Публікації

b-00003041-a-00000630
Щоденник євроатлантиста. Подяка Медведчуку

08:30 13-12-2012

Блог директора ІСП Альони Гетьманчук для УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИЯк все-таки цікавіше стало працювати, коли Віктор Володимирович Медведчук повернувся в активне чи то громадське, чи то політичне життя України. Він тонізував не тільки нашу доблесну верхівку, якій продовжують з Москви відкрито натякати, хто реально здатен при дуже хорошій посаді домовитись з Володимиром Володимировичем про знижку на газ. З одного боку, сватання Медведчука у владну обойму, яким невпинно займаються друзі-росіяни, жодному Президенту чи прем’єру не сподобалось би, з іншого – на фоні Віктора Володимировича навіть у Миколи Яновича Азарова з’явився шанс виступити в ролі великого патріота України і великого євроінтегратора (не кажу вже про осіб на кшталт Хорошковського, які взагалі почали виглядати на цьому фоні супер проєвропейськими політиками).\
Але Медведчук також вніс свіжий подих у дипломатичні кола: тепер майже жодна дискусія на зустрічах і прийняттях у посольствах не обходиться без згадки про містера Медведчука та його масштабні плани з переорієнтації України. Таким чином – багато іноземних дипломатів переконуються, що Росія дійсно працює над проектом “Україна в Митному Союзі” і створює всі можливості для того, щоб над цією ідеєю успішно працювали і її найвідданіші друзі в Україні.

Медведчук – і для мене це найважливіше – мобілізував громадянське суспільство. Своєю настирною кампанією за Митний Союз Медведчук багатьом експертам допоміг зрозуміти: боротьбу за демократію в Україні можна – і навіть треба – продовжувати й підписання Угоди про асоціацію з ЄС, що я особисто розглядаю як своєрідні заручини України з Євросоюзом. І можливостей це робити після таких заручин буде більше. А от продовжувати боротьбу за демократію і європейський вибір (а у випадку з Україною для мене це, чесно кажучи, синоніми), коли Україну по пояс, а може й по шию, вже затягнуть до Митного Союзу – буде якщо й реально, то набагато важче.

За це все можна тільки подякувати Віктору Володимировичу. Можна навіть побажати йому продовжувати в такому ж дусі. Його зауваження та його критика – найкращі компліменти для будь-кого, хто щиро хоче бачити Україну економічно і політично інтегрованою в Європейський, а не Митний Союз.