Архіви: Новини

12 травня 2016 року Інститут світової політики провів робочий семінар для обговорення комунікаційних стратегій, які застосовуються в Україні для покращення обізнаності населення щодо процесу євроінтеграції.Представники міністерств, громадських організацій та ЗМІ разом розмірковували над тим, що необхідно для розробки дієвої комунікаційної стратегії та проведення якісної інформаційної кампанії щодо реалізації Угоди про асоціацію та ПВЗВТ. Адже, як свідчать дані соцопитувань, попри цілком схвальне ставлення до факту підписання УА понад третина українців досі не знає відповіді на питання щодо суті УА. З іншого боку, лише 34% підприємців заявляють, що розуміють зміст положень УА, які стосуються створення ЗВТ.\
Серед питань, які обговорювалися:

– Якої комунікаційної стратегії щодо реалізації УА та ПВЗВТ потребує сьогодні Україна і чи потребує?
– На чому має фокусуватися увага розробників стратегії – чи надалі йдеться про підвищення обізнаності населення про європейську інтеграцію, чи ж про розробку зорієнтованих на сектора стратегії?
– Визначення цільової(-их) аудиторії(-й) стратегії та ключових меседжів
– Механізми донесення інформації та способи покращення ефективної реалізації стратегії з урахуванням уже набутого досвіду
– Залучення українського бізнесу до фінансування проектів, спрямованих на інформування МСП про умови виходу на європейські ринки та імплементацію ЗВТ
– Перспективи координації діяльності представників уряду, неурядових організацій, бізнесу, донорських організацій та ЗМІ в рамках реалізації стратегії та моніторингу громадської думки щодо євроінтеграції

На початку Олена Бетлій, аналітик ІСП, представила короткий аналіз наявних урядових та громадських ініціатив з інформування громадськості про європейську інтеграцію України. Також експерт ІСП підсумувала результати опитувань щодо обізнаності населення та окремих груп з Угодою про асоціацію.

Презентацію можна переглянути тут.

{4}

{2}
Микола Кузьо, перший заступник директора Урядового офісу з питань європейської інтеграції
{3}
Давід Стулік, речник Представництва ЄС в Україні
{8}
Сергій Сидоренко, головний редактор, «Європейська правда»
{9}
Марія Голуб, aдвокаційний координатор, інформаційна кампанія «Сильніші разом!»
{7}
Василь Мирошниченко, співзасновник Українського кризового медіа центру
{6}
Андрій Веселовський, Надзвичайний і Повноважний посол України

Заключним етапом проекту буде презентація аналітичної записки в листопаді 2016 р., яка врахує українські реалії та позитивний досвід країн Вишеградської четвірки в плані комунікування євроінтеграційного процесу та запропонує детальні рекомендації для покращення стратегії комунікації в Україні. До уваги взято інформаційні кампанії, ініційовані урядовими інститутами, неурядовими організаціями, ЗМІ.

Проект «Підтримка Вишеградською четвіркою комунікаційної стратегії для Молдови, Грузії та України щодо реалізації Угоди про асоціацію та Угоди про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі” реалізується Інститутом світової політики спільно спільно з партнерами з Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії, а також Грузії та Молдови при підтримці Вишеградського фонду.

28 квітня Інститут світової політики презентував дослідження “Аудит зовнішньої політики: Україна-Австрія”.Завантажити публікацію можна тут.\
До участі в обговоренні були запрошені українські та австрійські дипломати, особи, які приймають рішення, та представники експертної та бізнес спільнот.
{3}
Спікери:
Дарія Гайдай, аналітикиня Інституту світової політики (автор дискусійної записки)
Герміне Поппеллер, Посол Австрійської Республіки в Україні
Олександр Щерба, Посол України в Австрійській Республіці
{4}
{6}
Раніше ІСП презентував аудит українсько-німецьких, українсько-американських, українсько-турецьких та українсько-угорських відносин. Публікації доступні за посиланнями:

Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне

Аудит зовнішньої політики: Україна-США

Аудит зовнішньої політики: Україна-Туреччина

Аудит зовнішньої політики: Україна-Угорщина

Проект реалізується за підтримки Чорноморського фонду Німецького Фонду Маршалла (GMF) та проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

21 квітня Інститут світової політики разом з румунськими партнерами з Фундації розвитку громадянського суспільства (CSDF) організували у Бухаресті експертну дискусію на українську тематику.Дискусія відбулася паралельно з візитом Президента України Петра Порошенка до Румунії.\
Від України участь у заході взяли Альона Гетьманчук, директорка ІСП, Леонід Літра, старший аналітик ІСП, та політолог Володимир Фесенко.

“Сьогодні Україну і Румунію поєднують спільні загрози, а не можливості. Румунія є чи не єдиним європейським сусідом України, який розуміє небезпеку мілітаризації Чорноморського регіону і Криму, зокрема. Завдання, яке стоїть перед лідерами і громадським суспільством обох країн, полягає у тому, щоб трансформувати спільне розуміння загроз у конкретні напрямки співпраці, наповнити ними двосторонній порядок денний”, – зазначила Гетьманчук.

Експерт підкреслила, що наразі відбувається переосмислення українсько-румунських відносин.

“Успішна і сильна Румунія вже не є загрозою для України. Понад те, Україна зацікавлена у сильній Румунії, яка стане її важливим партнером у регіоні. І хоча за інерцією все ще є досить високий рівень недовіри, міцніє бажання відкрити нову главу у відносинах двох країн”, – заявила директор ІСП.
{6}
{1}
{5}
{2}
{3}
{4}
Фото: Epoch Times Romania

Напередодні ІСП опублікував мемо щодо сигналів, які варто було б надіслати румунській владі та суспільству. Деякі з наших ідей прозвучали під час зустрічей Президента України з румунським керівництвом, зокрема щодо створення Чорноморського флоту.

Повний текст мемо доступний тут.

Захід був організований за підтримки Німецького фонду Маршалла (GMF).

20 квітня Інститут світової політики провів публічні дебати “Україна-Угорщина: на шляху до збалансованого партнерства”, під час яких презентував дослідження “Аудит зовнішньої політики: Україна-Угорщина”.Дискусійну записку підготували Іван Мединський, аналітик Інституту світової політики, та Бенс Капчос, запрошений угорський експерт.\
Участь в обговоренні взяли українські та угорські дипломати, особи, які приймають рішення, та представники експертної та бізнес спільнот. Зокрема, Ласло Чаба Пап, Надзвичайний посланник і повноважний міністр, заступник глави місії Угорщини в Україні, та Дмитро Ткач, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині (1992 – 1997; 2006 – 2010 рр.).
{1}
{4}
{5}
{6}
{2}
{3}
Переглянути публікацію можна тут.
Раніше ІСП презентував три дискусійні записки у рамках проекту. Публікації доступні за посиланнями:

Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне.

Аудит зовнішньої політики: Україна-США

Аудит зовнішньої політики: Україна-Туреччина

Проект реалізується за підтримки Чорноморського фонду Німецького Фонду Маршалла (GMF) та проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

12 квітня Іван Мединський, аналітик ІСП, виступив з доповіддю на Третій американознавчій мультидисциплінарній конференції “Чверть століття українсько-американської дружби: досвід гідний майбутнього”.Аналітик проаналізував динаміку військової допомоги Україні Сполученими Штатами за президентства Обами та розглянув можливі сценарії на майбутнє. {1}

“За останні два роки, адміністрація Барака Обами значно збільшила військову допомогу Україні та відіграла важливу роль у відновленні її військового потенціалу. Однак, акцент був зроблений на нелетальному озброєнні та тренуванні українських військових, через побоювання Білого Дому, що надання летальних зразків зброї може посилити ескалацію конфлікту. Інший фактор, який міг вплинути на подібну стратегію Вашингтону був негативний досвід військової допомоги деяким близькосхідним країнам. Більш того, Обама залишається впевненим у дієвості санкцій та дипломатичному тиску у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

З огляду на те, що це останній термін перебування Обами в Овальному кабінеті, а 45-й президент обійме цю посаду вже на початку наступного року, для розуміння перспектив розвитку політики США щодо України слід виокремити не тільки позиції основних кандидатів, а й проаналізувати військовий бюджет на 2017 рік. Так, особлива увага приділяється захисту європейських країн-учасниць НАТО та посиленню безпеки країн-партнерів – Молдови, Грузії та України. На європейську ініціативу заплановано виділити 3.4 млрд доларів. Важливо, що концептуальними засадами цього документа є запевнення у захисті «Reassurance» та стримування агресора «Deterrence»”.
Переглянути полісі бріф “Летальне озброєння США для України: механізми і наслідки” можна тут.
{2}
Конференція була організована центром американських студій (Львівський національний університет), Інститутом Кеннана та Українською асоціацією зовнішньої політики за підтримки програми імені Фулбрайта в Україні.

Директорка ІСП Альона Гетьманчук взяла участь у панельній дискусії «Лобіювання українських інтересів в ЄС: що ми дізналися з референдуму в Голландії?», яка відбулася у рамках Київського безпекового форуму 14 квітня.У своєму виступі експерт відзначила, що Україна як держава, що підписала Угоду про асоціацію з ЄС, повинна бути включена до опитувань Євробарометра. Регулярні опитування Євробарометра охоплюють широке коло питань і здійснюються під егідою Європейської Комісії. \
За словами Гетьманчук, включення України в ці опитування дозволить відслідковувати настрої в країнах ЄС, їхню динаміку.
«Ми будемо розуміти над чим нам варто працювати. Зможемо боротися з основними проблемами і не розпорошувати увагу», – зазначила директорка ІСП.

Гетьманчук відзначила, що наразі лише окремі організації час від часу проводять опитування в ЄС щодо України. Так, минулого року Інституту світової політики ініціював соціологічне опитування у восьми країнах ЄС, зокрема і в Нідерландах, щодо сприйняття України та її європейських прагнень. «Опитування показало, що з цих 8 країн в Нідерландах найменше знають про Україну і найбільш скептично налаштовані щодо її членства в ЄС», – розповіла директорка ІСП.
Результати опитування “Що думають про Україну голландці”
{2}
Вона також відзначила, що необхідно розуміти, як працюють європейські аналітичні центри. «Несподіванкою під час проведення кампанії стало те, що провідні голландські аналітичні центри, на відміну від українських, мають дещо інше бачення своєї ролі в суспільстві. Якщо ми в Україні звикли займати чітку позицію щодо тих чи інших важливих питань, то аналітичні центри в ЄС, зокрема в Нідерландах, мають давати критичну оцінку, не встаючи однозначно на чиюсь сторону», – пояснила вона.
Разом з тим, експерт підкреслила необхідність посилення роботи українських органів влади і експертного середовища із закордонними аналітичними центрами. Йдеться про формування добре поінформованої мережі аналітиків, які б на постійній основі коментували українські події. Зокрема, ІСП з цією ціллю організував низку успішних робочих візитів до України для лідерів думок з країн-членів ЄС.
{3}
Дискусія проводилася за ініціативи Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі.
{1}

13 квітня Інститут світової політики провів публічні дебати “Україна-Туреччина: новий Чорноморський союз?”, під час яких презентував дослідження “Аудит зовнішньої політики: Україна-Туреччина”.Завантажити публікацію можна тут.\
На фоні погіршення російсько-турецьких відносин в України з’явився шанс наповнити реальним змістом своє стратегічне партнерство з Туреччиною. Чи зможе і чи готова Україна скористатися цим “вікном можливостей”? Які є точки дотику у Києва та Анкари?

На початку зіходу Марина Воротнюк, запрошений експерт Інституту світової політики, презентувала дискусійну записку “Аудит зовнішньої політики: Україна-Туреччина”.

З коментарями щодо українсько-турецьких відносин та рекомендацій ІСП виступили:
Йонет Д. Тезель, Посол Турецької Республіки в Україні;
Ольга Чубрикова, автор книги “Туреччина, яку ми не знаємо”, директор Протокольного департаменту Міністерства закордонних справ України;
Юсуф Куркчі, завідувач Відділу забезпечення діяльності Уповноваженного Президента України у справах кримськотатарського народу Адміністрації Президента України та ін.
Участь в обговоренні взяли українські та турецькі дипломати, особи, які приймають рішення, та представники експертної та бізнес спільнот.
{13}
{16}
{4}{14}{3}
{5}
{11}
{10}
{6}
{12}
{17}
{18}
{7}
{20}

Раніше ІСП презентував аудит українсько-німецьких та українсько-американських відносин. Публікації доступні за посиланнями:

Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне

Аудит зовнішньої політики: Україна-США

Презентація дослідження відбулався у рамках проекту “Ініціатива з розвитку аналітичних центрів України”, за підтримки Посольства Швеції (SIDA), Фонду аналітичних центрів (TTF) та Міжнародного фонду “Відродження”. Дослідження підготовлено за підтримки “Чорноморського фонду для регіональної співпраці” Німецького фонду Маршалла.

29 березня Інститут світової політики провів публічну дискусію “США для України: партнер, патрон чи союзник”, під час якої презентував дослідження “Аудит зовнішньої політики: Україна-США”.Головні результати аналізу презентувала авторка Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики. Участь в обговоренні взяли Вадим Пристайко, заступник Міністра закордонних справ України, Джеффрі Пайєтт, Посол США в Україні, та Андрій Гундер, президент Американської торговельної палати.\
Переглянути публікацію можна тут.
{17}
Альона Гетьманчук:
Впродовж останніх 2-х років Україна незмінно входила до п’ятірки ключових зовнішньополітичних, безпекових пріоритетів США. Як зізнався сам Президент Обама під час одних з переговорів, жодною країною він не опікувався стільки часу за останні 20 місяців як Україною, окрім Сирії. І ми всі маємо усвідомлювати, що в майбутньому цей інтерес буде дуже складно утримати. Фактично його можна буде утримати за двох сценаріїв: негативного і позитивного. Негативний сценарій – це подальша ескалація, дестабілізація в регіоні, і таким чином інтерес і увага США будуть прикуті до України. Позитивний сценарій – це той, в якому ми всі зацікавлені, що Україна все ж таки стане видимою історією успіху в регіоні. І це матиме дуже позитивний ефект на наші відносини зі США в короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективах.
Те, що ми намагалися зробити в цій записці, це розпочати дискусію не лише стосовно цінностей, які ми поділяємо зі США, але й стосовно спільних інтересів. На наше переконання, лише завдяки спільним інтересам, які є в України та США, ми зможемо перетворити наше партнерство в дійсно партнерство, а не патронаж чи якусь іншу форму взаємодії.
Я хочу представити деякі висновки і рекомендації нашого дослідження. Ключовий принцип, яким поділились наші американські партнери, полягає в тому, що американці люблять переможців. Для того, щоб утриматися на радарі зовнішньої і безпекової політики США, Україна має стати переможцем, продемонструвати, що вона не лузер. А продемонструвати це Україна може лише за умови успішного реформування. Показовими для США будуть реформи судової системи, генеральної прокуратури.
Боротьба з корупцією – це не просто якесь абстрактне поняття, до якого закликають наші американські партнери, це безпековий виклик, виклик національній безпеці. У Вашингтоні на найвищих рівнях переконані, що якби не було такого рівня корупції в Україні, не було б і російської агресії. Очевидно, що Україна трактує безпекові виклики інакше. Для нас ключовий безпековий виклик – це зовнішня агресія, для США – це корупція. Боротьба з корупцією має базуватись і відбуватись за формулою 3P: prevent, publicize, punish (запобігання, оприлюднення і покарання). Наразі етап покарання в нас є абсолютно недоторканим.
Безпека є тим, що поєднує Україну і США, але вона також є певним подразником у відносинах, як і власне реформи. У безпековому діалозі, на нашу думку, акцент має ставитися на людях та інституціях, а не виключно на зброї. Пріоритетом на середньострокову перспективу має бути продовження тренувань і навчань, формування українських безпекових та оборонних інституцій за стандартами НАТО, інвестиції в ВПК, спільне оборонне виробництво. Дуже потужним подразником в безпековому діалозі було те, що стосувалося виконання Будапештського меморандуму, а також переговорів щодо надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО, підписання двосторонньої безпекової угоди.
На сьогоднішній день ми бачимо, що нові безпекові гарантії є питанням надзвичайно складним. Ми вважаємо, що Будапештський меморандум не потрібно списувати з рахунків. Україною має бути ініційована предметна дискусія стосовно того, як саме змістовно наповнювати безпекові запевнення ( оскільки в Будапештському меморандумі йшлося якраз про безпекові запевнення), на які саме запевнення може розраховувати Україна, в чому їх зміст.
Україна також має довести, що вона є не лише споживачем, а й контрибутором безпеки. Ми маємо розуміти, що інтерес США до України полягає не виключно в Україні, а в Україні, як частині європейської безпеки. Європейська безпека є пріоритетом. Який внесок ми можемо зробити в європейську безпеку? Це і досвід України у веденні гібридної війни, і участь у миротворчих операціях, і можливий внесок України в захист східного кордону ЄС від можливого потоку біженців із Близького Сходу до ЄС. Ми маємо комунікувати безпекові загрози, які несе в собі мілітаризація Криму для Чорноморського регіону, пояснювати всі ризики.

Очевидно, що особливо з обранням нової адміністрації в США, необхідно буде переглянути інституційні механізми співпраці. Деякі з них сьогодні не працюють, адже діалог настільки інтенсивний, що немає потреби в таких інституційних механізмах. З приходом нової адміністрації варто буде відновити роботу Комісії стратегічного партнерства на високому рівні для того, аби мати чітке розуміння, як ми розвиватимемо наші відносини.
З українського боку також потрібна чіткіша координація візитів офіційних осіб та політиків до США, кількість візитів має перерости в якість. Представники українських делегацій повинні розуміти, з якою метою вони здійснюють візит, зустрічаються з тими чи іншими стейкхолдерами для того, щоб чіткіше відстоювати мету України. Вони мають бути спроможні сформулювати три чіткі меседжі, з якими вони приїхали до США. Так само робота з Конгресом США має відійти від символічно протокольної до більш рутинної. Потрібно перейти до налагодження робочих відносин зі співробітниками Конгресу, які відповідають за розроблення зовнішньополітичних ініціатив, організовувати їхні візити до України. Незабаром відбудеться візит співробітників Конгресу до України, і було б дуже добре, якби такі візити стали системними.
В економічному аспекті всі американські співрозмовники робили акцент на тому, що приватизація державних підприємств має відбуватися у прозорий спосіб, що має бути важливим індикатором для американських інвесторів. Державні підприємства не повинні вчергове стати цінними призами для олігархів — це головний меседж.
Так само українські бізнесмени мають бути краще поінформовані щодо нових можливостей виходу на американський ринок. Зокрема, в Україні дуже мало хто знає про фактичне включення України до пільгової генералізованої системи преференцій, яка дала змогу зняти тарифні обмеження майже на 4000 товарних позицій.
{20}
Джеффрі Пайєтт:
Альоно, в першу чергу, дозвольте мені подякувати, що зібрали такий чудовий склад спікерів. Якби я мав назвати двох осіб, з якими хотів би тут з’явитися, які визначають напрямок розвитку наших стратегічних відносин, це були б Енді Гундер і заступник міністра Вадим Пристайко. Енді, оскільки торговельно-економічні відносини матимуть дуже важливе значення в довгостроковій перспективі; Вадим, оскільки він один з тих українських дипломатів, які вклали значні зусилля та енергію в наше двостороннє партнерство. Тож у вас тут правильні люди. Час також ідеальний, адже Президент (Порошенко – ред.) завтра летить до Вашингтону.
Але я хочу особливо відзначити роботу, яку ви (звернення до директорки ІСП Альони Гетьманчук. – ред.) і Інститут світової політики загалом зробили. Таких ініціатив в Україні не так багато. Хотів би зауважити, що в Сполучених Штатах чудово розуміють, що активна і скептично налаштована, добре поінформована діяльність аналітичних центрів є наріжним каменем для функціонування громадянського суспільства. Це суттєвий елемент функціонування нашої демократії. Хочу похвалити професіоналізм, «некишеньковість» Інституту світової політики у досягненні цього завдання. Тож, будь ласка, не зупиняйтеся!
Спробую дуже коротко висловити свої основні ремарки, тому що розраховую на діалог. Спершу відзначу кілька моментів. По-перше, як той, хто живе і дихає останні два з половиною роки цим винятковим періодом в історії України, я повинен сказати, що не думаю, що рівень залученості, який демонстрували Президент Обама, Віце-президент Байден, Держсекретар Керрі, помічник Держсекретаря Нуланд, десятки членів Палати представників і Сенату, міг бути вищим. Знаю, іноді ми вас розчаровуємо, оскільки не можемо зробити більше, але це, як я вже сказав, наразі найкраще. І я дуже пишаюся рівнем підтримки, з яким Сполучені Штати відгукнулися на зобов’язання Президента Обами підтримати український народ в цей складний період агресії з боку сусідньої держави.
Коли я думав про свій сьогоднішній виступ, я спробував згадати університет, щоб запропонувати щось, що було б розумним і складним. І одна з речей, яку я пам’ятаю, була лекція про різні види міжнародних відносин і питання про транзакційні відносини в порівнянні з відносинами, заснованими на цінностях. І я подумав, що це хороша основа для роздумів стосовно вашої записки, адже одна з концепцій дослідження передбачає, можливо неявно, що зараз Україна має шанс увійти в цю порівняно невелику групу міжнародних партнерів, з якими Сполучені Штати мають відносини, яка ґрунтується на цінностях. Тобто, ми багато зробили разом протягом останніх 25 років, але часто це було дуже транзакційно – ви зробите це, я зроблю те.
Якщо Революція гідності зможе укорінитися, якщо Президент Порошенко зможе доcягти значного прогресу у боротьбі з корупцією, стрімкого прогресу в просуванні України до європейських цінностей, європейських стандартів управління, у сфері імплементації Угоди про асоціацію; то дійсно є шанс перенести наші відносини у принципово іншу площину. І ось з цієї точки зору я був дуже радий побачити в записці сильний акцент на боротьбі з корупцією, побудові демократичних, підзвітних інституцій, а також чітку вказівку на пріоритетність європейського вибору для України. Якщо озирнутися назад на кризу, яка почалася в листопаді 2013 року, коренем кризи стала відмова Кремля визнати європейський вибір України. Це був акт непокори українського народу, а не ініціатива Сполучених Штатів, G7 і європейських партнерів. Тобто тільки Україна і тільки український народ можуть обирати свій майбутній курс. І це, безумовно, не буде адміністрація США.
Це записка, написана для української аудиторії, але слід також запитати: “Як це виглядає з боку США?”. Звичайно, в Сполучених Штатах зараз точаться дебати у зв’язку з нашими президентськими виборами, і їх буде ще більше до січня. Американські аналітичні центри почнуть виробляти рекомендації і варіанти політик для наступного президента, хто б ним не став. Україна, безперечно, стане частиною цієї дискусії. Напевно, вперше з моменту здобуття незалежності будуть активні дебати про те, що робити з нашими відносинами з Україною після обрання нового президента в США.
Є скептики, які скажуть, що незалежно від того, скільки Україна отримає коштів і технічної підтримки від міжнародної спільноти, вона не зможе подолати корупцію. Тому сьогоднішні події у Верховній Раді, які ми гаряче вітаємо, повязані зі звільненням дискредитованого Генерального прокурора, мають настільки важливе значення. Ось чому так важливо знайти нового Генерального прокурора, наступника, який матиме підтримку українського громадянського суспільства, незалежного професіонала з цінностями і принципами. Саме тому українське громадянське суспільство повинне зберігати пильність і продовжувати працювати, щоб побудувати нове суспільство, задля якого ви вже стільки багато зробили.

{18}
Вадим Пристайко:
Дослідження ІСП демонструє широкій публіці те, з чого складаються наші відносини: основні міфи, основні очікування, непорозуміння, іноді роздратування і скептицизм. Тобто те, що насправді лежить в основі наших відносин і від чого ми повинні рухатись.
Тепер я б запропонував автору заглиблюватись в окремі напрямки українсько-американської співпраці. Наприклад, мене дуже цікавить продовольча безпека. З роботи в Сполучених Штатах я пам’ятаю, як держсекретар Хілларі Клінтон починала кожну розмову з представниками уряду Януковича з того, що населення світу зростає і проблема продовольчого забезпечення лише загострюється, а Україна одна з небагатьох партнерів, які можуть допомогти у вирішенні цієї глобальної проблеми. Хто б не став наступним президентом США, вони пам’ятатимуть про цю проблематику, це питання залишатиметься на порядку денному переговорів.
Якщо ми зможемо за нашими проблемами, не забути про світові проблеми, як наприклад, тероризм, то побачимо ситуацію у більш широкому контексті і зрозуміємо, які є обрії взаємодії з США. За останні шість років вдалось багато зробити в сфері ядерного роззброєння. Україна не лише позбулася в 1994 році своєї ядерної зброї, ми віддали весь наш високозбагачений уран. Україна є відповідальним членом міжнародного співтовариства – якщо ми підписали якийсь договір, то не зважаючи на зміни адміністрацій, дотримуємося його. Україна вважає, що для виживання людської цивілізації світ рано чи пізно позбудеться ядерної зброї.
Щодо Будапештського меморандуму, то Україна вірила, що він захистить Україну; а також всі інші документи, підписані з Росією, проте сталося інакше. Я в цьому плані хочу подякувати Президенту Обамі, який назвав Україну «client state», тобто країна, яка намагається відірватись від впливу Росії. Якщо ми правильно зрозуміємо його слова, то відкриваємо новий горизонт для свого руху. Те, що ми йдемо від Росії, не означає, що ми маємо знайти собі нового господаря в особі США. Ми маємо знайти партнера. Якщо ми це усвідомлюємо, то можемо почати будувати зовнішню політику на основі цінностей та пріоритетів з тим, кого ми називаємо нашими партнерами.

Підсумовуючи, рекомендації ваші зрозумілі, висновки взяті до необхідного виконання Міністерством закордонних справ.
{19}
Андрій Гундер:
Хочу привітати всіх з випуском цього дослідження. Дуже радий, що є окрема глава, яка дійсно присвячена розгляду США як бізнес-партнера. Американська палата працює в Україні з 1992 року, вже майже чверть століття, ми об’єднуємо найбільших інвесторів, найбільші компанії, які працюють в Україні, багато з них працює тут вже понад два десятиліття. Це компанії, які інвестують сотні мільйонів доларів, створюють тисячі робочих місць.

Наша робота сфокусована на трьох напрямках:

1) Донесення меседжу від бізнесу до влади. Сьогодні діалог між бізнесом та владою, безперечно, покращується. Влада починає слухати бізнес, інколи навіть чує.

2) Надання можливостей для того, щоб бізнес розвивався.

3) Промотування України як привабливого напрямку для інвестицій. Ми пояснюємо та заохочуємо компанії, щоб до України сьогодні надходили нові інвестиції.

Конкретний приклад: бізнес-форум США-Україна, який відбувся в Вашингтоні у липні. Хотів би підкреслити роль держсекретаря з питань торгівлі пані Пенні Пріцкер у цьому процесі, яка дійсно присвячує чимало свого часу та ресурсів, щоб підтримувати нас та розказувати інвесторам про Україну як напрямок для інвестицій.

В Європі є 42 американські торговельні палати. Палата, яка працює в Україні, є однією з найбільших. У нас 600 компаній-членів, які тут працюють, і близько 30% з цих компаній – це найбільші американські компанії та бренди. Позаминулого тижня компанія Cargill підписала договір на 100 млн. доларів, вона інвестує в глибоководний морський порт «Південний», що біля Одеси.

Серед основних секторів, в які надходять зараз інвестиції, це: АПК, агропромисловий комплекс, інформаційні технології, енергетика. Відбувається багато позитивних реформ. Які є перешкоди для бізнесу? На першому місці – корупція, на другому – питання верховенства права, на третьому – бюрократія, тобто дерегуляція.

Бізнес зацікавлений в інвестуванні в енергетичний сектор України, сектор інформаційних технологій. З-поміж усіх країн Європи Україна стає одним із найбільш перспективних ринків саме для інформаційних технологій. Є прогнози щодо 200 тис. українських програмістів, які можуть працювати наступні 5 років, і це дійсно буде помітно у світових масштабах.

Ще одне важливе питання – це приватизація. Зараз компанії дивляться, що буде з приватизаційним процесом в Україні. Дійсно, важливо, щоб перші компанії відбувалися в прозорий спосіб, щоб це був хороший приклад. За нашими прогнозами це можуть бути потенційно мільярди доларів нових інвестицій, якщо буде правильно зроблений інвестиційний процес. Зараз багато що відбувається, є багато викликів, є багато перемог. Але я думаю, що дійсно головним залишається якість та швидкість реформ. Реалізація реформ визначить економічне майбутнє України.

Фото: Посольство США в Україні
{4}
{6}
{7}
{8}
{10}
{12}
{13}
{16}
{2}

Мета ініціативи – дослідити взаємні інтереси України та низки стратегічно важливих для неї держав з метою вироблення проактивної зовнішньої політики України. У результаті проекту ІСП підготує рекомендації для оновленої Стратегії зовнішньої політики України. Всього буде проаналізовано відносини України з 14 країнами, а саме з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Республікою Молдова, Росією, Білорусією, Грузією, Туреччиною, США, Німеччиною, Францією, Італією та Австрією.

9 лютого відбулася презентацію першої записки «Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне».

Ініціатива здійснюється за підтримки “Чорноморського фонду для регіональної співпраці” Німецького фонду Маршалла, а також проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), що реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). ІСП також висловлює вдячність Міжнародному фонду Відродження, Фонду аналітичних центрів та Посольству Швеції (SIDA).

30 березня в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулися публічні дебати «Чи є майбутнє у Мінських домовленостей?». Організаторами дебатів виступив Інститут світової політики.Спікерами були стажери Інституту світової політики, студенти-політологи Тетяна Астахова (НаУКМА) та Ярослав Литвиненко (КНУ), а також Саша Романцова (Центр громадянських свобод) та Володимир Солов’ян (Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння). Модерував дебати Леонід Літра, старший науковий співробітник Інституту світової політики, асоційований експерт Інституту розвитку та соціальних ініціатив “Viitorul” в Кишиневі (Молдова).Учасники розглянули ключові аспекти та перспективи врегулювання конфлікту на Сході України. Під час заходу була представлена аналітична записка ІСП “Досвід врегулювання конфліктів у світі. Уроки для України”.{1}
Тетяна Астахова:
– Важливо розуміти, що якщо ми порушуємо питання про перегляд формату переговорів та відміну Мінських домовленостей, повинно бути чітке розуміння того, що пропонується натомість, якими будуть наслідки цього рішення як і для країни, так і для її іміджу. Для України важливо зберегти хороші відносини з західними партнерами, які нас підтримують та тиснуть на РФ економічно та політично. Зокрема, зараз Мінські домовленості визначають двостороннє партнерство між Україною та Німеччиною. Існує загроза того, що міжнародні зв’язки між двома країнами будуть сконцентровані лише на одному питанні, відбудеться т.зв. «донбасизація» відносин. Різка відмова України від мирних переговорів матиме серйозні наслідки. Втративши міжнародну підтримку, вона може залишитися з своїми проблемами сам на сам. {2}
Ярослав Литвиненко:
– Мінськ-2 знищений. А березнева спроба його реанімації «нормадською четвіркою» лише підтвердила, що домовленості у їх старому вигляді нежиттєздатні. Україна повинна запропонувати переглянути Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод від 2015 року, повернувшись до Мінського протоколу 2014 року і розробити нову дорожню карту. Окрім того, оживити Мінськ могла б місія ОБСЄ, отримавши дієвий механізм контролю за дотриманням Мінських угод сторонами конфлікту і як результат забезпечити безпековий фактор на Донбасі, на чому наполягає Україна для виконання своєї частини Мінських домовленостей. Такий механізм можна створити за допомогою миротворчої місії ОБСЄ, передбаченої Гельсінським документом НБСЄ 1992 року і Стамбульским документом 1999 року. Місія ОБСЄ стане своєрідним бар’єром між сторонами конфлікту. Російські війська не стануть відкривати вогонь по західним миротворцям, побоюючись реакції Заходу. Окрім того, поліцейська місія ОБСЄ може увійти до складу так званої «народної міліції», створення якої передбачено Мінськими угодами. Таку місію бажано створити впродовж цього року, бо в наступному році в ОБСЄ головуватиме більш лояльна до Росії Австрія, а тому шансів на таку місію може поменшати. А Мінськ без дієвих гарантій продовжить гальмувати і надалі.{3}
Саша Романцова:
– Вибори за умови відсутності реального забезпечення прав людини перетворюються на інструмент легітимізації військових диктатур. Осіб, які організовували вибори, та кандидатів переслідували, багато з них зникли без вісті, когось вбили, катували. Тому зараз важко знайти охочих, які б погодилися б організовувати виборчий процес. ЧерезЗ огляду на це проведенню виборів на Донбасі має передувати створення умов для вільного і безпечного волевиявлення, йдеться про свободу слова, свободу мирних зібрань, свободу політичних об’єднань, право на справедливий суд. Врешті-решт, треба надати тверді гарантії безпеки людям, які були змушені виїхати із Донбасу тільки через свої політичні погляди. Без забезпечення таких умов виборчий процес стане фікцією, результати якої можна легко передбачити і без проведення голосування. Про вільне волевиявлення у ситуації, коли свобода та навіть життя виборців залежать від волі людей зі зброєю, просто не може йтися. Крім того, Мінськими домовленостями передбачено амністія, помилування та недискримінація, але миру без справедливості бути не може. Адже процес амністій неможливий без досягнення консенсусу, що означає цей термін. Скоєні під час конфлікту злочини слід розлідувати, а винні повинні бути покарані. Під амністію можуть підпадати тільки нетяжкі злочини. Воєнні і тяжкі злочини: такі як катування, вбивства, сексуальне насилля, злочини ненависті і т.д. – жодним чином не можуть бути амністовані, бо це суперечить одному з базових принципів міжнародного права – принципу недопущення безкарності. Безкарність в суспільстві веде до зростання злочинності та поглибленню конфліктів.{4}
Володимир Солов’ян:
– Перші пункти так званого Комплексу заходів щодо виконання Мінських домовленостей передбачають цілком конкретні кроки з демілітаризації зони конфлікту. Однак, нажаль, сьогодні можна говорити лише про досить умовний «прогрес» у реалізації цього аспекту Мінського процесу. Насправді щоденні повідомлення про десятки обстрілів та втрати серед військовослужбовців ЗСУ є найбільш промовистим свідченням того, що Мінські домовленості перебувають у коматозному стані. Існує цілий ряд факторів, які перешкоджають процесу замирення Донбасу: загальна мілітаризація Росією прикордонних територій, сформоване Росією на Кримському півострові самодостатнє міжвидове угруповання, яке включає зенітні ракетно-гарматні комплекси (зокрема і ракетні комплекси Іскандер-М) створює додаткові сценарії агресії Росії на сході нашої країни. Так, питання Криму не є предметом Мінських домовленостей. Але для офіційного Києва нині особливо важливо наголошувати на взаємозв’язку зниження військової активності Кремля в регіоні і успіху мирного процесу на Донбасі. Інший фактор – це недосконалість механізмів з демілітаризації, які прописані в домовленостях. В умовах позиційної війни нинішні гарячі точки (ДА, Авдіївка, Широкіне) можуть палати ще не один рік. Відтак, як це підтверджує світовий досвід, запобігти цьому можна завдяки введенню буферних зон, які б унеможливили вогневий контакт сторін зі стрілецької зброї і, відповідно, активність ДРГ. Однак реалізувати на практиці такі плани можна лише з наявності миротворчого контингенту ООН чи поліцейської місії ОБСЄ. Нажаль, наразі політичної волі Заходу для цього недостатньо. Тому сьогодні демілітаризація зони конфлікту зводиться до процесу розмінування і заборони на проведення навчань із застосуванням всіх видів бойових озброєнь.{5}
Подія відбулася в рамках проекту Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, який виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).

Коментар Альони Гетьманчук, директорки ІСП, газеті “День” щодо заяв Дональда Трампа, який ставить під сумнів існування НАТО і перекидає проблему України на союзників.Оригінал публікації «Традиційна риторика ізоляціоністів»\
На відміну від інших питань, у питанні України Трамп зберігає принаймні якусь послідовність. Вже вдруге поспіль він заявляє про те, що Україною має опікуватись Європа, а саме – Німеччина, а не Сполучені Штати. Маю визнати, що такий підхід – не є маргінальним у Сполучених Штатах. Трамп просто наважується його озвучувати більш чітко, ніж інші політики. Де-факто формула “Україною має займатись Європа” почала наповнюватися практичним змістом з того моменту, коли Адміністрація Обами фактично делегувала Німеччині вирішення конфлікту між Росією та Україною. Вже сьогодні з деяких питань американські партнери радять українським спочатку погодити це питання з Німеччиною.

Отже, Трамп тут не є новатором, і сенсаційності в тому, що США вважають, що Україною мають опікуватись країни ЄС, немає. Як в принципі і в тому, що Україна не становить такої важливості для США, як для ЄС. Заява Трампа з приводу лідируючої роді США в НАТО, то тут теж з певного часу спостерігається тренд, який зауважили інші союзники США по НАТО: американці проявляють менше інтересу та менше активності в рамках Альянсу, ніж раніше. Не секретом є і той факт, що в США давно незадоволені, наскільки несерйозно європейські союзники ставляться до свого внеску в альянс, і, зокрема, власних витрат на оборону, які лише в окремих країнах-членах сягали необхідні за вимогами НАТО 2%.

Очевидно, що європейські союзники НАТО давно мали б взяти більше відповідальності за власну безпеку, визнавши, що “геополітичні канікули”, на яких вони перебували десятиріччями завдяки США, для них закінчились. Заява Трампа лише підкреслює рівень роздратування, який панує в багатьох колах за океаном, легковажністю європейських союзників до свого внеску в трансатлантичну безпеку. Що стосується радників Трампа, імена яких він нарешті озвучив, то вони явно не належать до зірок зовнішньополітичного істеблішменту Республіканської партії, як, власне, і заяви самого Трампа суперечать позиціям республіканського істеблішменту. В основному вони є фахівцями з енергетичних питань та Близького Сходу.

У контексті нашого регіону, показовим є ім’я Картера Пейджа, колишньго виконавчого директора Меріл Лінч, відомого своєю критикою занадто активної, на його погляд, ролі США в Україні і закликами припинити антагоністську політику США щодо Росії. Очевидно, він буде активно промотувати чергове перезавантаження США з Росією.

У будь-якому випадку стає все більш очевидно, що обрання Трампа президентом буде дуже поганою новиною для України і матиме дуже негативний вплив на українсько-американські відносини, навіть якщо частина його нинішніх заяв – передвиборна риторика.