Архіви: Новини

10 вересня Інститут світової політики провів Форум «День Євроатлантичного партнерства: підсумки Cаміту НАТО в Уельсі» . Захід проводився за підтримки Центру інформації і документації НАТО в Україні.Цьогорічний День Євроатлантичного партнерства був присвячений Саміту НАТО в Уельсі. Учасники Форуму обговорили основні результати та домовленості, що були досягнуті під час Саміту, зокрема, внесок НАТО у безпеку України. Дискусія була надзвичайно відвертою, динамічною, а інколи навіть провокативною.У Форумі взяли участь українські та іноземні дипломати, представники оборонного відомства України, провідні українські експерти з питань безпеки та міжнародних відносин. Більше сотні учасників Форуму оцінили стан відносин України та НАТО з такими поважними спікерами як: заступник глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий, заступник міністра оборони України Ігор Кабаненко, посол Норвегії в Україні Йон Єлведал Фредріксен, міністр закордонних справ України (2007-2009) Володимир Огризко, посол Великобританії в Україні Саймон Сміт, старший науковий співробітник Атлантичної Ради США Адріан Каратницький, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак, заступник директора Центру демократичного контролю над збройними силами (Швейцарія) Філіпп Флурі та ін.
{17}
Директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук, заступник глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий та директор Центру інформації та документації НАТО Наталія Немилівська
{3}
Заступник глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий
{4}
Під час Форуму відбулася відеоконференція зі штаб-квартирою НАТО у Брюсселі. Заступник помічника генерального секретаря з надзвичайних безпекових викликів Джеймі Шей прояснив, що НАТО як організація може зробити для України.
{1}
{6}
Інтерактивність Форуму посилював TweetBeam
{18}
ІСП першим в Україні скористався унікальними можливостями програми “TweetBeam”, що зробило цьогорічний Форум Україна-НАТО надзвичайно інтерактивним та динамічним. Учасники засідання через Twitter мали змогу у режимі реального часу висловити свою думку щодо питань, які порушувалися спікерами, або задати їм питання. Відповідні записи демонструвалися на великому екрані під час всього заходу.
{12}
{15}
Посол Норвегії в Україні Йон Єлведал Фредріксен та директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак
{13}
Міністр закордонних справ України (2007-2009) Володимир Огризко
{20}
Cтарший науковий співробітник Атлантичної Ради США Адріан Каратницький
{19}
{5}
Заступник міністра оборони України Ігор Кабаненко
{14}
Посол Великобританії в Україні Саймон Сміт
{2}
Заступник директора Центру демократичного контролю над збройними силами (Швейцарія) Філіпп Флурі
{10}
Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський
{7}
{8}
{9}
{11}
Координатор “Реанімаційного пакету реформ” Ганна Гопко, політолог Остап Кривдик та перший заступник ІСП Сергій Солодкий
Для участі у Форумі до Києва також приїхали експерти-євроатлантисти з різних регіонів України. Напередодні, на зустрічі учасників програм НАТО, вони разом із своїми молодшими колегами із Громадської Ліги Україна-НАТО обговорили, як збільшити підтримку НАТО серед українців, та поділилися своїми ідеями щодо можливостей розширення сфер співпраці між Україною і Північноатлантичним альянсом.

9 вересня Інститут світової політики за підтримки Центру інформації та документації НАТО організував неформальну зустріч учасників програм НАТО.Захід відбувся у рамках проекту «Партнерство має значення» з метою створення мережі лідерів громадської думки, які спеціалізуються на євроатлантичній проблематиці.
Для участі у зустрічі до Києва приїхали експерти-євроатлантисти з різних міст України: Полтави, Вінниці, Чернівців, Харкова, Івано-Франківська, Сум, Лубнів та інших. Разом із своїми молодшими колегами із Громадської Ліги Україна-НАТО вони обговорили, як збільшити підтримку НАТО серед українців, та поділилися своїми ідеями щодо можливостей розширення сфер співпраці між Україною і Північноатлантичним альянсом. Ключовими спікерами зустрічі стали заступник секретаря РНБО Олександр Литвиненко та канадський експерт із міжнародної безпеки Лада Рослицька.
{11}
{13}
Заступник секретаря РНБО Олександр Литвиненко та директор ІСП Альона Гетьманчук
Тон дискусії задала директор ІСП Альона Гетьманчук, яка підкреслила, що «Україна сьогодні не достатньо чітко формулює, чого вона хоче від міжнародної спільноти, і що це змінить». Разом з тим, вона наголосила, що питання безпеки – це те, що має сьогодні об’єднувати українців.
{3}
{6}
{9}
Канадський експерт із міжнародної безпеки Лада Рослицька
{1}
{12}
{7}
{5}
{4}
{10}
{8}
Ціллю проекту «Партнерство має значення», який відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні, є заохочення громадського обговорення можливих форматів партнерства України та НАТО.

18 липня в Інституті світової політики відбувся медіа-клуб з Міністром Кабінету міністрів України Остапом Семераком на тему: «Хто координуватиме виконання Угоди про асоціацію з ЄС?».Під час медіа-клубу в ІСП Остап Семерак заявив, що Уряд повністю підготував пакет документів, необхідний для ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС. Цей пакет буде переданий Президенту України, щоб він вніс його на розгляд парламенту. \”Урядом були вжиті всі необхідні кроки з метою найшвидшої підготовки Угоди про асоціацію до ратифікації. Усі залучені центральні органи виконавчої влади – а їх було 29 – в оперативному порядку без зауважень провели експертну оцінку і узгодили ратифікаційний пакет. Дуже сподіваюся, що український парламент виконає цю без перебільшень історичну місію, і ми в найближчому майбутньому зможемо зафіксувати подію ратифікації цієї довгоочікуваної, вистражданої Угоди про Асоціацію “, – повідомив Міністр.
Остап Семерак також підкреслив, що Кабінет Міністрів, не чекаючи ратифікації, робить все необхідне, щоб відразу ж почати імплементацію Угоди після рішення Верховної Ради.
{1}
Міністр Кабінету міністрів України Остап Семерак, перший заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий

Міністр зазначив, що буде створено Урядовий офіс з питань європейської інтеграції для координації та моніторингу процесу імплементації Угоди про асоціацію з ЄС. Мова йде як про координаційну роль, так і про посилення інституційних можливостей органів виконавчої влади за допомогою введення посади заступника Міністра з питань євроінтеграції. Він працюватиме як back-office Прем’єр-міністра і, відповідно, урядового Комітету з питань асоціації. Цей український офіс виступить партнером відповідної структури в ЄС – Групи підтримки України, яку очолює Петр Балаш.

Організація імплементації Угоди буде виконуватися на двох рівнях – Ради асоціації та Комітету асоціації. Українську частину Ради очолить Прем’єр-міністр України, а Комітет – Віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції, у разі введення цієї посади, або Міністр Кабінету Міністрів.
{2}
Ці інституції будуть створені згідно Моделі координації виконання Україною Угоди про асоціацію, яка була презентована 8 липня 2014 року в Брюсселі. За словами Остапа Семерака, дана модель повністю відповідає двосторонньому механізму, передбаченому самою Угодою, до того ж, вона погоджена з європейськими партнерами.
У свою чергу, заступник міністра з питань європейської інтеграції координуватиме роботу всього міністерства, а не тільки окремого департаменту, як це було раніше. Відповідно, міністерства займатимуться імплементацією Угоди, а Урядовий офіс тільки координацією цього процесу.
{3}
Міністр Кабінету міністрів України Остап Семерак
Міністр також повідомив, що уряд працює над Національною програмою імплементації Угоди, яка в подальшому буде передана до парламенту. “Рішення європейської інтеграції має бути консолідованим суспільством загалом. Тому необхідно розробити та прийняти відповідний закон, який забезпечить найвищий рівень легітимності та підтримки цієї програми “, – заявив Остап Семерак.
{4}
Український дипломат, колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України
{5}
Голова Правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко

Медіа-клуб проводиться в рамках проекту «Нова європейська політика», головна мета якого – роз’яснення українцям ключових переваг європейської інтеграції України. Ініціатива ІСП здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та Pact.

Інститут світової політики провів 9-го липня Медіа-клуб на тему: «Політика США і ЄС щодо України: все ще єдина?».Події в Україні стали справжнім випробуванням єдності та ефективності Трансатлантичного партнерства. Заяви та дії представників США у більшості випадків були більш рішучими, ніж їхніх європейських колег. Подібна розбіжність, помітна вже під час подій Євромайдану, стала ще більш очевидною після початку російської агресії проти України. Учасники Медіа-клубу обговорили відносини України з США і ЄС, можливість розширення санкцій проти Росії та допомогу, яку отримує українська економіка та армія від західних партнерів. \
Спікери:

Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України;
Самуель Чарап, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Вашингтон);
Дмитро Шульга, Директор Європейської програмної ініціативи, Міжнародний фонд «Відродження».
{2}
{5}
Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України
«Агресія Росії проти України – це фактично виклик фундаментальним принципам міжнародних відносин. Паралельно з активними бойовими діями ведеться небачена досі інформаційна війна проти міжнародного співтовариства, метою якої є не лише легітимізація агресії, яку сьогодні чинить Кремль проти України, а й спроба посіяти сумнів серед міжнародного співтовариства, серед європейських держав про те, як повинні виглядати міжнародні відносини у 21 столітті», – наголосив Лубківський.

Заступник міністра підкреслив, що події у східних областях не можна назвати громадянською війною, на чому наполягає Кремль, і висловив жаль, що це «зерно неправди поширюється світом».

«(Події в Україні – ред.) – це безпрецедентний шанс здійснити ті фундаментальні зміни, які здатні створити ефективну держави, і водночас це шанс для трансатлантичної спільноти виробити нове бачення своєї місії, яка буде інструментальною у 21 столітті», – заявив Лубківський.
{6}
Самуель Чарап, старший науковий співробітник, директор російських та євразійських програм Міжнародного інституту стратегічних досліджень
Американський експерт Самуель Чарап розповів, що різні позиції Вашингтона і Брюсселя щодо введення санкцій проти Російської Федерації пояснюються різними наслідками такого кроку для кожної із сторін.

«У мене складається враження, що в Україні Євросоюз сприймається як слабкий і нерішучий партнер, на відміну від сильних і рішучих США. Частка правди в цьому, звичайно, є, але потрібно також враховувати структурні чинники, які впливають на різницю в підходах Брюсселя і Вашингтона, особливо в питанні санкцій», – пояснив Чарап.

Експерт підкреслив, що товарообіг ЄС із Росією істотно вищий, ніж США з Росією, що прямо впливає на їхні відносини з Москвою.

«Для ЄС Росія – це четвертий ринок за рівнем експорту у світі, а за загальним обсягом імпорту в ЄС Росія знаходиться на другому місці. Для США – це 28 і 18 місце відповідно. Таким чином, Євросоюз втратить значно більше у випадку введення санкцій. І справа тут не в силі і слабкості, а в наслідках. У випадку запровадження секторальних санкцій Європа відчує це набагато гостріше, ніж США», – розповів Чарап. При цьому, він зазначив, що і економічна ситуація в ЄС зараз гірша, ніж в США

«Ці цифри також показують, чому для США так важливо діяти разом з ЄС. Санкції будуть в рази ефективніше, якщо вони будуть спільними », – пояснив експерт.

Він також зазначив різні правові механізми використання такого інструменту як санкції в США і ЄС.

«У ЄС введення санкції може бути оскаржене в загальному суді ЄС у Люксембурзі. При цьому в якості доказів там приймаються тільки відкриті дані, тобто розвідувальні дані не можна подавати. Якщо суд визнає, що санкції були неправомірні, «жертви» санкцій можуть отримати компенсацію від ЄС. Приміром, є вже кілька рішень суду про анулювання санкцій проти кількох банків Ірану », – пояснив Чарап.

У США, за словами експерта, зовсім інша ситуація: у своєму рішенні влада може спиратися на дані розвідки, і можливості оскаржити правомірність санкцій немає.
{3}
Дмитро Шульга, Директор Європейської програмної ініціативи, Міжнародний фонд «Відродження»
У контексті розмов про допомогу ЄС і США експерт Дмитро Шульга звернув увагу на значну інституційну, фінансову та експертну підтримку, яку надав Європейський Союз Україні у найбільший критичний період її існування.

За його словами, коли три місяці тому Україна опинилася в надзвичайно складних умовах, США і ЄС наддали їй суттєву підтримку. При цьому, за словами Шульги, внесок ЄС був у багатьох сферах більш значущим, ніж внесок США. Особливу увагу він приділив експертній підтримці Україні зі сторони ЄС.

«В Брюсселі зараз створюється група з підтримки України. Це така унікальна річ, яка водночас дуже нагадує механізм, які застосовувався стосовно країн, які приєднувалися до ЄС. Фактично створюється бюрократична машина, яка підтягує Україну до ЄС», – пояснив експерт.

Серед негативів Шульга назвав той факт, що у ЄС досі залишається чинною рекомендація стосовно непостачання в Україну товарів воєнного призначення, яка була прийнята в останні дні правління Януковича. За словами експерта, деякі з членів ЄС продовжують посилатися на цю рекомендацію.
{1}
Модератором дискусії виступив перший заступник директора ІСП Сергій Солодкий
{4}
{7}
Експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталя Беліцер
Медіа-клуб був організований у рамках масштабного проекту ІСП «Нова європейська політика». Ініціатива ІСП здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та Pact.

5 і 6 липня у Республіці Молдова відбулися перші «Вуличний євроуніверситети» – проект Інституту світової політики, який минулого року з успіхом пройшов у 18 містах України. Організатором “Вуличних євроуніверситетів” у Молдові виступив Інститут розвитку і соціальних ініціатив (IDIS) «Viitorul».Першими гостями цього унікального заходу, присвяченого європейській інтеграції, стали жителі міста Єдінєц на півночі Молдови, а наступного дня «Вуличний євроуніверситет» завітав до міста Бельци. {1}
Як відзначили організатори, проект спрямований на підвищення обізнаності громадян Молдови з процесом європейської інтеграції, зокрема, з положеннями Угоди про асоціацію. 27 червня Молдова разом з Україною підписала Угоду про асоціацію з ЄС, а 2 липня ратифікувала її.

Під час «Вуличних євроуніверситетів» громадяни Молдови могли побачити виставку карикатур, на яких зображені дві реальності (європейська і молдовська) в різних сферах, та поспілкуватися з експертами та дипломатами на тему євроінтеграції Молдови. Лектором «Вуличного євроуніверситету» у місті Бельци став голова делегації Євросоюзу у Молдові Піркка Тапіола.

Участь у перших молдовських «Вуличних євроуніверситетах» взяли директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук та старший аналітик ІСП Леонід Літра.

«Спілкувались просто неба з мешканцями (переважно російськомовними) про інтеграцію до ЄС. Зізнаюсь: найбільше соромно мені було за етнічних українців Молдови, які підтримують ЄС менше, ніж навіть етнічні росіяни. Феномен, з яким ще доведеться серйозно попрацювати», – написала на своїй сторінці у Facebook директор ІСП Альона Гетьманчук.

Кампанія на підтримку європейської інтеграції та європеїзації Молдови триватиме з червня по вересень 2014 року за підтримки Фонду Сорос-Молдова.

Відомий польський публіцист, політичний аналітик Гжегож Громадські, на запрошення Інституту світової політики, виступив модератором навчального семінару з європейської інтеграції для українських журналістів.Семінар проводився 26 червня у Харкові в рамках проекту «Ширша інтеграція: ви формуєте майбутнє» за підтримки міжнародної організації «Інтерньюз» та Агенства США з міжнародного розвитку (USAID).\
Текст виступу Громадські приводимо мовою оригіналу.

«По-моему, самое главное различие между Польшей и Украиной в том, что в нас с начала 1990-х годов, большинство общества (80% или даже больше 90%) считало, что Польша должна стать членом Евросоюза и НАТО. Процент поддержки вступления в Евросоюз и НАТО был одинаковый, или в НАТО даже была более высокая поддержка, чем в ЕС. Это был лозунг, который использовался разными правительствами, потому что в 1990-х годах они часто менялись в Польше, и общество принял этот лозунг довольно хорошо, так как он значил, что мы возвращаемся в Европу. Потому что в период коммунизма мы потеряли эту связь с Европой, но у нас появилась возможность просто снова стать членом европейской семьи. В Украине, на мой взгляд, есть часть общества, которая думает так же, но есть и другое мнение, что Европа это что-то другое, это не наш мир. Это не обязательно значит, что «наш мир» – это «русский мир», но чувствуется какая-то дистанция, разница, и это важно. Однако я бы хотел подчеркнуть, что в самом начале 1990-х годов у нас также не было договора с ЕС о том, что в будущем мы станем членом этой организации. Мы получили перспективу членства через несколько лет после изменения власти в Польше, после окончания коммунистического периода. Еще более интересный для меня пример – это страны Балтии – Эстония, Латвия и Литва. Они получили эту перспективу членства еще позже, если я не ошибаюсь, это было в 1997 году. Все реформы, которые они провели, были очень успешны. Я бы даже сказал, что Эстония проводила реформы быстрее, чем Польша, и в 1990-х годах более приблизилась к стандартам ЕС. И делали это эстонцы без получения от ЕС перспективы членства. Как я понимаю, здесь многие политики и представители неправительственных организаций говорят, что проблема в том, что Украина не получила этой перспективы, и поэтому есть проблемы с реформами; частично это так. В Польше обещание членства в ЕС, действительно, дало определенный стимул реформам, но с другой стороны опыт стран Балтии показывает, что и без этого можно делать шаги в сторону ЕС.
В Польше часто бывало, что правительство говорило так: «Мы делаем это, поскольку этого требует ЕС». Это было такое оправдание: мы на самом деле не хотим этого, но так как все мы (и общество, и правительство) хотим вступить в ЕС, то должны это принять. Но на самом деле, большинство из этих предложенных ЕС реформ, я бы даже сказал 90% из них, были нужны Польше и другим странам, которые стремились к ЕС, безотносительно к членству в этой организации; поскольку речь шла о самых главных реформах государства и экономики, которые нужно было осуществить, чтобы просто построить современное государство. В Польше большинство граждан, как я уже сказал, 80-90% хотело вступить в ЕС, приняло это оправдание правительства, хотя эти реформы и так нужно было делать. Думаю, в Украине здесь возникнет проблема. Потому что если поддержка евроинтеграции немного более 50%, есть большая часть общества, которая будет говорить: «нам это не нужно, мы можем делать по-своему, по-другому». И это будет, на мой взгляд, в будущем серьезной проблемой для правительства. Имплементация Договора об ассоциации с ЕС станет очень сложной задачей для украинского правительства, и не только для правительства, но и прежде всего для бизнеса. Мы это также проходили в 1990-х годах, когда меняли экономику. Но, в Украине этот процесс, с одной стороны, может проходить легче, а с другой – более сложно. Мы делали это сразу же после падения коммунизма, то есть изменяли эту систему и стремились в ЕС. Сейчас прошло уже больше 20 лет после распада Советского Союза и ликвидации коммунистической экономики, и в Украине сформировалась какая-то гибридная экономика, в смысле влияние государства на экономику, наличия мощных игроков; и как это менять, это уже не польский опыт. Вы должны сами решить, как это сделать. Но я помню, как в 2011 году, когда уже шли переговоры об ассоциации Украины с ЕС, мои украинские друзья часто говорили: «Подписание этого Договора может стать серьёзной проблемой для украинского бизнеса, поскольку введение правил ЕС означает, что некоторые, а может и большинство, украинских предприятий, просто не смогут дальше работать. Это опасно для нас». В этом действительно есть доля правды. Но один мой друг из Украины говорил: «Мы можем защищать наш бизнес, чтобы он мог дальше делать то, что делает сейчас в смысле качества продукции; но с другой стороны, нам нужно также защищать потребителей, продукция должна быть лучшего качества, чем она сейчас». Думаю, в этом и будет самая главная проблема относительно имплементации Договора об ассоциации. Главными будут не политические или общественные вопросы, а прежде всего экономические. На самом деле, мы в Польше в 1990-х годах тоже сильно чувствовали эту проблему, когда были закрыты очень многие заводы. У нас тоже был свой «Донбасс», в смысле такой регион тяжелой промышленности (находится в Катовице. Но, на самом деле, этот регион, который в начале 1990-х годов, можно сказать, был депрессивным, сейчас он находится на одном уровне с остальной Польшей. Так что это возможность для Украины изменить свою экономику”.
Участников семинара интересовал вопрос поддержке сельского хозяйства со стороны ЕС. Громадски отметил, что до вступления Польша не получала прямой финансовой помощи от ЕС для своего сельского хозяйства. После вступления Брюссель начал поддерживает польских фермеров, однако, по словам эксперта, ситуация может измениться.
«Пока не ясно, как будет выглядеть Общая сельскохозяйственная политика ЕС. Часть стран-членов ЕС выступает за то, что нужно изменить эту политику, поскольку 50% бюджета ЕС – это агрополитика, и многие считают, что это глупость в 21 веке тратить 50% бюджета на это. По их мнению, деньги должны идти, прежде всего, на новые технологии, на развитие, а не на поддержку сельского хозяйства. Я хотел бы подчеркнуть, что хотя до вступления польское сельское хозяйство не получало прямой поддержки от ЕС, в период, когда Польша уже имела статус кандидата, были специальные программы для сельского хозяйства, чтобы подготовить Польшу к членству в ЕС. Украина в этом смысле находится, как бы сказать, в начале процесса, и я согласен с тем, что в большинстве случаев платить за реформы будет сама Украина. И цена этих реформ будет высока. Нужно откровенно говорить об этом людям. Кое-кто может сказать, что поскольку это очень болезненно и мы не будем получать дотаций, не нужно этого делать. В какой-то степени в Польше была та же проблема. Но какова альтернатива? У нас в 1990-х годах политическая элита и общество осознали, что альтернативы нет. Что даже если все не так, как мы бы хотели, что финансовая поддержка не такая, как нам бы хотелось, у нас просто нет другого выхода. Часть же украинского общества считает, что если евроинтеграция приносит негатив, то можно пойти в другую сторону”.
Относительно квот и других ограничений, которые вводит ЕС, Громадськи подчеркнул, что нужно вести переговоры, отстаивать свои позиции. Он отметил, что Польша в свое время вела очень жесткие переговоры с Еврокомиссией по ряду вопросов.
Вопрос: Можете сформулировать основные позитивные моменты для украинской экономики от Ассоциации с ЕС?
Громадски: “Первое – это шаг к реформированию экономики. Если вы это не сделаете сейчас, то через несколько лет будет просто ужас. Скажу откровенно, очень малая часть еще украинской экономики современна. И без этого договора провести эти реформы намного труднее, поскольку он предусматривает финансовую поддержку для Украины. Возможно, эта поддержка не такая как вам бы хотелось бы, но она есть. Кроме того, таким образом (подписывая Соглашение об ассоциации – ред.) общество и правительство говорит: мы приняли решение, что нам нужны реформы. Это политическая позиция страны и правительства. Я думаю, это тоже серьёзный плюс договора. И еще один момент. Это Соглашение нужно рассматривать в широком плане. Без этого Соглашения и стремления Украины к нему трудно было бы, например, говорить о безвизовом режиме. В юридическом плане это несвязанные вещи, но в политическом смысле – связанные. Я надеюсь, что через несколько месяцев, даже в декабре этого года, между ЕС и Украиной будет безвизовый режим. У нас есть уже первый прецедент – Молдова, и это как бы сняло определенный барьер, что со странами Восточной Европы мы не можем вести безвизовый режим”.
Вопрос: Позвольте задать вопрос. Известно, что некоторые страны Евросоюза выступают за расширение ЕС в будущем. Насколько реально членство Украины в таком контексте?
Громадски: “Скажу откровенно. Это очень сложная проблема, ведь очередь желающих очень длинная. Прежде всего, речь идет о странах Балканского полуострова, из которых только две являются членами ЕС: Словения и Хорватия. Остальные страны этого региона – это страны-кандидаты, и это очень большая группа. В то же время настроение в ЕС кардинально меняется в плохую сторону. Гюнтер Ферхойген, бывший комиссар ЕС по расширению, еще в начале этого века, когда страны центральной Европы вступали в ЕС, говорил что это окно возможностей, и оно может быстро закрыться. Я бы сказал, что оно не закрыто сейчас, но оно не настолько открыто, как это было еще 15 лет назад. Да, было другое мышление в большинстве стран ЕС, и речь идет не только о политической элите, но и об обществе в целом. Сейчас, например, во Франции необходимо провести референдум и внести изменения в Конституцию, чтобы принять нового члена ЕС. Это было сделано не против Украины, а против Турции, но если будет поставлен вопрос о членстве Украины, может возникнуть проблема во Франции. Пока это проблема будущего.
На самом деле в законодательстве прописано, что любая европейская страна, выполнив ряд условий, может претендовать на членство. Логика взаимоотношений ЕС и других европейских стран четко обусловлена. На самом деле главная задача – это внутренние изменения в Украине. Первым шагом к этому является безвизовый режим между Украиной и ЕС. Это ведет к следующему этапу – статусу кандидата. Но даже статус кандидата не гарантирует быстрого членства. Так, например, Турция, является кандидатом на членство в ЕС с 1964 года! В то же время именно на этом этапе ЕС оказывает более серьезную поддержку. Это принципиальная позиция ЕС: если страна является кандидатом, значит ЕС должен сделать все возможное, чтобы помочь ей стать полноправным членом”.

Інститут світової політики провів 26 червня 2014 року в Харкові Стратегічний дискусійний клуб на тему: «Сильна Україна: як гарантувати безпеку?».Для участі в дискусії зі стратегічних питань національної безпеки України до Харкова завітали: відомий польський журналіст та аналітик Гжегож Громадські, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні Марчін Кожіел, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський та перший заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий. Разом з провідними харківськими експертами, громадськими активістами та журналістами вони обговорили найголовніші питання національної безпеки України, від вирішення яких залежить її стратегічний розвиток та навіть існування.{3}
«У Києві відбулося шість успішних засідань «Стратегічного дискусійного клубу». Участь у цих дискусіях брали експерти, політики і дипломати, які мають справу з питаннями національної безпеки. Вони виробили доволі слушні рекомендації. На жаль, до нас не прислухалися, і можливо, частково через це ми опинилися у нинішній ситуації. Але Інститут світової політики вирішив продовжити проведення подібних засідань в обласних центрах. Ми хочемо почути, що думають наші співвітчизники у Харкові, Запорожжі, Одесі, тому тепер будемо регулярно проводити такі заходи. Харків став першим місто, куди ми завітали», – відкрив засідання перший заступник директора ІСП Сергій Солодкий.
{9}
Директор Офісу зв’язку НАТО в Україні Марчін Кожіел
{2}
Польський журналіст та аналітик Гжегож Громадські
Польський експерт одразу наголосив, що Україна повинна сама, перш за все, бути здатною забезпечувати свою безпеку. За його словами, міжнародна підтримка важлива, але «вона грає другорядну роль».

«Без підтримки ззовні, передусім з боку ЄС і США, Україна не може протистояти російській агресії, але все має початися тут в Україні. Тому що найголовніша проблема – це слабка українська держава», – заявив Громадські. Перший крок для посилення української держави, на його думку, – це перебудова державних структур.

«Потрібно сказати відверто: у країнах ЄС є багато різних інтересів, і дуже складно знайти компроміс між 28 членами. Існує також різниця між більш жорсткою позицією США і м’якшою позицією ЄС. Але всі усвідомлюють, що у ситуації з Україною Путін перейшов «червону лінію». Захід не може погодитися з цією новою ситуацією, але наскільки болючою для Росії буде відповідь Заходу – це відкрите питання », – пояснив Громадський.

Разом з тим, він зауважив, що навіть ті «м’які» санкції, які вже запроваджені міжнародним співтовариством, мають негативний вплив на російську економіку, насамперед у сфері відносин Росії з фінансовими ринками Заходу.

«Путін продовжуватиме дестабілізувати ситуацію в Україні для того, щоб зупинити інтеграцію України із Заходом. Він би хотів переконати США і великих гравців ЄС (Францію, Німеччину та Великобританію), що для стабілізації ситуації в Україні потрібна федералізація країни. Однак, насправді, це означатиме, що Київ втратить контроль над частиною України і можливість руху в західному напрямку», – пояснив Громадські.

Експерт визнав, що для посилення безпеки України в довгостроковій перспективі необхідно перебудувати відносини між Києвом і регіонами, однак “йдеться про децентралізацію, а не федералізацію”.

«Це дві абсолютно різні речі, оскільки федералізація означає руйнацію, колапс української держави», – підкреслив польський аналітик.
{4}
Директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко
Політолог Володимир Фесенко зазначив, що сьогодні в українському суспільстві та політикумі відбуваються серйозні трансформації: «Зріє розуміння нових ризиків і загроз, але певного суспільно-політичного консенсусу щодо питань безпеки, цивілізаційного вибору поки що немає».

«Сьогодні головний пріоритет – це забезпечення обороноздатності України, захист її територіальної цілісності, по суті, її незалежності. І це обумовлено принципово новою воєннополітичною ситуацією всередині України і навколо неї. Особливість в тому, що робити це доводиться «на ходу», тобто в процесі військових дій», – зазначив Фесенко.

Він перерахував першочергові кроки, які слід зробити українкій владі для забезпечення безпеки України:
1. Модернізація збройних сил у сучасную боєздатну армію.
2. Створення принципово нових спецслужб з новими людьми, які не пов’язані старими корпоративними відносинами.
3. Створення надійного, закритого кордону.
4. Переорієнтація оборонно-промислового комплексу на забезпечення української боєздатності.
5. Створення нової за формою і змістом правоохоронної системи.
6. Формування нової системи міжнародних гарантій безпеки України.
{8}
Депутат Харківської міської ради Євгеній Шаповал та директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський
{7}
Генеральний консул ФРН у Донецьку Детлеф Вольтер
{10}
{5}
{6}
{1}
Дискусія була організована в рамках проекту Інституту світової політики “Стратегічний дискусійний клуб у регіонах України” за підтримки уряду Норвегії, міжнародної організації «Інтерньюз» та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Цей проект є продовженням успішного проекту ІСП, під час якого у Києві відбулося шість засідань Стратегічного дискусійного клубу. Драматичні події останніх шести місяців підтвердили необхідність продовження змістовних регулярних публічних дискусій щодо питань національної безпеки України, зокрема із більш широким залученням регіональних експертів. Всього заплановано шість регіональних дискусій, і Харків став першим містом, де відбулося подібне засідання.

Інститут світової політики провів у Харкові навчальний семінар для журналістів з різних регіонів України, присвячений питанням висвітлення європейської інтеграції в українських ЗМІ.Семінар проводився в рамках проекту «Ширша інтеграція: ви формуєте майбутнє» за підтримки міжнародної організації «Інтерньюз» та Агенства США з міжнародного розвитку (USAID).{1}
Проект має на меті поєднати зусилля професіоналів із Заходу і Сходу, Півдня і Півночі для розбудови успішної України. Під час навчального семінару українські журналісти обговорили зі своїм відомим польським колегою Гжегожем Громадські труднощі проведення демократичних перетворень в Україні, переваги та виклики європейської інтеграції, особливості висвітлення цих процесів у ЗМІ та польський досвід євроінтеграції.
{2}
Перший заступник директора ІСП Сергій Солодкий та відомий польский журналіст і аналітик Гжегож Громадські
{3}
{4}
По закінченню семінару його учасники взяли участь у засіданні Стратегічного дискусійного клубу «Сильна Україна: як гарантувати безпеку?» за участі провідних українських експертів.

Інститут світової політики провів 24-го червня Медіа-клуб на тему: «Як Угода про асоціацію з ЄС змінить Молдову, Грузію та Україну?»,27-го червня Європейський Союз підпише з Молдовою та Грузією Угоди про асоціацію, що включають створення зони вільної торгівлі з ЄС. Цього ж дня Україна та ЄС планують підписати економічну частину Угоди про асоціацію. Напередодні цього історичного дня учасники Медіа-клубу обговорили зміни, які принесе з собою нове покоління угод для країн-підписантів і всього регіону Східного партнерства. \
Участь у Медіа-клубі взяли Директор Департаменту ЄС Міністерства закордонних справ України Всеволод Ченцов, Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Молдова в Україні Іон Стевіле та Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба. Модератором дискусії виступив перший заступник директора ІСП Сергій Солодкий.
{1}
{8}
Директор Департаменту ЄС Міністерства закордонних справ України Всеволод Ченцов
{2}
Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Молдова в Україні Іон Стевіле
«27 червня відбудеться історична подія. Ми впевнені в тому, що підписання Угоди про асоціацію Республіки Молдова з ЄС створить більш сприятливі умови для розвитку нашої економіки, для боротьби з корупцією, поліпшення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій. Можливо, цей крок також створить більш сприятливі умови для вирішення придністровської проблеми. Представники Придністров’я теж брали участь в переговорах про підписання договору про зону вільної торгівлі (в якості спостерігачів), тому вони знають, що це таке, і готуються до цього. Хоча, звичайно, повністю застосувати там Угоду не вдасться», – визнав посол Молдови.
Стевіле заявив, що асоціація з ЄС стимулюватиме врегулювання придністровського конфлікту. За його словами, Кишинів до 2016 року збереже для придністровського регіону нинішній торговельний режим з ЄС.
«Ми дуже сподіваємося на успішну імплементацію цієї угоди. Вже є національна програма щодо процесу її імплементації, яка опублікована для широкого ознайомлення та обговорення на сайті уряду. До кінця цього місяця вона буде затверджена», – повідомив молдовський дипломат.
Він уточнив, що план з імплементації Угоди обговорюється з представниками громадянського суспільства, бізнесу, державних структур, експертного співтовариства.
«У цьому плані визначені терміни реалізації положень Угоди про асоціацію, а також профільні міністерства і відомства, які відповідають за реалізацію конкретних дій у цьому напрямку. Я впевнений в тому, що план буде швидко реалізовуватися і, можливо, вже наступного року Республіка Молдова подасть заявку на отримання повноправного членства в Європейському Союзі. З тим розрахунком, щоб до 2020 року – такі установки були дані молдовським урядом – Республіка Молдова могла завершити переговори щодо отримання статусу повноправного члена ЄС», – заявив Стевіле.

У свою чергу, директор департаменту ЄС МЗС України Всеволод Ченцов повідомив, що в Україні аналогічна національна програма також розробляється.
«У рамках цієї програми має бути здійснений аналіз стану справ в кожній з галузей, які є предметом регулювання Угоди про асоціацію, і визначені засоби подолання тих розривів, які у нас на сьогодні є, задля досягнення європейських стандартів. І вже на основі цієї національної програми будуть щорічно визначатися плани імплементації. В даній програмі будуть зазначені конкретні заходи, засоби і строки реалізації», – пояснив Ченцов.
{3}
Надзвичайний та Повноважний Посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба
Коментуючи підписання Угоди про асоціацію з ЄС, посол Грузії наголосив, що Грузія «зробила свій вибір – бути цивілізованою європейською країною».
«Опозиція і влада домовилися про те, що європейська інтеграція є спільним пріоритетом. І це для нас дуже важливо. Звичайно ж ми сподіваємося, що це буде перший крок, який дозволить нам, якщо багато працювати (навіть по 24 години на добу), досягти тих економічних, соціальних, гуманітарних стандартів, які існують в Європейському Союзі. І ми також сподіваємося, що будемо відповідати цим стандартам, коли нас запросять стати частиною ЄС», – заявив Уклеба.
Міхеїл Уклеба окремо наголосив, що якнайшвидша ратифікація Угоди про асоціацію з ЄС є пріоритетом для Грузії. За його словами, ратифікація відбудеться на позачерговій сесії грузинського парламенту на початку липня. «Ми сподіваємося, що наші колеги і європейські партнери теж вчасно ратифікують Угоду», – заявив він.
У свою чергу, посол Республіки Молдова повідомив, що питання про ратифікацію Угоди про асоціації з ЄС буде поставлено на порядок денний молдовського парламенту вже наступного тижня. «Тобто до 4 червня плануємо ратифікувати Угоду», – заявив Стевіле.
Всеволод Ченцов розповів, що одразу після підписання Угоди український МЗС має намір внести відповідні документи на розгляд міністерств і відомств, а потім і парламенту. «Ми здійснюємо вже зараз підготовку пакета документів, що необхідні для ратифікації. За нами затримки не буде», – сказав він.
{5}
Привітавши Молдову з введенням безвізового режиму з ЄС, грузинський дипломат підкреслив, що дуже важливо домогтися скасування візового режиму також для України та Грузії. За словами Уклеба, це зробить Україну і Грузію більш привабливими в очах жителів сепаратистської регіонів.
«Після того, як Молдова отримала безвізовий режим, з боку сепаратистів з’явився інтерес. Адже вони теж хочуть їхати вчитися, працювати в Європі. Але головне це те, що люди дивляться, які зміни несуть ті чи інші Угоди. Громадяни повинні побачити, що в підсумку принесла їм ця Угода», – заявив Уклеба.
Посол Грузії також закликав до більш тісного співробітництва трьох держав-лідерів Східного партнерства. «Асоціація означає більш тісне економічне співробітництво з ЄС, але також ми – Україна, Молдова і Грузія – повинні координувати наші дії, щоб Брюссель бачив триєдину позицію наших країн», – пояснив він.
Представник МЗС України Всеволод Ченцов повністю підтримав грузинського посла, заявивши, що “Україна, Молдова і Грузія повинні виступити єдиним консолідованим фронтом”.
У зв’язку з цим, дипломати оптимістично оцінили перспективи такої організації як ГУАМ. Нагадаємо, її членами є Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова.
«Сам факт, що наші три країни стали лідерами Східного партнерства, а Азербайджан підтягується до нас, говорить про те, що наша співпраця є досить успішною і має перспективи», – підкреслив посол Молдови Стевіле. Він виразив переконання, що позитивний досвід України, Грузії і Молдови буде «стимулюючим фактором для інших країн Східного партнерства».
{6}
Експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталія Беліцер
{7}
Старший аналітик ІСП Леонід Літра
Медіа-клуб проводився у рамках масштабного проекту ІСП «Нова європейська політика». Ініціатива ІСП здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та Pact.

Інститут світової політики спільно з аналітично-інформаційним агентством «Главком» організував 20-го червня Медіа-клуб «Нова європейська політика: хто в ЄС наш друг?», щоб з’ясувати, хто з країн-членів ЄС найактивніше в своїй політиці підтримує Україну.Учасники Медіа-клубу обговорили настрої, які панують серед політичних еліт Європейського Союзу щодо подій в Україні. В обговоренні взяли участь міністр закордонних справ 2007-2009 років Володимир Огризко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині у 1992-1996 і 2006-2010 рр. Дмитро Ткач і директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук.{2}
{4}
Директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук і міністр закордонних справ 2007-2009 років Володимир Огризко
Директор ІСП наголосила, шо головна проблема у відносинах України і країн-членів ЄС – це відсутність в європейців відчуття, що це і їхня війна. За її словами, чимало європейців, сприймають події в Україні як чужу війну між Україною і Росією, або Києвом і Донецьком, або навіть Вашингтоном і Москвою.
{7}
Під час Медіа-клубу було оприлюднено результати експертного опитування «Хто в ЄС наш друг?», проведеного ІСП напередодні. 42 українських експерти оцінили рівень підтримки України кожною країною-членом ЄС за десятибальною шкалою.

Як пояснила директор ІСП Альона Гетьманчук, метою опитування є показати партнерам України в ЄС, що лідери громадської думки уважно стежать за підходами не лише ЄС в цілому, але й окремих країн-членів: “Ми віримо, що воно стане своєрідною нагородою для країн-друзів і стимулом для роботи над собою для країн, які часом готові поступитися принципами”.

Згідно результатів опитування найбільшу кількість балів отримали країни, які постійно і публічно підтримують Україну на міжнародній арені – Польща (392 бали), Литва (376 балів) та Швеція (354 балів). Латвія опинилася на четвертому місці, закриває п’ятірку Великобританія. До першої десятки також увійшли Естонія, Чехія, Німеччина, Словаччина і Фінляндія. Найбільше найнижчих балів отримали Італія, Болгарія, Бельгія та Греція.
Думки експертів розділилися стосовно Італії (22 місце), Німеччини (8-ме місце) та Австрії (13-те місце). Частина експертів поставила цим країнам досить високі бали, а частина – низькі, що свідчить про неоднозначну позицію цих країн щодо України.
Стосовно Ірландії, Мальти, Люксембургу і Кіпру, то близько чверті експертів взагалі не змогли оцінити рівень їхньої підтримки України.
З повними результатами можна ознайомитися тут
Презентацію можна закачати тут.
{9}
Коментуючи результати опитування ІСП, Володимир Огризко заявив, що економічна залежність перетворюється в політичну: «Це аксіома, яку ніхто не відміняв».

Разом з тим, за його словами, європейські політики, обираючи сьогодні між цінностями і цінами, повинні враховувати думку виборців. «Їх не можна звинувачувати в тому, що вони діють алогічно. Тому у своїх оцінках нам потрібно відійти від принципу «плюс»-«мінус», а дивитися глибше», – пояснив Огризко.

{3}
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині у 1992-1996 і 2006-2010 рр. Дмитро Ткач
Дмитро Ткач, який протягом 8 років був послом України в Угорщині, відзначив, що в Українських ЗМІ подається дещо викривлена інформація про Угорщину. «Угорці завжди активно виступали в підтримку українців в плані того, щоб Україна стала частиною ЄС та Північноатлантичного альянсу. Проблема в тому, що в результаті Тріанонського мирного договору 1920 року в Угорщини забрали дві третіх її території. Це питання постійно присутнє у публічному просторі. Будь-який політик, який прагне залишитися при владі змушений про це говорити», – пояснив Ткач.

Серед країн, з якими Україні через різні причини не вдалося налагодити партнерські відносини, Ткач назвав Румунію та Словаччину.
{1}
Експерти погодилися, що Україні потрібно активізовувати т.зв. «народну дипломатію», щоб протидіяти масивній державній пропаганді з боку Росії. Альона Гетьманчук відзначила брак експертів та дипломатів здатних донести до жителів країн-членів ЄС об’єктивну інформацію про агресію Росії проти України.

Крім того, дипломати наголосили на необхідності збільшення фінансової підтримки дипломатичних представництв України в країнах Євросоюзу, в тому числі в Брюсселі.
{8}
Медіа-клуб організовується у рамках масштабного проекту ІСП «Нова європейська політика». Ініціатива ІСП здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та Pact.