Архіви: Новини

Лідер партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко заявляє, що збереження української демократії залежить від активної позиції громадянського суспільства та підтримки європейської спільноти.”Для того, щоб наша країна повернулася на демократичний шлях розвитку, нам потрібне активне демократичне суспільство, чесні вибори та солідарність друзів України, особливо в Європі”, – заявила Юлія Тимошенко сьогодні під час зустрічі з екс-президентом Литви Валдасом Адамкусом. \
При цьому лідер партії “Батьківщина” подякувала Адамкусу за підтримку та допомогу Україні. Вона наголосила, що наша країна зараз переживає важкі часи. “В Україні відбувається згортання демократії та встановлюється авторитарний режим”, – констатувала Юлія Тимошенко.

У свою чергу Валдас Адамкус висловив підтримку активним діям української опозиції. “Ми з тривогою спостерігаємо за тим, що відбувається в Україні. Наша підтримка – на вашому боці”, – сказав він.

“Ви не повинні відступити. Ви не повинні здаватися. Ми не повинні здаватися. Ми повинні захищати наші спільні демократичні цінності”, – підкреслив Валдас Адамкус, додавши, що завжди підтримував та підтримує європейські прагнення України.

В Інституті світової політики відбулася дискусія з Президентом Литви Валдасом Адамкусом (1998-2003, 2004-2009 рр.).Під час зустрічі Президент виступив із своїми думками на тему «Розвиток демократії в регіоні: погляд друга» та відповів на ряд запитань від провідних українських експертів та журналістів.{8}Зокрема, Валдас Адамкус радить Україні шукати друзів в Європейському Союзі. {1} {2}
Для того, щоб прискорити процес європейської інтеграції український уряд має активніше шукати прихильників України в Європі, вважає колишній президент Литви.
«Я дійсно вірю, що Україні потрібна Європа, так само сильно як Європі потрібна Україна», – наголосив Валдас Адамкус. {3}
Він зазначив, що європейські лідери не мають узгодженої позиції щодо того, як розбудовувати відносини з Україною, з огляду на обережне ставлення Росії. «Є деякі держави, які мають недовіру щодо того, куди ж рухається Україна», – визнав Адамкус.
На його думку, щоб викорінити залишки подібної упередженості, українському уряду необхідно чітко заявити: «Ми дійсно хочемо стати членами ЄС, і ми готові взяти на себе усі необхідні зобов’язання». {7}
При цьому Валдас Адамкус визнав, що в Європейському Союзі немає спільної думки з багатьох питань: «Досі спостерігається ситуація, при якій великі країни-члени ЄС користуються своїми перевагами. Проте я сподіваюся, що одного дня ЄС таки говоритиме «єдиним голосом».
Окрім того, політик прокоментував і нагальні події в Україні – протести малого та середнього бізнесу щодо Податкового кодексу. Він зазначив, що не тільки в Україні не люблять податки: багато країн світу, в тому числі і Литва, мають йти на непопулярні економічні рішення.{4}
«Перед нами стоять дуже подібні проблеми у сфері оподаткування. Після багатьох дискусій Парламент був змушений прийняти дуже непопулярні рішення про бюджетні скорочення, які вплинули навіть на пенсіонерів. Це викликає багато незадоволення» – підкреслив Президент.
При цьому Валдас Адамкус висловив особисту незгоду із ситуацією, в якій великий бізнес витісняє маленький. {5}
«Така ситуація спостерігається не тільки в Україні, а й в Литві. На мою думку, такі умови ведення бізнесу не є нормою у відкритому суспільстві та в умовах вільної конкуренції. Можливо, це тренд нової світової економіки. Проте, що стосується вашого народу, пам’ятайте – ви не самі. Багато людей в інших країнах світу переживають такі ж самі часи,» – підкреслив Президент Адамкус. {6}

Повну версію дискусії читайте тут

23 листопада, 2010 року

Кияни та гості столиці мають чудову нагоду опинитися у Грузії, переступивши поріг виставкового залу «Хлібня» Національного заповідника Софія Київська. Саме тут 22 листопада Інститут світової політики за підтримки Посольства Грузії в Україні презентував фотопроект «Грузія 2000 vs. Грузія 2010», де представлені найкращі фотографії країни за останнє десятиліття.Фотороботи належать відомим грузинським фотографам, серед яких Юрій Мечетов, Ґоґа Чанадірі, Іраклій Дзнеладзе, Аміко Кавтарадзе, Дінара Оґанова, Бесо Ґулашвілі, Леван Чхатарашвілі та та інші. «Ми свідомо відбирали світлини лише грузинських фотохудожників,» – підкреслив, відкриваючи виставку, Віктор Шлінчак, голова наглядової ради Інституту світової політики. Це дозволило створити неповторну атмосферу автентичної Грузії, яку під час презентації вдало доповнювали виступи народних танцювальних колективів та національні страви. \
Грузія у 2000 та у 2010 роках – це дві різні реальності, що власне і демонструє спеціальний фото проект. На більшості фотографій одні й ті ж райони, місця, будівлі відділені лише часом: роками бурхливих змін. Реформи створили нове обличчя Грузії і повернули у серця грузинів віру та гордість за свою країну.

«Ця виставка демонструє, що може зробити вільний народ у вільній країні», – поділився враженнями з першими відвідувачами виставки почесний гість Валдас Адамкус, президент Литви ( 1998 -2003, 2004-2009 рр.) і щирий друг Грузії. Саме він, разом з колегами президентом України Віктором Ющенко та президентом Польщі, нині покійним, Лєхом Качинські, поспішили до Тбілісі під час російсько-грузинської війни 2008 року, щоб не лише висловити підтримку грузинському народу, але й захистити демократичні цінності та принципи міжнародного права.

«Цей крок надовго залишатиметься в пам’яті грузинського народу», – зазначив Грігол Катамадзе, Надзвичайний і повноважний посол Грузії в Україні, презентуючи фотопроект. Він також підкреслив, що надзвичайно пишається своєю державою, яка завдяки внутрішній силі грузинського народу за короткий проміжок часу змогла перетворитися з відсталої, постсоціалістичної країни в одного з лідерів демократичного розвитку та ліберальних ринкових реформ.

Не стримував емоцій й український президент (2004-2010) Віктор Ющенко, який також завітав на презентацію. « Я пам’ятаю Грузію у 2005 році, коли реформи тільки-но розпочиналися. Я пам’ятаю події 2008 року, коли мій товариш Міхеїл Саакашвілі, завжди такий багатослівний, зателефонував і сказав у слухавку лише кілька слів, які змусили нас залишити все і поспішити йому на допомогу. Він тоді сказав: вони йдуть на Тбілісі », – пригадав Ющенко. За його словами, наразі сьогодні в Європі є дві країни, які складають екзамен на відданість демократії, – Грузія та Україна.

Переглядаючи експозицію, відчуваєш, що Грузія набагато краще впоралася з таким завданням. І аргументом цьому є не лише нові будинки, модернізовані аеропорти, залізниці, багатоповерхові готелі і такі шедеври сучасної архітектури як міст Миру в Тбілісі. Головною ознакою демократичної перспективи Грузії є зміни в очах пересічних громадян, зафіксованих на фото. Безнадія та зневіра мешканців Грузії 2000 різко контрастують з піднесенням та впевненістю людей, які репрезентують нову країну – Грузію 2010. Вдивляючись у натхненні обличчя, дивуєшся мимоволі: яких помилок вдалося уникнути маленькій кавказькій країні, яка, здавалося б, йшла тим же шляхом, що Україна. Обидві держави розпочали новий відлік часу від подій Революції троянд та Помаранчевої революції, але, якщо Грузія покрокувала далеко вперед, ми й досі блукаємо бездоріжжями невдалих демократичних перетворень.

Тим не менше, між українцями і грузинами залишається багато спільного. На цьому під час презентації наголосив Джон Теффт, Надзвичайний і повноважний посол США в Україні. «Мені пощастило бути послом Сполучених Штатів у всіх трьох країнах, які сьогодні тут представлені, а саме у Литві, Грузії та Україні», – відзначив американський дипломат. «І можу з власного досвіду сказати, що ці народи багато об’єднує, але є одна особлива спільна риса: це непереборне бажання жити у вільних, демократичних країнах і бути частинами західного світу. »

Серед перших відвідувачів виставки були відомі українські політики, громадські діячі, експерти, митці. Виставка триватиме до 25 грудня.

Ансамбль «Іберія» зустрічає гостей
{1}
Юлія Лимар, шеф-редактор інформаційно-аналітичного агентства «Главком»

Ольга Богомолець, доктор медичних наук,
автор-виконавиця сучасних та старовинних українських романсів
{2}
Музичний ансамбль «Іберія»
{3}
Свято було відкрито грузинським танцем

Грігол Катамадзе, Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні,
Віктор Шлінчак, голова наглядової ради ІСП
{4}
Віктор Ющенко, Президент України (2005-2010рр.); Валдас Адамкус, Президент Литви (1998-2003, 2004-2009рр.) та Грігол Катамадзе
{5}
{6}
Урочиста вітальна промова

Валентин Наливайченко, екс-голова Служби безпеки України; Ірина Ванникова, екс-прес-секретар президента України
{7}
Віктор Ющенко і Джон Тефт, Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні;

Віктор Ющенко, Валдас Адамкус, Джон Тефт та Грігол Катамадзе
{8}
Посол США в Україні з ансамблем «Іберія»

Гра на роялі вдало доповнювала вечір
{9}
Валдас Адамкус, Віктор Ющенко та Грігол Катамадзе

Юрій Макаров, телеведучий, головний редактор журналу «Український тиждень» та інші гості фотовиставки
{10}
Валдас Адамкус і Надзвичайний та Повноважний Посол Литви в Україні Пятрас Вайтекунас

Ігор Харченко, заступник міністра закордонних справ України та Валерій Чечелашвілі, генеральний секретар ГУАМ
{11}
Валдас Адамкус під час спілкування з дружиною Посла США в Україні Маріелою Тефт

Євген Кисельов, ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Велика політика з Євгенієм Кисельовим»; Соня Кошкіна, шеф-редактор газети «Лівий Берег»; Валентин Наливайченко
{12}
Сергій Головатий, Народний депутат України та оглядач аналітичного агентства «Главком» Віталій Червоненко за келихом грузинського вина…

{13}
Курков Андрій, письменник; Ігор Майстренко, голова представництва ORLEN Lietuva в Україні; Раймундас Лопата, професор Вільнюського університету

Олеся Яхно, політолог та Володимир Фесенко, директор київського Інституту проблем управління
ім. Горшеніна
{14}
Богдан Соколовський, колишній радник президента України з енергетичних питань, Валентин Наливайченко та Ірина Ванникова

Валентин Наливайченко, Ігор Харченко, Михайло Погребинський, політолог
{15}
Юлія Лимар, Ірена Кільчицька, політик

Валентин Наливайченко, Ольга Богомолець та Ольга Крюкова, співачка
{16}
Ірена Кільчицька та Грігол Катамадзе

Соня Кошкіна і науковець Тарас Петрів
{17}
Посол США в Україні

Олеся Яхно та Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій
{18}
Віктор Шлінчак, Посол США з дружиною та Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики

Оксана Пилявець

Фото: Станіслав Груздєв, Роман Малко

Під час заходу дослідник розповів про «психотерапію Путіна» та кризу ідентичності Росії15 листопада 2010 року в Інституті світової політики відбулося засідання медіа-клубу за участі директора досліджень Данського безпекового коледжу (Royal Danish Defense College) доктора Флемінга Хансена. Під час заходу доктор Хансен зробив презентацію свого дослідження «Росія та пошуки онтологічної безпеки».\
{1}

На думку пана Хансена, саме через страх за власну онтологічну безпеку – безпеку власного «я», власної ідентичності – Росія протиставляє себе Заходу і підтримує антагонізм із ним. «Росія не може дозволити собі мати подібну до західної політичну систему, – вважає дослідник. – Саме тому російські еліти ввели в суспільний дискурс поняття суверенної демократії, соборності та духовності – на противагу демократії західного типу, індивідуалізму та культури споживання». Таку поведінку еліт до російського населення вчений називає «психотерапією Путіна».

{2}

Доктор Хансен переконаний, що задля припинення антагонізму Захід має робити кроки назустріч Росії та сприяти зміцненню взаємної довіри.
15 листопада, 2010 року

Віце-прем’єр-міністр Грузії Гіоргі Барамідзе офіційно запустив тематичну панель Україна-Грузія, створену в Інституті світової політики. А заодно – поспілкувався з українськими експертами та журналістами. Пропонуємо повну версію дискусії.Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики:\
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні у нас дуже особлива дискусія, оскільки до нашого Інституту завітав особливий гість і з особливої нагоди. {1}Особливий гість – це пан Гіоргі Барамідзе, віце-прем’єр міністр та державний міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії. Особлива нагода, тому що сьогодні ми, Інститут світової політики, запускаємо тематичну панель «Україна-Грузія», і ви можете побачити на нашому екрані, як виглядає веб-сайт, де будуть акумулюватись статті, новини, публікації, які зв’язані з Україною та Грузією. Я думаю багато хто з експертів, які тут сьогодні присутні, також зможуть знайти свої матеріали, статті, коментарі на нашому сайті. Мови веб-сайту – поки що лише українська та англійська, але ми сподіваємося в подальшому і на грузинський переклад.
Нашим наступним проектом в рамках панелі буде фотовиставка, яка відбудеться в Національному заповіднику «Софія Київська». Вона відкривається 22 листопада, почесним гостем відкриття буде президент Литви Валдас Адамкус, який є великим другом Грузії, полюбляє бувати там і навіть проводити там відпустку.
Пан Барамідзе перебуває в Києві на запрошення фонду Open Ukraine і візьме участь у сьогоднішньому відкритті Київського Безпекового Форуму. Також хотіла б додати, що подібні подіумні дискусії в ІСП проходять завдяки підтримці Посольства Сполучених Штатів Америки, якому ми висловлюємо подяку.
Тепер хочу надати слово нашому гостю, який розкаже про сучасний стан українсько-грузинських відносин. Для нас це дуже важливо, оскільки багато людей в Україні не можуть знайти відповіді на питання, якими насправді є наші відносини сьогодні. Чи діалог між двома країнами став менш активним, чи ми просто не афішуємо нашу дружбу. Пане Барамідзе, вам слово.

Гіоргі Барамідзе, віце-прем’єр-міністр та міністр європейської і євроатлантичної інтеграції Грузії:
{2}

Доброго дня, шановні пані та панове. Дуже дякую за запрошення. Для мене це велика приємність бути тут, бути в Україні і Києві. Київ – це чудове місто, і я думаю, що це дуже гарна нагода поспілкуватися з найкращими журналістами та аналітиками України, людьми, які працюють з питаннями України та Східної Європи. І насправді – це ще одна велика можливість підкреслити наскільки Україна є важливою для Грузії.

Зажди дуже прямо відповідали на питання, який мають статус наші відносини. Я думаю, що ці відносини розвиваються, вони поглиблюються, тому що ми віримо, що це в інтересах і Грузії, і України. Незалежно від того, який є уряд на даний час, ці відносини мають посилюватися, тому що, ще раз скажу, це в рамках фундаментальних інтересів безпеки наших двох націй. {3}
Ми справді дуже задоволені з того, що новий уряд має таке саме бачення та розуміння, і також вживає всіх необхідних адекватних кроків до посилення та розвитку відносин між нашими країнами. У нас є співробітництво в економічній сфері, а також у рамках наших відносин з Євросоюзом, що стосується Плану дій щодо сусідства з ЄС, у нас є дуже міцні політичні зв’язки в рамках організації ГУАМ, з питань також енергетичної безпеки, які є також важливими для нас, і в основному це також полягає у посиленні миру та безпеки, що є фундаментальних для обох країн.
Ми хочемо побудувати сучасну європейську націю, оскільки ми є європейцями, представляємо Східну Європу, ми хочемо будувати наші сильні відносини з ЄС, а також робити все необхідне, щоб наші інститути перейшли на стандарти Євросоюзу. Я мав дуже непогані відносини з віце-прем’єр міністром попереднього уряду, а також маю гарні взаємини зі своїм візаві в цьому уряді. Я вже з віце-прем’єром Сергієм Тігіпко зустрічався, він був у Грузії, приїжджав до нас. Представники грузинського парламенту відвідували Україну, а їхні візаві відвідували Грузію. Так що ми обмінюємося досвідом, як поводитися у цьому важкому становищі, як будувати сильну демократію, як будувати ринкову економіку, боротися з корупцією і досягати наших найвищих цілей: мати цілісний мир, безпеку, а також мати процвітаючі нації.

Насправді, хочу сказати, що Грузія сьогодні стикається з великими викликами: 20% території все ще окуповані російськими збройними силами, продовжуються нелегальні військові операції в Абхазії та Південній Осетії, розбудовується військова інфраструктура, що призводить до тиску на нас. І в той же час, у нас працює європейська моніторингова місія. Це взагалі безпрецедентний факт. На жаль, вона не може діяти на окупованих територіях, але все ж це єдина європейська місія, яка представлена на території Грузії після конфлікту з Росією і вона доводить свою ефективність. Ми продовжуємо діалог з Росією, в рамках Женевських переговорів. Шкода, що ми не побачили до цього часу великого прогресу в тому, як Росія виконує свої зобов’язання після переговорів 12 серпня та 8 вересня.

Незважаючи на це Грузія продовжує свій шлях вперед. У нас є чудові новини від Світового банку: він визнав Грузію на п’ятому місці серед найуспішніших країн – реформаторів, для нас це дуже велике досягнення. Ми знаємо, що у нас попереду багато роботи, тому що треба вирішити проблеми безробіття, боротьби з бідністю, розвитку демократії.

Тому ми віддані нашій справі і готові продовжувати тісне співробітництво з нашими друзями та партнерами, а Україна для нас – це номер один партнер. Відповідно до опитувань громадської думки в Грузії, Україна є найкращим другом Грузії, і лише після того йдуть Сполучені Штати та ЄС. Це говорить про ставлення грузинського народу до українців, чи це стосується офіційних осіб, політиків, чи просто звичайних людей, які приїжджають до Грузії для поглиблення наших відносин. Дякую.

Альона Гетьманчук:
Дякую дуже, пане віце-прем’єр міністре за те, що ви поділилися деякими дійсно важливими даними. Також, ви згадали візит до Грузії Сергія Тігіпка, то я повинна сказати, що пан Тігіпко, здається, дійсно під враженням грузинських реформ. Повернувшись з Тбілісі він не в одному своєму інтерв’ю та коментарі вже згадував про успішність реформування вашої країни. Одна з цілей нашої тематичної панелі при Інституті зводиться якраз до того, щоб ще більше представників українського уряду (як і взагалі українців) відвідували Грузію, на власні очі переконались, як змінилась за останні роки ця країна, яких успіхів вона досягла, у боротьбі з корупцією, зокрема і потім перейняли цей досвід.

Отже я пропоную розпочати нашу дискусію з відносин між Україною та Грузією. Раніше Україна слугувала певною моделлю для Грузії, певним регіональним магнітом. Тепер Грузія виступає таким магнетичним прикладом для України. Певною мірою, дві країни непомітно помінялись місцями. Чому так трапилось?

Віктор Шлінчак, голова наглядової ради Інституту світової політики:
{4}Пане віце-прем’єр, дуже приємно бачити Вас у нашому Інституті. Моє питання наступне: ви вказали на те, що між Грузією та Україною завжди були тісні відносини. В минулі, скажімо, п’ять років це було помітно більше на особистому рівні, тепер відносини позиціонуються як більш прагматичні. Про який саме прагматизм ми говоримо? І на якому рівні ви ведете переговори сьогодні в Україні? Це лише ваші візаві, чи можливо представники Адміністрації Президента? Як вас зараз тут приймають?

Гіоргі Барамідзе:
Знаєте, нас завжди тут приймали з великим теплом і завжди з відкритими обіймами. Ми завжди надзвичайно добре почуваємося, коли приїжджаємо сюди. Ми звичайно здійснюємо офіційні візити, беремо участь у різних конференціях та форумах.

{5}З Києва я їду, наприклад, до Львова на запрошення губернатора. Я знаю, що його було щойно призначено, і він хоче поговорити про грузинські реформи, про їх важливість. Ми також хочемо все більше і більше дізнаватися про Україну, про одне одного. Я думаю це нормальний процес. Як ви вже підкреслили, це більше прагматичний інтерес на сьогоднішній день, але все ж є багато емоційного. Те, що грузини вважають українців друзями номер один, не думаю, що це лише прагматизм.

Я вважаю, що обидві наші нації об’єднані дуже сильним національним інтересом у безпеці, і вважаю, що це полягає у посиленні безпеки та миру, економічного зростання, співробітництва у транспортній та економічній сферах, культурній сфері, і багатьох інших. Як я вже казав, це дуже важливо для обох наших країн наскільки ми можемо співробітничати на нашому шляху до ЄС. Це чітко заявлено як перший пріоритет в обох наших країнах, тому я вважаю що це досить амбітна мета. Я вважаю, звичайно, що є певні виклики між нами, і це абсолютно законно, якщо ми будемо співробітничати, координувати наші спільні дії, я думаю і український і грузинський уряди чітко це розуміють, і я вважаю, що відносини є адекватними відповідно до поставленої мети.

Остап Кривдник, журналіст:
{6}Пане віце-прем’єр міністр, насамперед дозвольте висловити захоплення тими реформами, які відбулися в Грузії, особливо реформою поліції та у сфері приватної власності. Моє запитання стосується більш жорсткої сфери, сфери безпеки. Як ви знаєте, Україна, принаймні зараз, продовжила термін перебування Чорноморського Флоту до 2042 року. А це саме той флот, який воював з Грузією. Чи готові ви до того, що Україна, або під тиском, або за власним розсудом, визнає незалежність Південної Осетії та Абхазії? Якою буде реакція грузинської сторони?

{7}Гіоргі Барамідзе: Не хотів би навіть уявляти такого сценарію. Це проти вашого власного інтересу. Це фактично легітимізує силові дії, які мали місце, і всі знають, що фактично після тієї війни (як і за всі останні десять років) мало місце дуже багато негативу в Абхазії і Південній Осетії. 80% місцевого населення не знаходиться зараз в тих регіонах. Я не думаю, що для України було б доцільно легітимізувати такі зміни, зміни кордонів у Європі ХХІ століття, якщо це зроблено силоміць. Тому я вважаю це зрозуміло, чому жодна з цивілізованих країн не визнала так звані незалежності цих двох регіонів.

Микола Княжицький, директор каналу ТВі:
Пане віце-прем’єр міністр, ми знаємо, що останнім часом змінилося ставлення до України Європейського Союзу. У Європі виникло відчуття «втоми» від України, оскільки не були виправдані ті надії, та очікування, пов’язані з Україною. Також змінився політичний ландшафт, так само як і політика ЄС і Сполучених Штатів. Багато оглядачів зауважили, що політика США та Росії стала більш прагматичною, аніж за часів президентства Буша. Чи відчуваєте Ви певні зміни у ставленні Європи та Америки до Грузії, до її спроб інтеграції та реформ? Чи не стало Вам важче рухатися до ЄС? Чи не здається Вам, що Росія наразі має більший вплив на європейську політику, аніж в недалекому минулому?

Анатолій Луценко, експерт:
Моє запитання в контексті безпеки та прагматизму. Ми, тобто обидві країни, п’ять років стукали в одні двері, які називалися НАТО. І мені здається, що спільна енергія наших зусиль йшла на користь обом країнам. Наразі лише Грузія продовжує стукати в ці двері. Чи стало вам важче, після того як Україна перестала стукатися в НАТО?

Альона Гетьманчук:
Я, з вашого дозволу, також уточню та дещо перефразую питання таким чином: чи стали ваші шанси вступити до НАТО більшими після того, як Україна вийшла з гри?

Гіоргі Барамідзе:
Я, думаю, розпочну з відповіді на останнє запитання. Для нас з одного боку це стало простіше, а з іншого – складніше. Звичайно, дуже важливо мати країну-лідера не лише у Східній Європі, але й загалом в Європі, яка йде тим самим шляхом, і іноді справді треба робити певні речі синхронно. Це процес взаємного обміну.
Але ми маємо поважати точку зору урядів, оскільки ніхто примусом не вступає в НАТО. НАТО – це демократична організація. Не може бути ніякого тиску на Україну, якщо Україна приймає таке рішення, тому що це має вирішувати тільки українське суспільство. Це суверенне рішення будь-якої країни.
Ми, в свою чергу, все ще продовжуємо наш шлях до інтеграції в НАТО. За іронією долі, лише після війни 2008 року Грузія отримала всі необхідні для цього інструменти. У нас почала працювати Комісія Грузія-НАТО, що є майданчиком для переговорів найвищого рівня. У грудні 2008 року Грузії було надано Річну національну програму. Це ніщо інше як План дій щодо членства. Адже, що таке ПДЧ? Це щорічний національний план, який множиться на кількість років. Це така субстанція, яка дозволяє нам рухатися далі до членства в НАТО і, звичайно, покращувати рівень наших інститутів до натівского рівня. Багато в чому це полягає в домашній роботі, але це підкреслює також і важливість реформ, плановість реформ. Ми не маємо вигадувати новий велосипед. Ми маємо посилювати демократію, свободу слова, підганяти наше законодавство під стандарти НАТО і ЄС. Все це абсолютно нормальні речі. Але зараз ми маємо таку підтримку і у нас достатньо є ресурсу для цього. Під час Лісабонського самміту ми ще раз будемо намагатися підкреслити ті досягнення, які були зроблені під час Бухарестського саміту НАТО, щоб ще раз зафіксувати позицію: Грузія буде членом НАТО.

Тому я вважаю, якщо вже на перше питання давати відповідь, що з Росією завжди були прагматичні стосунки і мають бути такими. І не тільки з Росією. Я думаю, в світі не має бути великих емоцій. Нічого поганого ми не бачимо в тому, що між НАТО, ЄС та Росією відносини формуються більш менш нормально. Я думаю, що це в інтересах усіх. Нормалізація стосунків з Росією значить, що Росія сама нормалізується і починає пристосовуватися до правил гри в Європі. Вона ще далеко від того, але це ніби намагання грати за європейськими правилами. І в той же час, ми також раді бачити те, що під час кожної зустрічі в НАТО та в рамках ЄС питання суверенітету та територіальної цілісності Грузії постійно ставиться, ставиться питання російської окупації. Тому я вважаю, що це дуже сильні месиджі з Заходу, які використовуються в перемовинах з Росією. Ми теж неодноразово заявляли, що хочемо конструктивного діалогу без всяких передумов.

Давайте розберемося в цьому питанні цивілізованим та мирним шляхом. Давайте використаємо прагматичний підхід, через дипломатію будемо вирішувати наші питання. Тому зараз ми достатньо нормально почуваємося. І, звичайно, грузинське питання стоїть на порядку денному, і ми не відступимося у наших принципах і цінностях. Звичайно є злети і падіння, можливо ми іноді хочемо чогось більшого, але логіка розвитку проходить у правильному напрямку.

{9} Богдан Соколовський, екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки:
Дякую, пане віце-прем’єр міністр. Висловлюю повагу за вашу спробу дипломатично дати відповідь на такі непрості, незручні запитання. У мене до вас два питання. Одне – більш політичне, інше – більш прагматичне. Отже, перше запитання. У 2008 році, коли сталася, на жаль, агресія Росії проти Грузії, реакція ваших друзів, на щастя, була дуже чіткою, швидкою та позитивною Відразу після тих подій в Тбілісі приїхали 5 президентів, серед них був український президент Віктор Ющенко. Я наголошую, Віктор Ющенко – український президент, а той, кого ми маємо зараз – Президент України. А також там був і Валдас Адамкус, президент Качиньські. Якщо такі події трапилися б зараз, чи очікували б ви такої ж реакції від цих країн, президентів яких я щойно назвав, я маю на увазі Україну, Польщу? Це перше запитання.

І друге запитання стосується енергетики. Власне, я з цим дуже довго був пов’язаний. Я дуже задоволений з реформ у Грузії в енергетичному секторі, це дійсно велика робота. Не лише вашого міністерства енергетики, але й загалом. Раніше Грузія не мала власної електроенергії, а тепер вона її експортує. Грузія та Україна намагалися реалізувати проект щодо постачання нафти з Центральної Азії до Європи, але він виявився не дуже успішним. І як не намагалися президенти Ющенко та Саакашвілі, спільно зі своїм польським колегою зробити цей проект успішний, він таки не вдався, оскільки був невигідний одному з наших сусідів. Ми розуміємо кого я маю на увазі. Але зараз проект розвивається, щоправда без Грузії і без інтересу зі сторони України. Чи Грузія й надалі залишатиметься енергетичним містком до Європи? Ми знаємо, що нафта, яка піде з Венесуели не проходитиме територією Грузії. Тож, яке ваше ставлення до трансєвропейського енергетичного коридору?

Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру НОМОС:
Щодо мене, то з 90-х років, з часів Едуарда Шеварднадзе, я безпосередньо був зв’язаний з питанням відносин України і Грузії, а також з Каспійськими енергетичними проектами. Останнього разу ми з вами особисто зустрічалися в 2006 році в Польщі, на форумі з проекту «Сарматія». Моє перше запитання випливає з того, що зараз сказав пан Богдан Соколовський. Власне, хотів би з ним не погодитися, тому що я вважаю, що венесуельський «старт» проекту «Одеса-Броди» може бути рестартом проекту транспортування Каспійської нафти через територію України і Грузії. Я не буду заглиблюватися. Моє запитання в тому, якою є позиція Грузії у проекті «Сарматія»?
Інше питання, можливо, поза межами вашої компетенції, але тим не менше, дозвольте поцікавитися. Останнім часом ми спостерігаємо намагання Грузії розпочати нові відносини з Іраном. Мене цікавить, що саме ви чекаєте від цих відносин? Що ви шукаєте в Ірані?

Гіоргі Барамідзе:
Щиро дякую за цікаві запитання. Мій приїзд – це шанс ще раз зустріти своїх друзів і дякую за ту увагу, яку ви приділяєте до мого візиту до Києва.
Звісно, ми пам’ятаємо своїх друзів і схвально ставимося до того, що робив попередній уряд і надзвичайно хочемо, щоб новий уряд також підтримав його ініціативи. Ми справді базуємо наші відносини на тому, що ми не починаємо з чистого аркушу, а продовжуємо їх на базі тих проектів, які були заявлені та ініційовані, оскільки Грузія є надійним партнером. Це наша принципова позиція, навіть по відношенню до Росії. Багато людей дивуються, що для того щоб виконати контракт, Грузія навіть під час війни експортувала електроенергію до Росії. Для нас було дуже важливо не припиняти поставок.

Так, ви правильно зазначили, ми повністю реформували не тільки поліцію, не тільки адміністративні структури, ми почали з енергетичних питань. Ми повернули нашу країну від експортера до імпортера, і навіть у зимові часи ми експортуємо електроенергію в Вірменію, Туреччину, Росію, Азербайджан. І ми з великим ентузіазмом ставимося до тих країн і компаній, які хочуть інвестувати у грузинський сектор, наприклад, гідроенергетики. 86% енергії, яка використовується Грузією – це гідроенергетика. Цей потенціал використовується лише на 18 % . Ми маємо великий ринок в Туреччині, є перспективи для нас і в Сирії, і в Іраку. Ми можемо вже зараз продавати нашу електроенергію через Туреччину до ЄС, до Відня та Парижа, після підписаного договору з Туреччиною.
Тому це для нас насправді є дуже великим досягненням, і Грузія залишається відданою іншим проектам, що стосуються нафти та газу. Ми чітко розуміємо, що це є в інтересах нашої країни. Ми також заохочуємо будь-які проекти – чи то постачання газу чи нафти, що сприяють зміцненню України, що зміцнюють українську економіку, українську націю та державу. Сильна Україна – це в інтересах Грузії. Це формула. Усе, що на вашу думку буде приносити користь Україні, буде схвалено нами. Тут немає ніякої конкуренції, немає жодної заздрості. Є стільки простору для розвитку таких проектів та ініціатив, як, наприклад, проект, який ми робили з Румунією, Азербайджаном щодо постачання зрідженого газу до країн Європейського Союзу. Україна може долучатися до таких проектів, і ми будемо залишатися партнерами і добрими друзями.
Щодо першого запитання. Це жахливий сценарій, про який ви сказали. У той час (під час грузинсько-російської війни -ІСП) це було надзвичайно важливо, щоб представники різних країн такого високого рівня приїхали до нашої країни. Це настільки надихнуло нашу націю, що ми ніколи цього не забудемо. Це стосується не тільки лідерів, які приїхали, але й націй, які вони представляли. Я маю велику надію, що лідери таких великих націй, як Україна, Польща, країни Балтії звичайно приїдуть і підтримають Грузію, якщо раптом знову відбудуться такі події. Тоді вони приїхали в Грузію не заради однієї людини чи групи людей. Вони захищали суверенітет європейської держави і тим самим захищали свої нації. Наша свобода залежить від вашої свободи. Тому цей спільний інтерес і боротьба за нормальні речі – це безпека та мир – це абсолютно нормальні, прагматичні речі. Це має бути завдання для кожної країни. І звичайно політичні лідери мають відігравати свою високу роль.

Катерина Зарембо, експерт Інституту світової політики:
Пане віце-прем’єр, ви неодноразово згадували сьогодні, що питання безпеки та національні інтереси – це те, що пов’язує Грузію та Україну. Які, на вашу думку, найбільші безпекові виклики, які стоять зараз перед українським урядом? А також, які спільні наші проекти можуть сприяти вирішенню цих проблем, якщо такі проекти насправді є? Якщо ж немає, то які проекти ми маємо започаткувати, щоб забезпечити мир та безпеку і в Україні, і в Грузії?

Гіоргі Барамідзе:
Я думаю, що найважливіший проект, це проект приєднання до Європейського Союзу. Власне, це та мета для обох націй, яка включає практично всі сфери життя, в тому числі і питання безпеки. Україна майже досягла нових відносин з ЄС на основі угоди про Асоціацію з ЄС, а ми лише почали цей процес. Така угода охоплює питання й економічні, і боротьби з корупцією, посилення демократії, медійний плюралізм, культурні питання, транспорт. І ми плануємо співпрацювати у цих сферах і у всіх проектах , які ініціюються.
Ті проекти, які були започатковані раніше, будуть продовжуватися. Як я вже казав у нас є дуже конструктивний діалог з нинішнім урядом України, я в цьому абсолютно впевнений.
Коли виникають будь-які ідеї з будь-якого боку, ми це підтримуємо, тому що Грузія лишається відкритою до нових ідей і нових партнерів, і, звичайно, відкритою для України.

Павло Жовніренко, голова правління Центру стратегічних досліджень:
Пане Барамідзе, я хотів би трошки приземлити рівень нашого обговорення. Мені здається, відносини між країнами – це, насамперед, відносини між громадянами цих держав, живі контакти, так би мовити. Минулого року наша компанія друзів вирішила поїхати до Грузії на відпочинок. Ми завжди їздили на Захід, а зараз вирішили поїхати до Грузії, в гори. І все було чудово, ми знайшли в Інтернеті гарні готелі за помірними цінами, і здавалося, що все гаразд до того часу, поки ми не почали бронювати квитки на переліт. В результаті, ця історія завершилася тим, що ми були змушені знову поїхати на Захід, тому що ціни на квитки були у п’ять раз дешевші, аніж до Грузії. Чи реформи у туристичному секторі вплинуть на зниження цін на авіаквитки?

Гіоргі Барамідзе:
Дуже дякую за гарне запитання, це звичайно є нашою проблемою, ціни на квитки залишаються досить високими, але це вирішує ринок. У нас немає державних авіаліній, ми абсолютно лібералізували наш ринок, і ми дозволяємо будь-якій компанії, яка відповідає критеріям та стандартам, робити транзитні перельоти, будь-які перельоти. У нас повна повітряна свобода. Тому немає жодних перепон і перешкод. Я впевнений, що ви чули про нашу відданість боротьбі з будь-якими корупційними діями. Ми створили надзвичайно гарні умови для розвитку бізнесу, що підвищило нам рейтинг згідно з Світовим банком. Ми посідаємо дванадцяте місце, минулого року були п’ятнадцяті. Тому щодо квитків, у даному питанні грузинський уряд нічого не вирішує. Я думаю, що добрі новини в тому, що дві бюджетні компанії погодилися виконувати авіарейси в Грузії. Одна – це «Пегасус», 79 євро коштує квиток від Стамбулу до Тбілісі. І ми будемо намагатися робити найкраще, що ми можемо для того щоб підтримати зниження цін. У нас зараз є проект, який був ініційований президентом Грузії, для реабілітації регіональних аеропортів. На першій фазі це буде п’ять локальних аеропортів. Зараз у нас відповідають європейським стандартам лише аеропорти в Тбілісі та Батумі. Буде будуватися аеропорт в Поті, який стане найбільшим в Південній частині Грузії. Є великі плани. Також буде новий курорт, який буде побудований у Месці, у горах. І ще один курорт в Бакуріані, і аеропорт в Тушетії, а також в Кахетії буде аеропорт. Ми нещодавно закінчили нову дорогу до Кахетїі, через кілька днів ми закінчимо дорогу з півдня Грузії до центру. Таким чином, інфраструктура розбудовується, з перших днів роботи нашого уряду ми займалися розбудовою інфраструктури, і ми маємо велику надію, що така політика приведе нас до зниження цін на авіаперельоти. Звичайно, ми дуже раді, що кожного року до нас приїжджає все більше і більше туристів. Цього року зростання кількості туристів становить 37%, це дуже позитивна динаміка. Ми будуємо багато нових готелів. Нещодавно, до речі, президент та уряд ініціювали нову вільну туристичну зону в Капулеті, де люди можуть брати безкоштовно землю і будувати готелі на 42 номери і вони мають податкові канікули на 15 років. Тому я думаю, що коли такі процеси будуть надалі розвиватися, це буде впливати позитивно на зниження цін на пасажирські перевезення.

Альона Гетьманчук:
Власне, маю визнати, що це питання турбує не лише пана Павла Жовніренка. На жаль, багато людей, які хочуть поїхати до Грузії, але стикаються з проблемою вартості авіаквитків, змушені змінити плани. Я думаю ми ще маємо щонайменше два запитання, і будемо завершувати нашу дискусію.

Дарія Жадкова, «Экономические известия»:
Ви тільки що сказали про рейтинг спрощення процедур для бізнесу, та успіхи Грузії. Український уряд наразі вважає Грузію дуже гарним прикладом для України. Мені цікаво, як ви оцінюєте дії українського уряду та заходи, які він вживає. З чого, на вашу думку, ми маємо розпочати наші реформи? Принаймні у нас є ряд схожих проблем. З чого нам розпочати?

Олександр Палій, політолог:
{8}Пане віце-прем’єр міністр, я думаю, що зараз справді реалістичним шляхом до відновлення територіальної цілісності вашої країни є підвищення конкурентоспроможності вашої держави, посилення її привабливості, та підвищення її значення як гарного прикладу для наслідування, очевидно, що ви інтуїтивно пішли правильним шляхом. Звичайно три роки тому йти цим шляхом було легше, аніж зараз. Моє запитання: який зв’язок між сучасними лідерами цих двох регіонів – Південної Осетії та Абхазії і населенням цих регіонів. Чи дійсно ці лідери репрезентують свої народи? Чи вони – просто маріонетки в чиїхось руках? Чи можуть вони представляти інтереси суспільств у цих регіонах, тобто в Абхазії та Південній Осетії?

Гіоргі Барамідзе:
Знову почну з останнього питання. Це було дуже важливо підкреслити, що у нас 80% населення виселено з тих регіонів, тобто ніхто не може законно представляти інтереси цієї нації, після того як 80% людей залишили свої домівки. Ці так звані лідери були обрані лише 20% населення регіону. Звичайно, там немає ніякої демократії, там є окупаційні структури, є маріонетковий режим, який більш-менш має деякі зв’язки з певними групами населення. Я не думаю, що тут можна говорити про якесь законне представництво. Там робляться етнічні зачистки, там щодня відбуваються вбивства, насильство, зґвалтування. Людям забороняють вчити грузинську мову. І 80%, про які я казав, – це не лише грузини, це і росіяни, і абхазці, усі.
Є багато розмов про Південну Осетію. Просто подивіться на грузинську мапу, це малесенький регіон, він абсолютно майже не заселений, етнічне населення хоче покинути цей регіон. Більшість з тих, хто були сепаратистами стали уніоністами. Через наші мирні ініціативи ми схилили колишнього прем’єр-міністра з сепаратистським світоглядом від прихильності до Росії до нас, і він зараз повернувся назад і повернув 50% південних осетинів. І це було дуже важливо продемонструвати, як цей регіон зараз розвивається, порівнюючи з іншими, окупованими сепаратистами. Тому в інших неокуопованих частинах Грузії є в шість разів більше етнічних осетин, ніж у самій Південній Осетії. Звичайно, в кожній нації є радикали, які можуть казати, що нам потрібні етнічні чистки, що треба очистити територію від усіх інших народів, через інший колір шкіри, сексуальну орієнтацію, чи релігійні погляди. Але є ще спеціальні розвідувальні організації, які наймають таких людей, і будують свою політику на такій основі, і саме це приносить багато проблем. Це те, що сталося з Грузією починаючи з 90-х років, тому що це було засновано на певних елементарних відмінностях, тому що це покарання Грузії за її бажання бути незалежною від СРСР. {10}
Це було так швидко, що майже ніхто цього не побачив, але сама основа конфлікту почалася в ті часи. Є, я думаю, необхідність відродження діалогу між різними спільнотами, між радикалами, сепаратистами, тому ми представили нашу стратегію роботи з окупованими територіями, для того щоб залучати наш народ, який живе за лінією окупації, для того щоб схилити їх до розвитку нової Грузії, яка буде сповідувати свободу, культуру, освіту, захист здоров’я. І ця стратегія, звичайно, була дуже сприйнята схвально нашими західними колегами. Ми маємо зробити нашу країну привабливою для усіх наших громадян. І тих, що живуть зараз у Грузії, і тих, хто знаходиться за лінією окупації. Це стратегія нашої країни. Без цього було б наївно думати, що ці люди можуть спокійно вести діалог зі своїми сусідами, що просто так ці окуповані території можуть спокійно переходити до інших територій, питання окупації є основним у нашому порядку денному, і ми маємо велику надію, що такого більше ніколи не станеться. Я не думаю, що у ХХІ столітті нормально, коли у європейській країні силою змінюється лінія кордону. Це не є цілісним.
Що стосується реформ українського уряду, я тут не для того, щоб повчати будь-кого, у вас розумні люди, у вас розумна позиція, розумний уряд, у вас є нормальні демократичні процеси, і ви завжди можете критикувати вашу систему, але я – ні. Тому що я представляю дружню націю. Ми знаходимося в постійному діалозі з нашими українськими друзями. І як я вже казав, вони роблять візити в Грузію, ми приїжджаємо сюди, ми розмовляємо про те, як ми робили політичну реформу, енергетичну реформу, реформу генеральної прокуратури, митниці, податкової системи. Зараз ми більше займаємося системою охорони здоров’я та освітою. Тобто практично ми робимо реформи в усіх ланках економіки та суспільного життя.
Зріст ВВП у Грузії зараз складає 6,6%, і, звичайно, можна спекулювати і уявляти, що може статися, якщо буде знову проблема окупації, чи що було б якби її не було. Ми сподіваємося на зростання більше 8% ВВП наступного року, та в 2012. Я думаю що це буде продовжуватися в наступні роки, і нам треба створити сильну державу, з ліберальною демократією та принципами ринкової економіки. Наша економіка показала, що навіть після вторгнення і війни, одночасно з світовою економічною кризою, зупинку роботи державних інститутів та банків демонстрації та маніфестації, жодний банк не збанкрутував, ніхто не просив відновлення ліквідності та реструктуризації. Тому у нас банківський сектор невеликий, але достатньо здоровий, і все ще розвивається. Звичайно, певні компанії після кризи збанкрутували, але інші стали сильніші. Ми добре про це поінформовані і оптимістично дивимося в наше майбутнє. Знаємо про наші виклики і свідомо ставимося до того шляху, який ми вибрали, ми боремося за свободу і суверенітет. Така боротьба ніколи не була простою для будь-якої нації, якщо ми хочемо виграти у цій боротьби ми повинні мати терпіння, знати наших друзів, комунікувати з ними і мати співробітництво, і Україна є в цьому списку на вершині.

Альона Гетьманчук:

На цій оптимістичній ноті ми маємо завершити нашу дискусію, оскільки пан Барамідзе має ще інші зобов’язання. Моє останнє запитання, яке цікавить всіх впродовж останнього тижня: про що домовився український міністр оборони Михайло Єжель з президентом Саакашвілі? Ми офіційно відновлюємо наше військово-технічне співробітництво?

Гіоргі Барамідзе:
Власне, ми ніколи його не припиняли. Завжди є підйоми і спади. Україна досить відкрито заявляла, що жодного ембарго з Грузією не було. І взагалі, ми ніколи не розуміли, до чого взагалі тут російське питання. Грузія не знаходиться під ембарго, Грузію підтримують цивілізовані країни світу, ми не атакуємо Російську Федерацію, Вірменію, Азербайджан чи Туреччину, і в нас є право мати свої збройні сили, а Україна має військово-промисловий комплекс. Тому Україна може, звичайно, виробляти продукцію і продавати її. Росія не може консультувати український уряд з приводу того, куди продавати продукцію ВПК.

Альона Гетьманчук:
Добре, будемо сподіватися, що україно-грузинське співробітництво буде максимально взаємовигідним і незалежним від персоналій, які очолюють уряд. І я сподіваюся, що тематична панель Україна-Грузія, відкрита при Інституті світової політики, стане нашим внеском у цей процес. Ми раді будемо бачити вас у нас знову, і я сподіваюся, що настане час, коли Грузія стане другом номер один для України так само, як сьогодні Україна для Грузії. Щиро дякую всім за дискусію.

Гіоргі Барамідзе:

Я також хочу подякувати за те, що була започаткована ця панель, я буду радий продовжувати наші дискусії, і я дуже схвально ставлюсь до таких ініціатив. Дякую, шановні пані та панове.

11 листопала, 2010 року

Фото Наталії Сагалатої

Метою панелі є підтримка ліберальних реформ у Грузії та зміцнення українсько-грузинських відносин як на політичному, так і на особистісному рівнях.Інститут світової політики презентував тематичну панель «Україна-Грузія», в рамках якої відбулася перша подіумна дискусія з віце-прем’єр-міністром Грузії, державним міністром з питань євроатлантичної інтеграції Гіоргі Барамідзе.\
{1}

Метою панелі є підтримка ліберальних реформ у Грузії та зміцнення українсько-грузинських відносин як на політичному, так і на особистісному рівнях. В рамках проекту Інститут світової політики планує здійснити ряд заходів, серед яких подіумні дискусії грузинських спікерів для українських експертів, дипломатів, урядовців, відео-конференції Київ–Тбілісі, засідання Медіа-клубу за участі обох сторін. Також буде проведено ряд спільних грузинсько-українських досліджень і соціологічних опитувань про сприйняття Грузії серед пересічних українців.

{2}

Крім того, передбачаються фотовиставки, фестивалі, мистецькі заходи.
Це перший з ряду проектів, які Інститут світової політики планує втілити і з іншими стратегічними партнерами України.

Повну версію дискусії з Г.Барамідзе читайте тут

Фото: Наталя Сагалата

Інститут світової політики запускає тематичну панель «Україна-Грузія»Цього місяця і Україна, і Грузія відзначатимуть річниці світоглядних Революцій – Помаранчевої та Революції троянд.

І якщо в Україні це, швидше, дата втрачених надій, то в Грузії – це зміни і реформи. Причому, успіхи маленької кавказької країни однаково визнають як прибічники, так і ідеологічні противники Помаранчевої революції-2004.

Хвилею своїх ліберальних реформ Грузія вразила увесь світ. Шалений зріст рейтингу ведення бізнесу, вік та освіта політиків, антикорупційні заходи цієї маленької кавказької країни вже стали невід’ємними атрибутами нового грузинського «бренду». При цьому Грузія не шкодує зусиль на поширення цього бренду у світі – будуються нові посольства, на службу приходять молоді активні дипломати, на програми співпраці з іншими країнами виділяються кошти. Це означає одне – у країни є стратегія і є політична воля.

Здається, що саме Грузія посіла місце, яке пророкували Україні – місце регіональної зірки.

Ми не ідеалізуємо все, що відбувається в Грузії. Адже успіхів можна досягати по-різному. Як по-різному можна пояснювати, чому реформи не «йдуть». Останнє – це не про Грузію. Це – про Україну.

Сьогодні в Україні, на наш погляд. ще мало знають про реформи, які відбуваються в Грузії. Поки що мало знають. Саме тому ми запускаємо тематичну панель «Україна-Грузія», метою якої є, з однієї сторони, підтримка реформ нашого стратегічного партнера, а з іншого – сприяння подальших теплих і дружніх відносин між українським і грузинським суспільствами.

Ми сподіваємося, що наші скромні зусилля стануть невеликим, але щирим внеском у українсько-грузинську командну гру.

Користуючись нагодою, запрошуємо до співпраці українські та грузинські аналітичні центри, молодіжні організації та громадських діячів, які допомагатимуть реалізовувати цей проект.

В рамках проекту Інститут світової політики планує здійснити ряд заходів, спрямованих на зміцнення грузинсько-українських відносин.

• Подіумні дискусії грузинських спікерів для українських незалежних експертів, дипломатів, урядовців в Інституті світової політики
• Регулярні засідання Медіа-клубу за участю грузинських спікерів
• Відеоконференції Київ-Тбілісі за участі українських і грузинських експертів
• Організація фотовиставок, фестивалів, мистецьких заходів
• Системне проведення опитувань про сприйняття Грузії серед пересічних українців, експертних кіл, політичних еліт
• Спільні грузинсько-українські аналітичні дослідження

З повагою,

Координатор панелі «Україна-Грузія» Катерина Зарембо

Голова наглядової ради Інституту світової політики Віктор Шлінчак

Інститут світової політики, Гаазький центр стратегічних досліджень (HCSS, Нідерланди) і Міжнародний Фонд «Відродження» презентували спільне українсько-голландськоге дослідження на тему «Майбутня природа конфлікту».Презентував дослідження Стефан де Спігелейре – старший науковий співробітник Гаазького центру стратегічних досліджень (його біографія – нижче). Цей документ, який було підготовлено Гаазьким центром стратегічних досліджень у тісній співпраці з Інститутом світової політики, ґрунтувався на новітній методиці передбачення, який мав назву «Метафора» (Metaphore). Його суть полягалала в зборі якомога більшої кількості прогностичних досліджень із того чи іншого питання різними мовами та спеціальному кодуванню, яке дозволяє систематизувати зібрану інформацію. Подібні дослідження дозволяють представникам органів влади, що приймають рішення, отримати зведений огляд думок експертів, що займаються прогнозуванням, а також порівняння того, якою є різниця у передбаченнях в різних регіонах. Наше дослідження охоплює оцінки арабомовних, китаємовних, англомовних і російськомовних експертів.Для документа, який ми представили, були зібрані і систематизовані майже 500 серйозних прогностичних досліджень, які висвітлювали проблему майбутнього конфліктів. Наша презентація пролила світло на те, які основні аспекти конфлікту можуть змінитися в майбутньому, основні чинники таких змін і якими можуть бути ускладнення в оборонному і безпековому плануваннях. Особливу увагу було привернуто до цікавих розбіжностей (і паралелей!) між чотирма мовними блоками.
{1}
{6}
{2}
{3}
{7}
{4}
{5}

8 листопада, 2010 року

Інститут світової політики провів друге засідання медіаклубу.Провідні журналісти, які висвітлюють питання зовнішньої політики, мали нагоду поспілкуватися із Павелом Ковалем, членом Європарламенту, Співголовою спільного парламентського комітету співробітництва ЄС-Україна. Медіаклуб був присвячений відносинам між Києвом та Брюсселем в контексті місцевих виборів і майбутнього саміту Україна-ЄС.{2}
{1}
{6}
{5}
{3}
2 листопада, 2010 року.

Інститут світової політики та Міжнародний центр перспективних досліджень провели конференцію «Нова зовнішня політика України: підсумки року».Під час цього заходу провідні експерти, дипломати обговорювали ефективність проекту, який ІСП та МЦПД презентували на початку року. У рамках цього дослідження провідні українські експерти з міжнародних відносин підготували для нового Президента рекомендації щодо політики України у ключових сферах: безпеці, регіональному партнерстві, енергетичній безпеці та захисті довкілля, стосунках із Росією, США, ЄС. Під час конференції пролунали виступи керівників ІСП та МЦПД – Альони Гетьманчук і Віри Нанівської, а також відбулися доповіді експертів щодо реалізації їхніх рекомендацій українською владою: Сергій Солодкий давав оцінку діям Президента у відносинах із Росією, Тетяна Силіна – із ЄС, Володимир Кравченко – із Грузією і Румунією, Віктор Зам’ятін – із Польщею, Ельдар Газізуллін – про енергетичну політику. У заході, крім того, взяв участь народний депутат України, колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк, який дав високу оцінку підготовленому дослідженню, проте висловив жаль, що не всі з рекомендацій були взяті до уваги нинішнім керівництвом України. Директор ІСП Альона Гетьманчук наголосила на необхідності продовжувати моніторинг дій влади у зовнішньополітичній сфері, даючи відповідні оцінки під час публічних заходів, на сторінках ЗМІ. «Активність експертів змушуватиме владу бути більш підзвітною, більш уважною до рекомендацій, які висловлюватимуть представники громадянського суспільства», – підсумувала вона.\
{1}
{2}
{5}
{6}
{7}
{8}
{9}
{10}
{11}
2 листопада, 2010 року