуацію в Мінську. Білорусь готувалася до виборів грудня 2010 року. Наскільки ці процеси схожі на ті процеси, які ЄС спостерігає в Україні сьогодні?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: Спочатку спробую відповісти на питання шановного пана депутата. Я розумію суть вашого запитання, тому що у ньому ви говорите про те, щоб Україна одразу була на шляху до членства у ЄС, а не робила це через програму Європейської політики сусідства чи через програму Стратегії східного партнерства. Ви хочете, щоб Україна зразу, напряму йшла у ЄС. Як я вам уже сказав, усі цього хочуть на шляху до євроінтеграції, я з Вами абсолютно згоден, але для того, щоб Україна змогла розпочати цей процес, вона повинна бути на певному етапі. Для цього треба зробити дуже багато роботи.
Україна – це європейська країна, про це говорилося дуже багато разів, і, відповідно, Україна має право на те, щоб претендувати на членство у Євросоюзі. Однак, цього недостатньо, щоб претендувати на членство. Це є необхідною умовою, але на сьогоднішній день цього недостатньо. Нам потрібно порівняти те, у якій ситуації була Україна після того, як розпався СРСР, і ситуацію в якій були ті країни які на сьогодні пройшли процес демократизації і або є членами ЄС, або ж проходять через етап набуття членства в ЄС.
Європейський Союз і європейська спільнота, в цілому, спиралася у формуванні свого об’єднання на те, що ті країни, які входять до ЄС, повинні бути повноцінними функціонуючими представницькими демократіями, де поважають права людини і так далі.
Згадаймо трошки історію. Ми всі пам’ятаємо часи «холодної війни», коли Європа була розділена на дві частини, і як із Західного так і зі Східного боку існували диктатури. І, коли почалося перше реальне розширення ЄС, це було у 1973-1974 рр., першою країною була Греція, потім Іспанія і Португалія. І у цих країнах після диктатури дуже швидко були створені представницькі демократії. Упродовж одного-двох років були ухвалені конституції конституційними асамблеями, які обрали люди, а не які були призначені президентом. Тому, ті конституції, які були розроблені конституційними асамблеями, мали повну легітимність у цих країнах. Потім на основі цих конституцій відбулися вибори, були обрані парламенти, які також мали повну легітимність у цих країнах.
Після цього, наступна хвиля розширення стосувалася тих країн в яких уже давно була встановлена демократія. Я дуже радий бачити представника однієї з таких країн, нашого шановного колегу від Посольства Швеції. Там питання були більш правового, законодавчого характеру, тобто, ці країни повинні були узгодити своє законодавство з законодавством новоствореної Євроспільноти.
І потім була ще одна хвиля розширення, коли до ЄС вступили країни Центральної та Східної Європи. І ви пам’ятаєте, колись у цих країнах за ґратами перебували ті люди, які в свій час очолили процес демократизації. Це, наприклад, Вацлав Гавел у Чехії, Лех Валенса – лідер «Солідарності» у Польщі. І, також, після того, як було скинуто авторитарну владу, в цих країнах відбулися вибори, при чому, коли, наприклад, о сьомій годині закрилися виборчі дільниці, люди пішли спокійно додому, голоси порахували і ні у кого не виникало питань, сфальсифіковані були ці вибори чи ні. Ніхто не оскаржував результатів виборів.
Подивімося тепер на ситуацію в Україні через двадцять років після того, як розпався Радянський Союз.
Тому все залежить від людей України, від українського народу. Якщо будуть виконані базові умови, про які я щойно говорив, – це встановлення представницької демократії, повага до прав людини, то ніяких додаткових умов ніхто висувати не буде. Давайте, чітко скажемо, що йдеться про питання довіри. Питання демократичної довіри. Якщо в Україні буде створена демократична система, яка буде викликати абсолютно повну впевненість, довіру до неї, то ніщо не зможе зупинити Україну в процесі євроінтеграції.
Що пропонує сьогодні Угода про асоціацію? Однозначно більше, ніж можна було б очікувати від такої угоди і це все тому , що ЄС приділяє Україні дуже велику увагу, Україна є надзвичайно важливою для Європейського союзу, але навіть у цьому контексті, ми вже говорили про ці складнощі, з якими ми зіткнулися.
Хоча Україна зараз перебуває в процесі асоціації, ЄС відкрив для України ті самі програми, ті самі інструменти, які використовуються також і у тих процесах, коли йдеться про набуття членства в Євросоюзі. Але навіть ці програми сьогодні призупинені. Тобто Україна не може прийняти, освоїти всю ту допомогу, яку їй надає ЄС. Відповідно немає сенсу у тому щоб Євросоюз надавав її більше. І коли ви говорите про те, що вам не подобається, що ЄС поставив країну в один ряд із країнами на південь від Європи, то у цьому можна побачити певну логіку, можна побачити певні аргументи, щоб бути незадоволеним такою позицією Євросоюзу. Але в той же час, на здивування дуже багатьох, десь приблизно рік тому у деяких із тих країн, які були частиною Європейської політики сусідства, почалися такі же процеси, які у свій час розпочалися в Португалії, Польщі, Чехії і це такі процеси в результаті якого люди змогли скинути той режим, який дуже довго існував у цих країнах, режим який був репресивним до людей. Візьмімо, наприклад, Туніс . У Тунісі відбулися вибори і ніхто не оспорював результатів цих виборів. Сьогодні у Тунісі новий уряд, який займається розвитком країни. І ніхто, крім самого народу, не може змінити ситуацію, не може змінити режим в країні.
Я розумію ваше розчарування, я розумію розчарування усіх тих, хто підтримує євроінтеграцію, але якщо не буде виконано основних передумов, то буде важко перейти до реальної праці з Євросоюзом. Через це дуже важливо, щоб усі громадяни України проаналізували ті події, які відбуваються, і зробили свої висновки. Я дуже сподіваюся на те, що в Україні буде створена повністю репрезентативна політична система, у якій кожен відчуватиме, що незалежно від результатів виборів, незалежно від того кого обрали під час виборів, люди будуть точно знати, що ці вибори були чесними і що результатом вибору є рішення більшості населення. Також, що кожен буде знати, що через чотири роки, наприклад, буде достатньо можливості для того щоб поміняти ситуацію. Тому, знову ж таки, все залежить від людей і це чітко відповідає і на питання податків.
Щодо Білорусі, я не хотів би проводити паралелі між Україною і Білоруссю на цьому етапі; подивімося, як пройдуть у жовтні вибори і як ці вибори оцінять громадяни України. Чи дійсно вони відчуватимуть, що це їхні вибори і що це був результат, отриманий у результаті чесних виборів.
І ще хочу також сказати, ви згадали про те, що Україна належить до Європейської політики сусідства, бере участь у Східному партнерстві, і це може вам не подобатися, але в той же час у нас є основа для майбутнього між Україною і Євросоюзом. Це Угода про асоціацію. І для України зараз найголовніше – це рухатися у напрямку інтеграції, досягнути виконання основних, базових передумов. І після цього ніхто в Євросоюзі не зможе сказати, що Україна належить до тієї чи іншої групи. І тоді, у цьому випадку, майбутнє буде відповідати вашим очікуванням.
Дуже дякую всім за увагу.
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.